Рішення

від 03.09.2019 по справі 916/1852/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1852/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ісак Д.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Плотвіцький Д.Д. адвокат;

від відповідачів: 1. ТОВ "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС": не з`явився;

2. Дьоміна Р.В.: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС", ОСОБА_1 про стягнення 58072,92грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" та ОСОБА_1 58072,92грн.

В обґрунтування позовної заяви Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" зобов`язань за договором від 16.08.2016р. та виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором поруки №Р1544791282868937952 від 14.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2019р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.07.2019р. о 11:20.

Листом від 04.07.2019р. суд звернувся до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області з проханням надіслати на адресу Господарського суду Одеської області інформацію щодо місця реєстрації ОСОБА_1 .

09.07.2019р. від Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області надійшла відповідь про місце реєстрації ОСОБА_1 за адресою, що зазначена у позовній заяві.

В судовому засіданні від 25.07.2019р. було оголошено перерву на 03.09.2019р. о 10:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 03.09.2019р. о 10:20.

В судовому засіданні від 03.09.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1852/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 16.08.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" (відповідач 1, Клієнт) було подано до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (правонаступником якого є АТ КБ ПРИВАТБАНК ) (позивач, Банк) заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач надав свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови), розміщеними в мережі Інтернет на сайті http:// privatbank.ua , Тарифами банку, які разом із вказаною заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 16.08.2016р. Відповідно до договору відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (ситеми клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms повідомлення або інших), що визначено та врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта. Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ). Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк. інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором він виконав в повному обсязі, надавши відповідачу 1 кредитний ліміт в розмірі 45000,00грн.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 3.2.1.4. Умов яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня, Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків зокрема за сумами кредиту, отриманими з 01.04.2016р., при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць. У випадку порушення Клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.1.8 (Програма Кредитні канікули), будь-якого з грошових зобов`язань та при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (п. 3.2.1.1.8). Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 56% річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов`язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються. За сумами кредиту, отриманими з 01.04.2016р. у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачу Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60% річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою У разі порушення Клієнтом будь якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами, Клієнт оплачу Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення виходячи з 360 днів у році. Сплата печі здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань. Банк залишає за собою право продовжити період в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення Клієнта за допомогою повідомлення в Системі Internet Banking Приват24 або рекомендованим листом на юридичну адресу Клієнта. При цьому, додаткових погоджень з Клієнтом не потрібно. Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківською дня (п. 3.2. п.4.1.4. Умов). Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. Пунктом 3.2.1,4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь- якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Як стверджує позивач, у зв`язку з порушеннями відповідачем 1 зобов`язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, відповідач 1, станом на 29.05.2019р. має заборгованість у розмірі 58072,92грн. яка складається з 44809,99грн. заборгованості за кредитом, 7137,52грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6125,41грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позивач зазначає, що 14.12.2018р. між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (далі відповідач 2) було укладено договір поруки №Р1544791282868937952 (далі договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).

Як вказує позивач, в порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідач 1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" та ОСОБА_1 44809,99грн. заборгованості за кредитом, 7137,52грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6125,41грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В обґрунтування підсудності звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення солідарно з юридичної особи та фізичної особи позивач посилається на те, що п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначене, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких с фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого с юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Таким чином, вищевикладена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого (тобто зобов`язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. При цьому, друга складова п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин. У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України). За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018р. по справі №910/1733/18 викладено наступні висновки щодо підсудності аналогічного спору господарським судам.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017р.).

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа. Тобто, між позивачем та відповідачем 1 наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя фізичної особи, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16.08.2016р. відповідачем 1 було подано до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (правонаступником якого є АТ КБ ПРИВАТБАНК ) заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач надав свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови), розміщеними в мережі Інтернет на сайті http:// privatbank.ua , Тарифами банку, які разом із вказаною заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 16.08.2016р. Відповідно до договору відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (ситеми клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms повідомлення або інших), що визначено та врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. №2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем 1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами кредитний договір №б/н від 16.08.2016р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ).

Згідно п. 3.2.1.4. Умов яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня, Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків зокрема за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017р., при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.

Як встановлено судом відповідач 1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не сплачував, у зв`язку з чим, у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 44809,99грн. та погашення процентів у розмірі 7137,52грн.

Судом встановлено, що 14.12.2018р. між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №Р1544791282868937952, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1.2. договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно пп. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1. цього договору Кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом у сумі 44809,99грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню солідарно з відповідачів підлягає заборгованість за кредитом у сумі 44809,99грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 7137,52грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню солідарно з відповідачів підлягає заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 7137,52грн.

Щодо стягнення солідарно з відповідачів пені у сумі 6125,41грн. за період з 31.01.2019р. по 29.05.2019р. слід зазначити наступне.

Відповідно 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3. 3.2.1.2.3.4. винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачу Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення, сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З посиланням на зазначені положення Умов та правил надання банківських послуг позивачем було здійснено нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 6125,41грн. за період з 31.01.2019р. по 29.05.2019р., у зв`язку з порушенням з боку відповідача 1 власних грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 6125,41грн. за період з 31.01.2019р. по 29.05.2019р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню солідарно з відповідачів підлягає пеня у сумі 6125,41грн. за період з 31.01.2019р. по 29.05.2019р.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про стягнення солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" та ОСОБА_1 44809,99грн. заборгованості за кредитом, 7137,52грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6125,41грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покладаються на відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" та ОСОБА_1 в рівних частинах відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про стягнення солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" та ОСОБА_1 44809,99грн. заборгованості за кредитом, 7137,52грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6125,41грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 19, код ЄДРПОУ 40715277) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) 44809,99грн. заборгованості за кредитом, 7137,52грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6125,41грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛПРОМБУД СЕРВІС" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 19, код ЄДРПОУ 40715277) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) 960,50грн. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) 960,50грн. судового збору.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 09 вересня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова