Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/8195/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа № 910/8195/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профі Велдінг

до Приватного підприємства Гоу Френдс

про 61549,90 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Профі Велдінг звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Гоу Френдс про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 61549,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.11.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №28-11/18-2 про виконання робіт з комп`ютерного програмування за умовами якого, відповідач зобов`язався виконати роботи з програмування у строки та на умовах, визначених у договорі. Так позивач зазначає, що уклавши спірний договір сторони обумовили план робіт та домовились про виконання відповідачем 4-го етапу робіт на загальну суму 39200 грн., який був прийнятий позивачем та оплачений в повному обсязі. Разом з тим, у зв`язку тим, що комп`ютерна програма не була готова до використання та мала безліч зауважень від позивача, а також з огляду на те, що відповідач не міг чітко визначитись із кількістю етапів робіт та строками їх виконання, для завершення програмування, з огляду на плідну співпрацю між сторонами, позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 58800 грн в якості передплати за майбутні етапи робіт. Утім, як стверджує позивач, сторонами так і не було погоджено наступні етапи виконання робіт, у зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача із повідомленням про розірвання договору та вимогою про повернення надмірно сплачених коштів за договором в розмірі 58800 грн., яка було залишена відповідачем без задоволення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути відповідача на свою користь 58800 грн надмірно сплачених коштів, а також 2749,90 грн штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.08.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.08.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 05.09.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 30.08.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 3.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103051138396 із відміткою про повернення у зв`язку із відсутністю адресата за зазначеною адресою.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтями 843, 854 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що 28.11.2018 між Приватним підприємством Гоу Френдс (виконавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Профі Велдінг (замовник, позивач) було укладено Договір про виконання робіт з комп`ютерного програмування №28-11/18-2, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки у строки та на умовах даного договору виконати роботи з комп`ютерного програмування (роботи) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, замовник зобов`язується приймати та оплачувати роботи виконавця на умовах та у строки, визначені цим договором.

Згідно з п.1.3 Договору, перелік робіт та їх вартість, визначається сторонами в Плані робіт, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що до почату виконання робіт за цим договором сторони погоджують план робіт з визначення етапів роботи виконавця, строків виконання та вартості кожного етапу робіт. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт чи їх оплати у випадку непогодження з ним таких робіт.

За результатом виконання кожного етапу робіт виконавець складає та направляє замовнику письмовий звіт про результати роботи, а також два екземпляри Акту приймання-передачі робіт. Підписаний сторонами акт є підставою для оплати робіт виконавця за цим договором (п.2.3 Договору).

У п.2.4 Договору визначено, що замовник проводить тестування переданого функціоналу та протягом 10 (десяти) днів надсилає свої зауваження виконавцю, у випадку ненадання зауважень, роботи вважаються прийнятими.

Відповідно до п.2.6 Договору, виконання додаткових робіт чи внесення змін в готовий продукт з ініціативи замовника має бути додатково погоджене сторонами.

Згідно з п.3.1 Договору, ціна договору складається з загальної вартості кожного етапу робіт, виконаних виконавцем в рамках цього договору.

За умовами п.3.2 Договору, вартість кожного етапу робіт виконавця визначається сторонами в плані робіт, що є невід`ємною частиною цього договору. Зміна вартості робіт виконавця на окремому етапі роботи додатково погоджується сторонами до початку його виконання.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме визначили, що до початку виконання робіт замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 30% від погодженої вартості першого етапу роботи.

Замовник сплачує виконавцю залишкову вартість першого етапу роботи протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі робіт.

Оплата наступних етапів роботи виконавця відбувається протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Актів приймання-передачі робіт.

Відповідно до п.8.1 Договору, даний договір набуває чинності з дня підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.8.2 Договору, сторони дійшли згоди, що кожна із сторін має право ініціювати дострокове припинення дії договору, про що повідомить іншу сторону письмово (рекомендованим листом або кур`єром). В цьому випадку договір припинить свою дію, після закінчення десятиденного строку з дня отримання іншою стороною зазначеного повідомлення. У разі дострокового розірвання цього договору виконавець передає замовнику всю виконану ним на момент розірвання договору роботу за Актом приймання-передачі робіт. Замовник зобов`язаний здійснити оплату фактично виконаних та отриманих робіт у відповідності до умов цього договору.

Додатком №1 до Договору сторони погодили план робіт їх вартість та строк виконання, а саме визначити проведення 4-го етапу робіт строком у два тижні, вартістю 39200 грн.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Акту надання послуг №2 від 20.12.2018 відповідач передав, а позивач прийняв обумовлені в Додатку №1 до договору роботи на загальну суму 39200 грн.

Жодних зауважень щодо якості, кількості або вартості виконаних відповідачем робіт матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому позивачем було сплачено на рахунок відповідача 58500 грн. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №88 від 04.01.2019 на суму 19600 грн та №517 від 21.01.2019 на суму 39200 грн.

Позивач стверджує, що вказані грошові кошти були сплачені на рахунок позивача в якості передплати за виконання відповідачем наступних етапів робіт по спірному договору, проте такі роботи сторонами погоджено не було та відповідачем не виконувались, у зв`язку з чим, позивач вказує, що вказані кошти наразі перебувають у відповідач без достатньої правової підстави.

У зв`язку з чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів за спірним договором в розмірі 58800 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується наявними в справі матеріалами, платіжне доручення №88 від 04.01.2019, яким підтверджується сплата позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 19600 грн у графі призначення платежу містить наступні відомості: Оплата згідно рахунка №6 від 19.12.2018 , а, платіжне доручення №517 від 21.01.2019, яким підтверджується сплата позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 39200 грн у графі призначення платежу містить наступні відомості: Оплата згідно рахунків №4 від 17.01.2019 та №5 від 17.01.2019 .

При цьому позивачем не додано до матеріалів справи рахунків, на підставі яких позивачем сплачувались грошові кошти на рахунок відповідача, а відтак, враховуючи інформацію щодо призначення платежу у зазначених вище платіжних дорученнях, у суду немає можливості встановити, що вказані грошові кошти були перераховані саме на підставі спірного договору.

Позивачем жодним чином не доведено суду, що грошові, перераховані позивачем на підставі спірних платіжних доручень, сплачені останнім саме в якості передплати за виконання наступних етапів робіт за спірним договором, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів погодження сторонами виконання інших етапів робіт, окрім погодження у Додатку №1.

Також позивачем не доведено суду, відсутності існування між сторонами інших договірних відносин, на підставі яких відповідач міг виставити позивачу зазначені у спірних платіжних дорученнях рахунки.

Таким чином твердження позивача, що сплачені позивачем грошові кошти в загальному розмірі 58800 грн отримані відповідачем без достатньої правової підстави визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, з огляду на висновки суду, щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми надмірно сплачених грошових коштів, суд також не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин, зокрема доказів, щодо безпідставності отримання відповідачем коштів за спірними платіжними дорученнями.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 09.09.2019

Суддя Я.В. Маринченко