Постанова

від 04.09.2019 по справі 927/899/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2019 р. Справа№ 927/899/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Авер`янова Є.С.

Додух О.О. - адвокат

від відповідача 1: не з`явились

від відповідача 2: Мамедова О.Л. - адвокат

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області, ухвалене 08.04.2019, повний текст якого складений 10.04.2019

у справі № 927/899/17 (суддя Романенко А.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Приватного підприємства Ветті

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Рієлт Консалтинг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Олексій Григорович

про визнання недійсним рішення загальних зборів, укладених договорів, застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- визнання недійсним рішення № 10 засновника (власника) ПП Ветті від 24.09.2014;

- визнання недійсним договору від 10.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,100 га за адресою м . Прилуки, провулок Виговського Івана гетьмана 1-й , земельна ділянка 8, кадастровий номер земельної ділянки 7410700000:04:002:0352 , укладеного між відповідачами, та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельну ділянку;

- визнання недійсним договору від 10.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,100 га за адресою м . Прилуки, провулок Виговського Івана гетьмана 2-й , земельна ділянка 4, кадастровий номер земельної ділянки 7410700000:04:002:0345 , укладеного між відповідачами, та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельну ділянку;

- визнання недійсним договору від 10.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1093 га за адресою м . Прилуки, провулок Виговського Івана гетьмана 2-й , земельна ділянка 4, кадастровий номер земельної ділянки 7410700000:04:002:0361 , укладеного між відповідачами, та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельну ділянку;

- визнання недійсним договору від 10.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,100 га за адресою м . Прилуки, провулок Виговського Івана гетьмана 1-й , земельна ділянка 4, кадастровий номер земельної ділянки 7410700000:04:002:0327 , укладеного між відповідачами, та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельну ділянку;

- визнання недійсним договору від 21.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,100 га за адресою м . Прилуки, провулок Виговського Івана гетьмана 2-й , земельна ділянка 1, кадастровий номер земельної ділянки 7410700000:04:002:0344 , укладеного між відповідачами, та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельну ділянку;

- визнання недійсним договору від 21.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,100 га за адресою м. Прилуки, провулок Виговського Івана гетьмана 1-й, кадастровий номер земельної ділянки 7410700000:04:002: 0326, укладеного між відповідачами, та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельну ділянку;

- визнання недійсним договору від 21.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,100 га за адресою м . Прилуки, провулок Виговського Івана гетьмана 2-й , земельна ділянка 1, кадастровий номер земельної ділянки 7410700000:04:002:0360 , укладеного між відповідачами та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельну ділянку;

- визнання недійсним договору від 21.10.2014 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,100 га за адресою м . Прилуки, провулок Виговського Івана гетьмана 1-й , земельна ділянка 4, кадастровий номер земельної ділянки 7410700000:04:002:0358 , укладеного між відповідачами, та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельну ділянку;

- скасування державної реєстрації права власності на вказані земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, у справі № 927/899/17 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення № 10 від 24.09.2014 засновника (власника) ПП Ветті , в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 927/899/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, справу № 927/899/17 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області, в решті рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у цій справі залишено без змін.

Скасовуючи рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 927/899/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів та зобов`язання ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг повернути ПП Ветті у власність земельні ділянки, продаж яких є предметом оспорюваних договорів, та передаючи справу в цій частині на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про те, що при новому розгляді суду слід встановити балансову вартість спірних земельних ділянок на день їх продажу та перевірити доводи позивача про продаж їх за ціною, меншою балансової вартості, а також необхідно дослідити наявність ознак зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною при укладені спірних договорів.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019, повний текст якого складений 10.04.2019, у справі № 927/899/17 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позивних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- спірні договори укладені на підставі підписаної директором ПП Ветті ОСОБА_2 , яка одночасно є і засновником (власником) вказаного підприємства, довіреності, підпис директора на довіреності посвідчено нотаріально, справжність підпису у довіреності позивачем під сумнів не ставиться, а право директора розпоряджатися майном підприємства та видавати довіреності від імені ПП Ветті надано Статутом даної юридичної особи, при цьому, статтею 113 ГК України не обмежується право виконавчого органу приватного підприємства на продаж майна, що становить 50 і більше відсотків;

- за змістом вказаної довіреності ОСОБА_3 надано право представляти інтереси ПП Ветті перед всіма фізичними та юридичними особами незалежно від форми власності та підпорядкування, в усіх підприємствах, установах, організаціях, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, в органах нотаріату, в органах бюро технічної інвентаризації, в органах архітектури та містобудування, в землевпорядних організаціях, в Держземагентстві (його територіальних органах, відділах та управліннях), в реєстраційних службах з питань, що пов`язані з продажем спірних земельних ділянок та продати вказані ділянки за ціною не нижче балансової вартості, визначеної на день продажу, для чого представнику, зокрема, надано право підписати договори купівлі-продажу, визначаючи при цьому самостійно істотні та інші умови договорів, а також в разі необхідності вносити зміни та/або доповнення до договорів, визначати умови, на яких будуть здійснюватися взаємовідносини довірителя з контрагентами (у тому числі умови правочинів, що будуть укладатися в інтересах та за участю довірителя, про які представнику попередньо відомо з договору доручення укладеного в усній формі);

