Рішення

від 06.09.2019 по справі 160/6592/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 160/6592/19

06 вересня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріс-2" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріс-2" (далі - позивач, ТОВ "Паріс-2") 15.07.19 звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, оформленого у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.06.2019 №59378185/6-20.1;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до примусового виконання виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/2192/18, виданий 25 квітня 2019 року за заявою ТОВ "Паріс-2" "про відкриття виконавчого провадження за №01/04-06 від 04.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення, прийняте у формі "Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання", є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки положення Закону України "Про виконавче провадження" визначають вимоги до порядку подання до виконання виконавчих документів, вимоги до них та порядок виконання рішень, які цілком дотримані позивачем, втім йому було незаконно відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 адміністративну справу за підсудністю передано на розгляд Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.08.19 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 06.09.2019.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 02.09.2019 подав заяву по участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у випадку відмови в задоволенні даного клопотання, просить справу розглядати без участі їхнього представника.

Ухвалою суду від 06.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач в судове засідання не забезпечив участь свого представника, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На адресу суду від позивача надійшли також пояснення по суті справи від 04.09.2019, в яких зазначено, що не погоджуючись із рішенням державного виконавця підприємство звернулося до його керівника зі скаргою №02/11-07 від 11.07.2019, в якій просило вжити заходи направлені на відкриття державним виконавцем виконавчого провадження. У відповіді №59378185/6-20.1 від 08.087.2019 зазначено, що нами не долучено документу, що посвідчує повноваження керівника підприємства, яке позивач вважає не обґрунтованим. Також, позивач зазначає, що не знайшла свого підтвердження жодна обставина, зазначена суб`єктом владних повноважень, а саме державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем у прийнятому ним Повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №804/2192/18, було задоволено позовні вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріс-2" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень.

На виконання вказаного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачу було видано виконавчий лист №804/2192/18 від 25.04.2019 (аркуш справи 14).

Так, у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі №804/2192/18 зазначено та постановлено: Зобов`язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ - 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 09.11.2017р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю ПАРІС-2 (код ЄДРПОУ41079412), датою її подання.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 01.12.2017р., подану товариством з обмеженою відповідальністю ПАРІС-2 (48100, Тернопільська область, місто Теребовля, вулиця Застіноцька, будинок 6, код ЄДРПОУ 41079412), датою її подання. .

Позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою №01/04-06 від 04.06.2019 про відкриття виконавчого провадження (аркуш справи 12).

04 липня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріс-2" у поштовому конверті було отримано Повідомлення № 59378185/6-20.1 від 20.06.2019 Про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання , прийняте державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем за наслідками розгляду заяви, поданої ТОВ ПАРІС-2 про відкриття виконавчого провадження №01/04-06 від 04.06.2019 отриманої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (аркуш справи 10-11).

Своє рішення владний суб`єкт мотивував тим, що у поданому стягувачем виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 № 804/2192/18 передбачено вчинення декількох дій, однак чітко не зазначено в якій частині необхідно виконати рішення. А у заяві про примусове виконання рішення від 04.06.2019 стягувачем теж не зазначено в якій частині необхідно виконувати рішення суду. Таким чином, стягувачем не подана заява про примусове виконання рішення, а саме не зазначено в якій частині необхідно виконати рішення суду, а тому на підставі приписів п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання.

Позивач, звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою №02/11-07 від 11.07.2019, в якій просило вжити заходи направлені на відкриття державним виконавцем виконавчого провадження.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надало відповідь у формі листа №59378185/6-20.1 від 08.08.2019 в якому зазначено, що не долучено документу, що посвідчує повноваження керівника підприємства, тому повернуто оригінал виконавчого листа №804/2192/18 від 25.04.2019 виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача звернувся до суду із даним позовом.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно із п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Як випливає із матеріалів справи, позивачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження, до заяви додано виконавчий лист по адміністративній справі №804/2192/18 виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 25.04.2019.

Зазначені у виконавчому документі дії, які слід виконати Боржнику повністю кореспондуються з приписами п. 5. ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження та не суперечать приписам ч. 2 ст. 4 Закону, щодо вказівки на одного боржника та одного стягувача, а також визначено в якій частині необхідно виконати таке рішення.

А саме, у виконавчому листі судом наведено резолютивну частину рішення, яке слід виконати саме Боржнику - ДФС України:

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ - 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 09.11.2017р„ подану Товариством з обмеженою відповідальністю ПАРІС-2 (код ЄДРПОУ 41079412). датою її подання.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 01.12.2017р., подану товариством з обмеженою відповідальністю ПАРІС-2 (48100, Тернопільська область, місто Теребовля, вулиця Застіноиька, будинок 6, код ЄДРПОУ 41079412), датою її подання.

Судом не встановлено обставин, що свідчили б про те, що виконавчий лист №804/2192/18 виданий 25.04.2019, не відповідає зазначеним вимогам щодо його оформлення.

Суд критично ставиться до самостійного, на власний розсуд, трактування норм Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А., оскільки, як випливає із змісту виконавчого документа, ним передбачено вчинення не кількох дій, а однієї дії щодо реєстрації двох податкових накладних, а саме: зобов`язано зареєструвати боржника - ДФС України, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 09.11.2017 та №2 від 01.12.2017.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. безпідставно визначено, що у заяві та у виконавчому листі не зазначено в якій частині необхідно виконати рішення суду, оскільки виконавчий документ чітко містить усі обов`язкові відомості та відповідає вимогам статті четвертої Закону №1404-VIII, а тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону №1404.

Такі дії державного виконавця можуть свідчити про недостатню компетентність цієї посадової особи або про формальний та поверхневий підхід до виконання своїх посадових обов`язків.

Суд наголошує, що відповідно до ст.1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Серінг проти Сполученого Королівства від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду . Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі Півень проти України Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Крім того, у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України, а саме: враховуючи те, що задоволено позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, то всі судові витрати понесені позивачем стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем повідомлення №59378185/6-20.1 від 20.06.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/2192/18 виданий 25 квітня 2019 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріс-2" №01/04-06 від 04.06.2019 про відкриття виконавчого провадження.

4. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріс-2" судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) 00 грн.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріс-2" адреса: 48100, вул. Застіноцька, 6, м.Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 41079412;

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького,13, ЄДРПОУ 00015622.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.