Ухвала

від 03.07.2019 по справі 757/2214/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3355/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 і накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною ним розпоряджатися.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 подав в інтересах власника майна ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 про накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, апелянт зазначає, що в якості підстав для накладення арешту на майно прокурором заявлено про встановлення слідством умислу ОСОБА_10 на заволодіння майном ОСОБА_11 , а саме будинком та земельною ділянкою, ринкова вартість яких значно перевищує суму коштів, отриманих цією особою від ОСОБА_10 у борг. Крім того, автор апеляції звертає увагу, що оцінка дійсної вартості об`єктів нерухомості у період з грудня 2014 року по 14 червня 2016 року не здійснювалась. На думку апелянта, жодних доказів на підтвердження умислу ОСОБА_10 шахрайським шляхом заволодіти майном ОСОБА_11 орган досудового розслідування не надав. Також автор апеляції вважає, що викладені в клопотанні обставини про намагання ОСОБА_10 отримати право власності на будинок та земельну ділянку свідчать лише про намір виконати умови договору і відшкодувати завдану ОСОБА_11 шкоду. При цьому представник стверджує, що ОСОБА_11 був і залишався надалі власником земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а 17 січня 2018 року право ОСОБА_11 на вищевказаний будинок було припинено, оскільки останній будівлю площею 264 м. кв. зніс 22 грудня 2016 року.

Далі в своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 зазначає, що підставою внесення нотаріусом відомостей до реєстру визначено договір підряду на виконання будівельних робіт (знесення об`єкту нерухомого майна), виданий 14 вересня 2016 року ТОВ «Будівельна компанія «Фундамент», а також акт приймання-передачі виконаних робіт, виданий 22 грудня 2016 року цією ж будівельною компанією. На думку апелянта, ОСОБА_11 скористався правом, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 364, ст. 349 ЦК України, і після знищення будинку особисто подав заяву про внесення відповідних відомостей до державного реєстру. Крім цього, автор апеляції відмічає, що станом на 28 лютого 2018 року Договори позики грошових коштів та іпотеки від 09 грудня 2014 року, укладені між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , були діючими та не були розірвані в установленому Законом порядку, не були скасовані або визнані недійсними та жодних доказів оскарження ОСОБА_11 цих договорів в установленому законом порядку прокурор до суду не надав. Одночасно представник ОСОБА_7 звертає увагу, що ОСОБА_11 станом на лютий 2018 року (через три роки після отримання грошей у борг) позику не повернув і жодним чином заперечень проти відступлення ОСОБА_12 права вимоги не висловив. Також апелянт вказує, що ОСОБА_8 придбав земельну ділянку, на якій був розташований будинок загальною площею 400 м. кв., без оздоблення. При цьому автор апеляції вважає, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем та бажає проживати за вказаною адресою і облаштовує житло під свої потреби. За переконанням автора апеляції, достатні підстави вважати, що ці об`єкти нерухомості відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відсутні, а накладення арешту на будинок, який раніше був розташований на земельній ділянці, що належить ОСОБА_8 , обмежує право власності останнього на нерухомість за вказаною адресою.

Власник майна ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були завчасно проінформовані. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст.405, ч. 1 ст. 172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, але його апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016101010000182, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_13 незаконно заволодів нерухомим майном, належним потерпілому ОСОБА_11 , за наступних обставин.

Так, ОСОБА_13 , дізнавшись в грудні 2014 року, що ОСОБА_11 необхідні грошові кошти в сумі 117000 доларів США та достовірно знаючи, що в останнього наявне нерухоме майно, ринкова вартість якого значно перевищує вказану суму коштів, вирішив шляхом реалізації злочинної схеми шахрайським способом заволодіти належним потерпілому майном.

Реалізовуючи свої злочинні наміри та використовуючи скрутне становище потерпілого, ОСОБА_13 через спільних знайомих повідомив ОСОБА_11 , що готовий на вигідних умовах надати йому в позику вищевказану суму грошових коштів під заставу належного останньому нерухомого майна за умови укладення договорів позики та іпотеки. Будучи переконаним в щирості ОСОБА_10 та не здогадуючись про злочинні наміри останнього, ОСОБА_11 погодився на його пропозицію.

В подальшому ОСОБА_13 09 грудня 2014 року надав потерпілому у позику грошові кошти в сумі 1901250 грн. (117000 доларів США) строком до 09 грудня 2015 року, при цьому здійснюючи спонукання останнього укласти з ним договір іпотеки, предметом якого являлось належне ОСОБА_11 нерухоме майно. Надалі цього ж дня потерпілий ОСОБА_11 з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики грошових коштів уклав із ОСОБА_12 договір іпотеки, на виконання якого потерпілий передав ОСОБА_14 в іпотеку належні йому житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згодом, а саме в грудні 2015 року ОСОБА_11 , намагаючись в обумовлений строк повернути ОСОБА_14 позичені грошові кошти, звернувся з цією метою до нього, однак ОСОБА_13 проігнорував звернення потерпілого та почав уникати з ним особистих зустрічей і відповідати на його телефонні дзвінки, а потім зовсім перестав виходити на зв`язок та зник.

Після цього ОСОБА_13 , здійснюючи незаконні дії, спрямовані на заволодіння нерухомим майном, належним ОСОБА_11 , організував підроблення підпису потерпілого на рекомендованому повідомленні щодо вручення останньому письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання відповідно до договору позики (тобто вимоги про повернення ОСОБА_11 в обумовлений строк позичених грошових коштів). Крім того, ОСОБА_13 організував підроблення довідки Голосіївського сервісного центру по роботі зі споживачами Комунального концерну «Центр комунального сервісу», в якій зазначалося, що в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживає лише ОСОБА_13 , в той час як у вказаному сервісному центрі була наявна інформація щодо реєстрації за вказаною адресою ще й ОСОБА_11 та його малолітнього сина ОСОБА_15 . В подальшому ОСОБА_13 , використовуючи вищевказані підроблені документи, укладені із ОСОБА_11 договори позики та іпотеки від 09 грудня 2014 року і низку іншої документації, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 із заявою щодо реєстрації за ним права власності на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після чого нотаріус 14 червня 2016 року провів відповідні реєстраційні дії. Далі ОСОБА_13 передав вищевказане нерухоме майно в якості статутного капіталу до створеного останнім фіктивного підприємства ТОВ «Ріксос ЛТД» (ЄДРПОУ 40714870), а згодом через підконтрольну йому особу ОСОБА_17 формально продав його іншій підконтрольній йому особі ОСОБА_18 .

Таким чином, ОСОБА_13 , користуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, використовуючи завідомо підроблені офіційні документи, шляхом шахрайства заволодів нерухомим майном, належним ОСОБА_11 , тим самим завдавши останньому майнової шкоди. В діях ОСОБА_10 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України.

На даний час, як стверджують органи досудового розслідування, виникла об`єктивна необхідність у накладенні арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яким ОСОБА_13 незаконно заволодів у потерпілого ОСОБА_11 та 04 серпня 2016 року організував реєстрацію права власності на нього на підконтрольну йому особу ОСОБА_18 .

З огляду на те, що даний житловий будинок був предметом злочинних дій зі сторони ОСОБА_19 , то під час досудового розслідування процесуальним керівником його визнано речовим доказом.

21 січня 2019 року прокурор у кримінальному провадженні заступник начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження та забороною розпоряджатися і користуватися ним.

Це клопотання мотивовано необхідністю забезпечити збереження зазначеного нерухомого майна як речового доказу у кримінальному провадженні.

21 січня 2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва дане клопотання органу досудового розслідування було частково задоволено, зокрема, накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися ним.

Задовольняючи частково вказане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42016101010000182, про накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися ним, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, які додані до клопотання, та прийшов до правильного висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися ним, з огляду на те, що це нерухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, про що органом досудового розслідування у встановленому порядку було винесено відповідну постанову.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на нерухоме майно житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися ним.

В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження цього майна як речового доказу у кримінальному провадженні, незважаючи на те, що це майно перебуває у власності добросовісного набувача, а саме ОСОБА_8 (абзац 2 ч. 10 ст. 170 КПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися ним, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права володіння майном завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися ним, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року, якою частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 і накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною ним розпоряджатися, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4