Постанова

від 05.09.2019 по справі 912/655/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2019 року м.Дніпро Справа № 912/655/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чус О.В., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ясенівська" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2019 (повне рішення складено 31.05.2019, суддя Кабакова В.Г.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро", м.Монастирище, Черкаська область

до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ясенівська", с. Ясинове, Олександрівський район, Кіровоградська область

про стягнення 1 888 421,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ясенівська" 1 888 421,57 грн, з яких 1 226 800,00 грн основного боргу за поставлений товар, 201 006,64 грн пені, 245 360,00 грн 20% штрафу, 167 505,38 грн 30 відсотків річних, 47 749,55 грн інфляційних, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору поставки мінеральних добрив в кредит 2018 № 003-БВМ від 18.04.2018 в частині оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2019 у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" заборгованість в сумі 1 815 736,56 грн., з яких 1 226 800,00 грн основний борг за поставлений товар, 165 769,25 грн пеня, 245 360,00 грн 20% штрафу, 138 141,04 грн 30% річних, 39 666,27 грн інфляційних втрат, а також 27 236,05 грн судового збору та 26 257,02 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення обґрунтовано посиланням на те, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином та передав відповідачу товар, що підтверджується належними та допустимими доказами, проте відповідач за отриманий товар у визначені договором строки повністю не розрахувався, тим самим порушивши прийняті на себе зобов`язання.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Не погодившись із згаданим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ясенівська" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 39 666,27 грн. інфляційних збитків.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 39 666,27 грн. за період з 01.11.2018 по 31.01.2019.

Апелянт вважає, що покриття позивачу матеріальних втрат від знецінення коштів вже передбачено умовами укладеного між сторонами договору, а саме п.п.3.1, 3.2., за рахунок коригування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати в сторону збільшення.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що стягнення коригування ціни товару до курсу іноземних валют, відповідно до п.3.1 та 3.2 договору поставки, не було предметом розгляду даної справи та позовних вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу нарахована без коригування в сторону збільшення, згідно курсу долара США чи іншої іноземної валюти.

На думку позивача, неправильним та помилковим є посилання відповідача на постанову Касаційного господарського суду від 25.04.2018, оскільки предмети розгляду вказаної справи є різними, порівняно з предметом розгляду даної справи.

Судом касаційної інстанції по вказаній відповідачем справі здійснено висновок щодо одночасного нарахування та стягнення інфляції та курсової різниці, що в даному випадку між сторонами відсутнє та, як зазначає позивач, не може існувати з огляду на відсутність предмету такого стягнення.

Здійснювати згідно умов договору коригування ціни товару на курсову різницю (п.3.2 договору) або нарахувати збитки від інфляції (ст.625 Цивільного кодексу України) це право позивача на вибір. Позивач скористався правом нарахувати індекс інфляції.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Вечірка І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2019 апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ясенівська" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2019 залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, у строк не пізніше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.07.2019 № 1130/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження), у зв`язку з відпусткою судді Кузнецова В.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Чус О.В., Вечірка І.О.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.07.2019 № 1160/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Вечірка І.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Паруснікова Ю.Б., суддів Чус О.В., Білецької Л.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ясенівська" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2019, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.08.2019.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.08.2019 № 1316/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з виходом з відпустки судді Кузнецова В.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Білецької Л.М.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2019 № 1401/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Білецької Л.М.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Вечірка І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2019 товариству з обмеженою відповідальністю Седна-Агро відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2019 розгляд справи відкладено до 05.09.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2019 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Седна-Агро про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.09.2019 у судове засіданні з`явився представник позивача, який надав пояснення по справі.

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

05.09.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

18.04.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (далі - постачальник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (далі - покупець) укладено договір поставки насіння в кредит 2018-№003-БВМ (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався продати та поставити у строки передбачені цим договором покупцеві мінеральні добрива (товар), а покупець зобов`язався приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку. Замовлення можуть подаватися покупцем шляхом надіслання постачальнику відповідних повідомлень телефонним зв`язком, електронною поштою, факсом або поштою.

Асортимент, номенклатура, кількість, ціна, строки оплати та характеристики товару визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній специфікації та видаткових накладних, які становлять невід`ємну частину цього договору (пункт 1.2 договору).

У пункті 2.2.1 договору сторони встановили, що покупець зобов`язується оплатити товар у строки та на умовах, передбачених договором та/або специфікаціями, (додатковими угодами, якщо вони були укладені) до нього шляхом перерахування коштів на рахунок продавця на рахунок постачальника.

Ціна товару та/або його окремої партії визначається та вказується в специфікаціях до договору та/або видаткових накладних на дату їх складання, що є невід`ємними частинами договору. Сторони встановлюють та вказують ціну товару (та/або кожної партії товару) у національній валюті України - гривні, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, доларах США та/або ЄВРО про що зазначають в специфікаціях (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору покупець зобов`язувався здійснити оплату товару у строки встановлені в специфікаціях до цього договору.

Умови поставки та приймання-передача товару сторонами визначені у розділі 5 договору. Так, відповідно п. 5.1 договору поставка товару здійснюється за рахунок покупця, відповідно до Правил МТП з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі "ІНКОТЕРМС", які застосовуються сторонами з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, які випливають з умов цього договору.

Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформляється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на товар. Датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару (п.5.2. договору).

Відповідальність сторін визначена у розділі 7 договору.

Договір укладений з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2018 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 10.1 договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

18.04.2018 між сторонами договору була підписана специфікація №001 (а.с. 31), відповідно до якої сторони погодили асортимент та кількість товару, а саме поставку Аерофосфату марки 33:3 в кількості 22,00 т, на загальну суму 215 600,00 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов`язується оплатити загальну вартість товару, зазначену в даній специфікації, до 15.10.2018.

20.04.2018 між сторонами підписано специфікацію №2, відповідно до якої сторони погодили асортимент та кількість товару на загальну суму 196 000,00 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов`язується оплатити загальну вартість товару зазначену в даній специфікації, до 15.10.2018.

Між сторонами 25.04.2018 підписано специфікацію №003 (а.с. 33), відповідно до якої сторони погодили поставку товару, а саме аерофосфату марки 33:3 в кількості 20,00 т, на загальну суму 196 000,00 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов`язується оплатити загальну вартість товару, зазначену в даній специфікації, до 15.10.2018.

Крім того, 02.05.2018 між сторонами підписано специфікацію №4 (а.с. 34), відповідно до якої було визначено поставку товару - змішаного сухого добрива NPK33-1-1, кількістю 20,00 т, на загальну суму 196 000,00 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов`язується оплатити загальну вартість товару зазначену в даній специфікації, до 15.10.2018.

В специфікації №6 від 10.05.2018 (а.с. 35) сторони визначили асортимент та кількість товару, а саме поставку аерофосфату марки 33:3 в кількості 22,00 т, на загальну суму 215 600,00 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов`язується оплатити загальну вартість товару, зазначену в даній специфікації, до 15.10.2018.

10.05.2018 між сторонами договору була підписана специфікація №7 (а.с. 36), відповідно до якої сторони погодили асортимент та кількість товару, а саме поставку Аерофосфату марки 33:3 в кількості 12,00 т, на загальну суму 117 600,00 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов`язується оплатити загальну вартість товару, зазначену в даній специфікації, до 15.10.2018.

Також між сторонами 14.05.2018 підписано специфікацію №8 (а.с. 37), відповідно до якої сторони визначили поставку аерофосфату марки 33:3 в кількості 20,00 т, загальною вартістю 196 000,00 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов`язується оплатити загальну вартість товару, зазначену в даній специфікації, до 15.10.2018.

13.06.2018, між сторонами підписано специфікацію №009 (а.с. 38), відповідно до якої сторони визначили поставку афомосу в кількості 8,00 т, загальною вартістю 144 000,00 грн та визначили, що за отриманий товар покупець зобов`язується оплатити загальну вартість товару, зазначену в даній специфікації, до 15.10.2018.

Вищезазначені специфікації підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 476 800,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 39 - 46): №4009 від 19.06.2018 на загальну суму 215 600,00 грн з ПДВ; №4010 від 19.06.2018 на загальну суму 196 000,00 грн з ПДВ; №4011 від 19.06.2018 на загальну суму 196 000,00 грн з ПДВ; №4012 від 19.06.2018 на загальну суму 215 600,00 грн з ПДВ; №4013 від 19.06.2018 на загальну суму 117 600,00 грн з ПДВ; №4014 від 19.06.2018 на загальну суму 196 000,00 грн з ПДВ; №4237 від 13.07.2018 на загальну суму 196 000,00 грн з ПДВ; №4238 від 13.07.2018 на загальну суму 144 000,00 грн з ПДВ.

Усі видаткові накладні підписані директором відповідача Мамалат Д.В. на підставі довіреностей № 73 від 19.06.2018 та № 93 від 13.07.2018, скріплені круглою печаткою відповідача.

Факт передачі товару відповідачеві також підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 49 - 64): №РТУ4009 від 19.06.2018, №РТУ4010 від 19.06.2018, №РТУ4011 від 19.06.2018, №РТУ4012 від 19.06.2018, №РТУ4013 від 19.06.2018, №РТУ4014 від 19.06.2018, №РТУ4237 від 13.07.2018, №РТУ4238 від 13.07.2018.

У визначений договором та специфікаціями до нього строк відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, перерахувавши позивачу частину вартості отриманого товару 12.09.2018 в сумі 250 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Седна-Агро" (а.с. 65).

З метою досудового врегулювання спору, товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" звернулось до відповідача з претензійною вимогою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений товар від 27.11.2018 №85/В/А (а.с. 66-70), в якій зобов`язувало останнього негайно сплатити заборгованість за договором поставки. Вимогу від 27.11.2018 №85/В/А, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" отримано 18.12.2018. Однак, відповідач заборгованість не сплатив та відповіді на вимогу не надав.

18.02.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з претензійною вимогою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений товар №25/В/А від 14.02.2018 (а.с. 77-82), яка була отримана відповідачем 22.02.2019. Проте, відповідач заборгованість не сплатив та відповіді на вимогу не надав.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 18.04.2018, в частині оплати поставленого товару, стало причиною звернення позивача до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення у судовому засіданні присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої - третьої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої та другої ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з частиною першою ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі укладеного договору та специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу обумовлений сторонами товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані директором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на підставі довіреностей та скріплені печаткою відповідача.

Підписання та прийняття цього товару є підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, кількості, комплектності, асортименту та ціни товару, які встановлені пунктом 1.2 договору.

Будь-яких заперечень щодо кількості чи якості товару відповідач не надав, підтвердивши отримання цього товару у зазначених позивачем кількості та відповідно до видаткових накладних №4009 від 19.06.2018, №4010 від 19.06.2018; №4011 від 19.06.2018, №4012 від 19.06.2018, №4013 від 19.06.2018, №4014 від 19.06.2018, №4237 від 13.07.2018, №4238 від 13.07.2018.

Таким чином, свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином та передав відповідачу товар, що підтверджується належними та допустимими доказами, проте відповідач за отриманий товар у визначені договором строки повністю не розрахувався, тим самим порушивши прийняті на себе зобов`язання. Наведені обставини також не заперечуються відповідачем.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов договору поставки щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар в сумі 1 226 800,00 грн., місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення суми основного боргу у повному обсязі.

Відповідно до частини другої ст. 193, частини першої 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність покупця за порушення строків оплати товару, передбачена у пунктах 7.3, 7,5 договору.

Відповідно до пункту 7.3 договору, у разі прострочення строків (терміну) оплати товару визначених у пунктах 4.1 договору та специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за договором, забезпечених санкцією.

Згідно з пунктом 7.5 договору встановлено, що в разі порушення покупцем строків оплати за товар (його партію), встановлених договором та/або специфікаціями, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується покупцем за кожне порушення строків проведення оплати встановлених договором (та/або специфікаціями).

Судом першої інстанції встановлено, що кінцевий строк для останньої суми оплати - до 15.10.2018.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 16.10.2018 по 02.03.2019 у розмірі 201 006,64 грн, а також 20% штрафу у розмірі 245 360,00 грн.

Перевіривши розрахунки пені, господарський суд встановив, що позивачем не враховано часткову оплату 12.09.2018 у розмірі 250 000,00 грн, у строк встановлений договором та специфікаціями (до 15.10.2019), та здійснено нарахування пені на суму заборгованості 1 476 800,00 грн. В той же час, господарський суд зазначив, що правильним буде, нарахування пені на загальну суму заборгованості 1 226 800,00 грн.

Крім того, господарський суд дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення заборгованості (а.с.23).

Як вбачається з матеріалів справи, покупець зобов`язався оплатити загальну вартість товару, зазначену у специфікаціях до договору до 15.10.2018.

Відповідно до частини п`ятої ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок та встановлено, що сума пені нарахована позивачем з 16.10.2018. Однак, з огляду на те, що 14.10.2018 є святковим днем, а 15.10.2018 є вихідним днем, відтак останнім днем виконання зобов`язання щодо оплати вартості товару буде 16.10.2018.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що правильним періодом для нарахування пені буде з 17.10.2018 по 02.03.2019.

Здійснивши власний розрахунок суми пені, господарським судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача за період з 17.10.2018 по 02.03.2019 підлягає 165 769,25 грн. В іншій частині стягнення пені господарський суд відмовив.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми штрафу в розмірі 245 360,00 грн місцевий господарський суд врахував, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки сторонами договору погоджено у п.7.5 можливість стягнення штрафу в розмірі 20% від суми простроченого зобов`язання у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, встановлених договором та/або специфікаціями, господарський суд зазначив, що 245 360,00 грн штрафу заявлено позивачем до стягнення правомірно, тому така позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що за порушення грошового зобов`язання покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Сума річних у розмірі 30% погоджена сторонами у договорі, що узгоджується з приписами ст.625 Цивільного кодексу України.

Позивачем нараховано відповідачу 30% річних у розмірі 167 505,53 грн (а.с. 25) за загальний період з 16.10.2018 по 02.03.2019 та інфляційних втрат у розмірі 47 749,55 грн. (а.с. 26-27) за період з 01.11.2018 по 31.01.2019.

Господарським судом встановлено, що нарахування здійснено на суму боргу 1 476 800,00 грн, тоді як правильним буде на суму боргу 1 226 800,00 грн (з урахуванням часткової оплати від 12.09.2018 у розмірі 250 000,00 грн).

Крім того, позивачем також невірно визначено початок періоду нарахування 30 річних з 16.10.2018 по 02.03.2019, оскільки 14.10.2018 є святковим днем, а 15.10.2018 є вихідним днем, відтак останнім днем виконання зобов`язання щодо оплати вартості товару буде 16.10.2018.

Здійснивши власний розрахунок, господарським судом встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 138 141,04 грн 30% річних за період з 17.10.2018 по 02.03.2019.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1 226 800,00 грн, 165 769,25 грн пені, 245 360,00 грн 20% штрафу, 138 141,04 грн 30% річних не оспорюється скаржником в апеляційному порядку, а тому колегією суддів апеляційного господарського суду не переглядається.

Щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 39 666,27 грн інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили можливість коригування ціни товару в сторону збільшення згідно курсу іноземних валют (долара США та/або ЄВРО).

У пункті 7.6 договору сторони, зокрема погодили, що відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України за порушення зобов`язання покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченої (неоплаченої суми).

Договір поставки у встановленому діючим законодавством недійсним не визнавався, а тому зобов`язання за цим договором підлягають виконанню.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. № 14 роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат у розмірі 39 666,27 грн за період з 01.11.2018 по 31.01.2019.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 915/371/15, оскільки предмети розгляду вказаної справи є різними, порівняно з предметом розгляду даної справи, а тому не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися між сторонами.

Так, у наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що одночасне донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати та стягнення інфляційних втрат, нарахованих на борг у гривні, було б подвійною відповідальністю за невиконання одного і того ж зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

У даному випадку, збитки від інфляції нараховані позивачем на суму боргу без коригування в сторону збільшення згідно курсу іноземних валют (долара США та/або ЄВРО). Доказів зворотного апелянтом не надано.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ясенівська" відмовити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2019 у справі №912/655/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 10.10.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко