Рішення

від 05.09.2019 по справі 499/624/19

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/624/19

Провадження № 2/499/402/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"05" вересня 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в смт. Іванівка Іванівському районі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із позовною заявою до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

Позивачі є спадкоємцями майна померлого за законом.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивачі не можуть оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок. Та вони не можуть бути видані після смерті власника, що суперечить ст. 25 ЦК України, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, проте надали до суду заяви про слухання справи у їх відсутність, на позовних вимогах наполягали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, позов визнав в повному обсязі, про що надав письмову заяву, просив справу слухати у його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з положенням ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд, при дослідженні доказів, якими позивач обґрунтував позов встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Позивач ОСОБА_1 є рідною донькою померлого, що підтверджуються копією свідоцтва про її народження та копією свідоцтва про одруження.

ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) є рідною донькою померлого, що підтверджується копією свідоцтва про її народження, копіями двох свідоцтв про шлюб та копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією рішення Петрівської сільської ради, відповідно до якого було передано у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , довідкою з Петрівської сільської ради відповідно до якої даний будинок внесено до погосподарської книги №10, сторінка 50, та вказано, що головою домогосподарства був ОСОБА_3 , а також рішенням Петрівської селищної ради про перейменування вулиць, відповідно до якого АДРЕСА_1 було перейменовано на АДРЕСА_1.

Позивачі є спадкоємцями першої черги померлого за законом, оскільки є його рідними дітьми.

Інші особи, які б зверталися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Так, на момент смерті разом з спадкодавцем була зареєстрована та являється дружиною померлого ОСОБА_6 , разом з тим остання написала у нотаріуса заяву про відмову від спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Судом встановлено, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 . позивачі прийняли у встановленому законом порядку: звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами зі спадкової справи.

Оформлення спадкового майна не є можливим в нотаріальному порядку, оскільки відповідно до ст.42 Закону України Про нотаріат та п.1 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до відповіді нотаріуса, з якої вбачається, що для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , позивачам, крім іншого необхідно надати нотаріусу оригіналу документів, що підтверджували б право власності на спірний будинок на ім`я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, за життя ОСОБА_3 не встиг оформити право власності на вказаний вище житловий будинок та документи про право власності на житловий будинок не можуть бути видані після смерті власника, що суперечить ст. 25 ЦК України, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до копії технічного паспорту на спірний будинок, право власності на даний будинок не зареєстроване.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 року права на нерухоме майно та їх обтяжень визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно вимог ч.3 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В силу ч.4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18.02.2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки з громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до довідки Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області вищевказаний житловий будинок внесений в погосподарську книгу №10, сторінка №50, що підтверджується оригіналом даної довідки.

З огляду на вищенаведене, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 володів будинком за адресою АДРЕСА_1 , тобто йому належало право власності на зазначений будинок.

Згідно з ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилалися позивачі, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд вважає за можливе позовну заяву задовольнити.

Керуючись ст.ст. 16,328,1216,1218,1221,1222,1223 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 р., ст. ст. 4, 76, 81, 89, 206, 247, 264, 265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована - АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області (вул. Центральна 28А, смт. Петрівка Іванівського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04378385) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та яке складається із 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та яке складається із 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 .

Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

СуддяІ. В. Погорєлов