Ухвала

від 19.08.2019 по справі 711/4875/16-к

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/113/19 Справа № 711/4875/16-к Категорія: ч.4 ст.190, ст.358, ст.356, ст.359 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого суддів за участю: секретаря ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 прокурораОСОБА_7 , ОСОБА_8

представника потерпілого-захисника ОСОБА_9

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11

ОСОБА_12 , ОСОБА_13

захисників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, представника потерпілого ТОВ «редакція обласної газети «Село і люди» - адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 липня 2018 року, яким

ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, в силу ст. 89 КК України не судимого, мешканця АДРЕСА_1 ,

визнано невинувати у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, та виправдано його за недоведеністю вчинення ним злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ст. 356 КК України.

Визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання:

-за ч.1 ст. 358 КК України у виді арешту строком 5 (п`ять) місяців;

-за ч.4 ст. 358 КК України у виді арешту строком 5( п`ять) місяців;

-за ч.4 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Стигнуто із ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 5707 грн.60 коп.

Цивільний позов задоволений частково. Стягнуто із ОСОБА_10 на користь редакції газети «Село і Люди» на відшкодування шкоди 1 428 245 грн. Цивільний позов до ОСОБА_11 залишити без розгляду.

ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з вищою освітою, голови парафіяльної ради релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів», який має на утриманні неповнолітню дитину, 2006 року народження, раніше судимого 02.04.2014 р. Соснівським районним судом м. Черкаси за ст.ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки, без зареєстрованого місця проживання, мешканця АДРЕСА_2 ,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ст. 356, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених ст. 356, ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України.

Визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 389 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, приєднано невідбуту частину додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, призначеного йому вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2014 року, і призначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки 11 місяців 21 день.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_11 від покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком суду ОСОБА_10 і ОСОБА_11 визнані винними та засуджені за вчинення умисних кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Черкаська обласна редакція газети «Село і Люди» (нова назва газети «Земля Черкаська»), засновниками якої є трудовий колектив газети, Спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області та Черкаська обласна рада профспілки працівників агропромислового комплексу, стала власником нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 , яке було придбано у відповідності з рішенням № 315 від 30.05.1997 р. «Про будівництво об`єктів та прийняття в експлуатацію 3-секційного 116-квартирного будинку по АДРЕСА_3 » і передано на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 170 від 16.03.1998 року як незавершене будівництво офісу площею 325 квадратних метрів.

Дізнавшись про те, що це приміщення тривалий час не використовується Черкаською обласною редакцією газети «Село і Люди», обвинувачений ОСОБА_10 в невстановлений час та місці підробив для подальшого використання наступні документи: договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по вул. Сержанта Жужоми» («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы»); акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997, в яких відтиски печатки ЗАТ «Черкасизалізобетон» нанесені не печаткою ЗАТ «Черкасизалізобетон», підписи від імені ОСОБА_14 в графі «Генеральний директор» виконані не ОСОБА_14 , а іншою особою, поставивши при цьому свій власний підпис.

Цими умисними діями підсудний ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 358 КК України підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, з метою використання його підроблювачем.

З метою протиправного заволодіння чужим майном шляхом обману підсудний ОСОБА_10 21 січня 2015 року уклав з головою парафіяльної ради релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» підсудним ОСОБА_11 , якому не було відомо про злочинний намір ОСОБА_10 , договір оренди нежитлового приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 , а 06 лютого 2015 року, не будучи власником вказаного приміщення, ОСОБА_15 надав ОСОБА_16 для використання нотаріально посвідчену довіреність на право діяти від його імені в різних організаціях з метою набуття права власності на нерухоме майно, а також підроблені документи: договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по вул. Сержанта Жужоми» («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы»); акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997; виписку списку інвесторів № 245 від 17.07.1997, в яких відтиски печатки ЗАТ «Черкасизалізобетон» нанесені не печаткою ЗАТ «Черкасизалізобетон», підписи від імені ОСОБА_14 в графі «Генеральний директор» виконані не ОСОБА_14 , а іншою особою.

10 лютого 2015 року ОСОБА_16 на підставі цієї довіреності замовив на ім`я ОСОБА_10 в товаристві з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «АЛТАНА» (Черкаське відділення), що розташоване в м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 31 офіс 4, виготовлення технічного паспорта не нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 .

20 лютого 2015 року ОСОБА_16 , не знаючи про істинні наміри ОСОБА_15 , подав до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Благовісна, 170, заяву без присвоєного на той час номера нежитлового приміщення та отримані від ОСОБА_15 підроблені документи: договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 » («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по АДРЕСА_3 »); акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997; виписку списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 для реєстрації права власності на нежитлове приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_10 , з новим номером нежитлового приміщення № 117, який був присвоєний приміщенню на підстав наказу № 1276-а від 27.02.2015 Департаментом архітектури, містобудування та інспектування.

02 березня 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане приміщення за ОСОБА_10 та цього ж дня видав свідоцтво про право власності на дане приміщення на його ім`я, яке було отримано ОСОБА_16 .

Внаслідок цих умисних корисливих дій ОСОБА_10 шляхом обману заволодів чужим майном, що належить Черкаській обласній редакції газети «Село і Люди» (нова назва газети «Земля Черкаська»), засновниками якої є трудовий колектив газети, Спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області та Черкаська обласна рада профспілки працівників агропромислового комплексу, що складається з вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287,0 кв.м вартістю 1 329 200 грн. і підвальних приміщень площею 40 кв.м вартістю 99 045 грн., а всього загальною вартістю 1 428 245 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим причинив потерпілим матеріальну шкоду у особливо великих розмірах.

Вказаними діями підсудний ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 190 КК України заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману (шахрайство); а також злочин, передбачений ч.4 ст. 358 КК України використання завідомо підробленого документа.

Підсудний ОСОБА_11 , будучи особою, яка вироком Соснівського райноого суду м. Черкаси від 02.04.2014 р. засуджена за статтями 191 ч.5, 209 ч.3, 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки, перебуваючи на обліку Придніпровського районного відділу м. Черкаси кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області, та будучи письмово ознайомленим 11.06.2014 р. з порядком відбування покарання та попередженим про кримінальну відповідальність у разі ухилення, умисно ухилився від покарання, не пов`язаного з позбавлення волі, а саме позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, з червня 2014 року по 26 січня 2016 року був головою парафіяльної ради релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» (ідентифікаційний код 38305299), керівником виконавчого органу зареєстрованої в установленому Законом порядку юридичної особи, який згідно з пунктом 3.9. Статуту РГ ІПЦ «Семи архангелів» наділений повноваженнями щодо представництва парафіяльної ради в ділових, фінансово-господарських і адміністративних питаннях, а також виступати у цивільних правовідносинах та укладати договори, 04 березня 2015 року, діючи в інтересах релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» як її представник, уклав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 117, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Сержанта Жужоми, 6, тим самим вчинив дії, направлені на придбання та прийняття даного нерухомого майна у власність вказаної юридичної особи.

Зазначеними умисними діями обвинувачений ОСОБА_11 ухилився від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а саме позбавлення права обіймати певні посади особою, засудженою до такого покарання, чим вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 389 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_10 і ОСОБА_11 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України самоуправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремою організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода громадським інтересам та інтересам власника, за наступних обставин.

Приблизно в 2104 році ОСОБА_15 дізнався, що нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі 116-квартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , не використовується власниками, повідомив про цю обставину ОСОБА_16 , після чого вони зайняли це приміщення.

Достовірно знаючи про те, що зазначене нежитлове приміщення не належить ОСОБА_15 та переслідуючи мету отримання його в подальшому у власність за попереднього змовою, підсудні ОСОБА_16 і ОСОБА_15 уклали 21.01.2015 р. фіктивний договір оренди між ОСОБА_15 та релігійною громадою істино-православної церкви «Семи архангелів» в особі ОСОБА_16 , продовжуючи самовільно всупереч установчому законом порядку використовувати дане нежитлове приміщення. На вимогу редактора газети «Село і люди» ОСОБА_17 , починаючи з 05.02.2015 р., звільнити це приміщення підсудні його не звільнили, внаслідок чого редакція газети в особі редактора ОСОБА_18 була протиправно позбавлена доступу до приміщення та його використання, вартість якого склала 1 428 245 грн., чим завдана значна шкода інтересам власника.

Крім того, органами досудового розслідування підсудний ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що він, достовірно знаючи те, що нежитлове приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 , не належить ОСОБА_10 , переслідуючи мету отримання його у власність шляхом шахрайства, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_15 , який надав йому нотаріально посвідчену довіреність та завідомо підроблені документи (договір № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 » («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по АДРЕСА_3 »); акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997; виписку списку інвесторів № 245 від 17.07.1997), 10.02.2015 р. замовив на ім`я ОСОБА_10 в ТОВ «Інжинірингова компанія «АЛТАНА» (Черкаське відділення), що розташоване в м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 31 офіс 4, виготовлення технічного паспорта не нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 . 20.02.2015 року ОСОБА_16 подав до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Благовісна, 170, заяву без присвоєного на той час номера нежитлового приміщення та отримані від ОСОБА_15 вказані підроблені документи для реєстрації права власності на нежитлове приміщення в 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 за ОСОБА_10 , з новим номером нежитлового приміщення № 117, який був присвоєний приміщенню на підставі наказу № 1276-а від 27.02.2015 Департаментом архітектури, містобудування та інспектування. 02.03.2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане приміщення за ОСОБА_10 та цього ж дня видав свідоцтво про право власності на дане приміщення на його ім`я, яке було отримано ОСОБА_16 . Внаслідок цих умисних корисливих дій ОСОБА_16 за попередньою змовою групою осіб шляхом обману заволодів чужим майном, що належить Черкаській обласній редакції газети «Село і Люди» і складається з вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287,0 кв.м вартістю 1 329 200 грн. і підвальних приміщень площею 40 кв.м вартістю 99 045 грн., а всього загальною вартістю 1 428 245 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим причинив потерпілим матеріальну шкоду у особливо великих розмірах.

Ці дії ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковані як злочини, передбачені ч. 4 ст. 190 та ч.4 ст. 358 КК України.

Вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виправдано за недоведеністю вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України. Крім того, ОСОБА_11 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.

Не погоджуючись з вироком районного суду, в своїх апеляційних скаргах:

- прокурор у кримінальному провадженні вважає вирок суду першої інстанції незаконним, який не ґрунтується на законі, а тому підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить повторно допитати обвинувачених, свідків відповідно до обвинувального акту та потерпілих, дослідити письмові докази та надати останнім належну правову оцінку. Ухвалити новий вирок, яким визнати обвинуваченого ОСОБА_10 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна

- за ст. 356 КК України - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- за ч. 1 ст. 358 КК України - 2 роки обмеження волі

- за ч. 4 ст. 358 КК України - 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Визнати обвинуваченого ОСОБА_11 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 389 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

- за ст. 356 КК України - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- за ч. 4 ст. 358 КК України - 2 роки обмеження волі

- за ч. 1 ст. 389 КК України - 2 роки обмеження волі

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2014. у вигляді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та остаточно призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на З роки.

- представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 просить вирок районного суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати обвинуваченого ОСОБА_10 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 190 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна

- за ст. 356 КК України - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- за ч. 1 ст. 358 КК України - 2 роки обмеження волі

- за ч. 4 ст. 358 КК України - 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Визнати обвинуваченого ОСОБА_11 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 389 КК України призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 190 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

- за ст. 356 КК України - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- за ч. 4 ст. 358 КК України - 2 роки обмеження волі

- за ч. 1 ст. 389 КК України - 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення вол: конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покаранні вигляді позбавлення волі строком 6 місяців з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси 02.04.2014 та остаточно призначити покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлена волі з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки.

Стигнути із ОСОБА_10 та ОСОБА_19 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 5707 грн.60 коп.

Цивільний позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_10 та ОСОБА_20 солідарно на користь ТОВ «Редакція обласної газети «Село і люди», код 21364150 на відшкодування шкоди 1.428.245 грн. При цьому вказує на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

- обвинувачений ОСОБА_10 разом із захисником ОСОБА_12 вказують на порушення районним судом щодо помилкового висновку про наявність права власності, про незаконність експертизи підпису ОСОБА_14 , про незаконність експертиз: відтисків печатки ЗАТ «Черкасизалізобетонбуд», технічної експертизи від 17.07.2015 року №202, експертизи щодо підпису ОСОБА_10 , вартості майна. Просять скасувати виро Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 липня 2018 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 у пред`явленому обвинувачення за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України визнати невинуватим та виправдати.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку захисника ОСОБА_9 , який просив задовольнити його апеляційні вимоги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_12 , які просять вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_10 у пред`явленому обвинуваченні, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що, апеляційні скарги прокурора, представника потерпілого -захисника ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_10 не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Виходячи із змісту положень ст.62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 1950) та ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється при умові, коли в ході судового розгляду винність особи у вчиненні злочину доведена об`єктивними доказами, одержаними законним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться не на її користь.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Вказані вимоги закону районним судом при постановлені вироку щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виконані в повному об`ємі.

Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини по справі на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів по справі прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та ОСОБА_11 вчинення злочинів, передбачених ст.356, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.

При цьому суд у своєму вироку проаналізував кожен доказ, на який орган обвинувачення посилався у обвинувальному акті і дав їм належну оцінку з точки зору відносності, допустимості та достатності.

Провівши часткове дослідження доказів по вказаному кримінальному провадженню за клопотанням учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, вина ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину за ст.356 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ст.356, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України не знайшла свого підтвердження.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину за ст.356 КК України не визнали та пояснили про те, що органами досудового розслідування не доведено, що інтересам редакції газети «Село і люди» заподіяно значної шкоди. Також вказують, що ніяких самовільних, всупереч встановленому закону порядку дій не вчиняли.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, приблизно в 2014 році ОСОБА_15 дізнався, що нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі 116-квартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , не використовується власниками, повідомив про цю обставину ОСОБА_16 , після чого вони зайняли це приміщення. 21.01.2015 року ОСОБА_16 і ОСОБА_15 уклали фіктивний договір оренди між ОСОБА_15 та релігійною громадою істино-православної церкви «Семи архангелів» в особі ОСОБА_16 , продовжуючи самовільно всупереч установчому законом порядку використовувати дане нежитлове приміщення. На вимогу редактора газети «Село і люди» ОСОБА_17 починаючи з 05.02.2015 p.. звільнити це приміщення підсудні його не звільнили, внаслідок чого редакція газети в особі редактора ОСОБА_18 була протиправно позбавлена доступу до приміщення та його використання, вартість якого склала 1 428 245 грн., чим завдана значна шкода інтересам власника.

Разом з тим, із показань зазначених осіб судом встановлено, що приблизно з 2011 року випуск газети припинився і приміщення редакцією не використовувалось за призначенням, воно було зачинене і його періодично провідував ОСОБА_18 або інші працівники редакції. Станом на 05.02.2015 р. в цьому приміщенні перебував ОСОБА_16 , що встановлено із показань ОСОБА_17 і підтверджено показаннями ОСОБА_21 і ОСОБА_22 .

Відповідно до вимог ст.356 КК України, самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що саме внаслідок злочинних дій ОСОБА_15 , передбачених ч.4 ст.190 КК України заподіяна шкода редакції газети «Село і люди» у зв`язку з вибуттям із власності приміщення останніх.

Крім того, не знайшло свого підтвердження у пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_16 за ч.4 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України.

В суді апеляційної ОСОБА_16 пояснив, що він є священнослужителем головою релегійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» і не виконує організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. До нього звернувся як прихожанин ОСОБА_10 і повідомив, що має якісь документи, які підтверджують його право власності на нежитлове приміщення, але із-за браку досвіду та освіти не може оформити це право. З метою надання допомоги він отримав від ОСОБА_15 надані ним документи і нотаріально посвідчену довіреність та здав до відповідних інстанцій, де отримав документ про право власності на ім`я ОСОБА_10 і передав йому. 04.03.2015 р. від імені релігійної громади він уклав договір з ОСОБА_15 на придбання частини приміщення, розташованого в АДРЕСА_3 . 6. Про те, що передані ОСОБА_15 документи підроблені, йому не було відомо. Перед одержанням від ОСОБА_15 довіреності він відвідував це приміщення, куди заходила якась невідома йому особа і цікавилась, що він тут робить, але не повідомляла йому про право власності на приміщення інших осіб. Крім того, наголосив, що винуватим себе не визнає, він пояснив, що був переконаний у справжності документів, які йому передав ОСОБА_15 , та достовірності інформації, яку той йому повідомив.

Документи, які він використовував для реєстрації права власності ОСОБА_15 на нежитлові приміщення, зовні схожі на справжні, тому що містять необхідні реквізити, в тому числі печатки і підписи.

Лише припущення сторони обвинувачення та представника потерпілого стосовно того, що ОСОБА_16 знав про підробленість документів і мав намір шляхом обману заволодіти чужим майном, тому що діяв від імені ОСОБА_15 і використовував надані ним документи, а потім брав участь в укладенні договорів купівлі-продажу, не може встановлювати винуватість ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Таким чином, органами досудового розслідування не надано беззаперечних доказів, які б не викликали сумніву та в своїй сукупності підтверджували інкриміновані ОСОБА_16 злочини, передбачені ч.4 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України, вимагається встановлювати винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Колегія суддів врахувавши положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є обов`язковою до застосування на території України, приходить до висновку, що ОСОБА_15 вважається невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення. ОСОБА_16 вважається невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ст.356, ч.4 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України.

Таким чином апеляційна скарга прокурора, представника потерпілого ТОВ «Редакція обласної газети «Село і люди» - захисника ОСОБА_9 не підлягає задоволенню з вище наведених підстав.

Разом з тим, колегія суддів вважає рішення суду в частині визнання винуватим ОСОБА_15 за ч. 1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України та ОСОБА_16 за ч.1 ст.389 КК України законним та обґрунтованим.

Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_15 про те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, неповно з`ясовані всі обставини справи

- не грунтуються на кримінальному провадженні та спростовуються доказами, які судом першої інстанції досліджені повно, всебічно та об`єктивно.

Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Визнаючи ОСОБА_15 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на покази представника потерпілого ОСОБА_17 який показав, що редакція газети «Село і люди», уклала інвестиційний договір із забудовником і рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 170 від 16.03.1998 року вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Сержанта Жужоми, 6 як незавершене будівництво було передано редакції, яка займала його на протязі тривалого часу. Колектив редакції працював в приміщенні до 2011 року, потім випуск газети припинився і за приміщенням час від часу наглядали, хоча його не ввели офіційно в експлуатацію. 05.02.2015 р. він прибув до приміщення і побачив, що в ньому перебуває ОСОБА_16 , який представився капеланом і займає приміщення на підставі договору оренди, укладеного із прихожанином церкви ОСОБА_15 . На його доводи про те, що приміщення належить редакції, ОСОБА_16 дав йому примірник укладеного з ОСОБА_15 договору оренди і повідомив, що вірить ОСОБА_15 про те. що той є власником приміщення.

З наданої ОСОБА_18 в ході досудового розслідування копії договору оренди, який він отримав 05.02.2015 р. від підсудного ОСОБА_16 , випливає, що 21.01.2015 р. ОСОБА_10 передав релігійній громаді ІПЦ «Семи архангелів», від імені якої діяв ОСОБА_16 , в тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_3 (т.1 а.с.8). В цьому договорі зазначено паспортні та анкетні дані ОСОБА_15 , а також реквізити вказаної релігійної громади та телефони ОСОБА_16 . Зазначене і сам факт перебування ОСОБА_16 в цьому приміщенні на час відвідання ОСОБА_18 підтверджує факт укладання такого договору.

Згідно показів потерпілого ОСОБА_23 , який пояснив, що Спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області є співзасновником вказаної газети. 05.02.2015 р. ОСОБА_18 повідомив йому про те. що приміщення, в будівництво якого редакція газети вклала кошти, самовільно зайняте.

Згідно показів свідка ОСОБА_24 , який пояснив про те, що редакція газети уклала інвестиційний договір, згідно з яким біля 90 тис. грн. перерахувала забудовнику. Після 1998 року редакція займала офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . уклала договори на надання комунальних послуг. Після 2011 року випуск газети припинився і приміщення стояло зачинене, але ОСОБА_18 його періодично провідував, а потім повідомив йому, що приміщення зайняте.

Крім того, винуватість ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України підтверджується іншими доказами дослідженими в суді першої інстанції:

- даними рішенням № 315 від 30.05.1997 р. виконавчого комітету Черкаської міської ради відповідно до якого надано дозвіл державному комунальному підприємству «Черкасиінвестбуд» виконати будівництво вбудовано-прибудованих приміщень у 3-секційному 116-квартирному житловому будинку АДРЕСА_3 під розміщення офісу газети «Село і люди» (т.2 а.с.41);

- даними рішення виконкому Черкаської міської ради № 170 від

16.03.1998 р. щодо незавершене будівництво офісу площею 325 кв.м у

вбудовано-прибудованих приміщеннях житлового будинку по

АДРЕСА_3 передано на баланс газети «Село і

люди» (т.2 а.с. 15);

- даними копіїї акта прийому-передачі від 01.07.1998 р. на підставі цього

рішення виконавчого комітету зазначене вище приміщення взято на

баланс редакції газети «Село і люди» (т.6 а.с.188);

- даними оригіналів та копій листів, банківських та інших документів

встановлено, що редакція газети «Село і люди» вносила плату ЗАТ

«Черкасизалізобетон» за будівництво приміщення в 116-квартирному

будинку по АДРЕСА_3 і користувалась ним, укладала

договори на постачання комунальних послуг та оплачувала їх (т.1

а.с.41, 44-50, 103-110, т.2 а.с.18-35, 76-91, 94-104. т. 4 а.с.42-59, 70-75,

104), а також зверталась до різних інстанцій з метою введення цього

приміщення в експлуатацію (т.2 а.с. 187-192);

- даними висновку судової криміналістичної експертизи у договорі № 70/1 від 15.04.1997 р. «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 » («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы»); акті прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997 р.; виписці списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 р. підписи перед прізвищем « ОСОБА_14 » виконані не ОСОБА_14 , а іншою особою (т.2 а.с. 123-131).

Також вказаним висновком експертизи встановлено, що в наданому Січкарем екземплярі договору № 70 від 14.04.1997 р. «Про дольову участь в інвестуванні будівництва вбудовано-прибудованої частини та підвального приміщення в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы») підпис після прізвища « ОСОБА_14 » виконаний ОСОБА_14 .

За підсумками судової криміналістичної експертизи на а.с. 184-190) в наданих ОСОБА_15 вказаних вище договорі 70/1 від 15.04.1997 p., акті прийому-передачі від 16.07.1997 та у виписці списку інвесторів від 17.07.1997 р. відтиск печатки нанесено не печаткою ЗАТ «Черкасизалізобетон», зразки якої надано на експертизу, а іншою печаткою. В той же час, на наданому ОСОБА_18 вказаному договорі № 70 від 14.04.1997 р. відтиск печатки виконаний печаткою вказаного товариства.

Проведеною такою ж експертизою встановлено, що відтиски печатки ЗАТ «Черкаси-залізобетон» в договорі № 70/1 від 15.04.1997, акті прийому-передачі від 16.07.1997, у виписці списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 (наданих ОСОБА_25 для використання) нанесені однією печаткою за умови, що з того ж файлу оригінала не було виготовлено інший примірник печатки. Відтиски печаток на вказаних документах і відтиск печатки на наданому ОСОБА_18 договорі № 70 від 14.04.1997 нанесені різними печатками.

Підстав для сумнівів у висновках цих експертиз у суду немає, оскільки для дослідження надавались експертам зразки підпису ОСОБА_14 і відтиску печатки ЗАТ «Черкасизалізобетон» за вказаний у перелічених документах період, які вилучались із різних організацій та установ. Участь газети «Село і люди» в інвестуванні будівництва підтверджена вказаними вище документами та їх копіями. Все це в сукупності із показаннями представників потерпілих переконує суд в тому, що не підсудний ОСОБА_15 , а редакція вказаної газети вкладала кошти в будівництво вбудовано-прибудованої частини та підвального приміщення в 116-квартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 .

За висновками судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_10 в договорі 70/1 від 15.04.1997 p.. акті прийому-передачі від 16.07.1997 р. виконані підсудним ОСОБА_10 (т. 7 а.с.34-39).

Таким чином, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_15 перед судом у вчиненні інкримінованих злочинів за ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358, ч.4 ст.190 КК України доведена та підтверджується доказами, які суд першої інстанції оцінив з точки зору належності, допустимості та достовірності та прийшов до обгрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_15 щодо незаконності експертиз підпису ОСОБА_14 , відтисків печаток ЗАТ «Черкасизалізобетон», судово-технічної експертизи від 17.07.2015 року, висновку експерта щодо підпису ОСОБА_15 , висновку вартості майна, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що вказані експертизи проведені відповідно до вимог кримінального процесуального закону, з дотриманням прав учасників процессу, висновки експерта достатньо мотивовані. Тому колегія суддів не може ставити під сумнів достовірність та обєктивність висновків вищезазначених експертиз.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, а саме із копій документів Компанії «Алтана», що замовлення на виготовлення технічного паспорта на нежитлове приміщення, що знаходиться в м. Черкаси, вул. Сержанта Жужоми. 6. було здійснено ОСОБА_26 , який діяв від імені ОСОБА_10 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та надав пакет документів, у тому числі договір № 70/1 від 15.04.1997 р. «О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы». акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997 р. (т.6 lc.154-163).

У вилученій реєстраційній справі на об`єкт нерухомості вбудованого прибудованого приміщення, що зберігається у відділі державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, містяться документи, які свідчать про те, що ОСОБА_19 , діючи на підставі довіреності, виданої йому 06.02.2015 р. ОСОБА_15 , подавав від його імені заяву та інші документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень, в тому числі й договір № 70/1 від 15.04.1997 p.. акт прийому-передачі від 16.07.1997 p., виписку із переліку інвесторів № 245 від 17.07.1997 р, на підставі чого 02.03.2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення, що розташоване в АДРЕСА_4 за ОСОБА_10 та цього ж дня видав свідоцтво про право власності на дане приміщення на його ім`я, яке було отримано ОСОБА_16 (т.5 а.с.7-37).

Висновком оціночно-будівельної експертизи встановлено, що станом на лютий 2015 року ринкова вартість вбудовано-прибудованого приміщення та підвальних приміщень, що розташовані в АДРЕСА_3 , становила: вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287,0 кв.м - 1 329 200 грн., підвальних приміщень площею 40 кв.м - 99 045 грн., а всього 1 428 245 грн. (т.7 а.с.49-81).

Із наданих нотаріусом документів встановлено, що 04 березня 2015 року ОСОБА_19 , діючи в інтересах релігійної громади істино-православної церкви «Семи архангелів» як її представник, уклав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 117, що знаходиться в АДРЕСА_3 (т.5 а.с.51-107).

Із довідки ДПІ у м. Черкасах встановлено, що релігійна громада істино-православної церкви «Семи архангелів» перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (т.6 а.с.152).

Отже, колегія суддів вважає, що з вищенаведених доказів убачається однозначний висновок доведеності вини ОСОБА_15 у підробленні документів: договору № 70/1 від 15.04.1997 «Про дольове інвестування будівництва нежитлових приміщень в 116-квартирному житловому будинку по вул. Сержанта Жужоми» («О долевом инвестировании строительства нежилых помещений в 116-квартирном жилом доме по ул. Сержанта Жужомы»); акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.07.1997 року, оскільки своїм підписом вніс до нього неправдиві відомості.

Таким чином, у колегії суддів немає сумнівів про доведеність вини ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, з метою використання його підроблювачем.

Крім того, мета використання підроблених документів, в тому числі й виписки списку інвесторів № 245 від 17.07.1997 p., встановлена із фактичних дій обвинуваченого ОСОБА_15 , який, знаючи, що він не був інвестором і не вносив кошти для будівництва приміщень, не укладав відповідних договорів, але разом із довіреністю передав їх ОСОБА_16 для реєстрації права власності на нерухомість.

Тому, такими діями ОСОБА_15 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

Також, винуватість ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України знайшло своє підтвердження при дослідженні матеріалів кримінального провадження.

Так, 02 березня 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 за ОСОБА_10 та цього ж дня видав свідоцтво про право власності на дане приміщення на його ім`я, яке було отримано ОСОБА_19 . Внаслідок реалізації спланованих дій ОСОБА_10 умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману заволодів чужим майном, що належить Черкаській обласній редакції газети «Село і Люди», (нова назва газети «Земля Черкаська), засновниками якого являється трудовий колектив газети, Спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області та Черкаська обласна рада профспілки працівників агропромислового комплексу, вартість якого відповідно до висновку експерта №43/15/Буд. від 04.01.2016 складає: вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 287,0 кв. метрів, з ПДВ, складає 1 329 200 гривень та підвальних приміщень площею 40 кв. метрів, з ПДВ, складає 99045 гривень, а всього загальною вартістю 1 428 245 гривень, що в 2345, 2 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим спричинили потерпілим матеріальну шкоду у особливо великих розмірах.

При цьому, як свідчать матеріали справи, в суді першої інстанції давала покази свідок ОСОБА_27 , яка пояснила суду, що вона, як державний реєстратор прав на нерухоме майно, отримала від ОСОБА_28 , який діяв від імені ОСОБА_10 , пакет документів, які зовні не викликали сумнівів в їх дійсності, тому прийняла 02.03.2015 р. рішення про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване в АДРЕСА_4 . за ОСОБА_10 .

Таким чином, ОСОБА_15 заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене в особливо великих розмірах. При цьому не має значення те, що він не обманював безпосередньо власника або його представника, адже він, використовуючи ОСОБА_16 , надавши через нього підроблені офіційні документи, обманув державного реєстратора, який наділений повноваженнями реєструвати право власності.

Колегія суддів вважає, що достатньо доказів, які здобуті в законний спосіб органам досудового розслідування та підтверджують, що дії ОСОБА_15 виразились у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, з метою використання його підроблювачем, використанні завідомо підробленого документа та заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене в особливо великих розмірах редакції газети «Село і люди».

Що стосується висновку у визнанні ОСОБА_16 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.389 КК України, а саме ухилення від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, який є законним та обґрунтованим, ніким з учасників судового провадження не оспорюється, а тому недоцільним є перегляд вироку в цій частині.

Водночас прокурор, представники потерпілого не погоджуються з призначеним ОСОБА_16 покарання за ч.1 ст.389 КК України, вважають призначене покарання із застосуванням ст.75 КК України занадто м`яким.

Колегія суддів встановила, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02.04.2014 року, ОСОБА_28 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених за ст.ст. 191 ч.5. 209 ч.3 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки.

Разом з тим, ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.03.2018 року засудженого ОСОБА_16 звільнено від покарання у виді позбавлення волі, призначеного йому вказаним вироком, ця ухвала набрала законної сили і колегія суддів не має права давати оцінку вказаному судовому рішенню в рамках даного апеляційного провадження.

Як свідчать роз`яснення, які містяться в п.10 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» про те, що якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч.1 ст.78 КК України), суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ч.3 ст.71 КК України, суд першої інстанції приєднав до основного покарання лише невідбуте додаткове покарання за попереднім вироком, оскільки за сукупністю вироків суд не може призначити остаточне покарання ОСОБА_16 за правилами приєднання покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи те, що ОСОБА_16 ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.03.2018 року було звільнено від покарання у виді позбавлення волі і ця ухвала набрала законної сили, тому за новий злочин, а саме за злочин, передбачений ч.1 ст.389 КК України допускається призначити покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, звільнивши його від покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину івиконає покладені на нього обов`язки.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_15 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.65, 66 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, один з яких особливо тяжкий злочин та злочини невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, вину не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, раніше не судимий, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставиною, що пом`якшує його покарання суд першої інстанції врахував наявність на його утриманні матері похилого віку та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення покарання в межах санкцій ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України і на підставі ст.70 КК України призначив покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Призначене ОСОБА_15 покарання є домірним тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Крім того, колегія суддів враховує роз`яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 липня 2018 року, тому апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, представника потерпілого ТОВ «редакція обласної газети «Село і люди» - адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 липня 2018 року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, представника потерпілого ТОВ «редакція обласної газети «Село і люди» - адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_12 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення судового рішення.

Головуючий :

Судді :