Постанова

від 04.09.2019 по справі 200/2911/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року справа №200/2911/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В. Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника позивача - адвоката - Бутка О.О., представника відповідача - Кудлаєнко В.Г., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КАЗКА ОЗЕРА на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 200/2911/19-а (головуючий суддя І інстанції - Кониченко О.М., складене у повному обсязі 01 липня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАЗКА ОЗЕРА до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю КАЗКА ОЗЕРО звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 30.08.2018 про накладення штрафу на ТОВ КАЗКА ОЗЕРА № ДЦ 615/1178/АВ/МГ - ФС у сумі 409530,00 грн., постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 30.08.2018 про накладення штрафу на ТОВ КАЗКА ОЗЕРА № ДЦ 615/1178/АВ/ЗБ-ФС у сумі 11169,00 грн.; постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 30.08.2018 про накладення штрафу на ТОВ КАЗКА ОЗЕРА № ДЦ 615/1178/АВ/ІП-ФС у сумі 3 723,00 грн. (а.с. 4-12 т.1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 30.08.2018 про накладення штрафу на ТОВ "КАЗКА ОЗЕРА" № ДЦ 615/1178/АВ/МГ - ФС у сумі 37230 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 47-60 т.2).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю КАЗКА ОЗЕРА звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що наказом про проведення інспекційного відвідування безпідставно наділено повноваженнями начальника відділу Безгубова О.В. на проведення такого відвідування, оскільки Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не передбачають жодних повноважень виконавчих органів міських рад та об`єднаних територіальних громад на здійснення ними державного нагляду (контролю).

При цьому, дії інспекторів зі складання акту неможливості проведення інспекційного відвідування 19.07.2019 року за адресою АДРЕСА_1 та винесення вимоги є протиправними, а сам акт неможливості проведення інспекційного відвідування не відповідає вимогам закону.

Вважає, що у інспекторів не було відповідного наказу та направлення на проведення інспекційного відвідування за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_2 посадовими особами відповідача не складався.

Крім того, апелянтом зазначено, що спірними постановами № ДЦ 615/1178/АВ/МГ-ФС та № ДЦ 615/1178/АВ/ЗБ-ФС; № ДЦ 615/1178/АВ/МГ-ФС та № ДЦ 615/1178/АВ/ІП-ФС позивача двічі притягнуто до одного виду відповідальності за одні і ті ж самі порушення, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України.

При цьому, вищевказані постанови є протиправними, оскільки не містять прізвища працівників, яким заробітна плата була виплачена із порушенням строків.

Зазначив, що Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2019 року у судовій справі № 826/8917/17 скасував постанову № 295 щодо перевірок Держпраці.

А відповідачем не дотримано приписів Порядку здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю з огляду на вищевказані обґрунтування апеляційної скарги (а.с. 65-73 т.2).

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Казка Озера зареєстрований в якості юридичної особи 11.09.2006 року за номером 12721020000000275 та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за №34064486. Зазначені відомості підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ( а.с.15-22 т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2.

У відповідності до даних ЄДРПОУ позивач змінив місцезнаходження 04.12.2017 року та 03.10.2018 року.

Згідно до Витягу із ЄДРПОУ, сформованого станом на 20.02.2019 року місцезнаходження юридичної особи: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Казкова, буд. 41 ( з 03.10.2018 року).

Основними видами діяльності позивача є: 01.49 Розведення інших тварин, 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг, 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 15-22 т. 1).

Відповідачем 11.07.2018 року виданий наказ №781 Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Казка Озера .

Правовими підставами відповідачем визначено пп. 1 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі звернення особи (т.1, а.с. 215).

У відповідності до п. 1 Наказу було визначено провести інспекційне відвідування суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю Казка озера , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , дата початку заходу 19 липня 2018 року, тривалістю 2 робочих дні, з питань дотримання законодавства про працю, в частині оплати праці.

На реалізацію вищезазначеного наказу були оформлені Направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 11.07.2018 року № 573/04.2/15-14-12 та повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 11.07.2018 року № 04.2-13-6/7247-18, що спростовує доводи апелянта про їх відсутність (т.1, а.с. 91-93).

19.07.2018 року посадовими особами відповідача було складено акт неможливості проведення інспекційного відвідування за адресою реєстрації позивача та адресою фактичного здійснення господарської діяльності у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування та відсутністю документів, в якому зазначене службове посвідчення інспектора Держпраці та винесено вимогу №ДЦ615/1178/ПД від 19.07.2018 року, а інспекційне відвідування було зупинено на триденний термін з дня отримання вимоги для надання документів перелічених у вимозі (а.с. 95-99 т.1).

Копія акту неможливості проведення інспекційного відвідування, вимога №ДЦ615/1178/ПД разом з копією повідомлення про проведення інспекційного відвідування та копією направлення на проведення інспекційного відвідування було направлено ТОВ КАЗКА ОЗЕРА 20.07.2018 року засобами поштового зв`язку (поштове відправлення №8430107515040) (т.1, а.с.103).

25 липня 2018 року Вимога з переліком необхідних документів була отримана ОСОБА_1 , що підтверджується її підписом, що також спростовує доводи апелянта щодо не пред`явлення службового посвідчення інспекторів праці директору ОСОБА_1 (т.1, а.с.100-102).

Відповідно до 2 аркушу вимоги 30.07.2018 року (т.1, а.с. 101) позивачем були надані частково документи, які витребувані відповідачем, про що свідчать відмітки про виконання у графі Вимоги Відмітка про виконання (дата, підпис) .

Директором товариства ОСОБА_1 були наданні власноручно складені пояснення, в яких вона підтвердила факти порушення вимог законодавства про працю: відсутність трудових договорів з працівниками, правил трудового внутрішнього розпорядку, колективного договору, не складались табелі обліку робочого часу та графіки змінності працівників, Положення про оплату праці, а також несвоєчасність виплати заробітної плати, яка виплачувалась по мірі надходження коштів( а.с.155-156 т.1).

Отже інспекційне відвідування фактично було проведено 30.07.2018 року та було закінчено 31.07.2018 року, за наслідками якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

У відповідності до вищезазначеного Акту встановлені наступні порушення з боку позивача:

1) частина четверга статті 96 КЗпП України, частина четверта статті 6 ЗУ № 108/95- ВР Закону України Про оплату праці (надалі в тексті Рішення Закон № 108, а саме відповідно до Штатного розпису з 01.01.2017 та з 01.01.2018 працівники бухгалтер, електрик, черговий отримують рівну заробітну плату, однаковий місячний посадовий оклад.

2) Частина друга статті 97 КЗпП України, частина перша статті 15 Закону України №108, а саме: умови оплати праці не визначені у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами та питання оплати праці не погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

3) Частини перша та друга статті 107 КЗпП України, а саме: ТОВ КАЗКА ОЗЕРА не оплачувалася в подвійному розмірі заробітна плата працівникам у святковий і неробочий день

4) Частина третя статті 106 КЗпП України, підприємством ТОВ КАЗКА ОЗЕРА не дотримано мінімальних гарантій в оплаті праці, а саме робота в надурочний час не оплачувалася в подвійному розмірі.

5) Частина шоста статті 95 КЗпП України, стаття 33 ЗУ №108 не нараховано індексацію з червня 2017 по грудень 2017 наступним працівникам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

6) Частини перша та друга статті 115 КЗпІІ України, частина перша статті 24 ЗУ№ 108 в частині виплати заробітної плати не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, у строки, встановлені колективним договором, але не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

7) Частина четверта статті 115 КЗпП України; стаття 21 ЗУ № 504/96- ВР Про відпустки , а саме заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки не в усіх випадках виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

8) Стаття 34 ЗУ № 108, а саме компенсація за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством не провадилася.

9) Частина перша статті 116 КЗпП України, а саме на підприємстві не здійснюються розрахунки з робітниками при звільненні в день звільнення.

10) ч. 1 ст.117 КЗпП України: у випадках невиплати в день звільнення всіх коштів працівникам не нараховується та не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що підтверджено наказами про звільнення, розрахунково-платіжними відомостями на виплату заробітної плати.

11) Частина перша статті 83 КЗпП України, а саме не виплата грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки.

На підставі акту інспекційного відвідування від 31 липня 2018 року уповноваженою особою відповідача були прийняті:

1) Постанова № ДЦ 615/1178/АВ/МГ-ФС про накладення штрафу у розмірі 409 530, 00 грн.;

2) Постанова № ДЦ 615/1178/АВ/ЗБ-ФС про накладення штрафу розмірі 11 169,00 грн.;

3) Постанова № ДЦ 615/1178/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу у розмірі 3 723,00 грн.

Правомірність прийнятих постанов є предметом розгляду цієї справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова № ДЦ 615/1178/АВ/ЗБ-ФС про накладення штрафу розмірі 11 169,00 грн. та постанова № ДЦ 615/1178/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу у розмірі 3 723,00 грн. прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем порушень законів про працю.

При цьому, суд першої інстанції частково скасував постанову № ДЦ 615/1178/АВ/МГ-ФС про накладення штрафу у розмірі 37 230,00 грн., та визнав правомірними штрафні санкції за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці щодо 10 працівників товариства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до п. 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановлену Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до ст..34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать:1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Отже судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта щодо безпідставності участі в інспекційному відвідування уповноваженої особи виконавчого комітету Лиманської міської ради Безгубова О.В., який є інспектором з питань праці та був залучений до участі в інспекційному відвідуванні відповідно до листа Лиманської міської ради № 18-13-2 від 10.07.2018 року, що знайшло відображення в направленні ( а.с.91 т.1)

Ця настанова визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суді від 14 травня 2019 року по справі № 826/8917/17, яка набрала законної сили з дати її прийняття.

Однак, у відповідності до приписів ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто Порядок № 295 втратив чинність 14 травня 2019 року , тому його можливо бути застосовано до правовідносин, які діяли у 2017- 2018 роках, що нівелює довід апелянта щодо безпідставності використання до спірних правовідносин, оскільки на період інспекційного відвідування він був чинний та правомірно застосовувався під час відвідування позивача та прийняття спірних рішень.

Відтак, відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином інспекційне відвідування є формою здійснення перевірки, як заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, ч. 1 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі № 1985-IV 08 вересня 2014 року (далі - Конвенція № 81) передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків (ч. 2 ст. 12 Конвенції № 81).

Статтею 18 вищевказаної Конвенції передбачено, що відповідні санкції за порушення правових норм, виконання яких повинні забезпечувати інспектори праці, та за перешкоджання інспекторам праці у виконанні їх обов`язків повинні передбачатися національним законодавством та ефективно застосовуватись.

Відповідно до положень п.п. 3 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 11.07.2018 року виданий наказ №781 Про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Казка Озера .

Правовими підставами на проведення інспекційного відвідування відповідачем визначено пп. 1 п. 5 Порядку № 295 на підставі звернення особи (т.1, а.с. 215).

Таким чином, інспекційне відвідування проведено в межах повноважень, що визначені нормами чинного законодавства.

Вищенаведене нівелює довід апелянта, щодо безпідставності наділення посадових осіб Головного управління Держапраці у Донецькій області на проведення інспекційного відвідування.

Приписами п. 8 Порядку № 295 визначено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування (п. 11 Порядку № 295).

Відповідно до п. 12, 16 Порядку № 295 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організацій робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що відповідач як територіальний орна Держпраці уповноважений на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю суб`єктами господарювання, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, при проведенні яких має право вимагати надання суб`єктом відвідувань копій документів, надавати відповіді на запитання, тощо. Невиконання вимог інспекторів праці кваліфікується як створення перешкод в проведенні інспекційного відвідування та є підставою для накладення штрафу у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в наказі на проведення інспекційного відвідування та в направленні на його проведення вказано юридичну адресу товариства ( АДРЕСА_2 ) (а.с. 91-92 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, з`ясовано у судовому засіданні, 19 липня 2018 року посадовими особами відповідача було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ КАЗКА ОЗЕРА за адресою: АДРЕСА_2 . посадові особи позивача за вказаною адресою були відсутні. Інспектори праці прибули за місцезнаходженням позивача (місце фактичного здійснення господарської діяльності за адресою Донецька область , м. Лиман, вул. Казкова (контрольно-пропускний пункт). Черговий КПП ТОВ КАЗКА ОЗЕРА ОСОБА_2 надав письмові пояснення, що директор ОСОБА_1 , знаходиться на лікарняному і документи знаходяться у останньої та надати їх не має можливості (т.1, а.с. 94).

У телефонній розмові з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), яка відбулась з телефону КПП ТОВ КАЗКА ОЗЕРА ( НОМЕР_2 ) повідомлено про початок інспекційного відвідування та запропоновано з`явитись на фактичне місце здійснення господарської діяльності та надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування. З пояснень директора безпосередньо з`явитись немає можливості, інша уповноважена особа яка б могла надати документи ТОВ КАЗКА ОЗЕРА не визначена.

У зв`язку з наведеним, інспекційне відвідування неможливо було провести у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцем здійснення господарської діяльності, відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Тому, 19.07.2018 року посадовими особами відповідача було складено акт неможливості проведення інспекційного відвідування, де були викладені вищезазначені обставини (а.с. 95-99 т.1).

Крім того, 19 липня 2018 року посадовими особами відповідача складена вимога про надання/поновлення документів № ДЦ615/1178/ПД (яка є обов`язковою для виконання) та зобов`язано представника позивача надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, протягом триденного терміну з дня отримання вимоги (а.с. 100-102 т.1).

При цьому, посилання апелянта на те, щодо протиправності дій посадових осіб відповідача щодо складання акту неможливості проведення інспекційного відвідування та вищевказаної вимоги за адресою Донецька область, м. Лиман, вул. Казкова не відповідає дійсності, оскільки такий акт було складено відносно юридичної адреси позивача так і адреси фактичного здійснення його господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано доказів того, що його фактичним місцезнаходженням не є Донецька область, м. Лиман, вул. Казкова, відтак, прибуття посадових осіб за цією адресою та її зазначення у акті неможливості проведення інспекційного відвідування є правомірним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за своєю правовою природою акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені суб`єктом владних повноважень порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення/постанова.

Висновки акта перевірки не змінюють стану суб`єктивних прав особи, не породжують у неї додаткового обов`язку та не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.09.2013 №21-255а13 та від 10.09.2013 №21-237а13, в яких зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Відтак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на невідповідність нормам діючого законодавства вищевказаних акту та вимоги.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта, щодо притягнення позивача двічі за одні і ті ж порушення, з огляду на наступне.

Правовими підставами для застосування штрафу у розмірі 409 530 грн., який накладений Постановою № ДЦ 615/1178/АВ/МГ-ФС з уточнюючим розрахунком, наданим суду апеляційної інстанції, відповідачем визначені порушення позивачем наступних норм: ч. 2 ст. 3-1 Закону України Про оплату праці , щодо не оплати за роботу в нічний та надурочний час, ч. 3 ст. статті 106 КЗпП України ( робота в надурочний час не оплачувалось в подвійному розмірі) 11 особам, порушення ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (ч.4 ст. 73 КЗпП України) не оплачувалось в подвійному розмірі 9 особам, порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату прані ( не нарахована індексація з червня 2017 по грудень 2017(пункт 4 ПКМУ № 1078) 8 особам, порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України (не здійснювались розрахунки з робітниками при звільненні в день звільнення) 2 особам, а саме,не виплачувалась компенсація за невикористані дні відпустки відносно звільнених осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , що фактично є порушеннями частини першої статті 83 КЗпП України (при звільненні працівника йому не виплачувалась грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинстві підгрупи А І групи) 1 особі.

При застосуванні штрафу відповідач керувався ст. 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закон України Про зайнятість населення , частиною третьою статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю u зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509. Штраф заснований на підставі абзаців 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за недотримання мінімальних державних стандартів відносно 11 осіб, зокрема ОСОБА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності скасування вищевказаної постанови в частині накладення штрафу у розмірі 37 230,00 грн.,оскільки відносно ОСОБА_1 не зайшли підтвердження порушення законодавства про працю і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. Отже правомірним є визнання правомірними штрафні санкції за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці щодо 10 працівників товариства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що фінансову санкцію ,за декілька порушень відносно кожного працівника, відповідачем застосовано за кожного працівника одноразово тому нівелюються доводи апелянта про подвійне притягнення до відповідальності позивача за одне й те саме порушення.

Правовими підставами для застосування штрафу у розмірі 11169 грн., який накладений Постановою № ДЦ 615/1178/АВ/ЗБ-ФС відповідачем визначені порушення позивачем наступних норм: ч.1,2,4 ст.115, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України, ст. ст. 24, 34 Закону України Про оплату праці , ст. 21 Закону України Про відпустки , оскільки заробітна плата сплачувалась з порушенням термінів виплати із затримкою на один і більше календарних місяців, які наведені в акті та постанові про накладення штрафу та апелянтом не спростовується, а також нездійснення розрахунків робітникам при звільненні у день звільнення,зокрема ОСОБА_10 звільненому у лютому 2017 року, на 31.07.2018 року розрахунок при звільненні та компенсація за зазначений період у розмірі середнього заробітку не здійснені. Компенсація за несвоєчасний розрахунок при звільнені у розмірі середнього заробітку не нараховувалась та не виплачувалась відносно звільнених осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , що також апелянтом не спростовано.

При цьому застосуванні штрафу відповідач керувався ст. 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України Про зайнятість населення , частиною третьою статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509. Штраф заснований на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за 5 правопорушень ( 19 фактів) у формі однієї фіксованої суми за сукупністю .

Зазначене також спростовує доводи апелянта щодо подвійного притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Правовими підставами для застосування штрафу у розмірі 3 723 грн., який накладений Постановою № ДЦ 615/1178/АВ/ІП-ФС відповідачем визначені порушення позивачем наступних норм: ч.1,2 ст. 24 Закону України Про оплату праці щодо виплати заробітної плати не менш двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів у строки, встановлені колективним договором, але не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата,

При застосуванні штрафу відповідач керувався ст. 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України Про зайнятість населення , частиною третьою статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509. Штраф заснований на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. З аналізу вищевказаних постанов слідує, що всі вони прийнятті у зв`язку з виявленням різних порушень норм КЗпП України та Закону України Про відпустки , штрафні санкції накладено за підставі різних норм Кодексу законів про працю України, відтак посилання апелянта на притягнення його за одне і теж саме порушення є незмістовним.

Посилання апелянта на визначення в постанові прізвищ працівників, яким заробітна плата була виплачена із порушенням строків на її виплату у спірних постановах є незмістовним, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку зазначення вищевказаної інформації у постанові про накладення штрафу, яка прийнята на підставі акту інспекційного відвідування, в якому детально вказані про всі порушення позивача, які, зокрема, позивачем не споростовуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення суб`єктом владних повноважень та його посадових осіб вимог діючого законодавства, зокрема, Порядку здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, з огляду на вищевказані висновки суду апеляційної інстанції та з урахуванням змісту рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції переглянуто виключно в межах апеляційної скарги, інших доводів, щодо необхідності його скасування остання не містить.

Враховуючи вищевикладене, всі докази у їх сукупності, правомірності проведення інспекційного відвідування, складання акту про неможливість його проведення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щдо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КАЗКА ОЗЕРО - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 200/2911/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 04 вересня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова