Ухвала

від 09.09.2019 по справі 908/1811/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/103/17-15/175/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.09.2019 Справа № 908/1811/17

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Горохов І.С., судді Дроздова С.С., Корсун В.Л., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 за виключними обставинами

у справі № 908/1811/17

за позовом Національного антикорупційного бюро України,03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Енергоринок» , 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19

про визнання договору недійсним

при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від заявника (відповідач у справі): Земляний О.Ю., адвокат, свідоцтво ДП № 3498 від 24.11.2017, довіреність № 18-148 від 20.12.2018; Маньчин О.О., адвокат, посвідчення адвоката №ЗП 001180 від 28.10.2016, довіреність № 18-155 від 20.12.2018;

від позивача: Семенчук М.А., довіреність № 92 від 15.08.2018;

від відповідача 2: Білич Н.С., адвокат, посвідчення адвоката № ЗП001470 від 29.11.2017, довіреність № 51 від 01.01.2019;

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

Суть спору:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018, позов Національного антикорупційного бюро України задоволено. Визнано недійсною угоду у формі заяви ПАТ "Запорізький завод феросплавів" про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016.

27.06.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» , м. Запоріжжя про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі № 908/1811/17 за виключними обставинами. Відповідно до заяви, заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі № 908/1811/17. Прийняти нове рішення, яким залишити позов Національного антикорупційного бюро України до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» та до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання недійсною угоди у формі заяви ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016 без розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви АТ «Запорізький завод феросплавів» вказує, що норма закону, якою позивач обґрунтовував наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору в межах даної справи - пункт 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» , рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а відтак у Національного антикорупційного бюро України були відсутні повноваження на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2019, заяву у справі № 908/1811/17 передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя - Горохов І.С., судді Зінченко Н.Г., Носівець В.В.

Ухвалою колегії суддів від 01.07.2019 прийнято заяву про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі № 908/1811/17 за виключними обставинами до розгляду, відкрито провадження за виключними обставинами в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 22.07.2019 о 14 год. 20 хв.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 у справі №908/1811/17 головуючий суддя Горохов І.С., суддями Зінченко Н.Г., Носівець В.В. заявлено самовідвід.

Розпорядженням керівника апарату суду № П-353/19 від 22.07.2019 для розгляду заяви у справі, враховуючи ухвалу про колегії суддів: головуючий суддя Горохов І.С., судді Зінченко Н.Г., Носівець В.В., відповідно до п. п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/1811/17 для розгляду заяви.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019 справу №908/1811/17 для розгляду заяви передано на розгляд колегії суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Горохов І.С., судді Корсун В.Л., Мірошниченко М.В.

Ухвалою колегії суддів від 23.07.2019 заяву про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 за виключними обставинами у справі № 908/1811/17 прийнято до розгляду новим складом колегії, присвоєно номер провадження № 32/103/17-15/175/19. Справу призначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання призначено на 09.08.2019 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.08.2019 відкладався розгляд заяви на 21.08.2019 о 14 год. 20 хв.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019, враховуючи перебування у відпустці члена-колегії у справі судді Мірошниченка М.В., справу № 908/1811/17 для розгляду заяви передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Горохов І.С., судді Корсун В.Л., Боєва О.С.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019, враховуючи перебування у відпустці члена-колегії у справі судді Боєвої О.С., справу №908/1811/17 для розгляду заяви передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Горохов І.С., судді Дроздова С.С., Корсун В.Л.

Ухвалою колегії суддів від 20.08.2019 заяву про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 за виключними обставинами у справі № 908/1811/17 прийнято до розгляду новим складом колегії. Справу призначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Судове засідання призначено на 02.09.2019 о/об 11 год. 30 хв.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.09.2019 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 призначено проведення судового засідання по справі № 908/1811/17 на 09.09.2019 о 10 год. 00 хв . в режимі відеоконференції.

Судове засідання призначене на 09.09.2019 проводилось в режимі відеоконоференції, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою «Акорд» .

Представники заявника АТ «Запорізький завод феросплавів» присутні у судовому засіданні, підтримали вимоги заяви в повному обсязі. Просять суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17 та прийняти нове, яким залишити позов Національного антикорупційного бюро України до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» та до ПАТ «Запоріжжяобленерго» , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Енергоринок» та Національноїкрмісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання недійсною угоди у формі заяви ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016 без розгляду.

Представник позивача Національного антикорупційного бюро України проти заяви про перегляд рішення за виключними обставинами заперечив з підстав викладених у відзиві за вих № 102-230/23182 від 16.07.2019. Просить суд відмовити у задоволенні заяви АТ «Запорізький завод феросплавів» та залишити рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/181/17 без змін. В обґрунтування заперечень зазначив, що пункт 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про антикорупційне бюро України» , яким заявник обґрунтовує виключні підстави для скасування судового рішення від 20.03.2018, втратив чинність з 05.06.2019. Разом з тим, позов у цій справі Національним бюро було подано 04.09.2017 на підставі діючого пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про антикорупційне бюро України» , тобто в межах компетенції та у порядку встановленому чинним законодавством. Крім того зазначив, що Національне бюро є юридичною особою публічного права, і як на момент подання позову, так і на момент винесення рішення у дані справі було наділено процесуальною дієздатністю. 09.09.2019 на електронну адресу суду надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №910/24263/16.

Представник відповідача-2 ПАТ «Запоріжжяобленерго» проти заяви про перегляд рішення за виключними обставинами заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях вих. № 001-33/13070 від 02.08.2019. В обґрунтування заперечень зазначив, що визнання неконституційним положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» з 05.06.2019 не є виключною обставино, оскільки дана норма закону та рішення Конституційного Суду не мають зворотної дії в часі, а тому на дату звернення до суду Національне антикорупційне бюро мало такі повноваження. Просить суд у задоволенні заяви АТ «Запорізький завод феросплавів» відмовити.

Представник третьої особи-1 ДП «Енергоринок» до судового засідання не з`явився, проти заяви про перегляд рішення за виключними обставинами заперечив з підстав викладених у письмових поясненнях вих. № 01/44-14946 від 15.07.2019 . В обґрунтування заперечень зазначив, що пункт 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про антикорупційне бюро України» втратив чинність з 05.06.2019. Позовне провадження у справі 908/1811/17 за позовною заявою Національного антикорупційного бюро України було порушено 11.09.2017. Таким чином, заява АТ «Запорізький завод феросплавів» про перегляд за виключними обставинами не спростовує правильно встановлених у справі обставин і висновків рішення суду та не має жодних підстав для скасування. Просить суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення за виключними обставинами.

Представник третьої особи-2 НКРЕКП до судового засідання не з`явився, проти заяви про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 за виключними обставинами заперечив з підстав викладених у поясненнях вих. №862/15-19 від 17.07.2019. В обґрунтування пояснень зазначив, що пунктом резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 по справі №3-234/2018 (3058/18) встановлено: «Положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 1695-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про антикорупційне бюро України» визнано неконституційним з 05.06.2019, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України такого рішення. Таким чином, прийняте господарським судом Запорізької області рішення від 20.03.2018, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018, задоволено ще до визнання Конституційним Судом України неконституційним положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про антикорупційне бюро України» . Просить суд відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення за виключними обставинами та залишити рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі №908/1811/17 в силі.

Клопотання АТ «Запорізький завод феросплавів» від 09.08.2019 про зупинення провадження залишається судом без розгляду, оскільки станом на 09.09.2019 Верховним Судом у справі № 910/24263/16 прийнято ухвалу від 27.08.2019, якою відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» про перегляд за виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 у справі № 910/24263/16.

У судовому засіданні 09.09.2019 колегією суддів проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018, позов Національного антикорупційного бюро України задоволено. Визнано недійсною угоду у формі заяви ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016.

Предметом розгляду справи № 908/1811/17 була угода у формі заяви про припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016 між Пат «Запоріжжяобленерго» та ПАТ «Запорізький завод феросплавів» , яку укладено з порушенням статей 15, 15-1, частини восьмої ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» , п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, що було встановлено та підтверджено судами першої, апеляційної і касаційної інстанції.

05 червня 2019 року Другий сенат Конституційного Суду України розглянувши справу № 3-234/2018(3058/18) за конституційною скаргою акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» прийняв Рішення № 4-р(ІІ)/2019, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, відповідно до якого Національному антикорупційному бюро України надається право «за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України» .

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019, положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 3 ст. 320 ГПК України визначено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами, зокрема, є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:

4) з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України;

З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:

2) з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статті 320 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Суд зазначає, що перегляд судового рішення за виключними обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Абзацом 2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 24.12.1997 №8-зп/1997 Конституційним Судом України розтлумачено, що «ч. 2 ст. 152 Конституції України закріплю принцип за яким закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.»

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2017 вбачається, що позов Національного антикорупційного бюро України у справі № 908/1811/17 про визнання недійсною угоди у формі заяви ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016, було подано до господарського суду Запорізької області 08.09.2017.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 заяву Національного антикорупційного бюро України прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1811/17.

Пункт 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII втратив чинність лише з 05.06.2019.

Таким чином, рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018, позов Національного антикорупційного бюро України було задоволено до прийняття Конституційним Судом України рішення від 05.06.2019 № 4-р(ІІ/2019) у справі № 3-294/2018 (3058/18) щодо неконституційності положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» .

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), № 3/690-97 частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини 2 рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 у справі № 3-294/2018 (3058/18) положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII втратило чинність з 05.06.2019 та зворотної сили не має.

Крім того, необхідно зазначити, що рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 908/1811/17, у зв`язку з чим набрало законної сили.

Згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За змістом статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» ). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Відповідно до статті 85 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017 і на дату ухвалення судових рішень у цій справі), рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 105 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017 і на дату ухвалення судових рішень у цій справі) постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Статтею 111-11 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017 і на дату ухвалення судових рішень у цій справі) визначено, що постанова касаційної інстанції набирає сили з дня її прийняття.

Набрання законної сили рішення суду виражає правову визначеність акта правосуддя та свідчить про його остаточність, обов`язковість та преюдиційність.

Слід зауважити, що частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом статті 236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з частиною 3 статті 207 ГК України виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Із викладеного убачається, що прийнявши рішення у цій справі шляхом задоволення позову господарські суди встановили факт відсутності прав і обов`язків та юридичних наслідків у певного кола осіб, а також припинення зобов`язання сторін із моменту укладення договору, який визнано недійсним. При цьому наказу на виконання такого рішення господарський суд не видає і виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення у частині розподілу судових витрат), тому рішення про визнання договору недійсним є виконаним із моменту набрання ним законної сили.

За наявності факту виконання судового рішення, виключається можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі № 910/24263/16, якою відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.08.2017 у справі № 910/24263/16 за виключними обставинами у зв`язку з визнанням неконституційними п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про національне антикорупційне бюро України". Постанову Вищого господарського суду України від 22.08.2017 у справі № 910/24263/16 залишено в силі.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі № 908/1811/17, оскільки за наявності факту виконання рішення суду відсутні правові підстави для розгляду заяви, тому вищезазначене рішення суд залишає в силі.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні зазначеної заяви, а також ураховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з поданням такої заяви, суд покладає витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами на заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 233, 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про перегляд рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 за виключними обставинами у справі № 908/1811/17.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2018 у справі № 908/1811/17 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 09.09.2019.

Головуючий суддя І. С. Горохов

Суддя С. С. Дроздова

Суддя В. Л. Корсун