Ухвала

від 09.09.2019 по справі 236/1349/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

09 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 236/1349/19

провадження № 61-16524ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення додаткової заробітної плати, зобов`язання провести перерахунок середньої заробітної плати та виплатити всі суми, що належать у зв`язку із звільненням,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом і просив стягнути з 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій областізаробітну плату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 22 липня 2015 року, підвищену на 50 відсотків, за фактично відпрацьований час з 01 травня 2016 року по 15 листопада 2016 року, зобов`язати відповідача провести перерахунок середньої заробітної плати за цей період. При цьому позивач надав розрахунок недоплаченої суми за спірний період, згідно з яким недоплата становить 10 885,36 грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 травня 2019 року в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнено з 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату, підвищену на 50 % за період з 01 травня 2016 року по 15 листопада 2016 року в розмірі 10 885,36 грн без нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Стягнено з 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області і зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати 768,40 грн, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, та судові витрати - 1 152,60 грн, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

У серпні 2019 року 21 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду не відповідає обставинам справи та прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.

Ціна позову у цій справі щодо стягнення 10 885,36 грн невиплаченої додаткової заробітної плати у розмірі 50 відсотків заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 травня 2016 року по 15 листопада 2016 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100=192 100 грн).

Крім того, заявлені вимоги про зобов`язання провести перерахунок середньої заробітної плати та виплатити всі суми, що належать у зв`язку із звільненням

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Донецького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає розгляду зазначене в касаційній скарзі клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення додаткової заробітної плати, зобов`язання провести перерахунок середньої заробітної плати та виплатити всі суми, що належать у зв`язку із звільненням.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук