Постанова

від 09.09.2019 по справі 923/108/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/108/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019

по справі №923/108/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія"

до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

про стягнення 168000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" (далі - ТОВ "Альянс Таврія") звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - АТ "Херсонська теплоелектроцентраль") в якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 168000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 168000,00 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2520,00 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, позивачем були належним чином виконанні взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони, у той час як відповідач в порушення умов договору не оплатив за надані послуги у серпні та вересні 2018 року на загальну суму 168000,00 грн. При цьому судом першої інстанції відхилено заперечення відповідача з приводу того, що послуги з контролю за несенням служби персоналом охорони позивачем не надавались, а договір підписаний не уповноваженою особо з огляду на їх необґрунтованість та вчинення відповідачем дій, які свідчать про схвалення договору, а також визнання та підтвердження того, що позивач надав, а відповідач прийняв надані послуги.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 у справі №923/108/19 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Так посилаючись на приписи п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України позивач зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип об`єктивності та всебічного розгляду справи, не зупинивши провадження у справі до набрання законної сили у іншій справі, предметом розгляду якої є визнання недійсним укладеного між сторонами договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони та застосування наслідків недійсності правочину.

За твердженням апелянта судом першої інстанції не було взято до уваги того, що укладений між сторонами договір підписаний не уповноваженою особою, а отже є не підписаним взагалі, а тому наявність печатки без підпису особи не створює юридичні наслідки для сторін.

На думку апелянта є також безпідставним посилання суду першої інстанції на наявність відомостей щодо особи, яка представляє інтереси відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки протоколом від 13.06.2018 генерального директора відповідача відсторонено від здійснення повноважень. Даний протокол був оскаржений та рішенням Херсонського міського суду вказаний протокол був скасований. Тобто, як вважає апелянт, позивач знав про наявність судового рішення про відсторонення особи, яка підписала договір, від здійснення повноважень генерального директора АТ "Херсонська теплоелектроцентраль", оскільки Єдиний державний реєстр судових рішень є загальнодоступним для всіх осіб.

З приводу посилань суду першої інстанції на підписання акту звірки взаєморозрахунків та укладення між сторонами додаткової угоди, скаржник посилаючись на постанову Херсонського апеляційного суду від 10.04.2019 у справі №766/11332/18 зазначає, що після 10.04.2019 було встановлено обставини підписання договору не уповноваженою особою. Додаткова угода, за твердження апелянта, надіслана позивачеві у грудні 2018, а підписана з боку останнього лише у травні 2019.

Як стверджує апелянт, відсутність реальних правових наслідків укладення між сторонами договору знайшли своє відображення в мотивувальній частині ухвали Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 у справі №923/108/19 щодо відсутності з боку позивача доказів виконання умов договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі №923/108/19 та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

29.07.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що на момент укладення між сторонами договору та в період його виконання керівником відповідача за даними ЄДРПОУ був ОСОБА_1 . Згідно з відомостями, які містяться на сайті АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" відсутня інформація про протокол наглядової ради про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків. Законність договору, як стверджує позивач, в подальшому була підтверджена відповідачем в особі іншого керівника, шляхом підписання додаткової угоди до договору.

За твердженням позивача, реальність господарських операцій була також підтверджена перевіркою, проведеною Управлянням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області.

Будь-які наміри апелянта зупинити провадження у даній справи до вирішення іншої справи, зокрема справи про визнання недійсним укладеного між сторонами договору, позивач вважає безпідставними та такими, які направлені виключно на затягування розгляду справи про стягнення боргу.

26.07.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано клопотання АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" про зупинення провадження у справі в якому апелянт просить зупинити провадження у справі №923/108/19 до набрання законної сили рішення у справі №923/371/19.

В обґрунтування вказаного клопотання апелянт посилається на приписи п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України та зазначає, що предметом спору у справі №923/108/19 є стягнення заборгованості за договором про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони. Разом з цим, в провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/371/19 за позовом АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до ТОВ "Альянс Таврія" про визнання договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони недійсним.

Як вважає апелянт, у справі №923/108/19 суд обмежений у предметі позову, оскільки позивач просить лише стягнути з відповідача заборгованість за договором, що унеможливлює зібрати та оцінити докази, які будуть розглянуті у справі №923/371/19 про визнання договору недійсним, що поставить питання наслідків недійсності договору, їх застосування або впливу на оцінку доказів у справі №923/108/19.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта - шоста статті 75 ГПК України).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Так колегія суддів відзначає, що у справі №923/108/19 вирішується питання щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони, у той час як предметом спору у справі №923/371/19 є визнання договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони недійсним.

Отже, з огляду на предмет позову у справі №923/108/19 наявні у матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного спору.

Колегія суддів відзначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №923/371/19, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи.

Відповідно до статті 269 ГПК України обов`язком суду апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості прийнятого місцевим судом рішення зі справи, тоді як подальше, можливе, визнання недійсним договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони та набрання цим рішенням суду законної сили (у разі настання такої обставини) може бути підставою лише для перегляду судових рішень з даної справи за нововиявленими обставинами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.

При цьому, судова колегія відзначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.

З огляду на вищевикладене когезія суддів відхиляє клопотання апелянта про зупинення провадження у справі.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду від 09.07.2019 отримано позивачем 16.07.2019, а відповідачем 15.07.2019.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2018 року між ТОВ "Альянс Таврія" (охорона) та АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (замовник) був укладений договір №1/144 про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони.

У відповідності до п. 1.1. договору позивач прийняв на себе зобов`язання здійснювати контроль за несенням служби персоналу охорони під час виконання заходів охорони на Об`єкті, розташованого за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 1 (АТ "Херсонська ТЕЦ", територія КТЦ та головного щита управління. Для виконання цих заходів виконавець залучає: одного, охоронника вдень окрім вихідних та святкових днів та двох працівників охорони цілодобово. Сторонами погоджено, що даний договір не є договором охорони у розумінні ст. 978 Цивільного кодексу України. Строк дії договору становить 1 рік та набуває чинності з 02.07.2018 року.

Додатком до вказаного договору є протокол узгодження ціни.

Сторони домовились, що ціна послуг охорони по цьому договору є договірною, узгоджується на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1) та визначається незалежно від фактичної кількості здійснених охороною перевірок порядку охорони об`єкту охоронниками ( 2.1. договору).

За умовами п. 2.2. договору оплата за цим договором здійснюється замовником кожного місяця, шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок охорони на умовах попередньої оплати не пізніше 10-го числа місяця в якому надаються послуги. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони.

У відповідності до п.2.4. договору акт виконаних робіт готується охороною в двох примірниках, підписується зі свої сторони та передається замовнику в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні строку дії договору.

Згідно з п.2.5.договору замовник протягом трьох днів з дня отримання від охорони Актів виконаних робіт, за умов відсутності заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, підписує надані акти і направляє один примірник охороні.

За умов наявності заперечень щодо обсягу та якості на наданих послуг замовник зобов`язаний протягом трьох днів надати виконавцю обґрунтовані зауваження в письмовій формі (п. 2.6. договору).

Відповідно до п. 3.2.3. договору замовник зобов`язаний прийняти послуги охорони у визначений сторонами час дії договору та здійснювати оплату послуг охорони в порядку і в строки, передбачені цим договором.

За твердженням позивача, ним було належним чином виконаного взяті на себе зобов`язання за договором, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт №А-00000001 від 02.07.2018 на суму 84000 грн., №А-00000007 від 01.08.2018 на суму 84000 грн. та №А-00000017 від 01.09.2018 на суму 84000 грн. Загалом на суму 252000 грн.

Позивачем зазначено, що 10.07.2018 відповідачем було сплачено 84000 грн. та станом на 30.09.2018 сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків за надані позивачем послуги за договором та підтверджено виниклу заборгованість в розмірі 168000 грн. за надані послуги охорони.

10.11.2018 позивачем надіслана на адресу відповідача претензію №1 про погашення існуючої заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді, що й стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Судом першої інстанції визнано заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України визначено. що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так наявними матеріалами справи, а саме актами здачі-приймання робіт №А-00000007 від 01.08.2018 на суму 84000 грн. та №А-00000017 від 01.09.2018 на суму 84000 грн., підтверджується, що позивачем у липні та вересні 2018 були надано позивачеві послуги у відповідності до укладеного між сторонами договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони.

Між тим, наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення існуючої заборгованість.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу підписання актів здачі-приймання робіт за даним договором не уповноваженою на вчинення таких дій особою з огляду на наступне.

Так, за твердженням відповідача, договір та акти здачі-приймання робіт підписані від імені АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" ОСОБА_1 Протоколом наглядової ради АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" 13.06.2018 було прийнято рішення про відсторонення генерального директора АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" ОСОБА_1 від здійснення повноважень генерального директора підприємства.

Даний протокол, за твердженням відповідача, був оскаржений ОСОБА_1 до Херсонського міського суду Херсонської області та рішенням суду від 25.06.2018 у справі №766/11332/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та скасовано протокол наглядової ради АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" 13.06.2018 №1/144. Вподальшому, постановою Херсонського апеляційного суду від 10.04.2019 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2018 року скасовано та провадження у справі закрито.

За приписами ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Тобто, Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань презюмує зазначені в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичну особу як такі, що є достовірними.

Судова колегія відзначає, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.09.2018 р. керівником підприємства зазначено - ОСОБА_1 з 31.08.2012 (а.с. 87-94).

Відтак посилання відповідача на те, що протоколом наглядової ради АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" від 13.06.2018 було прийнято рішення про відсторонення генерального директора АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" ОСОБА_1 від здійснення повноважень генерального директора підприємства є безпідставними, оскільки такі зміни не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи відсутність реєстрації змін щодо відсторонення генерального директора АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" ОСОБА_1 від здійснення повноважень генерального директора підприємства, посилання відповідача на вказані обставини суперечать приписам ч.3 ст. 92 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань".

Колегія суддів також відзначає, що акти здачі-прийняття робіт за липень та вересень 2018 року підписані сторонами обох підприємств та скріплені їх печатками.

Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 23.07.2019 р. у справі №918/780/18 печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, а не доведення фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, та доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, свідчить про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі підприємства.

Колегія суддів також відзначає, що наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання або неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором у заявлений період з 01.07.2018 р. по 01.10.2018 р.

Крім того, відповідач підписавши без претензій і зауважень Акт звірки розрахунків від 30.09.2018 р., визнав наявну заборгованість у розмірі 168000,00 грн. та факт надання позивачем послуг з охорони у період з липня по вересень 2018 року.

Також судова колегія відзначає, що листом від 21.12.2018 №01-4-1/2496 АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" повідомило позивача, що у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, що склалося у АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та з урахуванням ч.2 ст. 188 ГК України, просить укласти додаткову угоду про розірвання договору №1/144 від 02.07.2018 р. Означений лист підписано Т.в.о. генерального директора АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" Судаком В.І .

При цьому означений лист, який датований 21.12.2018 не містить жодних посилань на протокол наглядової ради АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" від 13.06.2018, а також про відсторонення генерального директора АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" ОСОБА_1 від здійснення повноважень генерального директора підприємства.

Додатковою угодою №1 від 01.11.2018, яка підписана від імені АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" генеральним директором Судаком В.І. , сторони дійшли згоди про розірвання з 01.11.2018 договору №1/144 від 02.07.2018.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про підписання означеної додаткової угоди у травні 2019, оскільки АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин. Судова колегія відзначає, що на копії додаткової угоди №1 від 01.11.2018 дійсно міститься дата 16.05.2019, проте означена дата не є датою підписання даної угоди, а свідчить про дату посвідчення уповноваженою особою позивача копії додаткової угоди №1 від 01.11.2018, яка була надана до суду першої інстанції.

Не приймаються колегією суддів до уваги й твердження апелянта про встановлення постановою Херсонського апеляційного суду від 10.04.2019 у справі №766/11332/18 обставин підписання договору №1/144 від 02.07.2018 не уповноваженою особою, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами цивільного судочинства. Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що предметом спору у даній справі є законність рішення наглядової ради Товариства про відсторонення позивача, як члена виконавчого органу товариства від виконання повноважень генерального директора товариства, який повинен розглядатися в межах корпоративних, а не трудових правовідносин. Тобто спір підлягав розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, жодних висновків щодо підписання договору №1/144 від 02.07.2018 не уповноваженою особою, постанова Херсонського апеляційного суду від 10.04.2019 у справі №766/11332/18, не містить.

Спростовуються наявними матеріалами справи й доводи апелянта з приводу того, що відсутність реальних правових наслідків укладення договору №1/144 знайшло своє відображення в мотивувальній часині ухвали Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 у справі №923/108/19 щодо відсутності з боку позивача доказів виконання умов договору.

Так колегія суддів зазначає, що за приписами ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Між тим, ухвала Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 у справі №923/108/19 не є судовим рішенням та не містить жодних преюдиційних фактів.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 у справі №923/108/19 відкладено розгляд справи та запропоновано позивачу надати рахунки № А-00000001 від 0207.2018р., № А-00000017 від 01.09.2018р та № А-00000007 від 01.08.2018р., а відповідачу надати рахунки № А-00000001 від 02.07.2018р., № А-00000017 від 01.09.2018р., № А-00000007 від 01.08.2018р. та надати пояснення щодо підписаного акту звірки розрахунків, що міститься в матеріалах справи, а також пояснення щодо підписаних актів здачі - прийняття робіт.

При цьому в означеній ухвалі суд першої інстанції зазначив про відводу у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки складення запитуваних відповідачем у клопотанні документів не передбачено умовами укладеного між сторонами договору. З матеріалів справи також слідує, що відповідачем акти три здачі-прийняття робіт підписані без претензій і зауважень, а також акт здачі-прийняття робіт за липень 2018 року оплачений відповідачем повністю та складений акт звірки розрахунків, в якому відповідач станом на 30.09.2018р. підтвердив надання йому позивачем послуг на 252000,00 грн., тобто за всі три місяці.

Означене, на переконання колегії суддів, спростовує твердження відповідача з приводу того, що послуги з контролю за несенням служби персоналом охорони позивачем не надавались, а договір підписаний не уповноваженою особою.

Судова колегія також відзначає, що питання щодо визнання договору №1/144 від 02.07.2018 недійсним є предметом розгляду у справі №923/371/19, яка перебуває у провадженні Господарського суду Херсонської області та наразі, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, остаточне рішення судом першої інстанції не прийнято.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з відхиленням клопотання АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" про зупинення провадження у справі, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції, зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №923/108/19.

До того ж, колегія суддів відзначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 р. відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2019 р. у справі №923/108/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 09.09.2019 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.