Рішення

від 04.09.2019 по справі 926/1766/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року Справа № 926/1766/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Кифірюка А.І., розглянув справу

за позовом Управління поліції охорони у Чернівецькій області, м. Чернівці

до державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Карпатський держспецлісгосп", смт. Путила

про стягнення заборгованості у сумі 103677,55 грн.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони у Чернівецькій області звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Карпатський держспецлісгосп" про стягнення заборгованості у сумі 103677,55 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 03.12.2018 року було укладено договір про фізичну охорону об`єкта №2240 (далі - договір), згідно умов якого Управління поліції охорони у Чернівецькій області (далі - позивач) взяло на себе зобов`язання здійснювати заходи спрямовані на забезпечення схоронності, цілісності майна державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Карпатський держспецлісгосп" (далі - відповідач), шляхом встановлення постів у кількості та в час визначені у дислокації, а відповідач зобов`язався своєчасно вносити плату за послуги охорони у визначеному договором обсязі і строки. Проте, в порушення умов договору відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг у повному обсязі не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача 94252,32 грн заборгованості за договором, 10% штрафу нарахованих згідно пункту 8.2 договору у сумі 9425,23 та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.07.2019 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 06.08.2019 року.

30.07.2019 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву за вх. №2467 в якому відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги частково, а саме основний борг у розмірі 94252,32 грн, який при задоволенні позовних вимог просить розстрочити на 6 (шість) місяців.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 06.08.2019 року відкладено підготовче судове засідання на 05.09.2019 року з огляду на неявку представників сторін.

20.08.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить задовольнити позовні вимоги позивача частково, розстрочити виконання рішення суду на шість місяців зі сплатою рівними частинами та зменшити на 50% витрати по відшкодуванню судового збору.

03.09.2019 року позивачем надано до суду заяву, в якій останній зазначає, що дослідивши відзив відповідача позивач погоджуються на розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості в сумі 103677,55 грн на шість місяців з огляду на його важке фінансове становище.

Сторони у підготовче судове засідання 04 вересня 2019 року не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку п. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2018 року між Управлінням поліції охорони в Чернівецькій області (Охорона) і державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Карпатський держспецлісгосп" (Замовник) було укладено договір № 2240 про фізичну охорону об`єкта (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у Дислокації (додаток №1 до договору) об`єкта, що охороняється (далі - об`єкт) під фізичну охорону, а охорона зобов`язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об`єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об`єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна послуг охорони за цим договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки 2,3 до договору).

Так, згідно розрахунку вартості охорони об`єкта (додаток 2 до договору) вартість охорони в рік становить 563968,80 грн, а протоколом узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (додаток 3 до договору) передбачено, що сторонами досягнута домовленість про договірну ціну за здійснення заходів охорони, яка становить 128,76 грн за кожну годину виконання одним працівником.

Згідно пункту 3.5 договору оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони у розмірі, визначеному згідно з пунктом 3.2 договору (оплата за послуги здійснюється не пізніше 05 числа кожного місяця за цей місяць за реквізитами, вказаними у рахунку на оплату за поточний місяць).

В порушення вищезазначених умов відповідачем вчасно не оплачено послуги охорони за лютий-березень 2019 року внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2019 року становила 103677,55 грн, з яких: 94252,32 грн основної заборгованості та 9425,23 грн 10% штрафу, що підтверджується актом від 28.02.2019 року, актом №ЧМВ-009333 від 31.03.2019 року, актом №ЧМВ-015113 від 30.04.2019 року, актом звірки взаєморозрахунків станом за період 01.01.2019- 30.05.2019 року.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України)

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи доведена і визнається державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Карпатський держспецлісгосп" заборгованість за договором №2240 від 03.12.2018 року у розмірі 94252,32 грн.

Отже, у цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 10 % штрафу суд встановив.

Пунктом 8.2 договору передбачено що у разі порушення замовником зобов`язань, визначених у пункті 3.5 договору, він сплачує охороні (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасно зобов`язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 3 статті 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

З огляду на вищезазначені обставини, враховуючи визнання основної заборгованості відповідачем та несвоєчасну її оплату, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 9425,23 грн штрафу підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, проаналізувавши матеріали та обставини справи, дослідивши у судовому засіданні додаткові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до п.2 ч. 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод" відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на важке фінансове становище державного підприємства, з огляду на кризові явища у лісовій галузі України та зазначає, що стягнення заборгованості за рішенням без розстрочення його виконання призведе до зупинення господарської та фінансової діяльності підприємства, що в свою чергу призведе до втрати місця роботи 300 працівниками, зумовить неможливість погашення грошових зобов`язань за податками та зборами, що в результаті може призвести до банкрутства державного підприємства та втрати робочих місць працівниками підприємства в гірському регіоні, де відсутні будь-які виробничі потужності на яких можлива зайнятість населення.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно пояснювальної записки за І півріччя 2019 року (додаток № 3 до листа Держлісагентства України № 07-52 від 30.03.2017 року ) сплатив 6190000,00 грн до Державного бюджету України.

На підтвердження тяжкого фінансового становища відповідач надає: довідку про рахунок і залишок коштів відповідача в якій зазначено, що станом на 14.08.2019 року сума грошових коштів на рахунку відповідача складає - - 401753,47 грн (мінус чотириста одну тисячу сімсот п`ятдесят три гривні); наказ № 33-К від 28.03.2019 року про переведення штатних працівників на неповний робочий час; пояснювальну записку за І півріччя 2019 року (додаток № 3 до листа Держлісагентства України № 07-52 від 30.03.2017 року).

За приписами статтей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов`язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб`єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.

Таким чином, проаналізувавши надані до заяви докази, враховуючи заяву позивача, в якій останній не заперечує проти розстрочення сплати заборгованості, суд дійшов висновку задоволити заяву про розстрочку виконання рішення суду строком на 6 (шість) місяців наступним чином: до 20 жовтня 2019 року 17279,59 грн заборгованості; до 20 листопада 2019 року 17279,59 грн заборгованості; до 20 грудня 2019 року 17279,59 грн заборгованості; до 20 січня 2020 року 17279,59 грн заборгованості; до 20 лютого 2020 року 17279,59 грн заборгованості; до 20 березня 2020 року 17279,60 грн заборгованості;.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу - Управлінню поліції охорони в Чернівецькій області слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжним дорученням № 4595 від 16.07.2019 року, що складає 960,50 грн, решту судового збору в сумі 960,50 грн - покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Карпатський держспецлісгосп" (59100, вул. Українська, 216, смт. Путила, Чернівецька область, код 05398473, р/р НОМЕР_1 в ЧФ ПАТ Приватбанк , МФО 356282) на користь Управління поліції охорони в Чернівецькій області (58000, вул. У. Кармелюка, 9, м. Чернівці, р/р НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк", код 40108976) 103677,55 грн заборгованості.

3. Стягнути з державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Карпатський держспецлісгосп" (59100, вул. Українська, 216, смт. Путила, Чернівецька область, код 05398473, р/р НОМЕР_1 в ЧФ ПАТ Приватбанк , МФО 356282) на користь Управління поліції охорони в Чернівецькій області (58000, вул. У. Кармелюка, 9, м. Чернівці, р/р НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк", код 40108976) 960,50 грн судового збору.

4. Повернути Управлінню поліції охорони в Чернівецькій області (58000, вул. У. Кармелюка, 9, м. Чернівці, р/р НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк", код 40108976) 50% судового збору, що складає 960,50 грн., на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", що був сплачений згідно платіжного доручення № 4594 від 16.07.2019 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 926/1766/19.

5. Заяву державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Карпатський держспецлісгосп" про розстрочку виконання рішення суду задоволити.

6. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області на 6 (шість) місяців згідно наступного графіка:

- до 20 жовтня 2019 року 17279,59 грн заборгованості;

- до 20 листопада 2019 року 17279,59 грн заборгованості;

- до 20 грудня 2019 року 17279,59 грн заборгованості;

- до 20 січня 2020 року 17279,59 грн заборгованості;

- до 20 лютого 2020 року 17279,59 грн заборгованості;

- до 20 березня 2020 року 17279,60 грн заборгованості.

7. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 09.09.2019 року.

Суддя М.О. Гурин