Рішення

від 28.08.2019 по справі 592/13244/18

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/13244/18

Провадження №2/592/1124/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., секретар судового засідання - Шипиленко О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру реінтеграції бездомних осіб, третя особа: Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача та свої вимоги мотивує тим, що вона працювала на посаді фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб Центру реінтеграції бездомних осіб з 2014 р. У грудні 2017 р. проведено заміну керівника вищезазначеної комунальної установи. З метою захисту трудових прав та інтересів працівників даної установи створено Вільну профспілку працівників Центру реінтеграції бездомних осіб Єдність , головою якої обрано її. 23.01.2018 р. наказом директора Центру реінтеграції бездомних осіб СМР №10-к, її було звільнено з посади фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб, відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. На підставі даного наказу, 23.01.2018 р. до трудової книжки внесений відповідний запис за №28. 06.06.2018 р. Ковпаківським районним судом м.Сум було прийнято рішення, яким відмовлено їй у скасуванні даного наказу, мотивуючи тим, що 31.01.2018 р. відповідач скасував даний наказ самостійно, але суд в процесі розгляду справи встановив, що сам наказ був незаконним та необгрунтованим, у зв`язку з чим стягнув на її користь 500 грн. моральної шкоди. Апеляційний суд Сумської області вказане судове рішення залишив без змін. Після набрання рішенням законної сили, вона вийшла на роботу, а 02.08.2018 р. до її трудової книжки внесено запис за №29, яким визнано недійсним попередній запис про її звільнення за №28. Однак, 08.08.2018 р. було прийнято новий наказ №24-к, яким було повторно її звільнено з посади з 08.08.2018 р. за прогул за період з 26.02.2018 р. по 30.07.2018 р. на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Таким чином, відповідач вважає прогулом період часу, протягом якого позивач захищала у судовому порядку свої трудові права, які вважала порушеними з боку відповідача через її незаконне звільнення, а отже не була присутня на роботі через правову невизначеність, яку створив відповідач. У зв`язку з цим вважає наказ про звільнення незаконним і необгрунтованим. Так, у період з січня 2018 р. по липень 2018 р. між нею та відповідачем тривав судовий спір з приводу її незаконного звільнення, і даний спір виник з вини роботодавця, то підстав вважати відсутність її на роботі в цей період прогулом є необгрунтованим. У зв`язку з цим просить суд визнати протиправним та скасувати наказ директора Центру реінтеграції бездомних осіб СМР №24-к від 08.08.2018 р., яким її звільнено з посади фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб; поновити її на роботі з 08.08.2018 р.; стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.08.2018 р. по день прийняття судом рішення про поновлення її на роботі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та дала пояснення аналогічні вищевикладеному.

Представник відповідача - Центру реінтеграції бездомних осіб Сумської міської ради, ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 та зазначив, що після скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , їй було нараховано заробітну плату за січень 2018 року в повному обсязі, але у зв`язку з тим, що трудову книжку ОСОБА_1 в день її поновлення вона з собою не немала, відповідного запису в її трудовій книжці зробити не було можливості. Наступного дня ОСОБА_1 не вийшла на роботу, повідомивши телефоном, що захворіла та перебуває на лікарняному. Відповідно до її повідомлення про перебування на лікарняному їй було нараховано та перераховано аванс за лютий 2018 р. Пізніше у зв`язку з тривалим строком її неявки на роботу без повідомлення причини та без надання документів, що підтверджували б її перебування на лікарняному, було направлено запит та отримано відповідь від 4-ї поліклініки про те, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 01.02.2018 р. по 23.02.2018 р. В зв`язку з відсутністю будь-яких повідомлень про причини подальшого невиходу на роботу на адресу ОСОБА_1 було направлено листа про необхідність надати пояснення про відсутність на робочому місці. Також було направлено запит до управління охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, на який отримано відповідь, що в закладах охорони здоров`я Сумської області з 26.02.2018 р. по дату відповіді ОСОБА_1 не лікувалась та лікарняних листів не отримувала. У відповідь на листа про надання пояснень щодо причини подальшого невиходу на роботу від ОСОБА_1 отримано листа, датованого 06.03.2018 р., в якому вона підтверджує свою думку про незаконність наказу про звільнення та повідомляє про своє звернення до суду. Разом з тим, ОСОБА_1 в цьому листі так і не повідомила, з якої причини вона була відсутня на робочому місці по завершенню періоду тимчасової непрацездатності. Так, в ході судового розгляду справи №592/1394/18 ОСОБА_1 наполягала на тому, що мала місце правова невизначеність щодо її поновлення, а тому вона вважала, що вона в трудових відносинах не перебуває та тому не ходила на роботу. Крім того, до подання позову і протягом всього періоду розгляду справи №592/1394/18 ОСОБА_1 було відомо про скасування наказу про її звільнення, що з відповідним наказом вона була ознайомлена під підпис. Судом було встановлено, що вона приступила до роботи, пізніше повідомляла бухгалтерію, що перебуває на лікарняному, оформлюючи лікарняний, зазначила, що працює в Центрі реінтеграції бездомних. В ході розгляду позову також неодноразово наголошувалось про її поновлення. Проте до роботи ОСОБА_1 так і не стала і після проголошення судового рішення, подала апеляційну скаргу. Постановою Апеляційного суду Сумської області від 30.07.2018 р. по справі №592/1394/18 її апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 06.06.2018 р. в оскаржуваній частині без змін. І лише після розгляду її апеляційної скарги ОСОБА_1 стала до роботи. Будь - якого пояснення та поважності причини відсутності на робочому місці позивача після того, як її поновили на роботі та після завершення періоду її тимчасової непрацездатності (23.02.2018 р.), позивачем не надано.

Представник третьої особи - Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.01.2014 р. працювала на посаді фахівця соціальної роботи сектору обліку бездомних осіб Центру реінтеграції бездомних осіб СМР. 23.01.2019 р. її було звільнено з займаної посади відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. 02.08.2018 р. її було поновлено на попередній посаді. 08.08.2018 р. згідно наказу №24-к директора Центру реінтеграції бездомних осіб її було звільнено з посади фахівця соціальної роботи за прогул, за п.4 ст.40 КЗпП України. Згідно наказу відсутність на роботі без поважних причин фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб ОСОБА_1 з 26.02.2018 р. по 30.07.2018 р. вважається прогулом (а.с.11-12, 15).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України,- трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом є відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин, тому суд, з`ясовуючи законність звільнення працівника на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, повинен встановити причини відсутності працівника на робочому місці та їх поважність.

26.02.2018 р. Центром реінтеграції бездомних осіб було надіслано лист ОСОБА_1 про надання письмових пояснень до 10.03.2018 р. щодо причини неявки та надання лікарняного листа чи будь-якого іншого документу, який би підтверджував причину відсутності з 01.02.2018 р. по 26.02.2018 р. Також в листі було нагадано, що її поновлено на посаді фахівця із соціальної роботи відділення нічного перебування, з яким було ознайомлено під підпис. Проте, остання не надала трудової книжки, що передбачено ч.2 ст.24 КЗпП України, надання якої є обов`язком працівника (а.с.17).

06.03.2018 р. ОСОБА_1 було надано відповідь на лист, в якому остання зазначила, що нею було подано до Ковпаківського районного суду м.Суми позовну заяву про поновлення на її роботі (а.с.18). Разом з тим, ОСОБА_1 в цьому листі не було повідомлено, з якої причини вона була відсутня на робочому місці по завершенню періоду тимчасової непрацездатності.

31.07.2018 р. ОСОБА_1 було надано письмові пояснення, відповідно до яких остання зазначила, що 24.01.2018 р. між нею з відповідачем були припинені трудові відносини. Вважає, що трудові відносини припинилися незаконно. У зв`язку з чим вирішила скористатися своїм законним правом звернутися до суду на оскарження звільнення. Даний трудовий спір виник через дії керівництва, які призвели до правової невизначеності і тривав до 31.07.2018 р. та вирішився апеляційним судом Сумської області (а.с.87).

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику застосування судами трудових спорів , з подальшими змінами та доповненнями,- при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

За змістом ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику застосування судами трудових спорів ,- у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Ковпаківським районним судом м.Суми 06.06.2018 р. було прийнято рішення, відповідно до якого позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Центру реінтеграції бездомних осіб на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог (а.с.20-28).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вважала, що у період з січня 2018 р. по липень 2018 р. між нею та відповідачем тривав судовий спір з приводу її незаконного звільнення, і даний спір виник з вини роботодавця, то підстав вважати відсутність її на роботі в цей період прогулом є необгрунтованим. Однак з таким твердженням та твердженням позивача про правову невизначеність, яку створив відповідач, суд не згоден, оскільки дане твердження позивача не може слугувати підставою для визнання незаконним та скасування такого наказу. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Ковпаківського районного суду від 06.06.2018 р.,- про видання наказу № 11-к від 31.01.2018 р. Про скасування наказу від 23.01.2018 р. № 9-к та поновлення на роботі ОСОБА_1 стало відомо в день видання наказу. З наказом позивач була ознайомлена 31.01.2018 р. о 9 год. 39 хв., що стверджується її підписом на наказі та фактично 31.01.2018 р. вона приступила до роботи, будь яких заперечень щодо виданого наказу під час ознайомлення надано не було. Також 23.01.2018 р. під час ознайомлення з наказом № 9-к від 23.01.2018 р. позивачка письмово зазначила Прошу наказ скасувати як незаконний , тобто висловила прохання до відповідача про самостійне скасування наказу про звільнення. В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначала, що бажала та бажає працювати на посаді фахівця із соціальної роботи відділення обліку бездомних осіб Центру реінтеграції бездомних осіб. Звертаючись за медичною допомогою 01.02.2018 р. до КУ Сумська міська клінічна лікарня № 4 та отримуючи 09.02.2018 р. документ, який засвідчує тимчасову непрацездатність громадян,- листка непрацездатності Серії НОМЕР_1 , позивачкою самостійно було зазначено місце її роботи - Центр реінтеграції бездомних осіб, що також підтверджує визнання нею факту поновлення на роботі 31.01.2018 р.

При цьому інших поважних причин неявки на робоче місце у ці дні на роботі, а саме з 26.02.2018 р. по 30.07.2018 р., суду позивачем не надано, а факт відсутності на роботі в даний період часу не заперечувався позивачем в судових засіданнях.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права та матеріалів справи, суд приходить до висновку про вчинення позивачем порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу з 26.02.2018 р. по 30.07.2018 р., що є підставою для звільнення з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Що стосується вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, то такі вимоги є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, а тому також не підлягають до задоволення.

Щодо твердження позивача про те, що відповідачем не було дотримано вимог ст.39 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.252 КЗпП України,- звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що 01.02.2018 р. було зареєстровано Вільну професійну спілку працівників Центру реінтеграції бездомних осіб "Єдність", ідентифікаційний код юридичної особи 41906618, керівник Рак Т.Є. (а.с.16).

Представником відповідача в судовому засіданні зазначалося, що з ініціативою щодо участі в колективних переговорах, в укладенні та підписанні колективного договору Вільна професійна спілка працівників Центру реінтеграції бездомних осіб "Єдність" участі не приймала. Також останні не зверталися щодо узгодження графіків роботи, графіків відпусток, наказів, які стосуються діяльності центру та інтересів працівників, тощо. Передбачену законом профспілкову діяльність в Центрі здійснює лише профспілка працівників Центру реінтеграції бездомних осіб (Спілка працівників ЦРБО), яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.113). Вказана Спілка працівників ЦРБО здійснює діяльність, зокрема бере участь в колективних договорах та представляє колектив у підписанні колективного договору.

23.01.2018 р. головою вільної професійної спілки працівників Центру реінтеграції бездомних осіб "Єдність" ОСОБА_1 було надіслано Центру реінтеграції бездомних осіб повідомлення про те, що 22.01.2018 р. відбулись установчі збори Вільної професійної спілки працівників Центру реінтеграції бездомних осіб "Єдність", на яких було прийнято рішення про утворення профспілки (а.с.134).

Однак, з реєстру пошуку поштових відправлень (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) вбачається, що відсутні відомості за трек номером - 4000008919393, який міститься в матерілах справи, про те, що позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення, що відбулися установчі збори Вільної профспілки.

У зв`язку із відсутністю підтвердження отримання Центром реінтеграції бездомних осіб повідомлення про існування профспілки "Єдність" та будь - яких проявів її діяльності, відповідачем було надіслано голові профспілки Центру реінтеграції бездомних осіб запит від 06.08.2018 р. щодо надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 (а.с.114). 08.08.2018 р. відповідачем було отримано відповідь, що ОСОБА_1 не є членом профспілки Центру реінтеграції бездомних осіб, і що звернень ОСОБА_1 до голови профспілки Центру реінтеграції бездомних осіб, як до представника трудового колективу, з питань щодо порушення її прав не було, та, що погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади (а.с.115).

Враховуючи вищевикладене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем, як головою Вільної професійної спілки працівників Центру реінтеграції бездомних осіб "Єдність", було повідомлено відповідача про створення, функціонування та склад членів Вільної професійної спілки працівників Центру реінтеграції бездомних осіб "Єдність", а також проявів участі вищевказаної спілки у діяльності центру та участі у колективних переговорах, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутні порушення вимог норм ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 82, 89, 133, 209, 229, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 40, 147, 252 КЗпП України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру реінтеграції бездомних осіб, третя особа: Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 06.09.2019 р.

Суддя В.Б. Князєв