Постанова

від 05.09.2019 по справі 826/14727/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14727/18 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2019 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, суддя Васильченко І.П.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатекс" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2018 № 0008591401 та № 0008601401.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2019 року повністю та прийняти нове рішення у вигляді постанови, якою задовольнити позовні вимоги, скасувавши податкові повідомлення-рішення № 0008591401 від 18 червня 2018 року та № 0008601401 від 18 червня 2018 року повністю.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що про наявність листа від 20.03.2017 № 836/16.2-09, у якому відділ державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомляє, що смерть ОСОБА_1 зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачу стало відомо тільки з тексту оскаржуваного рішення, ні Актом перевірки не вказується на такий лист, ні в матеріалах справи його не було. В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження відповідної інформації, яка слугувала обґрунтуванням для складання як висновків Акту перевірки, так і оскаржуваного рішення.

Позивач вважає необґрунтованим перекладання на нього контрольних функцій контролюючого органу в частині перевірки автентичності підпису керівника підприємства, а враховуючи, що відповідачем було здійснено реєстрацію спірної податкової накладної, то у позивача, як у покупця товару, було законне право на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум.

22.08.2019 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Головне управління ДФС у м. Києві апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 - без змін.

У відзиві відповідач вказує, що ТОВ БК СТРОЙ.КА зареєстровано податкову накладну від 10.10.2016 на суму ПДВ 42291,6 грн. на користь позивача, що підписана з використанням електронного цифрового підпису директора та головного бухгалтера ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сатекс (код 35295917) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Стрендж Сістем (код ЄДРПОУ 40030858) за жовтень 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 32 707,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2016 року на загальну суму 9 585,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2018 р. № 176/26-15-14-04-03/38370368 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18.06.2018 № 0008591401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 40 883,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 32 707,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 8 176,00 грн.;

- від 18.06.2018 № 0008601401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 9 858,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірних рішень, ДФС України прийнято рішення від 21.08.2018 р. № 27095/6/99-99-11-01-02-25, яким рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 - п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності позивача за КВЕД 46.19 є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець), в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ БК Строй.Ка (постачальник), в особі в.о. директора ОСОБА_3 . укладено договір поставки від 07.10.2016 №20161007, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення та товари народного використання у відповідності з заказами покупця, прийнятими постачальником до виконання.

На виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії договору поставки від 07.10.2016 №20161007, видаткової накладної від 10.10.2016 № 7, товарно-транспортної накладної від 10.10.2016 № 10102016, платіжних доручень від 13.10.2016 № 164, від 26.10.2016 № 173 та від 03.11.2016 № 174, які підписані постачальником - в.о. директора - ОСОБА_3 .

На виконання умов договору, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), в жовтні 2016 року ТОВ БК Строй.Ка на адресу ТОВ "Сатекс" виписано та зареєстровано податкову накладну № 7 від 10.10.2016, найменування товару - Conext Контролер заряду XW-MPPT60-150, Кабель ізольований без з`єднувальних деталей для напруги понад 1000В:Cable (D=4мм), панель керування для XW SW, фотогальванический модуль GPM310P-B-72, загальна сума без ПДВ 253749,61 грн., ПДВ - 42291,60 грн. Податкові накладні зареєстровано в ЄРПН за підписом директора ОСОБА_1 .

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту в жовтні 2016 року.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, в ході аналізу податкової інформації по контрагенту - постачальнику ТОВ БК Строй.Ка встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 директора ТОВ БК Строй.Ка - ОСОБА_1 , яким 10.10.2016 підписана податкова накладна 7, виписана останнім на користь позивача.

Так, листом від 20.03.2017 № 836/16.2-09, відділ державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомляє, що смерть ОСОБА_1 зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_2. В результаті пошуку реєстрації смерті вказаної особи в системі ДРАЦС, було встановлено, що смерть зареєстровано Виконавчим комітетом Української міської ради м. Селидове Донецької області, про що складено актовий запис про смерть №173 від 28.09.2016.

Колегія суддів враховує надану інформацію ГУ ДФС у м. Києві щодо факту смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 директора ТОВ БК Строй.Ка - ОСОБА_1 , однак, зазначає, що станом на період здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ БК Строй.Ка , саме в.о. директора ОСОБА_3 , яким було укладено договір поставки від 07.10.2016 №20161007 підписано всі первинні документи, наявні в матеріалах справи ( а не ОСОБА_1 ), а спірну податкову накладну за цими операціями підписано і зареєстровано за допомогою електронно-цифрового підпису ОСОБА_1 ( який станом на 10.10.2016 є померлим), що свідчить про те, що якби у контролюючого органу виникли питанню щодо належності та відповідності вимогам закону до такої податкової накладної, то контролюючий орган мав би зупинити реєстрацію такої/відмовити у реєстрації, однак, така податкова накладна була прийнята та зареєстрована контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, судом першої інстанції залишено поза увагою, що первинні документи, видані позивачу ТОВ БК Строй.Ка в межах господарських операцій, що перевірялись, підписані не ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 , як виконуючим обов`язки директора контрагента апелянта на той час.

