Постанова

від 02.09.2019 по справі 922/597/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р. Справа №922/597/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

прокурора - Ногіна О.М., сл. посв. №032167 від 11.02.2015,

позивача - не з`явився,

1-го відповідача - Гордейчук В.В., посвідчення №2007 від 13.07.2016, ордер серія ХВ №1395 000 122 від 02.05.2019,

2-го відповідача - Варламов Д.В., довіреність №32-20-0.14.2-21/62-19 від 03.01.2019,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх.№2026Х/1 від 03.07.2019) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повний текст рішення складено 06.06.2019) у справі №922/597/19,

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави, в особі Нововодолазької селищної ради, смт. Н. Водолага,

до 1. Фермерського господарства Носовський , с. Соснівка,

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізична особа ОСОБА_1 , м. Харків,

про визнання недійсним договорів, повернення ділянок, -

ВСТАНОВИЛА:

Первомайська місцева прокуратура Харківської області, м. Первомайський, в інтересах держави, в особі Нововодолазької селищної ради, смт. Нова Водолага, звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства Носовський , с. Сосонівка, в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1934-СГ від 19.08.2014 про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 .

2. Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок з кадастровим номером 6324284700:01:000:0845 площею 21.2460 га та з кадастровим номером 6324284700:01:000:0846 площею 35,4159 га від 27.08.2014, строком на 49 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 за №№ 81 16165 та 8117679, скасувавши його державну реєстрацію.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) передати земельні ділянки з кадастровим номером 6324284700:01:000:0845 площею 21,2460 га та з кадастровим номером 6324284700:01:000:0846 площею 35,4159 Нововодолазькій селищній раді шляхом складання акту прийому передачі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Заступник прокурора Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 по справі №922/597/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь прокуратури Харківської області за рахунок відповідачів.

Зокрема, апелянт зазначає, що безпідставним є висновок суду про початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах з 2014 року, оскільки, по-перше, вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має відповідні повноваження щодо спірного майна, а отже перебіг позовної давності має розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор. По-друге, матеріали справи не містять жодного доказу про обізнаність органів прокуратури щодо існування спірних наказу та договору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 19.08.2019.

Від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6817 від 22.07.2019), в якому просить визнати поважними причини пропуску строку надання відзиву на апеляційну скаргу до суду; відмовити у задоволенні апеляційної скарги; залишити рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 по справі №922/597/19 без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 оголошено перерву у розгляді справи №922/597/19 до 02.09.2019.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 02.09.2019 представники позивача та третьої особи не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наявного в справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав ухвалу суду про призначення справи до слухання - 23.08.2019.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

При цьому, відповідно до відкритої інформації з сайту Укрпошти щодо відстеження відправлень по Україні за трек-номером копія ухвали про призначення справи до слухання, яка направлялась на адресу третьої особи у справі знаходиться у точці видачі/доставки.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду на точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) учасників справи щодо належного отримання листа, тобто є власною волею третьої особи у справі.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи шляхом надіслання копій ухвал про призначення справи до розгляду на юридичні адреси учасників справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.09.2019 прокурор вимоги скарги підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі. Представники відповідачів проти вимог скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, Первомайською місцевою прокуратурою в ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Нововодолазького району Харківської області, встановлено, що розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації на підставі клопотання громадянина ОСОБА_1 18.12.2012 винесено розпорядження №779 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площами 21,2460 та 35,4159 га, розташованих на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №1934-СГ від 19.08.2014 ОСОБА_1 надано в оренду 2 земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 56,6619 га (21,2460 га та 35,4159 га) за кадастровими номерами 6324284700:01:000:0845 та 6324284700:01:000:0846 відповідно, для ведення фермерського господарства, розташовані за межами населених пунктів на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області строком на 49 років.

На виконання вищезазначеного наказу №1934-СГ між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди 2 земельних ділянок з кадастровим номером 6324284700:01:000:0845 площею 21.2460 га та з кадастровим номером 6324284700:01:000:0846 від 27.08.2014, строком на 49 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 за №№ 8116165 та 8117679.

На вищезазначені земельні ділянки у 2013 виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки, так нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6324284700:01:000:0845 становить - 585618,00 грн. та земельної ділянки з кадастровим номером 6324284700:01:000:0846 - 737072,00 грн.

Відповідно до додатку №1 до податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 02.11.2015 Відомості про наявність земельних ділянок вказані земельні ділянки включені до складу ФГ Носовський , чим, за твердженням прокурора, відбулася фактична заміна орендаря та обов`язки землекористувача земельною ділянкою перейшли від ОСОБА_1 до ФГ Носовський .

