Рішення

від 20.08.2019 по справі 921/159/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2019 року м.Тернопіль Справа №921/159/18 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону, м. Тернопіль

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, м.Тернопіль; 2) Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м. Тернопіль,

до відповідача-1: Байковецької сільської ради, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області;

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова група Анвальт Індастрі , м. Тернопіль,

про визнання незаконним, скасування рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

прокурора: Шафранюк В.М., заступник військового прокурора, посвідчення №048828 від 18.12.2017;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: не з`явився;

третіх осіб: Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення - Білецький М.Й., адвокат, ордер ТР №067756 від 20.08.2019;

Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - не з`явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Позивач - Заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону 10.05.2018 (згідно відтиску штампу вхідної поштової кореспонденції за вх.№186) звернувся в інтересах держави до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Байковецької сільської ради, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області та ТОВ Консалтингова група Анвальт Індастрі , м.Тернопіль, про визнання незаконним та скасування рішення Байковецької сільської ради №658 від 25.07.2014 Про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 6,00га, укладеного 07.10.2014 між Байковецькою сільською радою та ТОВ Консалтиногова група АНВАЛЬТ ІНДАСТРІ з припиненням його дії на майбутнє.

На обґрунтування позовних вимог військовий прокурор вказує, що спірна земельна ділянка, площею 6,0га (кадастровий номер 6125280600:02:001 НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , передана в орендне користування неправомірно відповідачу-2, оскільки не була вільною, а знаходилася в постійному користуванні Республіканської мережі магістральних зв`язків і телебачення №5 (на даний час перейменовано в філію Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення), що підтверджується Державним актом на право користування землею серії НОМЕР_2 , та підтверджено судом при розгляді адміністративної справи №32598/10/9104 (постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014), якою скасовано як неправомірний Державний акт на право постійного користування землею 11-ТР №001882, виданий Державному конструкторському бюро Промінь та рішення Байковецької сільської ради №60 від 20.07.1999. Оскільки право постійного землекористування Філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення у встановленому законом порядку не припинено, відтак, має місце порушення прав держави на землю, яке підлягає відновленню шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної землі в орендне користування (поновлення договору оренди) та правочину, на підставі якого такий укладено.

Ухвалою суду від 15.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.06.2018. Також до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено - Тернопільську філію Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

У відповідності до ухвали суду від 12.06.2018 для надання можливості сторонам подати додаткові документи та з метою з`ясування додаткових обставин по справі, в підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 11.07.2018. У зв`язку з службовим відрядженням судді Андрусик Н.О. підготовче засідання, котре призначено на 11.07.2018, ухвалою суду від 05.07.2018 було перенесено на 17.07.2018. В подальшому, враховуючи клопотання прокурора, зважаючи на неявку у засідання представника відповідача-2, відсутність доказів про його належне повідомлення та враховуючи неподання ним витребуваних документів, підготовче засідання було відкладено на 14.08.2018.

Строк здійснення підготовчого провадження у даній справі на підставі ст.177 ГПК України (з урахуванням клопотання позивача без номеру від 17.07.2018 (вх.№13967 від 17.07.2018)) продовжено на тридцять днів (ухвала від 17.07.2018).

12.06.2018 Заступником військового прокурора Тернопільського гарнізону подано: клопотання за №28/2/1618/вих.-18 від 11.06.2018 (вх.№13312) про визнання поважності причин пропуску строку позовної давності; відповідь на відзив за №25/2/1604вих-18 від 08.06.2018 Байковецької сільської ради; письмові обґрунтування правовими нормами підстави визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (№25/2/1801вих18 від 26.06.2018 (вх.№13168)); постанову Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №911/436/17. Також, 27.06.2018 подано заяву за №25/2/1622вих18 від 11.06.2018 про сумнів з приводу достовірності копії свідоцтва про право власності на земельну ділянку, площею 6га (кадастровий номер НОМЕР_3 ), що знаходиться в с АДРЕСА_2 Байківці АДРЕСА_3 Н АДРЕСА_1 , виданого Байковецькій сільській раді 27.04.2013 на підставі рішення реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції в Тернопільській області за №3023405, оскільки згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрація земельної ділянки здійснена 10.04.2013 на підставі свідоцтва, виданого 27.04.2013.

Відповідач-1 згідно поданого відзиву на позов №2/866 від 04.06.2018 (вх.№11930) позовні вимоги заперечив та зазначив, що Байковецька сільська рада є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на земельну ділянку №3023405 від 27.04.2013, а тому вправі розпоряджатися нею.

Згідно відповіді на відзив на позов відповідача-1 №573 від 03.06.2018 (вх.№13563 від 06.07.2048) Тернопільською філією Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення підтримано заявлений прокурором позов та зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться у державній власності; передана Філії Концерну РРТ у постійне користування, яке не припинено у встановленому порядку, тому Байковецька сільська рада неправомірно передала землю в користування відповідачу-2 у справі.

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 04.07.2018 надано письмові пояснення щодо відзиву на позов за вих.№9-19-0.93-3871/2-18 від 27.06.2018, згідно яких повідомлено, що Байковецькою та Шляхтинецькою сільськими радами при видачі Державному конструкторському бюро Промінь державних актів про право постійного користування землею серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 на земельні ділянки, площею 7,30га і 3,85га порушено вимоги чинного земельного законодавства, зокрема, норми ст.31 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 (п.2 ст.149 Земельного кодексу України від 25.10.2001), оскільки вказані земельні ділянки, на момент їх передачі, знаходилися у користуванні ДП Тернопільський радіотелевізійний передавальний центр . Додатково зазначено про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки №417-ДК/0122/КН/05/01-17 від 20.10.2017, котрий надіслано для належного реагування голові Байковецької територіальної громади ОСОБА_1 (клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою №417-ДК/0122/КН/05/01-17 від 02.11.2017, копію долучено до матеріалів справи), однак виявлені порушення не були усунуті.

12.06.2018 ухвалою суду, котру занесено до протоколу підготовчого засідання, відхилено клопотання Громадської організації Тернопільські підсумки про вступ у дану справу в якості третьої особи за необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки в розумінні приписів ст.50 ГПК України рішення у даній справі жодним чином не впливає та в подальшому не вплине на права чи інтереси даної особи, оскільки заявник не є стороною договору оренди, не є суміжним землекористувачем чи власником земельної ділянки.

Ухвалою від 14.08.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №921/159/18 до судового розгляду по суті на 04.09.2018, та у зв`язку з неявкою військового прокурора, зважаючи на відсутність відомостей про повідомлення про судове засідання ТОВ Консалтингова група Анвальт Індастрі , не розпочинаючи розгляд справи по суті, було відкладено на 02.10.2018.

02.10.2018 ухвалою суду провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №921/338/18, провадження у якій відкрито за позовом Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації до Тернопільської районної державної адміністрації та Байківецької сільської ради, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та рішення реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2023436 від 27.04.2013.

Ухвалою суду від 25.07.2019, з урахуванням клопотання прокурора №30.35-3355вих.19 від 15.07.2019 (вх.№12384 від 16.07.2019), судом поновлено провадження у справі №921/159/18 та призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 20.08.2019.

В судовому засіданні прокурором підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням встановлених рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 обставин.

Представник третьої особи - Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення підтримав доводи прокурора, просив позов задовольнити.

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області просило розглядати справу без участі його уповноваженого представника (пояснення №99-19-0.93-3871/2-18 від 27.06.2018 (вх.№13471 від 04.07.2018)).

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився. Згідно поданого 20.08.2019 клопотання №2/1245 від 19.08.2019 (вх.№14517), сільський голова просив розгляд справи відкласти на іншу дату, посилаючись на неможливість забезпечити у судове засідання 20.08.2019 явку представника сільської ради. Утім, документального підтвердження поважності причин неможливості з`явитися в судове засідання до клопотання не долучено.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку інших учасників справи, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать про те, що відповідача-1 повідомлено 29.07.2019 про дату, час та місце розгляду справи по суті.

Оскільки про дату судового засідання відповідача-1 було повідомлено заздалегідь, отже, у нього було достатньо часу для належної підготовки до судового засідання, зокрема для визначення особи представника, який представлятиме інтереси сільської ради, з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити останньому взяти участь в засіданні суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, всупереч ст.ст.76, 77 ГПК України, відповідачем-1 не надано жодних доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1.

Представник відповідача-2 відзиву на позов не подав, будь яких інших клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України не заявив; жодного разу до суду в засідання не з`явився. Поштові відправлення, якими судом направлялися товариству ухвали від 12.06.2018, 05.07.2018, 17.07.2018, 14.08.2018, 04.09.2018, 02.10.2018 на адресу, вказану у позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відділенням поштового зв`язку повернуто без вручення адресату із зазначенням причини за закінченням встановленого строку зберігання (довідки відділення поштового зв`язку від 17.07.2018, 07.08.2018, 22.08.2018, 17.09.2018, 09.10.2018, 08.11.2018, 06.11.2018, 22.01.2019). Ухвалу суду від 15.05.2018 про відкриття провадження у справі ТОВ Консалтингова група Анвальт Індастрі отримано 07.06.2018, про що свідчить долучене до справи рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення. Ухвалу суду від 25.07.2019 про поновлення провадження у справі, за даними результатів відстеження пересилання поштового відправлення №4602508485403 від 20.08.2019 відповідачем-2 не отримано, оскільки відправлення знаходиться у точці видачі/доставки з 27.07.2019.

В даному випадку суд вважає, що ТОВ Консалтингова група Анвальт Індастрі було відомо про розгляд господарським судом справи, адже ним 07.06.2018 отримано ухвалу суду від 15.05.2018 про відкриття провадження у справі, тому товариство в розумні строки мало можливість дізнатися про стан здійснення судового провадження №921/159/18. Неотримання товариством інших процесуальних документів суду свідчить про свідоме ухилення сторони від отримання поштової кореспонденції, оскільки залежить виключно від суб`єктивної поведінки товариства.

Наведене свідчить про можливість розглянути справу у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку присутніх сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд встановив наступне.

21.04.1987 Виконавчим комітетом Тернопільської районної ради народних депутатів Тернопільської області прийнято рішення за №109 Про видачу державних актів на право користування землею , яким вирішено видати державні акти на право користування землею, зокрема Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення.

На підставі даного рішення, Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №5 видано Державний акт серії Б за №035816 на право користування земельною ділянкою, загальною площею 11,13га для будівництва об`єкта 1622 і під`їзної дороги, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №192 у 1987 році.

Відповідно до п.1.4 наказу Міністерства зв`язку України №87 від 23.06.1993 Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв`язку Республіканські мережі магістральних зв`язків і телебачення, в т.ч. №5 (м.Тернопіль) перейменовано в Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр (м.Тернопіль).

Відповідно до п.2 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 20.07.2006 за №751 Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення встановлено, що останній є правонаступником прав та обов`язків, зокрема державного підприємства Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр , ідентифікаційний код 05433502.

Відповідно до п.3.2. Статуту Концерну РРТ в редакції 2017 року, затвердженого наказом Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 15.08.2017 №461 (http://www.rrt.ua/upload/a3bc29d0c3f3d5d3a409966d0222d37e.pdf) останній є правонаступником прав та обов`язків, зокрема державного підприємства Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр .

Тернопільська філія Концерну РРТ є структурним підрозділом Концерну РРТ без права юридичної особи. Свою роботу філія розпочала 01.07.2009 на підставі наказу Концерну №164 від 25.06.2009 (а.с.34-39, 172 том І).

Відповідно до довідки №579 від 05.07.2018 на балансі Тернопільської філії Концерну перебуває незавершений будівництвом об`єкт №1622, що знаходиться на території Байковецької сільської ради, вартістю 2 320 008,02грн. Земельний податок філією не сплачувався до 1999 року у зв`язку із звільненням від його сплати згідно закону, а після 1999 року - у зв`язку з відмовою у прийнятті звітності (розрахунку плати за землю) по причині реєстрації даної земельної ділянки за іншою особою - Тернопільським ДНТП Промінь (пояснення без номеру та дати, а.с.179, том 1).

Разом з тим, наявний у справі Державний акт НОМЕР_6 - НОМЕР_7 від 27.07.1999 свідчить, що рішенням сесії Байковецької сільської ради від 20 липня 1999 року №60 Державному конструкторському бюро Промінь , правонаступником якого є Тернопільське державне науково-технічне підприємство Промінь , передано на праві постійного користування земельну ділянку, загальною площею 7,30га, для організації полігону випробувань антенної техніки та електронної апаратури для космічного зв`язку та інше.

Законність прийняття рішення №60 від 20.07.1999 радою та видача на його підставі Державного акту про право постійного користування землею було предметом судового розгляду в адміністративній справі №2а-3437/10. Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 №32958/10/9104 визнано протиправним та скасовано рішення Байковецької сільської ради від 20.07.1999 №60, а також Державний акт про право постійного користування землею НОМЕР_8 . Дана постанова є чинною, набрала законної сили.

Апеляційним судом у справі №2а-3437/10 встановлено, що земельна ділянка, площею 11,13га передана у постійне користування Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №5 для будівництва об`єкту 1622 та під`їзної дороги. В подальшому 07 вересня 1990 року Виконком Тернопільської обласної ради народних депутатів прийняв розпорядження №220, яким згідно з наказом Міністерства зв`язку УРСР від 27.02.1989 №27 споруджуваний об`єкт передано облвиконкому та, враховуючи клопотання Тернопільського конструкторського бюро дослідних робіт і Міністерства зв`язку СРСР (протокол від 6.04.1990 року), передано споруджуваний об`єкт 1622 в районі с.Байківці Тернопільського району, Тернопільському КБ дослідних робіт під будівництво площадки для випробування науково - містких товарів вжитку (космічне телебачення) і систем космічного комерційного зв`язку.

Відповідно до протоколу прийому-передачі об`єкта 1622, Республіканською мережею магістральних зв`язків і телебачення №5 передано Тернопільському конструкторському бюро дослідних робіт незакінчений будівництвом об`єкт.

У 1993 році Республіканська мережа магістральних зв`язків і телебачення №5 перейменована в Тернопільський обласний радіотелевізійний передавальний центр і є його правонаступником. Також, в результаті конверсії Тернопільське конструкторське бюро дослідних робіт, в подальшому іменоване - Тернопільське державне конструкторське бюро Промінь , було перейменовано в Тернопільське державне науково-технічне підприємство Промінь і є його правонаступником.

На момент передачі Байковецькою сільською радою землі в користування КБ Промінь така вже перебувала у законному користуванні ДП Тернопільський радіотелевізійний передавальний центр ; дане право землекористування не було припинено у встановлений законом спосіб. Відтак належним користувачем землі є радіотелевізійний передавальний Центр.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 у справі №2а-3437/10 набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Крім того, при розгляді судом іншого спору в господарській справі № 921/338/18 за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації до Тернопільської районної державної адміністрації та Байківецької сільської ради, про скасування свідоцтва про право власності від 27.04.2013 та рішення реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2023436 від 27.04.2013, були встановлені наступні обставини.

27.04.2013 Байковецькій сільській раді видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, площею га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 ділянка, 7 (кадастровий номер НОМЕР_3 ).

10.04.2013 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за №3023405, виданого 27.04.2013 реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області внесено запис про право власності за Байковецькою сільською радою на земельну ділянку, площею 6га (кадастровий номер НОМЕР_3 ) та рішення реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 2023436 від 27.04.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №921/338/18, позовні вимоги задоволено.

Скасовуючи Свідоцтво про право власності №3023405 від 27.04.2013 судами відзначено, що доказами накладення земельної ділянки, площею 6га, виділеної згідно Свідоцтва на земельну ділянку, площею 11,13га, виділену згідно Державного акту серії Б за №035816 від 1987 року, є відомості з публічної кадастрової карти України, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та висновки Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області Західного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, що оформлені довідкою від 22.12.2017 №05-20/34.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №№178033934, 178034327, 178034634 від 20.08.2019 на підставі рішення суду від 17.01.2019 №921/338/18 державним реєстратором Тернопільської РДА 15.07.2019 внесено запис до Реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування запису №822623 від 10.04.2013 про право власності на спірну земельну ділянку за Байковецькою сільською радою.

Даний факт також не заперечувався сторонами під час розгляду спору у даній справі.

Окрім того, судом з`ясовано, що відповідач-2 на підставі договору оренди землі, укладеного 08.09.2009 між Байковецькою сільською радою та ТОВ Консалтингова група АНВАЛЬТ ІНДАСТРІ користується спірною земельною ділянкою, площею 6,0га, наданою за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні Тернопільського державного науково-технічного підприємства Промінь , для обслуговування незавершеного будівництвом складського приміщення №1 та розміщення адміністративно-складського комплексу із логістичним центром в с.Байківці. Даний договір укладено на строк 5 років - з 31.08.2009 по 31.08.2014 (п.п.1, 2, 8 договору, а.с.51 том І). Управлінням Держкомзему в Тернопільській області 8 вересня 2009 року здійснено державну реєстрацію вказаного договору.

25 липня 2014 року рішенням 48 сесії Байковецької сільської ради 6-го скликання №658 Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ Консалтингова група АНВАЛЬ ІНДАСТРІ договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 поновлено на 5 років та 07.10.2014 укладено новий договір оренди землі, за умовами якого товариству в орендне користування надано земельну ділянку, площею 6,00га кадастровий номер НОМЕР_3 - за рахунок земель, що перебували в оренді згідно договору оренди земельної ділянки від 8 вересня 2009 року (а.с.61-64, том 1). Договір укладено на термін з 01.09.2014 по 01.09.2019.

Дане речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06.11.2014, номер запису: 7653202, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного Реєстру №127018516 від 11.06.2018 (а.с.144 том І).

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області в період з 20 вересня 2017 року по 20 жовтня 2017 року на підставі ст.ст.5, 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки як об`єкта перевірки на території Байковецької сільської ради, площею 7,30га.

За результатами перевірки державним інспектором встановлено факт порушення Байковецькою сільською радою вимог чинного земельного законодавства при видачі державному конструкторському бюро Промінь Державного акту про право постійного користування землею НОМЕР_8 , оскільки вказана земельна ділянка вже перебувала у користуванні Тернопільського обласного радіотелевізійного передавального центру, про що складено акт перевірки №417-ДК/599/АП/09/01/-17 від 20.10.2017 та згідно клопотання від 02.11.2017 Акт направлено відповідачу-1 для відповідного реагування. Втім, викладені в Акті перевірки порушення не були усунуті Байківецькою сільською радою.

Прокурор у позові зазначає, що розпоряджатися земельною ділянкою, наданою у постійне користування та передавати її іншій особі, можливо лише після припинення права користування, відтак у Байковецької сільської ради на момент прийняття рішення №658 Про поновлення договору оренди земельної ділянки були відсутні підстави, визначені у ст.141 Земельного кодексу України, для припинення права Концерну РРТ на користування спірною земельною ділянкою, адже згоди на її вилучення чи передачу сільській раді землекористувач не надавав.

Стверджуючи, що рішення Байковецької сільської ради від 25 липня 2014 року №658 Про поновлення договору оренди земельної ділянки суперечить законодавству, прокурор звернувся з даним позовом про визнання його незаконним, а також про визнання недійсним на майбутнє, укладеного на його підставі договору оренди землі від 07.10.2014.

Необхідність звернення з даним позовом прокурора в якості позивача обґрунтовано з посиланням на ту обставину, що визначений законом орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використаним та охороною земель - Управління Держгеокадастру немає повноважень щодо звернення до суду з відповідними вимогами. Порушення інтересів держави прокурором обґрунтовано незаконним прийняттям Байковецькою сільською радою оскаржуваного рішення, яке суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.5 Земельного кодексу України, внаслідок якого з власності держави вилучено земельну ділянку та передано її у користування третім особам, чим порушено майнові права держави у сфері земельних відносин.

Право та підстави для представництва прокуратурою інтересів держави визначено ст.131-1 Конституції України, Законом України Про прокуратуру та ГПК України.

Згідно з статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч.ч.1, 3 та 6 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадку та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.08.1999) (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям , прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.08.1999).

Матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка є державною власністю, наданою у постійне користування Концерну РРТ як правонаступнику прав та обов`язків державного підприємства Тернопільський радіотелевізійний передавальний центр , що вбачається з п.3.2 Статуту Концерну в редакції 2017 року, затвердженого наказом Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 15.08.2017 №461 та наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 20.07.2006 за №751.

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України та Статуту є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним, заснованим на державній власності і входить до сфери управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Пунктом 4.2 Статуту Концерну РРТ визначено, що майно Концерну РРТ є державною власністю і належить йому на праві господарського відання, здійснюючи яке Концерн володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним, за погодженням Адміністрацією Держспецзв`язку, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, нормативно-правовим актам Адміністрації Держспецзв`язку і Статуту.

Відповідно до п.4.7 Статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Концерн здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності і законодавства.

Добровільна відмова від земельної ділянки (або її частини), яка належить Концерну на праві постійного користування, погоджується з Уповноваженим органом управління (Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України).

Тернопільська філія Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є структурним підрозділом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, а тому не може бути стороною в господарському процесі.

Разом з тим, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення відповідно до п.3.6 Статуту має право на звернення до суду виключно у спорах, які виникають із договірних відносин.

За висновками прокурора, центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду за використанням та охороною земель (територіальні органи Держгеокадастру, їх посадові особи), відповідно до п.5-1 постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконними та скасування рішень щодо розпорядження землями та визнання недійсними договорів оренди землі та витребування їх з незаконного володіння, а тому прокурором пред`явлено позов в інтересах держави як позивачем.

Пред`явлення даної позовної заяви військовою прокуратурою викликано винятково захистом інтересів держави щодо права на землю, надану Республіканській мережі магістральних зв`язків та телебачення для спорудження об`єкту 1622 і під`їзної дороги до нього.

Відповідно до ч.2 ст.90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.ч.1, 2 п.п. а , б , в , г ч.3 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За правилами статей 15, 16 ЦК України, а також статей 4, 5, 13,50 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Виходячи з наведених правових норм, право на оспорювання договору, що стосується розпорядження або користування земельною ділянкою належить власнику, землекористувачу такої земельної ділянки або особі, яка доведе, що відповідно до законодавства звертається в інтересах цих осіб за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права (ст. 152 ЗК України).

У даному випадку прокурор звернувся з позовом, метою якого є відновлення порушеного права держави на землю шляхом визнання незаконним та скасування рішення Байковецької сільської ради №658 від 25.07.2014 та визнання недійсним договору оренди землі від 07.10.2014, укладеного на підставі оскаржуваного рішення ради, адже відповідним державним органом по здійсненню контролю за використанням та охороною земель відповідних дій щодо захисту порушеного права впродовж тривалого терміну не вжито (акт перевірки Держгеокадастру складений 20.10.2017, Концерн РРТ, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України - уповноважений орган управління також жодних дій не вчиняли щодо усунення виявлених порушень та для захисту порушеного права користування).

Таким чином, у даному випадку прокурор фактично здійснює представництво в суді законних інтересів держави через їх порушення з боку органу місцевого самоврядування та не здійснення їх захисту державними органами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон про місцеве самоврядування) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

За приписами ч.1 п.34 ст.26 Закону про місцеве самоврядування до повноважень міської, сільської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ст.116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, якими, відповідно до ст.126 ЗК України, є державні акти, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Судом встановлено, що Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №5, правонаступником якої є Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, видано у 1987 році Державний акт серії Б за №035816 на право користування земельною ділянкою, загальною площею 11,13га для будівництва об`єкта №1622 та під`їзної дороги.

Даний Державний акт видано на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської районної ради народних депутатів Тернопільської області №109 від 21.04.1987 Про видачу державних актів на право користування землею .

Земельний кодекс України набрав чинності з 01.01.2002 та втратив чинність Земельний кодекс 1990 року (пункти 1, 2 розділу ІХ Прикінцеві положення Земельного кодексу України). Пунктом 7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки .

При цьому, Земельний кодекс Української РСР (1990 року) було введено в дію з 15.03.1991.

На час прийняття вказаного рішення виконкому райради народних депутатів від 21.04.1987 діяв Земельний кодекс Української РСР 1970 року, статтею 10 якого визначена компетенція районних Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель, згідно пункту 6 до якої віднесено вирішення питання відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу про надання землі в користування, видають землекористувачам документи на право користування землею.

Статтею 15 Земельного кодексу (1970 року) визначені строки землекористування та встановлено, що земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу (1970 року) приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Підстави припинення права землекористування підприємств, організацій і установ встановлені статтею 35 цього Кодексу, а саме:1) відпадання потреби в земельній ділянці; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) ліквідації підприємства, організації або установи; 4) виникнення потреби вилучення земельної ділянки для інших державних або громадських потреб; 5) не освоєння протягом двох років підряд наданої земельної ділянки.

Право землекористування може бути також припинене у випадку використання земельної ділянки не відповідно до тієї мети, для якої вона надана, в разі безгосподарного використання землі, а також при необхідності винесення підприємств за межі жилого району з санітарно-гігієнічних умов.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої і частиною другою цієї статті провадиться за рішенням (постановою) органів, які надали земельні ділянки, а у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, - за рішенням (постановою) органів, які мають право вилучати земельні ділянки.

Як вбачається із змісту Державного Акту на право користування землею, Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №5, дана земельна ділянка виділена та закріплена в безстрокове і безплатне користування.

Згідно з нормами статті 92 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення №658), право постійного землекористування є безстроковим , і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст.141 Земельного кодексу, перелік яких є вичерпним: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (така в матеріалах справи відсутня); б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (Концерн згоди на вилучення земельної ділянки не давав і така не вилучалася в порядку, передбаченому чинним законодавством); в) припинення діяльності підприємства (передавальний центр реорганізовано шляхом приєднання до Концерну РРТ, що не передбачає припинення підприємства шляхом ліквідації, і про це свідчать установчі документи Концерну); г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам (відсутні факти); ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (не доведено і сторони на дану підставу не вказують); д) систематична несплата земельного податку або орендної плати (довідка філії вказує на несплату податку по причині відмови органів ДФС у прийнятті звітності і таку підставу сторони не зазначають); е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (відомості відсутні); є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (не доведено).

Крім того, абзацом одинадцятим пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.05 №5-рп/2005 та пунктом 2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установленому законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року.

Згідно п.2 Постанови Кабміну України від 02.04.2002 №449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю та державний акт на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Поряд з цим, у пункті 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр зазначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними .

Тобто, на даний час є дійсним Державний акт на право користування землею, виданий у 1987 році Республіканській мережі магістральних зв`язків і телебачення №5, правонаступником якої є Концерн РРТ, відтак, право постійного землекористування не припинялося у Концерну РРТ відповідно до закону.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою на підставі Державного акту серії Б за №035816 від 1987 року. З чого слідує висновок про те, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення в особі Тернопільської філії набув право користування спірною земельною ділянкою правомірно і цього права у встановленому законом порядку не позбавлений.

Згідно із частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності , які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств , установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Неправомірність дій Байковецької сільської ради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою підтверджено і в судових рішеннях. Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2014 №32598/10/9104 визнано протиправними та скасовані рішення Байковецької сільської ради від 20.07.1999 №60 та Державний акт про право постійного користування землею НОМЕР_8 , виданий Державному конструкторському бюро Промінь на земельну ділянку загальною площею 7,30га, що входила у межі земельної ділянки, площею 11,13га, наданої згідно Державного акту від 1987 року.

Також, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, у справі №921/338/18, визнано незаконним та скасовано Свідоцтво про право власності №3023405 видане 27.04.2013 Байковецькій сільській раді на земельну ділянку, площею 6га за кадастровим номером НОМЕР_3 , а також вчинені на його підставі реєстраційні дії.

З урахуванням наведеного, відповідно до приписів ст.75 ГПК України, не підлягає повторному доказуванню встановлений судами факт знаходження земельної ділянки, площею 6,0га у законному користуванні Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (Тернопільська філія), що є правонаступником Республіканської мережі магістральних зв`язків і телебачення згідно Державного акту серії Б за №035816 на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 11,13га та відсутність доказів припинення такого користування у встановлений законом спосіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено (ст.57 Закону України Про власність ).

Судом встановлено, що рішенням Байковецької сільської ради №658 від 25.07.2014 Про поновлення договору оренди землі , порушено право землекористування Концерну, набуте ним на підставі Державного акту на право користування землею № НОМЕР_9 , адже у користування третій особі - ТОВ Анвальт Індастрі передано в оренду земельну ділянку державної форми власності, право на розпорядження якою у сільської ради було відсутнє.

Відповідно до пункту г частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Оскаржуваним рішенням Байковецькою сільською радою передано у користування третій особі земельну ділянку, котра перебуває у постійному користуванні Філії Концерну РРТ, дане право є не припиненим, відтак, рішення Байковецької сільської ради №658 від 25.07.2014 Про поновлення договору оренди земельної ділянки порушує право землекористувача, а також є прийнятим з порушенням закону, а тому підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення.

Позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 07.10.2014 є похідними вимогами, оскільки такий укладено на підставі незаконного рішення сільської ради №658 від 25.07.2014, а тому підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до судової практики Верховного Суду, при розгляді судами справ у спорах про визнання недійсними договорів оренди, підлягають з`ясовуванню питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори (п.22.3 постанови ВС від 07.03.2018 у справі №911/436/17).

Оскільки спірна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває і ніколи не перебувала у комунальній власності територіальної громади с.Байківці, відтак, і правових підстав на укладення договору оренди землі в такого органу місцевого самоврядування не було.

З огляду на викладене, вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору оренди землі від 07.10.2014, укладеного між Байковецькою сільською радою та ТОВ Консалтингова група Анвальт Індастрі є правомірними, обґрунтованими, такими що підлягають до задоволення.

При цьому суд зазначає, що договір оренди земельної ділянки припиняється не з моменту його укладення, а на майбутнє, оскільки неможливо повернути здійснене за ним користування земельною ділянкою.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, судом враховано таке.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1, посилаючись на норми ст.257 ЦК України, вказував, що рішення Байковецькою сільською радою за №658 прийнято 24 серпня 2014 року, а договір оренди укладено 07.10.2014, тому оскільки право оренди є речовим правом, котре підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку, а відомості, що містяться в Реєстрі речових прав є публічними, тому прокурору мало бути відомо про існування даних спірних правовідносин та про рішення ради, на підставі якого орендні відносини були поновлені. Відтак, спираючись на пропуск прокурором визначеного законом загального строку позовної давності, просив суд у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України застосувати строк позовної давності.

В свою чергу, прокурором зазначено, що для визнання поважними причин пропуску строків звернення прокурора до суду з даним позовом істотне та вирішальне значення має час, коли прокурору стало відомо про прийняття відповідачем-1 спірного рішення та укладення договору оренди. Стверджує, що про зазначені обставини прокурор дізнався з інформації від 01.11.2017 №10-19-0.181-502/90-17, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, а тому вважає, що відлік строку позовної давності розпочався саме з 01.11.2017.

Однак, повністю погодитися з такими твердженнями прокурора суд не може, оскільки:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України);

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України);

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

В даному випадку прокурор, звертаючись із позовом самостійно як позивач вказує, що про оскаржуване рішення та договір йому стало відомо із листа від 01.11.2017 (а.с.70, том-1).

Утім, матеріали справи містять інший доказ - лист Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №-190.201-435/117-17 від 08.08.2017, яким Управління інформувало Військову прокуратуру Західного регіону зокрема про те, що договір оренди землі, укладений між ТОВ Кнсалтингова група Анвальт Індастрі продовжено з 06.11.2014 по 01.09.2019. Даний лист прокуратурою отримано 09.08.2017 за вх.№3173вх-17.

Таким чином, наявні у справі докази свідчать, що прокуратурі стало відомо про існування порушень в частині розпорядження Байковецькою сільською радою земельною ділянкою, що є власністю держави та перебуває на обліку Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, саме із довідки від 08.08.2017, а не 01.11.2017.

Позатим, незважаючи на даний факт, оскільки позовну заяву до суду було подано прокурором 10.05.2018, то строк на звернення з відповідним позовом не є пропущеним.

Позиція представника Байковецької сільської ради про вільний доступ до інформації щодо речових прав на нерухоме майно, що надавало прокурору можливість бути обізнаним про прийняте рішення спростовується тим, що земельна ділянка, яка передана Концерну як сформований об`єкт нерухомого майна згідно Державного акту на право постійного користування землі серії Б № НОМЕР_9 виданого у 1987 році, в послідуючому була поділена з присвоєнням їм (частинам) відповідних кадастрових номерів, що безперечно вказує на неможливість отримання позивачем цієї інформації, як публічної.

Судові витрати, понесені прокуратурою в розмірі 3524грн судового збору, в силу ст.129 ГПК України покладаються судом на відповідача-1 - Байковецьку сільську раду, оскільки саме через неправомірні дії даного органу було порушено інтереси держави як власника земельної ділянки та землекористувача - Концерну РРТ.

У судовому засіданні 20.08.2019 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.240 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 50, 53, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 197, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Байковецької сільської № 658 від 25.07.2014 Про поновлення договору оренди земельної ділянки .

3. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 07.10.2014 між Байковецькою сільською радою (вул.Січових Стрільців, 43, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 04394846) та товариством з обмеженою відповідальністю Консалтингова група АНВАЛЬТ ІНДАСТРІ (вул.Руська, 44, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 36335798) на земельну ділянку, загальною площею 6,00га, кадастровий номер НОМЕР_3 , що знаходиться в АДРЕСА_5 .Байківці АДРЕСА_1 .

4. Стягнути з Байковецької сільської ради (вул.Січових Стрільців, 43, с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 04394846) - 3524 грн.00коп. в повернення сплаченого судового збору на користь Військової прокуратури Західного регіону України (вул.Клепарівська, 20, м.Львів, ідентифікаційний код 38326057).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.09.2019.

Суддя Н.О. Андрусик