Ухвала

від 05.09.2019 по справі 757/40912/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додерджанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2019 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019000000000512 від 06.06.2019 підозрюваному ОСОБА_8 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додерджанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави у розмірі не менше 16931 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019, що становить 32 524 451 грн., та утримувати ОСОБА_8 у Державній установі "Київський слідчий ізолятор".

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор посилався на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та неправильне застосування кримінального закону.

19.08.2019 від прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додерджанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що слідчим суддею фактично не враховано те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 12 років з конфіскацією майна та не дано належної оцінки особі останнього.

Слідчий суддя залишив поза увагою, що ОСОБА_8 займає посаду Генерального директора Державної установи «Інститут охорони грунтів України», має авторитет та сталі зв`язки у суспільстві, які може використати з метою схиляння потерпілого та свідків до відмови від надання свідчень або зміни раніше наданих показів. Тому будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не запобігатиме настанню ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя дійшов безпідставного висновку про те, що прокурором не доведено обставини ч. 1 ст. 194 та ч. 1 ст. 177 КПК України. Як убачається з клопотання та додатків до нього, сторона обвинувачення належним чином довела наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_8 та чітко вказала про наявність ризиків та обставин, які унеможливлюють застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів відносно останнього.

Крім того, слідчий суддя у своїй ухвалі вказує прізвища підозрюваних ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, та не зазначені у клопотанні слідчого.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_12 , який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями з наведених у ній підстав, думку підозрюваного ОСОБА_8 та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора з доповненнями, дослідивши надані стороною захисту документи, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019000000000512, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно даних витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019000000000512, 06.06.2019 внесено відомості про те, що виконуючий обов`язки директора ДП "Головинський кар`єр" ОСОБА_13 , якого в подальшому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області №360 від 19.06.2019 призначено головою комісії з припинення ДП "Головинський кар`єр", та станом з 27.06.2019 таким не являється, шляхом обману намагається заволодіти грошовими коштами представника ТОВ «Головинський камінь» ОСОБА_14 в особливо великих розмірах.

09.07.2019 до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про те, що генеральний директор Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» ОСОБА_8 шляхом обману намагається заволодіти грошовими коштами представника ТОВ "Головинський камінь" ОСОБА_14 в особливо великих розмірах.

Згідно даних протоколу затримання, 02.08.2019 о 02 год. 48 хв. ОСОБА_8 затримано в порядкуст. 208 КПК України, та цього ж дня йому вручено повідомлення про підозру у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні ним всіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

03.08.2019 старший слідчий в особливо важливих справах 2-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб у межах строку досудового розслідування, із визначенням розміру застави у розмірі не менше 16 931 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019, що становить 32 524 451 грн., та у разі внесення застави, покласти на підозрюваного визначені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду у кримінальному провадженні; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_15 , потерпілим у даному провадженні ОСОБА_14 ; здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з того, що органом досудового розслідування не доведено наявність виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно п. 9 ч. 2ст. 131 КПК України,застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатніпідстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1, ч. 2ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, колегією суддів з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, зокрема даними заяви ОСОБА_14 від 08.07.2019 про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_14 від 08.07.2019 та 25.07.2019, протоколами огляду та вручення грошових коштів від 01.08.2019; протоколом обшуку від 01.08.2019; сукупністю інших даних та доказів, виявлених, зафіксованих та одержаних стороною обвинувачення в процесі досудового розслідування.

На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання не містить переконливого обґрунтування існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду або вчинення ним будь-яких дій для цього, та можливості впливати на хід кримінального провадження незаконними діями, чи впливати на іншого підозрюваного.

З такими висновками колегія суддів не погоджується.

Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов`язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов`язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).

До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).

Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).

Як встановлено колегією суддів, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, інших осіб, причетних до вчинення злочину, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом.

В контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з захисту прав людини, на початкових етапах розслідування можливість перешкоджати правосуддю обвинуваченим обґрунтовує перебування такої особи під вартою. Для належного оцінювання ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що є суттєвими в контексті встановлення обставин кримінального правопорушення, також мають значення обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Якщо у зв`язку з власною професійною діяльністю або за наявності ділових чи інших зв`язків особа має доступ до відповідних документів чи речей, існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить зазначені дії.

Як убачається із матеріалів судового провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, який віднесено до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. У зв`язку з цим є підстави вважати, що ОСОБА_8 , з метою ухилення невідворотності покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вжити заходів до реалізації або знищення майна, у тому числі яке можливо набуте злочинним шляхом.

Також, про наявність зазначених ризиків свідчить і той факт, що ОСОБА_8 відомо про існування свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, показання яких можуть мати вирішальне значення у доведеності вини останнього, на яких ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, або у випадку обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, може впливати, використовуючи своє соціальне становище.

Також існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, з огляду на тяжкість, характер та конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення.

Вказане свідчить про те, що на даний час існують ризики вчинення ОСОБА_8 дій, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та такі ризики дають підстави для застосування щодо нього виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу, слідчий суддя не в повній мірі врахував тяжкість і конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, та дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі прокурор.

Враховані слідчим суддею пояснення ОСОБА_8 , надані ним у судовому засіданні про те, не що він не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не забезпечують впевненості в належній процесуальній поведінці ОСОБА_8 , та не свідчать про відсутність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики є такими, що виправдовують тримання ОСОБА_8 під вартою. Крім того, встановлені під час апеляційного розгляду обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, колегія суддів вважає необхідним обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що саме такий захід забезпечення кримінального провадження буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, ОСОБА_8 02.08.2019 повідомлено про підозру у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні ним всіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України вважає за необхідне визначити дату закінчення дії ухвали про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 01.10.2019 включно.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим фактором, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також обставини, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 605 000 гривень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, буде співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі внесення такого розміру застави це зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

При цьому, слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не обгрунтовано наявність підстав для визначення підозрюваному застави у розмірі не менше 16931 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019, що становить 32 524 451 грн.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , та обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України і покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019000000000512 від 06.06.2019 підозрюваному ОСОБА_8 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Обрати підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з подальшим утриманням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12019000000000512 до 01.10.2019 включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_8 під варту в залі суду негайно.

Визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 605 000 гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310033182186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду у кримінальному провадженні;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_13 , свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_15 , потерпілим у даному провадженні ОСОБА_14 ;

- здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладенихсудом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3