Претензій до податкових накладних, поданих на реєстрацію засобами телекомунікаційного зв`язку не виникало у контролюючого органу.

Розрахунки із контрагентом ТОВ БК Строй.Ка відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, за 4 квартал та за жовтень 2016 року. Розрахунки між суб`єктами господарювання проводились в безготівковій формі.

На підтвердження факту оплати позивачем надано копії платіжних доручень з відміткою банку про здійснення оплати на рахунок ТОВ БК Строй.Ка .

Відтак, оскільки відповідачем було здійснено реєстрацію спірної податкової накладної, то у позивача, як у покупця товару, було законне право на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, враховуючи при цьому, що позивачем додано до матеріалів справи необхідні первинні документи щодо підтвердження реальності такої господарської операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, на що посилається відповідач, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, складеної та зареєстрованої постачальником, звільняє покупця (отримувача цієї накладної) від будь-якої відповідальності як платника ПДВ за виключенням випадку вжиття з цим постачальником взаємоузгоджених зловмисних (тобто протиправних) свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 191, 205, 209, 212 КК України (доказів наявності таких обставин у спірних правовідносинах не встановлено).

Матеріали адміністративної справи засвідчують факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з використанням електронно-цифрового підпису ОСОБА_5 на податковій накладній, котра була виписана постачальником позивача.

В той же час, у силу приписів ст.ст. 185, 187, 200-1, 201 ПК України така реєстрація вимагає, по-перше, укладення між платником податків (ТОВ БК Строй.Ка ) та відповідним територіальним органом ДФС України договору про визнання електронних документів, по-друге, постійного та безперешкодного функціонування названого договору, а по-третє, відсутності претензій до податкових накладних, поданих на реєстрацію засобами телекомунікаційного зв`язку.

З долучених до матеріалів адміністративної справи податкових накладних вбачається, що електронний цифровий підпис на ТОВ БК Строй.Ка був виданий Узькому A. A ., як керівнику ТОВ БК Строй.Ка і, незважаючи на смерть останнього, в кінці вересня 2016 року і в жовтні 2016 року був діючим, оскільки така податкова накладна №7 від 10.10.2016 була прийнята.

Враховуючи надані письмові докази на підтвердження господарських взаємовідносин, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані виходячи з припущень стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентом позивача, а відносини безпосередньо між учасниками операцій, на підстав якої сформовані дані податкового обліку, не досліджено.

В Акті від 19.02.2018 № 176/26-15-14-04-03/38370368 як підставу для визнання нереальними спірних господарських операцій між ТОВ БК Строй.Ка та ТОВ Сатекс (та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) зазначено лише те, що ТОВ БК Строй.Ка зареєструвало податкову накладну від 10.10.2016 на суму ПДВ 42291,6 грн, що підписана з використанням електронного цифрового підпису директора та головного бухгалтера ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання договору поставки, зокрема заявок (заказів) позивача, що є порушенням п. 1.1 Договору поставки, довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, що б підтверджували отримання позивачем поставленого товару, доказів наявності складських приміщень у позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи ГУ ДФС у м. Києві не були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не відображені в Акті від 19.02.2018 № 176/26-15-14-04-03/38370368, а тому не можуть бути враховані, оскільки відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Враховуючи надані письмові докази на підтвердження господарських взаємовідносин, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані виходячи з припущень стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентом позивача, а відносини безпосередньо між учасниками операцій, на підстав якої сформовані дані податкового обліку, не досліджено.

Платник податків не повинен нести негативних наслідків, у зв`язку з вчиненням своїм контрагентом порушень податкового законодавства України.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.п. б п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_7 було сплачено судовий збір в розмірі - 1762,00 грн. (під час подання позовної заяви), що підтверджується платіжним дорученням №64 від 09.09.2018 та 2643,00 грн. (під час подання апеляційної скарги), що підтверджується платіжним дорученням №44 від 24.06.2019, а разом - 4405,00 грн. (1762,00+2643,00).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі 4405,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2018 № 0008591401 та №0008601401.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19 Код ЄДРПОУ 39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сатекс" (03087, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 7, офіс 43, код ЄДРПОУ 35295917) судовий збір за подання до суду позову та апеляційної скарги в розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п`ять ) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов