Рішення

від 06.09.2019 по справі 300/1432/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2019 р. справа № 300/1432/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства "Імпорт Плюс"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі, також - позивач), 04.07.2019 звернулося в суд з позовною заявою до Приватного підприємства "Імпорт Плюс" (надалі, також - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у зв`язку із не працевлаштуванням особи з інвалідністю в сумі 28 216,67 грн та пені в сумі 186,23 грн в зв`язку із несплатою у визначений строк адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте ним в 2018 році в розмірі 28 216,67 грн та пеню, нараховану за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 186,23 грн. Загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені становить 28 402,90 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 08.08.2019 (а.с.14-17). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що відповідач неодноразово подавав звітність форми №3-ПН, що свідчить про вжиття останнім усіх залежних від нього заходів, передбачених законодавством, щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Від позивача 15.08.2019 надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що звіт форми №3-ПН відповідачем подано до центру зайнятості 12.10.2018. Однак, до моменту подання звіту, тобто протягом 9 місяців 2018 року будь-яких заходів стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не вживалось, при тому, що протягом звітного року середньооблікова кількість штатних працівників складала 9 осіб. З огляду на зазначене, представник позивача переконаний, що відповідач зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції, а тому, позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, судом встановлено такі обставини.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) приватне підприємство "Імпорт Плюс" з 05.03.2014 зареєстровано як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність.

Відповідно до розрахунку суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2018 рік становила 9 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 507 900 грн в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 56 433,33 грн, відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік за одного непрацевлаштованого інваліда становить 28 216,67 грн, а пеня, нарахована за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій станом на 26.04.2019 складає 186,23 грн (а.с.10).

Так, у матеріалах справи наявна копія звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, поданого відповідачем позивачу 18.02.2019, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 28 217 грн (а.с.9).

На підтвердження вжиття відповідних заходів для працевлаштування інвалідів представником відповідача до відзиву на позов долучено копію звіту "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми №3-ПН від 12.10.2018, де зазначено одну вакансію за посадою "майстер цеху" (а.с.18-20). Також, представником відповідача подано до суду копії наказів Приватного підприємства "Імпорт Плюс" №31/1 від 08.10.2018 яким створено робоче місце для інваліда, наказано подати заявку про вакансію "Майстер цеху" в районний центр зайнятості, розмістити оголошення про пошук відповідних працівників у місцеві ЗМІ (а.с.24) та від 08.10.2018 №31/2, яким затверджено зміни до штатного розпису і введено в дію з 08.10.2018 штатний розпис у кількості 12 штатних одиниць (а.с.25 та зворотна сторона).

Позивачем на адресу відповідача направлено листа за №03-38/207 від 11.03.2019 про перерахування адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до змісту листа, відповідача повідомлено про необхідність до 15.04.2019 перерахувати кошти у сумі 28 216,67 грн, згідно із поданим звітом форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2018 рік (а.с.11).

З огляду на бездіяльність відповідача щодо добровільної сплати вищевказаної адміністративно-господарської санкції та пені, позивач, з метою примусового стягнення коштів, звернувся із позовною заявою до суду.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, вирішуючи, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин, застосовує положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на час дії спірних правовідносин.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі, також - №875-XII).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першої статті 19 Закону №875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною другою статті 19 даного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону №875-XII" затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Абзац третій пункту 2 вказаного Порядку передбачає обов`язок роботодавців подавати центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України "Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин".

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Відтак, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно із частиною третьою цієї ж статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VІ роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 по справі №806/1368/17.

Згідно із пунктом 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (надалі, також - Наказ №316), форма звітності №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Періодичність подання звітів форми №3-ПН вказаним Порядком не регламентована.

Обов`язковість подання звіту щомісяця встановлювалась частиною четвертою статті 20 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення", який втратив чинність 01 січня 2013 року. Наведене свідчить про відсутність підстав для застосування таких вимог до спірних правовідносин та помилковість доводів позивача з цього приводу.

Як зазначалось вище судом, відповідач з метою підтвердження власних доводів щодо вжиття необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю до матеріалів справи долучив копію звіту "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 12.10.2018, у якому зазначено про одну вакантну посаду майстра цеху (а.с.18-20). Отримання 12.10.2018 вказаного звіту Калуським міськрайонним центром зайнятості підтверджено власним підписом відповідальної особи.

Разом з цим, створення відповідачем у 2018 році вакантної посади, з метою підвищення соціальної захищеності інвалідів підтверджено наказами від 08.10.2018 №31/1 та від 08.10.2018 №31/2 (а.с.24-25).

Враховуючи наведені обставини, на переконання суду, відповідачем вжито передбачені законодавством залежні від нього заходи для забезпечення відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а враховуючи те, що законодавцем не встановлено будь-якої періодичності подання звітів форми №3-ПН, твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю протягом січня-вересня 2018 року є помилковими.

У відповідності до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач жодним чином не обґрунтував та не довів суду протиправної бездіяльності відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а також, не підтвердив безпідставної відмови відповідача особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до нього з метою працевлаштування.

Таким чином, оскільки відповідачем вжито відповідних заходів для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджено належними письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, на переконання суду, обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у нього немає.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому, у задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат немає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, адреса: вул. Гуцульська, буд. 9, офіс 1, м. Івано-Франківськ, 76007, код ЄДРПОУ - 13662300.

Відповідач - Приватне підприємство "Імпорт Плюс " , адреса: вул. Богдана Хмельницького, буд. 109, корп. Ж, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ - 39122877.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.