Відповідно до п.п. 1,14 вищевказаного договору оренди від 27.08.2014, в оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Поряд із цим, як вказує прокурор, згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 з 20.12.2012 є засновником Фермерського господарства Носовський , яке вже мало на момент отримання спірних земель та має на даний час в користуванні земельні ділянки для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами: 6324283500:04:001:0364, 6324283502:02:001:0671, 6324283500:04:001:0274, 6324283500:04:001:0275, 6324283500:04:001:0276, 6324283500:04:001:0277, 6324283502:02:001:0672, 6324283502:02:001:0666, 6324283502 :02:001:0667, 6324283502 :02:001:0668, 6324283502 :02:001:0669, 6324283502 :02:001:0670, 6324283500 :04:001:0278, 6324283500:01:002:0070, отримані останнім за пільговою процедурою. Таким чином, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6324284700:01:000:0845 та 6324284700:01:000:0846 отримані в користування ОСОБА_1. після створення останнім фермерського господарство Носовський та отримання ним попередньо земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою конкурсних торгів.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 з ГУ Держземагенства у Харківській області у грудні 2013 року укладені та пройшли державну реєстрацію договори оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6324283500:04:001:0364, 6324283502:02:001:0671, 6324283500:04:001:0274, 6324283500:04:001:0275, 6324283500:04:001:0276, 6324283500:04:001:0277, 6324283502:02:001:0672, 6324283502:02:001:0666, 6324283502:02:001:0667, 6324283502:02:001:0668, 6324283502:02:001:0669, 6324283502:02:001:0670, 6324283500 :04:001:0278, 6324283500:01 : 002 : 0070.

Вказані земельні ділянки були ним отримані на праві оренди для створення фермерського господарства Носовський , яке зареєстроване у грудні 2012 року, тобто раніше, ніж зареєстровано право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 6324284700:01:000:0845 та 6324284700:01:000:0846, що, на думку прокурора, свідчить про те, що ОСОБА_1 вже скористався правом на отримання земельних ділянок для створення фермерського господарства, а земельні ділянки площами 21,2460 га та 35,4159 га, отримані останнім з метою розширення створеного ним фермерського господарства та поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відповідно до даних Південної ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області ОСОБА_1 є засновником ще 3 підприємств, які займаються сільськогосподарською діяльністю, а саме: ТОВ Вільхуватка (зареєстровано - 20.12.2012); СТОВ Сосонівка-агро (зареєстровано 07.03.2008); ФГ Носовського В.ГІ. (22.03.2016)- та мають в своєму користуванні земельні ділянки.

Таким чином, прокурор зазначає, що ОСОБА_1 від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, фактично отримав земельні ділянки не для створення фермерського господарства, а з метою штучного збільшення земельного банку Фермерського господарства Носовський без проведення процедури аукціону, що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак застосував положення статті 267 ЦК України та відмовив у позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, ЗК України, ЗУ Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах ЗУ Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, за нормами якого фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина 1 статті 5, частина 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство , у редакції діючій на момент прийняття оскаржуваного наказу).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 вказаного Закону). Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 цього Закону вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За частинами 1 та 3 статті 114 ГК України, фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств регулюються цим кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації, як юридична особа або фізична особа - підприємець.

За статтею 5 Закону України Про фермерське господарство право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. При цьому, дана стаття не передбачає будь-яких обмежень права дієздатної фізичної особи-громадянина України щодо заснування кількох фермерських господарств. Наведене узгоджується з принципом свободи підприємницької діяльності (стаття 6 ГК України).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано статтею 7 Закону України Про фермерське господарство . Так, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державна адміністрація або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк та в разі її задоволення надають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

У відповідності до статті 31 ЗК України, статті 12 ЗУ Про фермерське господарство , землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі (а); земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності (б); земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (в).

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). При цьому, права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай) (стаття 32 ЗК України). Аналогічна норма закріплена статтею 13 ЗУ Про фермерське господарство (частини 1-3).

З наведених норм слідує, що громадянам України, які виявили намір вести фермерське господарство, можуть бути надані на праві власності та/або на праві користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності. При цьому, розмір (площа) земельних ділянок, що може безоплатно набуватися у власність членами фермерських господарств, законодавчо обмежений (статті 31, 32, п. 1 частина 1 статті 121 ЗК України), на відміну від розміру (площ) земельних ділянок, які надаються громадянам для ведення фермерського господарства на праві користування на підставі цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 7 зазначеного Закону, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності, з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Крім цього, особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, повинна мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

При створенні фермерського господарства, зазначені вище вимоги висуваються лише до особи, яка виступає засновником фермерського господарства та яка буде набувати права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Засновник фермерського господарства, після його реєстрації, набуває статусу голови фермерського господарства, а інші члени сім`ї, за умови їх згоди, стають членами нього господарства.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства; створення та державна реєстрація фермерського господарства.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Разом з цим ст. 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що фермерське господарство, після державної реєстрації має право на отримання земельної ділянки, виключно, як юридична особа.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 створено 20.12.2012 фермерське господарство. В подальшому, з метою отримання в оренду земельних ділянок для розширення земель фермерського господарства, ним здійснено звернення до Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Тобто, ОСОБА_1 отримав земельні ділянки з основною метою - для розширення створеного ним фермерського господарства та поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів (ст. 134 ЗК України).

Частиною 2 статті 134 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено винятки із загального правила отримання земель державної та комунальної власності в оренду або власність шляхом проведення земельних торгів. Одним із таких винятків є надання земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам для створення фермерського господарства. Згідно положень Закону України Про фермерське господарство громадянин, як фізична особа, звертається з відповідним клопотанням про одержання земельної ділянки у власність або користування та після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Системний аналіз Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство в аспекті даного спору свідчить про наступне: (1) земельна ділянка для ведення фермерського господарства набувається саме фізичною особою; (2) після створення (державної реєстрації) фермерського господарства, останнє набуває земельні ділянки державної або комунальної власності у користування або власність виключно на підставі земельних торгів відповідно до положень частини 1 статті 134 ЗК України.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що отримання саме фермерським господарством землі в користування поза процедурою земельних торгів, є порушенням закону, а ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в контексті даних правовідносин, є невірним.

Вищезазначені земельні ділянки були включені до банку земель ФГ Носовський та на даний час використовуються ним же, що підтверджується поданими до 2015 року до Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області відомостями про наявні із фермерського господарства земельні ділянки.

Аналогічні відомості про подальше використання зазначених земельних ділянок подані ФГ Носовський до Південної ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області протягом 2016-2018 років.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1934-СГ від 13.06.2014, яким ОСОБА_1 надано в оренду дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 56,6619 га (21,2460 га, 35,4159 га) за кадастровими номерами 6324284700:01:000:0845, 6324284700:01:000:0846, відповідно для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області строком на 49 років, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Враховуючи, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області підлягає визнанню незаконним та скасуванню, договір оренди землі, укладений на його підставі підлягає визнанню недійсним.

Отже, судом підтверджено правомірність позовних вимог.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, 1-м відповідачем заявлено про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом. Зокрема, 1-ий відповідач зазначив, що відомості до реєстру були внесені у 17.12.2014, тому фактично протягом усього часу були публічними та доступними, що жодним чином не перешкоджало подати позов в рамках строку позовної давності. З урахуванням факту внесення відомостей до публічного реєстру і наполягання позивача на тому факті, що дізналися про наявність таких договорів з реєстру, вбачається, що трирічний строк позовної давності закінчується 17.12.2017. Даний період також охоплює і функціонування об`єднаної територіальної громади і створення Нововодолазької селищної ради Харківської області.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

У постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 Великою Палатою Верховного Суду вищенаведений висновок було конкретизовано та зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор , у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Тобто, колегія суддів зазначає, що в даному випадку вирішальним при визначенні питання з якого моменту слід обчислювати строк позовної давності є питання, чи органи прокуратури могли довідатись про порушення прав раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації на підставі клопотання громадянина ОСОБА_1 18.12.2012 винесено розпорядження №779 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площами 21,2460 та 35,4159 га, розташованих на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №1934-СГ від 19.08.2014 ОСОБА_1 надано в оренду 2 земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 56,6619 га (21,2460 га та 35,4159 га) за кадастровими номерами 6324284700:01:000:0845 та 6324284700:01:000:0846 відповідно, для ведення фермерського господарства, розташовані за межами населених пунктів на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області строком на 49 років.

На виконання вищезазначеного наказу № 1934-СГ між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди 2 земельних ділянок з кадастровим номером 6324284700:01:000:0845 площею 21.2460 га та з кадастровим номером 6324284700:01:000:0846 від 27.08.2014, строком на 49 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2014 за №№ 8116165 та 8117679.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру (у редакції, на час видачі спірного наказу ГУ Держземагентства) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (ч.1 ст.6 Закону України Про прокуратуру ).

У свою чергу, відповідно ч. 3 ст. 9 Закону України Про прокуратуру , прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися ст. 20 цього Закону. Так, прокурору надавалося право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.

До того ж, наказом від 19.09.2005 № 3гн Генеральний прокурор України основним завданням наглядової діяльності прокуратури визначив захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою мало бути забезпечено нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн.

Вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відтак, починаючи з серпня 2014 року органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до статті 121 Конституції України та статті 6 Закону України Про прокуратуру могли дізнатись про відповідні порушення, у межах встановленого законом строку позовної давності.

Жодних доводів щодо неможливості довідатися про вказане порушення прокурором не наведено.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прокурором пропущено строк позовної давності, що за наявності заяви першого відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, та відсутності поважності причин пропуску строку позовної давності, є підставою для відмови в позові.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження прокурором не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та задоволення позову.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 у справі №922/597/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян