Рішення

від 06.09.2019 по справі 826/6862/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2019 року № 826/6862/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Фітнес" до про Київської міської митниці ДФС визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айрон Фітнес" (далі - ТОВ "Айрон Фітнес") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС щодо вимоги про надання додаткових документів до вантажної митної декларації № 17132 (UA100010/2017/290682) від 28.11.2017 для підтвердження заявленої митної вартості;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100010/2017/000112/2 від 29.11.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, та витребування у додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6862/18 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

19.06.2018 представником відповідача Федько Ю.В. подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що під час здійснення перевірки поданих документів встановлено, що ТОВ "Айрон Фітнес" не надано документи, що підтверджують складові митної вартості в частині транспортування. Крім того, в ціновій базі наявні митні оформлення ідентичних та подібних товарів, що надійшли за одним і тим же контрактом з рівнем митної вартості та за одиницю товару вище. За результатом перевірки в рамках проведеної консультації встановлено, що декларантом не усунуто наявні обставини, визначені частиною другою статті 58 Митного кодексу України, відтак спірне рішення є правомірним.

25.06.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги. Звернув увагу, що при прийнятті спірного рішення відповідачем взято до уваги вартість товару, який відрізняється від задекларованого позивачем товару. Пояснив, що протиріччя в документах по ваговим характеристикам пояснюється помилкою відправника у вказаній вазі брутто. Наголошував на тому, що у розпорядженні відповідача були у наявності всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

11.07.2018 до суду від представника відповідача Федько Ю.В. надійшли заперечення, у яких акцентовано увагу на розбіжностях у поданих позивачем до митного органу документів та правомірності оспорюваних дій та рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

11.07.2016 між ТОВ "Айрон Фітнес" (Покупець) та Nantong Modern Sporting Industrial Co., LTD (Продавець) укладено контракт № 160014, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує Товар - спортивне обладнання для зайняття фізичною культурою і спортом та комплектуючі до них у кількості, якості та на умовах, обумовлених цим контрактом (а.с. 10-13).

Згідно специфікації від 28.09.2017 № 6 Сторони погодили перелік та вартість замовленого товару (а.с. 15-20).

З метою розмитнення поставленого Nantong Modern Sporting Industrial Co., LTD товару, 28.11.2017 позивач подав до відповідача митну декларацію № UA100010/2017/290682 (а.с. 65-69).

Одночасно з указаною митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару та відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України було подано до відповідача наступні документи:

- пакувальний лист № IN170225 від 28.09.2017;

- рахунок-фактура за інвойсом № IN170225 від 28.09.2017;

- коносамент SZFRA1709228 від 29.09.2017;

- автотранспортна накладна 7266 від 20.11.2017;

- сертифікат про походження товару C173211028850025 від 25.10.2017;

- акт проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA500120/2017002400 від 25.11.2017;

- платіжний документ № 149 від 25.10.2017;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 3479 від 16.11.2017;

- банківський платіжний документ, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг 1164 від 17.11.2017;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1611-1 від 16.11.2017;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Ц-926 від 22.11.2017;

- документ, що містить довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товар б/н від 28.11.2017;

- розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 28.09.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація 6 від 28.09.2017;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода 1 від 14.11.2016;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються 160014 від 11.07.2016;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару 0730 від 20.11.2017;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару 0705 від 29.09.2017;

- акт невідповідності б/н від 23.11.2017;

- лист щодо торгових марок від 28.09.2017;

- акт не відповідності №19155/26-70-61 від 28.11.2017;

- копія митної декларації країни відправлення 230220170027550491 від 29.09.2017.

Додатково до вказаних документів декларантом були надані відповідачу прайс-лист виробника; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг; довідка щодо вартості транспортно-експедиційних послуг; договір про надання транспортно-експедиційних послуг; платіжне доручення на оплату транспортно-експедиційних послуг; платіжні доручення на оплату по зовнішньоекономічному контракту; висновок експертної організації щодо ціни; інформація щодо цін на подібні товари; калькуляція виробника; експортна МД; акт виконаних послуг по перевезенню вантажів № 3540 від 17.11.2017; заявка на перевезення №12 від 18.09.2017.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаною митною декларацією, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.11.2017 № UA 100010/2017/000112/2 (а.с. 72-73).

Мотивуючи рішення відповідач зазначив, що надані декларантом документи, що підтверджують складові митної вартості в частині транспортування, містять розбіжності, а саме: розбіжність в документах щодо вагових характеристик відправленого контейнеру; розбіжність у експортній декларації як у загальній ціні за товари так і у вагових характеристиках товарів (за якою вага нетто 23336,6 кг, а заявлено 23161,8 кг). Наявні документи інформаційного характеру про посилання на інтернет ресурси мають сумнівний характер щодо фіктивності цього документа (не проставлених печаток відправника товару та відсутність оригіналів документів). Крім того в ціновій базі наявні митні оформлення ідентичних та подібних товарів, що надійшли за одним і тим же контрактом з рівнем митної вартості та за одиницю товару вище. За результатом проведеної консультації декларанту запропоновано застосувати резервний метод визначення митної вартості товарів відповідно до статті 64 Митного кодексу України (митна декларація від 11.09.2017 № UA 100010/2017/281392 за тим самим договором-контрактом, та тою ж торгівельною маркою, що й у заявленій митній декларації).

На підставі вказаного рішення Київською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100010/2017/00339 (а.с. 70-71).

Незгода позивача з діями відповідача в частині витребування додаткових документів та прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, обумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно зі статтею 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

За приписами частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої - п`ятої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України.

Так, відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Так, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої цієї статті МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (пункти 1, 2 частини п'ятої статті 54 МК України).

Пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 МК України).

Аналізуючи наведені положення МК України суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визнання митної вартості.

Контролюючий орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару, подано до контролюючого органу всі необхідні для цього документи, які підтверджують ціну товарів, зазначених у декларації.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що єдиною підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару - м'ячів набивних, став висновок про розбіжність у вагових характеристиках товару та вагових характеристиках відправленого контейнеру.

Поряд з цим, наведені обставини спростовуються доданими до матеріалів справи документами.

Насамперед суд звертає увагу, що вартість товару в інвойсі визначена за одиницю товару, а не за вагою останнього, відтак указана розбіжність не впливає на вартість задекларованого товару.

Крім того, позивач не заперечує розбіжність вагових характеристик та на підтвердження того, що в інвойсі та пакувальному листі допущено помилку, надав лист виробника товару від 28.11.2017 (а.с. 40).

Суд звертає увагу, що спірне рішення не містить обґрунтованих пояснень щодо причин не прийняття відповідачем до уваги наданих для митного оформлення документів стосовно транспортування товару.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на МД від 11.09.2017 № UA100010/2017/281392, позаяк за вказаною декларацією здійснювалось митне оформлення відмінного від задекларованого позивачем товару.

Відповідно, вказана декларація не може бути підставою для коригування митної вартості товару у даному випадку.

Слід також звернути увагу на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Київської митниці ДФС щодо вартості імпортованого товару. Представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані декларантом основні документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

У даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, суд враховує, що відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є прямим порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене у сукупності, суд констатує, що відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за основним методом, що є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.11.2017 № UA100010/2017/000112/2.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

На думку суду, самі по собі оспорювані дії не створюють будь-яких правових наслідків для позивача, позаяк митний орган наділений повноваженнями витребовувати у декларанта додаткові документи та здійснювати коригування митної вартості товару. Правові наслідки, у даному випадку, для позивача несуть акти індивідуальної дії - рішення про коригування митної вартості товарів.

Згідно з частинами першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Фітнес" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 48, ідентифікаційний код 39206684) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС (03680, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 8-А, ідентифікаційний код 39422888) про коригування митної вартості товарів від 29.11.2017 № UA100010/2017/000112/2.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03680, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 8-А, ідентифікаційний код 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айрон Фітнес" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 48, ідентифікаційний код 39206684) 1762,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко