Постанова

від 28.08.2019 по справі 520/1644/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 р.Справа № 520/1644/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

представника позивача Мальцевої Г.Ю.

представника відповідача Білокінь С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, повний текст складено 27.05.2019 року по справі № 520/1644/19

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старт"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старт" (далі за текстом - позивач, СТОВ "Старт" ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі по тексту відповідач, ГУ ДФС у Харківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.11.2018р. №0000341417 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ із вироблених в Україні товарів на загальну суму 175.667,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року вказаний адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням як контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка СТОВ "Старт" з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентом- постачальником ПП «Пайола» (код за ЄДРПОУ 40027892) за квітень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг).

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 08.11.2018р. №4677/20-40-14-17-19/31003808 (далі за текстом - Акт).

У даному Акті відображені судження контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення, а саме: п.198.1, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу за рахунок прийняття до обліку з податку на додану вартість показників документів, складених за нереальними господарськими операціями у межах нікчемного правочину. (а.с.12-20).

23.11.2018р. контролюючий орган з посиланням на даний Акт видав податкове повідомлення - рішення від 23.11.2018р. №0000341417 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 175.667,00грн. (а.с.29).

Фактичними підставами для винесення оскарженого рішення послугувало судження контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення шляхом відображення в обліку нереальних господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Пайола» .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.11.2018р. №0000341417 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ із вироблених в Україні товарів на загальну суму 175.667,00 грн.

Підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту стали доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій позивача з ПП «Пайола» за квітень 2016 року належно оформленими первинними документами, а тому, на думку відповідача, між позивачем та зазначеним контрагентом не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення - рішення № 0000341417 від 23.11.2018 року на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказане рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість нарахованого (сплаченого) платником податку протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що податкова накладна не є вичерпним первинним документом для нарахування податкового кредиту з ПДВ, оскільки визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальне здійснення цих господарських операцій.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ПП «Пайола» з поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки.

Так, між СТОВ Старт (покупець) та ПП Пайола (продавець) було укладено договір поставки №17/11 від 04.04.2016 року на поставку запасних частин (бувших у використанні) до сільськогосподарської техніки.

Договір від імені ПП "Пайола" підписаний ОСОБА_1 . у якості Генерального директора ПП, а від імені СТОВ Старт договір підписав директор ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Сайд-Хусейнович (а.с.33-34).

На момент укладання вищезазначеного договору відомості про уповноважених осіб, які діяли від сторін договору, а саме директора СТОВ Старт ОСОБА_4 Турпал-Алі Сайд-Хусейнович та керівника ПП "Пайола" Лисецької ОСОБА_5 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.04.2016 року (а.с.104) ОСОБА_1 є керівником з 16.12.2015 року та підписантом, а тому мала відповідні повноваження вчиняти дії від імені ПП "Пайола" без довіреності, у томі числі підписувати договори.

Посилання суду першої інстанції на те, що керівником ПП "Пайола" є ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 лише його засновником, колегія суддів вважає помилковими, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.04.2016 року (а.с.102-108) ОСОБА_1 є керівником з 16.12.2015 року, а ОСОБА_6 є лише додатковим підписантом.

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано специфікацію, рахунок на оплату, платіжне доручення, видаткові накладні, податкові накладні, подорожній лист службового легкового автомобіля, журнал реєстрації доручень, оборотно-сальдову відомість за квітень 2016 року (а.с.35-44,54).

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у відповідності до п. 1.2 договору технічні характеристики, специфікація, склад та кількість товару визначаються в специфікації до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Згідно специфікації від 04.04.2016 року сторонами визначено предмет поставки: головні редуктора (2 шт.), трансмісія комбайна 9500 ( АН168735, НОМЕР_1 ) та редуктор контпривода John deere 9610 НОМЕР_2 . Вказані запасні частини були отримані позивачем на підставі видаткових накладних №18 від 08.04.2016 року та №20 від 08.04.2016 року.

Переміщення товару у просторі відбулося самовивозом, про що свідчить подорожній лист службового легкового автомобіля №419 від 08.04.2016 року.

З вказаного подорожнього листа слідує, що товар перевозився директором СТОВ Старт Умаєвим Т ОСОБА_7 С-Х. на автомобілі Тойота Ландкрузер № НОМЕР_3 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 10.11.2010 року(а.с.126) автомобіль Тойота Ландкрузер № НОМЕР_3 належить СТОВ Старт .

Товар позивачем було отримано у м. Херсон за місцезнаходженням ПП Пайола на підставі довіреності № 31 від 07.04.2016 року.

Факт оплати спірного товару підтверджується платіжним дорученням від 08.04.2016 року.

Посилання суду першої інстанції на те, що фізичні параметри спірних запасних частин виключають можливість їх одночасного розміщення у салоні автомобіля Тойота Ландкрузер, що спростовує факт фізичного переміщення ТМЦ у просторі, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції матеріали справи не містили конкретних параметрів придбаного товару, даних вантажопідйомності автомобіля Тойота Ландкрузер, а отже не містили даних щодо наявності або відсутності можливості перевезення спірних запчастин автомобілем Тойота Ландкрузер.

Зі змісту акту перевірки колегією суддів не встановлено, що контролюючим органом під час проведення перевірки перевірялися обставини наявності або відсутності можливості перевезення спірних запчастин автомобілем Тойота Ландкрузер, представником відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтверджено, що на час перевірки такі обставини встановлені не були.

Вимоги контролюючого органу щодо витребування даних про вагу придбаного товару для встановлення обставин можливості перевезення автомобілем Тойота Ландкрузер спірних запасних частин колегія суддів вважає неприйнятними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно акту перевірки, відповідачем під час проведення перевірки не перевірялися обставини наявності або відсутності можливості перевезення спірних запчастин автомобілем Тойота Ландкрузер, а тому такі обставини не були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене. колегія суддів зазначає, що обставини наявності або відсутності можливості перевезення спірних запчастин автомобілем Тойота Ландкрузер на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не були покладені в основу рішення, а тому відповідач у справі в підтвердження правомірності свого рішення не може посилатися на такі докази.

При цьому, з наданих позивачем пояснень від 21.08.2019 року та їх документального підтвердження слідує, що згідно технічних характеристик автомобіля Тойота Ландкрузер об`єм багажного відділення дорівнює мінімально - 909 л. та у стані, коли всі задні сидіння складено, максимально - 1431л. Як встановлено внаслідок проведених вимірів розміру та об`єму придбаних запасних частин, розмір головного редуктора дорівнює 283 л., трансмісії комбайна 9500 ( НОМЕР_5 , НОМЕР_1 ) - 65 Л., редуктора контрпривода John deere 9610 АН141048 (б/в) - 96 л. Загальний об`єм придбаних запасних частин складає 727 л (283+283+65+96), в підтвердження чого надано акт СТОВ »Старт» від 15.08.2019 р.

Отже, вказане свідчить про об`єктивну спроможність перевезення вантажу легковим автомобілем Тойота Ландкрузер.

Посилання суду першої інстанції на те, що оскільки місцезнаходженням ПП Пайола є м. Херсон, а у видаткових накладних вказано місце передачі товару-м.Київ, то вказане спростовує факт отримання позивачем спірного товару, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зазначення в договорі №17/11 від 04.04.2016 року та у видаткових накладних місця складання м. Київ не доводить нереальності господарських операцій зважаючи на те, що інші обов`язкові реквізити вказаних документів вказано вірно, крім того, представником відповідача підтверджено наявність спірних запасних частин у позивача.

Посилання суду першої інстанції на те, що підписи від імені ОСОБА_1 в договорі, специфікації до договору візуально суттєво відрізняються від підписів ОСОБА_1 у рахунку на оплату, видаткових накладних, що спростовує факт реальності господарських операцій колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки доказів проведення експертизи підпису ОСОБА_1 у вказаних документах матеріали справи не містять, а візуальне визначення несхожості підпису ОСОБА_1 не доводить його несправжність.

Спірні запасні частини були оприбутковані позивачем у квітні 2016 року, що підтверджується даними складського обліку, а саме оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 207 Запасні частини .

З матеріалів справи слідує, що спірні запасні частини позивачем були придбані для монтажа на зернозбиральний комбайн John deere 9610, бувший у використанні.

Так, СТОВ Старт згідно договору №2 від 01.04.2016 року придбав у ТОВ Українсько-Американське Спільне підприємство ЮСЕС зернозбиральний комбайн John deere 9610 бувший у використанні (а.с.123-125).

В підтвердження факту монтажу придбаних запчастин на зернозбиральний комбайн John deere 9610 позивачем надано накладну вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, дефектну відомість, акт приймання-передачі устаткування до монтажу, акт списання устаткування для монтажу, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, наказ про приймання основного засобу в експлуатацію.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції СТОВ Старт з ПП Пайола мали реальний характер.

Посилання суду першої інстанції на те, що оскільки податкові накладні складені 04.04.2016 року, а видаткові накладні-08.04.2016 року, то вказане свідчить про відсутність реальності спірних господарських операцій, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкова накладна була виписана раніше першої події, визначеної ст. 187 ПК України, проте податкова накладна видається платником податку, тобто постачальником товару, а саме ПП Пайола , а тому позивач не може нести відповідальності за складання податкових накладних, зокрема, у виді позбавлення права на податковий кредит за спірними правовідносинами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не містить заборони щодо формування податкового кредиту на підставі податкової накладної виданої не за першою подією.

Оцінюючи доводи відзиву відповідача про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту за квітень 2016 року сум ПДВ по контрагенту ПП Пайола через відсутність документів щодо навантаження-розвантаження придбаної продукції, колегія суддів зазначає, що документи первинного обліку щодо операцій з навантаження-розвантаження товару складаються у разі понесення платником податку витрат на придбання вказаних послуг, оскільки відповідачем не доведено факт понесення позивачем витрат на здійснення навантаження-розвантаження придбаної продукції, то посилання на нереальність господарської операції через відсутність документів щодо навантаження-розвантаження придбаної продукції є необгрунтованими.

Крім того, доводи відзиву відповідача про те, що наявність кримінального провадження відносно контрагента позивача ПП Пайола підтверджує факт нереальності спірних господарських операцій з позивачем, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вирок за результатами кримінального провадження, який набрав законної сили та підтверджував би обставини, які мають значення для справи, відсутній.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ПП Пайола за квітень 2016 року, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволеня позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року по справі № 520/1644/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.11.2018 року №0000341417 щодо зменшення розміру від"ємного значення суми ПДВ із вироблених в Україні товарів на загальну суму 175667,00 грн, прийняте у відношенні Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старт".

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 06.09.2019 року