Рішення

від 06.09.2019 по справі 160/5327/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Справа № 160/5327/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

10 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним рішення відповідача від 26.04.2019 року за № 44/03-10/19 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з заявою про призначення пенсії від 14.03.2019 року;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового та страхового стажу роботи за професією підмінного водія та водія орендного виробничого підприємства Дніпропетровської фірми Меблі (після реорганізації орендно-виробничого торгово-комерційної фірми Меблі м. Дніпродзержинська, закритого акціонерного товариства фірма Меблі ) період роботи ОСОБА_1 з 04.06.1985 року по 15.12.1997 року згідно з ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення з моменту виникнення у ОСОБА_1 права на пенсію.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що останній звернувся з заявою до головного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії та надав всі необхідні документи, проте, відповідачем листом від 26.04.2019 року відмовлено у призначенні пенсії, мотивуючи відсутністю загального стажу роботи 26 років та зазначено, що загальний стаж складає лише 18 років 10 місяців 26 днів, з чим позивач не погодився та звернувся з даним позовом до суду, позовні вимоги просив задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/327/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. За наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 08 серпня 2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та розглянуто справу по суті.

Позивач в судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року від відповідача було витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

10 липня 2019 року на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що за документами наданими позивачем для призначення пенсії, загальний стаж останнього складає 18 років 10 місяців 26 днів, у зв`язку з тим, що до загального стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 10.03.1983 по 01.03.1993 та з 01.03.1993 по 15.12.1997, оскільки у трудовій книжці позивача містяться виправлення про звільнення та відсутні записи про перейменування підприємства в ДАПТКФ Меблі .

У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

16 липня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де останнім зазначено, що підприємство, на якому працював позивач, припинило своє існування, а при призначенні пенсії відповідач повинен керуватись законом України, який має вищу юридичну силу, а тому відповідач зобов`язаний врахувати записи в трудовій книжці, а не керуватись формальними причинами для відмови у зарахуванні загального та страхового стажу позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року від Кам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців витребовувались додаткові докази, а саме розширену інформацію з належними доказами щодо всіх змін у назві та організаційно-правовій формі ЗАТ Фірма МЕБЛІ (код ЄДРПОУ 01557532).

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року відділом державної реєстрації Кам`янської міської ради Дніпропетровської області надано відповідь від 21.08.2019 № 123, в якій зазначено, що згідно архівних відомостей юридична особа - Організація орендарів торгово-комерційна фірма Меблі була зареєстрована 27.01.1993 року розпорядженням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 45-р Про державну реєстрацію організації орендарів торгово-комерційна фірма Меблі за адресою: АДРЕСА_2 , 24, та зареєстрована розпорядженням від 08.02.1993 року № 82Р.

28.12.1995 розпорядженням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 854 р була проведена перереєстрація Орендної торгово-комерційної виробничої фірми Меблі в закрите акціонерне товариство фірма Меблі (поведена реорганізація юридичної особи, шляхом перетворення - зміна організаційно-правової форми з підприємства на акціонерне товариство). Процедура перетворення передбачає збереження у юридичної особи коду ЄДРПОУ - 01557535, тому що зберігається правонаступництво між юридичними особами, але змінюється дата державної реєстрації, а тому в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань значиться дата державної реєстрації юридичної особи - закрите акціонерне товариство фірма Меблі - 28.12.1995 та є правонаступником Орендної торгово-комерційної виробничої фірми Меблі . На теперішній час ЗАТ фірма Меблі - припинено.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 14 березня 2019 року звернувся до головного управління пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви позивачем надані наступні документи:

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номера;

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

- заява про призначення /перерахунку пенсії;

- паспорт;

- трудова книжка/посвідка;

- трудова книжка або документи про стаж;

- довідка з ДПІ про облік як суб`єкта підприємницької діяльності;

- заява про спосіб виплати пенсії.

26 квітня 2019 року відділом з питань призначення та перерахунку пенсії № 6 управління застосування пенсійного законодавства Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 44/03-10/19 повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування через відсутність загального стажу роботи 26 років. За документами наданими для призначення пенсії загальний стаж позивача зараховано по 29.02.2019 року та склав 18 років 10 місяців 26 днів. Крім того, зазначено, що оскаржувані період роботи з 10.03.1983 по 01.03.1993 та з 01.03.1993 по 15.12.1997 неможливо зарахувати до трудового стажу у зв`язку з виправленням в записі про звільнення та відсутності перейменування підприємства в ДАПТКФ Меблі .

Архівне управління Кам`янської міської ради відповіддю від 25.03.2019 (вх. Х-460/03-09) на запит управління Пенсійного фонду повідомило про неможливість надати довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 за період робот у фірмі Меблі , оскільки документи даного підприємства на довгострокове зберігання до архівного управління Кам`янської міської ради не надходили.

Стосовно інших записів в трудовій книжці трудового стажу позивача головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зауважень не мало.

Позивач не погодився з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, що і стало предметом даного позову.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з таких міркувань.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до 18 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів.

Право на пенсію за віком мають, зокрема, чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років (ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення ).

Згідно з ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом встановлено, що у трудовій книжці містяться записи на підтвердження оскаржуваного періоду роботи позивача, а саме:

04.06.1985 - АТП Дніпропетровської фірми Меблі зарахований підмінним водієм ІІІ кл. а/м ЗІЛ -130;

01.03.1993 - переведений в зв`язку з реорганізацією в орендно-виробничу торгово-комерційну фірму Меблі м. Дніпропетровська;

01.03.1993 - прийнятий за переводом з фірми Меблі на посаду водій зв`язку з реорганізацією. Прийнятий у члени організації орендарів;

11.01.1996 - у зв`язку з перереєстрацією ДАПТКФ Меблі фірму перейменовано в ЗАТ Меблі ;

15.12.1997 - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Як вбачається з матеріалів справи, в записі №16 дата вчинення запису 01.03.1993 виправлена на 01.01.1993 , втім, ніяким чином це виправлення не засвідчено.

Стосовно посилання відповідача у відмові позивачу у призначенні за віком за відсутності загального трудового стажу, оскільки періоди роботи позивача з 10.03.1983р. по 01.03.1993р. та з 01.03.1993р. по 15.12.1997р. не зараховуються до трудового стажу у зв`язку з виправленням у трудовій книжці позивача та відсутності перейменування підприємства ДАПТКФ Меблі суд зазначає наступне.

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, на момент вчинення запису у трудову книжку позивача 01.01.1993р., регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 р. №162, зі змінами.

В подальшому, вказана Інструкція не застосовується у зв`язку із прийняттям нової Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція), яка діє на час вирішення справи по суті.

Згідно з вимогами положень цієї Інструкції, які співпадають вимогам попередньої Інструкції, вбачається наступне:

- п.2.3. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

- п.2.4. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р.. у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

- п.2.5. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

- 2.6. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

- п.2.8. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом. держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

- п.2.9. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Таким чином, відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Суд також зазначає, що виправлений запис позивача з 01.03.1993 на 01.01.1993 є підставою вважати технічною помилкою, а відсутність перейменування підприємства є відповідальністю керівництва підприємства, а не працівника, тому відповідачем не зазначено достатніх підстав та доказів невизнання періоду роботи позивача, на підприємстві Меблі , що свідчить про упередженість відповідача під час вирішення питання наявності у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо .При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Отже, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в нарахуванні та виплаті пенсії, діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому дії відповідача та лист-відмова від 26.04.2019 року № 44/03-10/19 про відсутність підстав для призначення та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 є неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768, 40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1371877380.1

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправним рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.04.2019 року за № 44/03-10/19 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з заявою про призначення пенсії від 14.03.2019 року.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового та страхового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за професією підмінного водія та водія орендного виробничого підприємства Дніпропетровської фірми Меблі (після реорганізації орендно-виробничого торгово-комерційної фірми Меблі м. Дніпродзержинська, закритого акціонерного товариства фірма Меблі ) період його роботи з 04.06.1985 року по 15.12.1997 року згідно з ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення з моменту виникнення у ОСОБА_1 права на пенсію.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук