Рішення

від 03.09.2019 по справі 918/465/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/465/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ДРУК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПІРІНВЕСТ"

про стягнення заборгованості в сумі 14 819, 88 грн.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ДРУК" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПІРІНВЕСТ" в якому просить стягнути 14 819 грн. 88 коп., з яких 14 181 грн. 54 коп. основний борг, 156 грн. 62 коп. 3% річних, 481 грн. 72 коп. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням грошового зобов`язання по оплаті товару

Ухвалою від 09.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі № 918/465/19. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.08.2019.

20.08.2019 розгляд справи було відкладено на 03.09.2019.

В судове засідання 03.09.2019 представник позивача не прибув. Про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, будь-яких письмових документів чи пояснень по суті спору не подав. Водночас 03.09.2019 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, не раніше 01.10.2019, у зв`язку із тим, що представник відповідача не зможе бути присутнім на даному судовому засіданні, оскільки у цей же час перебуватиме у невідкладному відрядженні. Крім того, вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАПІРІНВЕСТ" планує подати уточнюючі дані по кінцевій заборгованості перед позивачем станом на дату подачі таких уточнень, оскільки позивачем у позовних вимогах вказано суму боргу вищу ніж вона є станом на день подачі клопотання.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За частиною 1 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд звертає увагу, що застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 7 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У той же час, повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів, та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення її розгляду на іншу дату та можливість розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у призначеному судовому засіданні.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведеного суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №918/465/19 без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного в спрощений спосіб двостороннього оплатного договору за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ДРУК" (Позивач по справі) зобов`язалося продати плівку пакувальну "стретч" 20 мк (2,4 кг) та 23 мк (15 кг) (надалі - товар) та отримати кошти за майно, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАПІРІНВЕСТ" (Відповідач по справі) зобов`язувалося прийняти товар та сплатити грошові кошти за отриманий товар.

05.03.2019 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 21 181 грн. 54 коп., що підтверджується видатковою накладною № 30512 (арк.с. 12).

Відповідачем було частково проведено оплату за товар в розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Станом на момент звернення з позовом відповідач не сплатив позивачу решту коштів за отриманий товар та не погасив заборгованість.

Таким чином, відповідач заборгував позивачу за поставлений товар 14 181 грн. 54 коп. (21 181 грн. 54 коп. - 7 000 грн.), що є предметом спору.

05.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА ДРУК" направлено на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАПІРІНВЕСТ" вимогу № 05/06-2019/ПІ про відшкодування суму основного боргу в розмірі 14 181 грн. 54 коп., яку останнім отримано 06.06.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 10-11).

З огляду на те, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ДРУК" залишена без відповіді та задоволення, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області із відповідним позовом про стягнення заборгованості в сумі 14 181 грн. 54 коп., 156 грн. 62 коп. - 3% річних та 481 грн. 72 коп. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно з ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через: ділову переписку шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, прирівнюються до таких, які вчинені у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон від 16.07.1999 № 996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Видаткова накладна №30512 від 05.03.2019, надана позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Таким чином, видаткова накладна №30512 від 05.03.2019 є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов`язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Судом встановлено, що позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 05/06-2019/ПІ від 05.06.2019 про погашення заборгованості, яка становить 14 181 грн. 54 коп. В свою чергу, відповідач претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

Доказів сплати заборгованості та доказів, які б спростовували позовні вимоги відповідачем суду не подано.

Оскільки вимога про сплату боргу від 02.06.2019 № 05/06-2019/ПІ, відповідачем залишена без задоволення, то позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті отриманого товару у сумі 14 181 грн. 54 коп. є таким, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 156 грн. 62 коп. та інфляційних втрат у сумі 481 грн. 72 коп. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поскільки в порушення ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач 14 181 грн. 54 коп. заборгованості у 7-денний термін від дня отримання 06.06.2019 вимоги, тобто до 14.06.2019, не повернув, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАПІРІНВЕСТ" є таким, що прострочило виконання зобов`язання по оплаті боргу, починаючи з 14.06.2019.

Тобто тільки з 14.06.2019 можуть бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання. Індекс обраховується Держкомстандартом, і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Поскільки за період з 14.06.2019 по 26.06.2019 при заборгованості в розмірі 14 181 грн. 54 коп. період прострочення платежу менший за місяць, тому інфляційні втрати не нараховуються. А тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 481 грн. 72 коп. слід відмовити.

За розрахунком суду за період прострочення з 14.06.2019 по 26.06.2019 відповідача по оплаті товару в розмірі 14 181 грн. 54 коп. сума 3% річних дорівнює 15 грн. 15 коп.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 156 грн. 62 коп. 3 % річних підлягають задоволенню частково у сумі 15 грн. 15 коп. У стягненні 141 грн. 47 коп. 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ч. 1 ст. 73 ГПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За умовами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, позов задовольняється частково, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПІРІНВЕСТ" на користь позивача 14 181 грн. 54 коп. заборгованості та 15 грн. 15 коп. 3% річних. У решті вимог - у задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАПІРІНВЕСТ" (34634, Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Моквин, вул. Чапаєва, 3, код ЄДРПОУ 38012709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ДРУК" (81144, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Чишки, вул. Л. Українки, 53, код ЄДРПОУ 39168974) - 14 181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 54 коп. заборгованості, 15 (п`ятнадцять) грн. 15 коп. 3% річних та 1 840 (одна тисяча вісімсот сорок) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити позивачу у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09 вересня 2019 року.

Суддя А.М. Горплюк