Постанова

від 09.09.2019 по справі 573/898/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року

м.Суми

Справа №573/898/19

Номер провадження 22-ц/816/4540/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сергіївська сільська рада Білопільського району Сумської області, Служба з державної реєстрації прав Білопільської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 липня 2019 року в складі судді Свиргуненко Ю.М., ухвалене у м. Білопілля,

в с т а н о в и в:

24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, Служби з державної реєстрації прав Білопільської міської ради Сумської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення сесії та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Свої уточнені позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,44 га, розташована на території Сергіївської сільської ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого 17 травня 1999 року. Рішенням Білопільського районного суду від 17 грудня 2014 року вищевказану земельну ділянку визнано відумерлою та передано територіальній громаді Сергіївської сільської ради. У подальшому, рішенням Білопільського районного суду Cумської області від 28 грудня 2016 року його брату ОСОБА_2 було визначено додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю три місяці. 27 березня 2017 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Бойко О.І. за заявою останнього заведено спадкову справу № 100/2017 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але свідоцтво про право на спадщину за законом не видане. 09 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Сергіївської сільської ради із заявою про передачу у власність земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 Рішенням 22 сесії 7 скликання Сергіївської сільської ради від 15 червня 2017 року на підставі ч. 2 ст. 1280 ЦК України останньому безоплатно у власність передана земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 4,439 га. 19 липня 2017 року держаним реєстратором Білопільської міської ради Пєшковою О. М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 , який у свою чергу 12 вересня 2017 року передав її в оренду ФГ Даяна 2005 . Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року зазначене рішення Білопільського районного суду від 28 грудня 2016 року про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері скасовано. Вважав, що ОСОБА_2 не має статусу спадкоємця, оскільки рішення суду першої інстанції про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасованo, тому на даний час останній незаконно володіє земельною ділянкою, титульним власником якої є територіальна громада Сергіївської сільської ради. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 спричинив збитки територіальній громаді у виді вартості 4,439 га землі та неотриманої орендної плати з 2014 року. Оскільки він є членом Сергіївської територіальної громади та, будучи рідним сином померлого спадкодавця, має майновий інтерес щодо вищевказаної земельної ділянки, просив визнати незаконним рішення 22 сесії 7 скликання Сергіївської сільської ради від 15 червня 2017 року та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 4,439 га.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 16 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він звернувся до суду не за захистом спадкових прав, а у зв`язку з неправомірним набуттям відповідачем ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку (пай), чого судом не враховано. Крім того, суд не проаналізував вказані у його позові аргументи, не надав їм належної юридичної оцінки, не встановив наявність або відсутність у нього законного інтересу, за захистом якого він звернувся.

У відзиві на апеляційну скаргу Сергіївська сільська рада Білопільського району Сумської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області - Даценка А.М., який проти скарги заперечував, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (а.с. 5-9). Після її смерті відкрилася спадщина на все її майно.

Рішенням Білопільського районного суду від 17 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, за заявою прокурора Білопільського району визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , а саме: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4400 га, розташовану на території Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області, що належала померлій на підставі державного акту серії НОМЕР_3 , та передано її територіальній громаді Сергіївської сільської ради (а.с. 10).

Рішенням Білопільського районного суду від 28 грудня 2016 року відповідачу ОСОБА_2 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в три місяці з дня набрання чинності рішенням суду (а.с. 11-12).

27 березня 2017 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Бойко О. І. за заявою ОСОБА_2 від 14 березня 2017 року заведено спадкову справу № 100/2017 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 60440202 (а.с. 52-60).

15 червня 2017 року на засіданні 22 сесії 7 скликання Сергіївської сільської ради за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 від 09 червня 2017 року, на підставі ст. 1280 ЦК України та ст. ст. 25-26 Закону України Про місцеве самоврядування , прийнято рішення про передачу останньому у власність земельної ділянки (спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка визнана відумерлою) з кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 4,439 га, розташованої на території Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області (а.с. 23).

16 червня 2017 року Сергіївська сільська рада передала ОСОБА_2 . вищевказану земельну ділянку, про що складено акт приймання-передачі (а.с. 24).

19 липня 2017 року державним реєстратором на підставі рішення 22 сесії 7скликання Сергіївської сільської ради від 15 червня 2017 року та акту приймання-передачі від 16 червня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 21465291 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 4,439 га, розташовану на території Сергіївської сільської ради Білопільського району Сумської області (а.с. 17).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року, ухваленим за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасовано рішення Білопільського районного суду Сумської області від 28 грудня 2016 року та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 (а.с. 13-14).

Рішенням Білопільського районного суду від 31 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 16 січня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до Сергіївської сільської ради, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Бойко О.І. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 15-16, 65-67).

Отже, судом встановлено, що у позивача не виникло права на спадщину після смерті матері, а саме на спірну земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що позивач не надав доказів порушення його прав передачею відповідачу ОСОБА_2 Сергіївською сільською радою земельної ділянки в порядку спадкування після смерті матері та реєстрацією за ним права власності на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право чи інтерес, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення 22 сесії 7 скликання Сергіївської сільської ради від 15 червня 2017 року та державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 4,439 га не порушує законне право чи інтерес позивача. Крім того, суд правильно зазначив, що відповідний інтерес позивача підлягає захисту за наявності передбачених законом підстав.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) № 1-10/2004 від 01.12.2004 р., охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Водночас, посилання позивача на те, що він є членом територіальної громади с. Сергіївка Білопільського району та, будучи рідним сином померлого спадкодавця, має майновий інтерес щодо спірної земельної ділянки, оскільки бажає отримати її у власність в порядку безоплатної приватизації, не заслуговує на увагу.

Так, та обставина, що ОСОБА_1 є членом територіальної громади с. Сергіївка Білопільського району жодними доказами не підтверджується, разом з тим, зі змісту позовної заяви та з копії паспорта вбачається, що позивач зареєстрований в АДРЕСА_1 , а фактично проживає у АДРЕСА_2 (а.с. 2, 5-6).

Крім того, він не наділений повноваженнями звертатися до суду від імені територіальної громади Сергіївської сільської ради, посилаючись на те, що ОСОБА_2 спричинив збитки територіальній громаді у виді вартості 4,439 га землі та неотриманої орендної плати з 2014 року.

Оскільки позивач не прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 у встановленому законом порядку, доводи останнього, що він, як син померлого спадкодавця має майновий інтерес щодо спірної земельної ділянки, є безпідставними.

З відзиву на позовну заяву Сергіївської сільської ради вбачається, що звернень від позивача щодо передачі йому у власність земельної ділянки до сільської ради не надходило (а.с. 71).

Таким чином, інтерес позивача щодо спірної земельної ділянки не породжує у нього права на його реалізацію.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 неправомірно набув право власності на земельну ділянку (пай), також не є підставою для задоволення його позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, суд дав оцінку всім доводам, на які позивач посилався у своїй позовній заяві.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко

С.С. Ткачук