- отже, з дати нотаріального посвідчення довіреності від 23.09.2014 НАВ 906475 (зареєстровано в реєстрі за №1805) визначені у ній представники набули законне право на укладення договорів купівлі-продажу перелічених у довіреності земельних ділянок, на визначених у ній умовах. Довіритель, уповноважуючи представників діяти від імені юридичної особи, зокрема вчиняти правочини щодо продажу визначених земельних ділянок, встановив, що їх продаж має бути здійснений за ціною не нижче балансової вартості, визначеної на день такого продажу. При цьому, виходячи зі змісту довіреності, представникам, в тому числі ОСОБА_3 , надано право підписання договорів купівлі-продажу та право самостійно визначати істотні умови таких договорів, про які, як зазначено у самій довіреності, їм попередньо відомо з договору доручення, укладеного з довірителем в усній формі;

- з огляду на наведене, ОСОБА_3 діючи на підставі довіреності від 23.09.2014 НАВ 906475 (зареєстровано в реєстрі за №1805), була уповноважена самостійно визначати ціну продажу спірних земельних ділянок, як істотну умову договору купівлі-продажу, при цьому, визначена нею ціна не повинна була бути нижчою їх балансової вартості на день продажу, про яку, з огляду на зміст даної довіреності, їй було попередньо відомо з договору доручення, укладеного з довірителем в усній формі;

- виходячи з письмових пояснень позивача від 27.03.2019, яка є засновником (власником) та керівником ПП Ветті , спірні земельні ділянки на даному підприємстві взагалі не обліковувались, їх балансова вартість не визначалась ні на момент їх придбання відповідачем 1 у 2013 році, а ні на момент їх відчуження у 2014 році;

- позивач посилалась лише на наявність наміру щодо проведення дооцінки вартості зазначених земельних ділянок, що не було реалізовано на момент їх відчуження відповідачу 2, а саме станом на 10.10.2014 та 21.10.2014, водночас у самій довіреності, на підставі якої діяла повноважний представник ПП Ветті Шемет А.О., не було зазначено про необхідність проведення дооцінки спірних земельних ділянок перед їх продажем, або про намір ПП Ветті вчинити зазначені дії;

- для встановлення балансової вартості спірних земельних ділянок на момент укладення оскаржуваних договорів слід виходити із загальних вимог чинного законодавства, беручи до уваги що за поясненнями позивача, яка є засновником (власником) та керівником ПП Ветті , спірні земельні ділянки на підприємстві взагалі не обліковувались;

- за приписами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , придбавши у 2013 році спірні земельні ділянки, ПП Ветті мало зарахувати їх на свій баланс до розділу основних засобів за первісною вартістю, тобто за вартістю, за якою вони були ним набуті у власність, а саме 107 450,31 грн.;

- у випадку переоцінки основних засобів у порядку, передбаченому даним Положення, зокрема п. 16, на приписи якої звертає увагу позивач, сума дооцінки залишкової вартості об`єкта основних засобів включається до складу капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході при веденні бухгалтерського обліку (п. 19 Положення);

- у свою чергу, ПП Ветті дооцінку спірних земельних ділянок на момент їх продажу ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг не проводило, суб`єкта оціночної діяльності не залучало, а відтак доводи позивача про існування на момент укладення спірних договорів іншої балансової вартості відчужуваних земельних ділянок, окрім первісної (107 450,31грн), за якою вони мали бути поставлені на баланс відповідача 1, документально не підтверджені; належних доказів на підтвердження того, що на дату укладення спірних договорів балансова вартість земельних ділянок була вищою ніж та, яка зазначена у довідках, суду позивачем не надано;

- обґрунтовуючи наявність між представником ОСОБА_3 та відповідачем 2 в особі керівника ОСОБА_4 . зловмисної домовленості, позивач зазначала, що представник ОСОБА_3 є зацікавленою особою, водночас з матеріалів справи вбачається, що на даний час засновником (власником) ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг та кінцевим бенефіціарним власником (контролер) вказаного Товариства є ОСОБА_4 , а відтак, доводи позивача про те, що ОСОБА_3 на момент укладення оскаржуваних договорів (жовтень 2014 року) була зацікавленою особою та діяла виключно в інтересах ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг , до складу якого входила в минулому, не ґрунтуються на належних доказах.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 06.05.2019 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення в цій частині, задовольнивши повністю позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що:

- видаючи спірну довіреність, позивач обмежив ОСОБА_5 у діях, згідно яких остання для визначення мінімальної ціни продажу, тобто балансової вартості ділянок, мала б звернутися до позивача для отримання документів на підставі яких вона мала б право укладати договори, а видаючи таку довіреність, позивач не повинен був вказувати про те, що має намір провести дооцінку земельних ділянок;

- уклавши спірні договори, відповідача 1 позбавлено можливості визначити вартість ділянок на рівні нормативної або експертної оцінки на день продажу;

- суду не надано право самостійно обирати форму організації бухгалтерського обліку підприємства позивача та визначати балансову вартість основних засобів, а тому самостійно визнаючи балансову вартість земельних ділянок в даній справі суд фактично перебрав на себе повноваження підприємства, що заборонено;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи для з`ясування вартості спірних земельних ділянок, оскільки наявний спір щодо їх вартості;

- суд першої інстанції безпідставно проігнорував надану позивачем довідку про балансову вартість від 20.02.2019, оскільки інших допустимих та достовірних доказів не підтвердження балансової вартості спірних земельних ділянок матеріали справи не містять.

Крім того, позивач послався на ті ж самі обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом, а саме на те, що спірні договори є недійсними як такі, що укладені особою без достатнього обсягу повноважень, а також на те, що оспорювані договори укладені внаслідок зловмисної домовленості представників відповідача 1 та відповідача 2 всупереч інтересам довірителя.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2019 справа № 927/899/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.

Склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Ухвалою від 27.05.2019:

- ОСОБА_6 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/17;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/17.

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 07.06.2019;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/17;

- справу № 927/899/17 призначено до розгляду на 12.06.2019 о 15:20;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

Розгляд справи відкладався, в засіданні суду оголошувалась перерва.

05.06.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якому позивача просить:

- призначити у справі комплексну почеркознавчу та технічну експертизу, а також оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз;

- на вирішення почеркознавчої та технічної експертизи поставити наступні питання:

1. чи виконано підпис в графі директор ПП Ветті на таких документах: довідках №1-8 від 01.10.2014, фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва, поданого 09.02.2015 за №1900003578 ОСОБА_2 чи іншою особою?

2. на одному або різних друкуючих пристроях виконані тексти поданих документів, а саме: довідок №№ 1-8 від 01.10.2014, рішення №10 засновника (власника) ПП Ветті від 24.09.2014 у всіх 8 примірниках до оскаржуваних договорів, протоколі № 9 загальних зборів учасників ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг від 24.09.2014 на всіх 8 примірниках до оскаржуваних договорів?

3. чи є папір поданих на експертизу документів - довідок №№ 1-8 від 01.10.2014, рішення №10 засновника (власника) ПП Ветті від 24.09.2014 у всіх 8 примірниках до оскаржуваних договорів, протоколі № 9 загальних зборів учасників ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг від 24.09.2014 на всіх 8 примірниках до оскаржуваних договорів - продукцією одного підприємства (випуску)?

- на вирішення оціночно-земельної експертизи поставити наступні питання: яка ринкова вартість спірних земельних ділянок на день продажу?

- покласти судові витрати на позивача.

10.06.2019 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 07.06.2019 примітка суду), в якому відповідач 2 з посиланням на те, що:

- представник відповідача 1 за довіреністю Шемет О.А . діяла в межах повноважень, визначених позивачем у довіреності, а суб`єктивна думка позивача про те, що вона мала на увазі, видаючи вказану довіреність є припущенням;

- не проведення позивачем дооцінки земельних ділянок, тягне за собою негативні наслідки, що полягають у встановленні балансової вартості земельних ділянок на рівні вартості придбання цих же ділянок відповідачем 1 за договорами купівлі-продажу;

- те, що позивач мала намір провести дооцінку спірних земельних ділянок, в довіреності, виданій ОСОБА_3 , не відображено, а твердження позивача про те, що вона хотіла провести таку переоцінку є лише припущенням, що не має ніякого підтвердження;

- продаж спірних ділянок вчинено за ціною не нижче їх балансової вартості на день продажу, тобто за ціною не нижчою 107 450,31 грн. (ціною, за якою такі об`єкти набути відповідачем 1 у власність), з огляду на те, що дооцінка спірних земельних ділянок відповідачем 1 у період з 15.05.2013 по 21.10.2014 не проводилась,

просить залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/17 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

12.06.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, 02.09.2019 від позивача - письмові пояснення щодо призначення судової експертизи, а 04.09.2019 від відповідача 2 - письмові пояснення у справі № 927/899/17.

Щодо клопотання позивача про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи, а також оціночно-земельної експертизи колегія суддів зазначає таке.

За приписами ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, призначення експертизи можливе у випадку одночасної наявності двох обставин, а саме необхідності з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також ненадання сторонами відповідного висновку через обставини, які визнані судом поважними або наявності двох протилежних за змістом висновків.

Водночас при вирішення спору сторін по суті, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.01.2019, суду слід з`ясувати дійсну балансову вартість спірних земельних ділянок на момент їх відчуження, проте на вирішення оціночно-земельної експертизи позивач просить поставити питання щодо з`ясування ринкової вартості спірних земельних ділянок на день продажу, що, враховуючи обставини справи, не впливає на вирішення спору сторін по суті.

Так само не надають змоги встановити дійсну балансову вартість спірних земельних ділянок на момент їх відчуження питання, які позивач просить поставити на вирішення почеркознавчої та технічної експертизи.

З огляду на вказані обставини, у задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи, а також оціночно-земельної експертизи колегією суддів відмовляється.

Щодо доданої позивачем під час апеляційного перегляду копії постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 у справі № 927/352/18 колегія суддів зазначає про те, що інформація щодо вказаного судового рішення є загальновідомою, його текст міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, такий документ не можна вважати додатковим доказом по справі.

Станом на 04.09.2019 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач 1 та третя особа повноважних представників в судове засідання не направили, про притичини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представник відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача 2, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Приватне підприємство Ветті (далі відповідач 1) зареєстровано Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради 29.01.2003, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія НОМЕР_9 (а.с. 74 т. 1).

Рішенням № 5 від 07.12.2012 засновника (власника) відповідача 1 (а.с. 78 т. 1), затверджено Статут відповідача 1 у новій редакції, призначено позивача на посаду директора відповідача 1 з 12.12.2012.

Зі змісту Статуту відповідача 1 (нова редакція) (далі Статут) (а.с. 131-139 т. 1) затвердженого рішенням № 5 від 07.12.2012, державну реєстрацію якого проведено 13.12.2012 (реєстраційний номер запису 10621050009000973), слідує, що засновником (власником) відповідача 1 є громадянка України ОСОБА_8 .

Отже, позивач є як одноособовим власником, так і керівником відповідача 1.

Вказані факти учасниками судового процесу не заперечуються.

З матеріалів справи слідує, що 15.05.2013 та 21.05.2013 відповідач 1 як покупець та ТОВ Прилуки Еко-Буд як продавець уклали вісім нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних ділянок (а.с. 5-6, 39-40, 74-75, 109-110, 114-145 т. 2, а.с. 3-4, 39-40, 73-74 т. 3), за умовами яких відповідач 1 набув у приватну власність:

- за ціною 15 810,00грн, земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, 2 в`їзд Гетьмана Івана Виговського, 4 ( чотири), загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер якої - 7410700000:04:002:0344 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (1);

- за ціною 10 540,00грн земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, 2 в`їзд Гетьмана Івана Виговського, 4 ( чотири), загальною площею 0,1333 га, кадастровий номер - 7410700000:04:002:0345 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (2);

- за ціною 10 158,00грн земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, 2 в`їзд Гетьмана Івана Виговського, 1 (один), загальною площею 0,1093 га, кадастровий номер - 7410700000:04:002:0361 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (3);

- за ціною 12 290,44грн земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, 1 провулок Гетьмана Івана Виговського, 1 (один), загальною площею 0,4358 га, кадастровий номер - 7410700000:04:002:0327 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (4);

- за ціною 10 862,00грн земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, 1 провулок Гетьмана Івана Виговського, 8 (вісім), загальною площею 0,1093 га, кадастровий номер - 7410700000:04:002:0352 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (5);

- за ціною 15 961,87грн земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, 1 провулок Гетьмана Івана Виговського, 4 (чотири), загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер - 7410700000:04:002:0358 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (6);

- за ціною 15 170,00грн земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, 2 в`їзд Гетьмана Івана Виговського, 1 (один), загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер - 7410700000:04:002:0360 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (7);

- за ціною 16 658,00грн земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Прилуки, 1 провулок Гетьмана Івана Виговського, 1 (один), загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер - 7410700000:04:002:0326 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (8).

Право власності відповідача 1 на спірні земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в день укладення ним перерахованих вище договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 15.05.2013 та 21.05.2013, про що свідчать наявні в матеріалах справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту вказаних договорів купівлі-продажу слідує, що загальна вартість, за якою в травні 2013 року відповідачем 1 придбано перераховані земельні ділянки становила 107 450,31грн., в той час як ринкова вартість таких земельних ділянок на момент їх придбання відповідачем 1 у 2013 році становила 405 869,00 грн. згідно звіту про оцінку земельних ділянок, належних ТОВ Прилуки Еко-Буд , виконаного ПП Десна-Екперт-М станом на 18.02.2013, про що зазначено у п. 7 та п. 4 вказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 15.05.2013 та 21.05.2013, а відтак, спірні земельні ділянки відповідачем 1 придбано за ціною нижче ринкової.

10.10.2014 та 21.10.2014 відповідач 1 як продавець, від імені якого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Литвиненко О.М. 23.09.2014 та зареєстрованої за № 1805 (а.с. 25 т. 2), діяла ОСОБА_3 , та відповідач 2 як покупець, в особі директора ОСОБА_4 , яка діяла на підставі Статуту та протоколу №3 від 06.02.2012 уклали вісім договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок (а.с. 3-4, 37-38, 72-73, 107-108, 142-143 т. 2, а.с. 1-2, 37-38, 71-72 т. 3) (далі Спірні договори).

Зі змісту Спірних договорів слідує, що:

- земельну ділянку кадастровий номер - 7410700000:04:002 :0344 продано за ціною 16 000,00грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 7410700000:04:002:0345 - за ціною 11 000,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 7410700000:04:002:0361 - за ціною 11 000,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 7410700000:04:002:0327 - за ціною 13 000,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 7410700000:04:002:0352 - за ціною 11000,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 7410700000:04:002:0358 - за ціною 16 000,00 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 7410700000:04:002:0360 - за ціною 16 000,00 грн..;

- земельну ділянку кадастровий номер - 7410700000:04:002:0326 - за ціною 17 000,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що при укладенні Спірних договорів нотаріусу разом з іншими документами було надано й рішення № 10 засновника (власника) відповідача 1 від 24.09.2014, в якому зазначено про те, що засновник (власник) вказаного підприємства ОСОБА_8 вирішила продати спірні земельні ділянки за ціною, не нижче балансової, визначеної на день продажу, та уповноважено директора відповідача 1 ОСОБА_9 або уповноважену нею на підставі нотаріально посвідченої довіреності особу, на підписання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зазначених у пункті 1 цього рішення, а також інших юридично значимих документів, пов`язаних з вказаним продажем.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив визнати недійсними вищевказане рішення № 10 засновника (власника) ПП Ветті від 24.09.2014 та Спірні договори.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, у справі № 927/899/17, серед іншого, визнано недійсним рішення № 10 від 24.09.2014 засновника (власника) ПП Ветті .

У вказаній частині судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 927/899/17.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2018 в частині визнання недійсним рішення № 10 від 24.09.2014 засновника (власника) ПП Ветті , залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 927/899/17, не може бути поставлено під сумнів, факт недійсності рішення № 10 від 24.09.2014 засновника (власника) ПП Ветті є преюдиційним і не потребує доведення.

За наслідками розгляду позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість та відмовив у їх задоволенні, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

У обґрунтування вказаних позовних вимог позивач фактично послався на те, що вказані договори є недійсними як такі, що укладені особою без достатнього обсягу повноважень, оскільки представником ОСОБА_3 перевищено повноваження, визначені у вищевказаній довіреності, а саме, відчужено Спірні земельні ділянки за ціною, нижчою за їх балансову вартість, а також на те, що оспорювані договори укладені внаслідок зловмисної домовленості представників відповідача 1 та відповідача 2 всупереч інтересам довірителя.

Щодо перевищення представником відповідача 1 повноважень при укладення Спірних договорів колегія суддів зазначає таке.

Спірні договори підписані відповідачем 1, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 , та відповідачем 2, в особі директора ОСОБА_4 , та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченком О.Г.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Статтею 62 ГК України встановлено, що:

- підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами (ч. 1);

- підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності (ч. 2);

- підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки (ч. 3).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності);

- спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва.

Як слідує зі Статуту відповідача 1, він є приватним підприємством.

Статтею 113 ГК України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 65 ГК України визначає, що:

- управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу (ч. 1);

- власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч. 2);

- для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи (ч. 3);

- керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління відповідача 1 визначається його Статутом.

Статутом відповідача 1 встановлено, що:

- відповідач 1 є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку зі своїм найменуванням, бланки, іншу атрибутику юридичної особи. Відповідач 1 може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов`язані з ними немайнові права, нести обов`язки, бути учасником процесуально провадження у суді будь-якої юрисдикції (п. 1.4);

- відповідач 1 є власником, серед іншого, майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством (п. 3.4);

- відповідач 1 має право в установленому чинним законодавством порядку, серед іншого, продавати і передавати іншим підприємствам, установам і громадянам нерухоме майно, відчужувати його у відповідності з чинним законодавством та цим Статутом (п. 3.5.1);

- укладати від власного імені договори, угоди та інші юридичні акти, у тому числі кредитні та вексельні, про надання гарантій, купівлі-продажу, дарування, оренди, підряду, займу, застави, перевезення, страхування, доручення, комісії, зберігання, спільної діяльності та інші (п.3.5.10);

- органами управління відповідача 1 є: Засновник (Власник) та Директор (п. 5.1);

- вищим органом управління відповідача 1 є Засновник (Власник) Підприємства, який здійснює свої повноваження відповідно до Цивільного, Господарського кодексів України та цього Статуту (п. 5.2);

- до кола питань, які вирішуються винятково Засновником (Власником) відповідача 1, входять: визначення головних напрямків діяльності відповідача 1, затвердження планів та звітів про їх виконання; затвердження Статуту відповідача 1 та внесення в нього змін та доповнень; визначення структури відповідача 1; призначення, а також звільнення Директора відповідача 1; внесення рішень про притягнення до відповідальності матеріально відповідальних осіб відповідача 1; визначення фондів відповідача 1, порядку їх утворення та напрямків використання; розгляд та затвердження пропозицій про створення, здійснення, реорганізації і ліквідації підприємств, установ та організацій відповідача 1, а також філій та представництв, затвердження положень (Статутів) про них; прийняття рішень про вступ відповідача 1 в асоціації, корпорації, концерни, господарські товариства та інші організації; прийняття рішень щодо припинення діяльності відповідача 1, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (п. 5.3);

- виконавчим органом відповідача 1 є Директор. Директором відповідача 1 може бути сам Засновник (Власник) чи інша особа найнята за трудовим договором (контрактом). Директор вирішує усі питання діяльності відповідача 1, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Засновника (Власника). Засновник (Власник) відповідача 1 може винести рішення про передачу частини повноважень, що належить йому, до компетенції виконавчого органу відповідача 1 (п. 5.6);

- Директор має право вчиняти юридичні дії від імені відповідача 1 без довіреності та вирішує всі питання оперативно-господарської діяльності відповідача 1, зокрема: розпоряджається майном відповідача 1 та видає довіреності від імені відповідача 1 (п. 5.9);

- Директор приступає до виконання своїх обов`язків з дати прийняття рішення Засновником (Власником) про затвердження його на посаді (п. 5.10);

- Директор та Головний бухгалтер організовують ведення бухгалтерського та податкового обліку та статистичної звітності при умові, якщо Товариством не буде змінено форму організації бухгалтерського обліку. Бухгалтерська служба на чолі з Головним бухгалтером є підзвітною та підконтрольною директору (п. 5.11).

Як встановлено вище, станом на дату укладення Спірних договорів засновником та керівником (підписантом) відповідача 1 є одна особа - позивач.

Водночас у наданих суду поясненнях позивач зазначив про те, що будь-які інші наймані працівники на підприємстві були відсутні.

З матеріалів справи слідує, що 23.09.2014, відповідачем 1 видано довіреність (а.с. 93 т. 1), посвідчену приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Литвиненко О.М., зареєстровану в реєстрі за № 1805 (далі Довіреність) якою:

- на підставі договору доручення, укладеного з повіреними в усній формі, уповноважено, зокрема, ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_10 ), представляти інтереси відповідача 1 перед всіма фізичними та юридичними особами незалежно від форми власності та підпорядкування, в усіх підприємствах, установах, організаціях, у тому числі в органах державної влади та місцевого самоврядування, в органах нотаріату, в органах бюро технічної інвентаризації, в органах архітектури та містобудування, в землевпорядних організаціях, в Держземагентстві (його територіальних органах, відділах та управліннях), в реєстраційних службах з питань, що пов`язані з продажем Спірних земельних ділянок та продати вказані земельні ділянки за ціною не нижче балансової вартості, визначеної на день продажу;

- для чого представнику надано право: подавати та підписувати заяви, реєстраційні картки, а також клопотання (як письмові, так і усні), що стосуються виконання цього доручення, та обґрунтовувати прохання і побажання, викладені в них, одержувати довідки, Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права, Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, дозволи, висновки, рішення компетентних органів, технічну документацію, дублікати належних підприємству документів та будь-які інші документи, підписати договори купівлі-продажу, визначаючи при цьому самостійно істотні та інші умови договорів, а також в разі необхідності вносити зміни та/або доповнення до договорів, визначати умови, на яких будуть здійснюватися взаємовідносини довірителя із контрагентами (у тому числі умови правочинів, що будуть укладатися в інтересах та за участю довірителя, про які представнику попередньо відомо з договору доручення укладеного в усній формі), отримати примірник договору та інші документи, розписуватись на документах, сплачувати грошові кошти, державне мито, обов`язкові збори, оплачувати надані для підприємства послуги, здійснювати інші необхідні платежі при виконанні дорученого; виконувати усі дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень, та які будуть необхідними для вірного та ефективного ведення справ та захисту інтересів підприємства.

Довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам строком на один рік та дійсна до 23.09.2015.

Довіреність підписана директором відповідача 1 ОСОБА_2 , яка одночасно є засновником (власником) вказаного підприємства, підпис директора на довіреності посвідчено нотаріально, позивач не заперечує проти факту підписання ним вказаної довіреності.

Право директора розпоряджатися майном підприємства та видавати довіреності від імені відповідача 1 надано Статутом цієї юридичної особи. Статтею 113 ГК України не обмежується право виконавчого органу приватного підприємства на продаж будь-якого майна приватного підприємства, незалежно від його вартості, відповідних обмежень не встановлює й Статут відповідача 1.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає, що керівник відповідача 1 не перевищив повноважень, наданих йому Статутом, при видачі Довіреності.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що за наявності чинної довіреності, виданої директором відповідача 1 ОСОБА_10 в межах її повноважень, факт підробки рішення № 10 від 24.09.2014 засновника (власника) відповідача 1 ОСОБА_11 , за яким було вирішено продати спірні земельні ділянки, - не впливає на право повірених, зокрема ОСОБА_3 , вчиняти юридично значимі дії від імені відповідача 1 щодо продажу спірних земельних ділянок на підставі діючої довіреності.

При цьому посилання позивача на те, що, видаючи Довіреність, позивач обмежив ОСОБА_5 у діях, згідно з якими остання для визначення мінімальної ціни продажу, тобто балансової вартості ділянок, мала б звернутися до позивача для отримання документів, на підставі яких вона мала б право укладати договори, та отримати відповідне рішення позивача як засновника відповідача 1, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки необхідність прийняття позивачем такого рішення не встановлена ані приписами чинного законодавства, ані Статутом відповідача 1.

Про зобов`язання ОСОБА_5 вчиняти такі дії у Довіреності також не вказано.

Отже, з дати нотаріального посвідчення Довіреності визначені у ній представники набули законне право на укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок, на визначених у ній умовах, тобто за ціною не нижче балансової вартості, визначеної на день такого продажу.

При цьому, виходячи зі змісту Довіреності, представникам, в тому числі ОСОБА_3 , надано право підписання договорів купівлі-продажу та право самостійно визначати істотні умови таких договорів, про які, як зазначено у самій довіреності, їм попередньо відомо з договору доручення, укладеного з довірителем в усній формі.

Щодо балансової вартості спірних земельних ділянок слід зазначити таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, загальна вартість, за якою в жовтні 2014 року відповідачем 1 продано спірні земельні ділянки, становила 111 000,00 грн., що становить ціну, вищою за ціну, за якою такі ділянки набутті відповідачем 1 у власність у 2013 році.

У письмових поясненнях від 27.03.2019 (а.с. 146-149 т. 8) позивач, який є керівником та власником відповідача 1 зазначив про те, що спірні земельні ділянки на даному підприємстві взагалі не обліковувались, їх балансова вартість не визначалась а ні на момент їх придбання відповідачем 1 у 2013 році, а ні на момент їх відчуження у 2014 році, пославшись лише на наявність наміру щодо проведення дооцінки вартості зазначених земельних ділянок, що не було реалізовано на момент їх відчуження відповідачу 2.

Водночас у Довіреності, на підставі якої діяла повноважний представник відповідача 1 ОСОБА_3 . при укладенні Спірних договорів, не було зазначено про необхідність проведення дооцінки спірних земельних ділянок перед їх продажем, або про намір відповідача 1 вчинити зазначені дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про оцінку землі , яка регулює обов`язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок, експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України.

При цьому, під експертною грошовою оцінкою земельних ділянок розуміється результат визначення вартості земельної ділянки та пов`язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту (стаття 1 вказаного Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема, у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.

Водночас оцінка майна, основних засобів, до яких у тому числі входили спірні земельні ділянки, із залученням суб`єкта оціночної діяльності, для цілей бухгалтерського обліку на підприємстві відповідача 1 з моменту набуття їх у власність (травень 2013 року) та до моменту їх відчуження на користь відповідача 2 (жовтень 2014 року) не проводилась.

Листом №1515/9/25-01-52-02-18 від 06.03.2019 (а.с. 166 т.7) Прилуцьке управління ГУ ДФС у Чернігівській області надало інформацію про те, що відповідач 1 не сплачував земельний податок за 2013-2014 роки, до податкової служби звітність за формою 1-ДФ у вказаному періоді не подавав.

За поясненням позивача, бухгалтерський облік на підприємстві відповідача 1 у 2013-2014 роках його керівником ОСОБА_2 (за відсутності на підприємстві будь-яких інших працівників) не вівся, звітність до податкових органів у зазначеному періоді не подавалась.

З огляду на вказані обставин та враховуючи, що позивач ставить під сумнів достовірність інформації, наведеної у фінансових звітах суб`єкта малого підприємництва відповідача 1 за 2013-2014 роки, суд першої інстанції цілком вірно залишив їх зміст поза увагою.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи жодних доказів, які б надали змогу встановити, за якою саме балансовою вартістю спірні земельні ділянки обліковувались відповідачем 1, те, що, за поясненнями позивача, яка є засновником (власником) та керівником відповідача 1, спірні земельні ділянки на підприємстві взагалі не обліковувались, та необхідність встановлення такої вартості для вирішення спору по суті, для встановлення балансової вартості спірних земельних ділянок на момент укладення Спірних договорів слід виходити із загальних вимог чинного законодавства.

За підпунктом 14.1.9. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла станом на дату укладення оспорюваних договорів, залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу.

Виходячи зі пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 в бухгалтерському обліку земельні ділянки відносяться до основних засобів.

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби встановлено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів (пункт 4 даного Положення).

Пунктом 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби встановлено, що підприємство/установа може переоцінювати об`єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об`єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об`єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об`єктів групи основних засобів, до якої належить цей об`єкт.

Отже, придбавши у 2013 році спірні земельні ділянки, відповідач 1 мав зарахувати їх на свій баланс до розділу основних засобів за первісною вартістю, тобто за вартістю, за якою вони були ним набуті у власність, а саме 107 450,31 грн., в той час як змінити вказану вартість відповідач 1 мав на підставі проведеної на його замовлення експертної грошової оцінки, яка відповідачем 1 проведена не була.

Сам лише намір відповідача 1 провести дооцінку (переоцінку), за відсутності відповідних вказівок про необхідність проведення таких дій перед продажем земельних ділянок у Довіреності, не може бути підставою вважати, що укладенню Спірних договорів мала передувати експертна оцінка земельних ділянок.

Доводи позивача про існування на момент укладення спірних договорів іншої балансової вартості відчужуваних земельних ділянок, окрім первісної (107 450,31грн), за якою вони мали бути поставлені на баланс відповідача 1, документально не підтверджені.

Довідка про балансову вартість від 20.02.2019, складена за підписом позивача, якою остання визначає балансову вартість спірних земельних ділянок на момент їх відчуження (тобто станом на 10 та 21 жовтня 2014 року) на рівні 531 869,00 грн., також не підтверджена жодними даними бухгалтерського обліку, податкової та статистичної звітності власника такого майна - відповідача 1.

З огляду на вказані обставини, довідки міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуки Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, видані за зверненням відповідача 1 (а.с. 70-73 т. 7), визначають орієнтовну нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 7410700000:04:002:0358, 7410700000:04:002:0360, 7410700000:04:002:0344 та 7410700000: 04:002 :0326 станом на 2014 рік, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження саме балансової вартості вказаних земельних ділянок.

Єдиною умовою продажу земельних ділянок, про яку було вказано у Довіреності, було їх продаж за ціною, не нижче їх балансової вартості на день продажу, що, як встановлено судом при розгляді цієї справи, при укладенні Спірних договорів було дотримано.

Щодо факту продажу спірних земельних ділянок за ціною, нижчою за ринкову, на що посилається позивач, слід зазначити, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.ст. 42, 44 ГК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України), а відтак, у спірному випадку, враховуючи відсутність законодавчих заборон продажу спірних земельних ділянок за ціною, нижче ринкової, відповідачу 1 надано право визначити ціну їх продажу.

При цьому, за обставин, які встановлені вище, а саме того, що спірні земельні ділянки позивачем на баланс прийняті не були, встановлення достовірності підпису позивача на довідках від 01.10.2014 за №№ 1-8, у яких балансова вартість спірних земельних ділянок була визначена на рівні вартості придбання цих же ділянок відповідачем 1 у ТОВ Прилуки Екобуд , жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті.

Отже, оскільки Довіреність з правом продажу земельних ділянок видана директором відповідача 1 відповідно до положень Статуту, представник за цією довіреністю ОСОБА_3 мала необхідний обсяг повноважень на укладення спірних договорів, договори укладені в строк, на який видано довіреність, належних доказів того, що вказаний представник перевищив свої повноваження при укладенні цих договорів, а саме, відчужив спірні земельні ділянки за ціною, нижчою за їх балансову вартість на день продажу, суду надано не було.

Також слід зазначити про таке.

Частиною 1 ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідач 2 повністю розрахувався перед відповідачем 1 за придбані земельні ділянки за Спірними договорами, про що свідчить належним чином завірена копія платіжного доручення №11 від 08.12.2014 на суму 111 000,00 грн. (а.с. 125 т.4).

Водночас вказані кошти ані позивачем, ані відповідачем 1 відповідачу 2 повернуті не були, що свідчить про вчинення юридичною особою (відповідачем 1) дій щодо прийняття виконання оскаржуваних договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті твердження позивача про те, що вона не знала, що зазначена сума коштів надійшла на рахунок відповідача 1 від покупця - відповідача за оскаржуваними договорами, оскільки, як вказано самим позивачем (власником та керівником відповідача 1), на підприємстві відповідача 1 відсутні будь-які інші наймані працівники, які б могли розпоряджатися коштами на рахунках юридичної особи.

Слід зазначити і про те, що з моменту продажу відповідачем 1 спірних земельних ділянок (10.10.2014 та 21.10.2014) сплинуло більше чотирьох років, з них більше ніж півтора року розглядається цей господарський спір (з 25.09.2017), однак на даний час належних та допустимих доказів на підтвердження повернення покупцю грошових коштів до матеріалів справи не додано.

Наявні в матеріалах справи документальні докази спростовують твердження позивача про те, що при укладення Спірних договорів представником відповідача 1 перевищено надані йому повноваження.

Щодо посилань позивача на те, що договори укладені внаслідок зловмисної домовленості представників відповідача 1 та відповідача 2 всупереч інтересам довірителя слід зазначити таке.

Частина 1 ст. 232 ЦК України встановлює, що, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Спірні договори підписані відповідачем 1, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 , та відповідачем 2, в особі директора ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи наявність між представником ОСОБА_3 та відповідачем 2 в особі керівника ОСОБА_4 . зловмисної домовленості, в результаті якої спірні земельні ділянки вибули з власності відповідача 1 за ціною, нижчою за їх балансову вартість, тобто на умовах, вигідних виключно для відповідача 2, позивач зазначала, що представник ОСОБА_3 є зацікавленою особою та звертала увагу суду на тотожність тексту підробленого рішення засновника ПП Ветті № 10 від 24.09.2014 про продаж спірних земельних ділянок, протоколу № 9 загальних зборів відповідача 2, яким оформлено рішення про купівлю даною юридичною особою спірних земельних ділянок, та довіреності від 23.09.2014, виданої ОСОБА_2 на право продажу ОСОБА_3 спірних земельних ділянок від імені ПП Ветті в частині, що стосується опису відчужуваного майна, а також на складення підробленого рішення від імені відповідача 1 та протоколу №9 загальних зборів відповідача 2 в один день, наступний за днем видачі ОСОБА_12 довіреності на право продажу спірних земельних ділянок.

Однак вказані обставини не можуть свідчить про наявність зловмисної домовленості.

Щодо тверджень позивача про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є особами, які пов`язані попередньою участю у одному товаристві, слід зазначити таке.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Юридична фірма Правове рішення , оформленим протоколом № 3 від 06.02.2012, на яких були присутні учасники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вирішено:

- передати належну ОСОБА_3 частку у розмірі 19 687,50 грн., що становити 37,5% статутного капіталу ТОВ Юридична фірма Правове рішення на користь громадянки України ОСОБА_4 та вийти зі складу учасників Товариства;

- змінено назву товариства на ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг ;

- звільнено ОСОБА_3 з посади директора Товариства;

- призначено ОСОБА_4 директором Товариства з 07.02.2012.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань, засновником (власником) ТОВ Бізнес Рієлт Консалтинг та кінцевим бенефіціарним власником (контролер) вказаного Товариства є ОСОБА_4 .

Твердження позивача про те, що ОСОБА_3 на момент укладення оскаржуваних договорів (жовтень 2014 року) була зацікавленою особою та діяла виключно в інтересах відповідача 2, до складу якого входила в минулому, не підтверджені наявними в матеріалах справи документальними доказами.

Слід зазначити і про те, що сам факт перебування до початку 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 учасниками однієї юридичної особи не свідчить про наявність зловмисної домовленості між ними у 2014 році.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав недоведеними посилання позивача на те, що спірний договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості представників сторін.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши наявні в матерілах справи документальні докази, заслухавши наведені представниками учасників в обґрунтування свої правових позицій доводи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності визначених цивільним законодавством підстав для визнання Спірних договорів недійсним з підстав, зазначених ним у позовній заяві, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Спірних договорів, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які були предметом продажу за вказаними договорами, які є наслідком задоволення позовних вимог про визнання недійсним Спірних договорів, за відсутності підстав для такого, також не можуть бути задоволенні, з огляду на що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні і цих позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) вказав на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі колегія суддів вважає, що апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у справі № 927/899/17.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/899/17.

Повний текст постанови складено: 06.09.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.Я. Дикунська

Л.Г. Сітайло