Постанова

від 06.12.2019 по справі 910/8195/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2019 р. Справа№ 910/8195/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Кравчука Г.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.09.2019

у справі № 910/8195/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг"

до Приватного підприємства "Гоу Френдс"

про 61549,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Гоу Френдс" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 61 549,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.11.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Договір №28-11/18-2 про виконання робіт з комп`ютерного програмування за умовами якого, відповідач зобов`язався виконати роботи з програмування у строки та на умовах, визначених у договорі. Так позивач зазначає, що уклавши спірний договір сторони обумовили план робіт та домовились про виконання відповідачем 4-го етапу робіт на загальну суму 39200,00 грн., який був прийнятий позивачем та оплачений в повному обсязі. Разом з тим, у зв`язку тим, що комп`ютерна програма не була готова до використання та мала безліч зауважень від позивача, а також з огляду на те, що відповідач не міг чітко визначитись із кількістю етапів робіт та строками їх виконання, для завершення програмування, з огляду на плідну співпрацю між сторонами, позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 58 800,00 грн. в якості передплати за майбутні етапи робіт. Утім, як стверджує позивач, сторонами так і не було погоджено наступні етапи виконання робіт, у зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача із повідомленням про розірвання договору та вимогою про повернення надмірно сплачених коштів за договором в розмірі 58 800,00 грн., яка було залишена відповідачем без задоволення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути відповідача на свою користь 58 800,00 грн. надмірно сплачених коштів, а також 2749,90 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/8195/19 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 58 800,00 грн. та 2749,90 грн. штрафних санкцій.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає при цьому, що суд першої інстанції, не витребувавши додаткові матеріали, а саме: рахунок №6 від 19.12.2018, рахунок №4 від 17.01.2019 та рахунок №5 від 17.01.2019, підійшов до розгляду справи безвідповідально та свідомо ухвалив необ`єктивне рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/8195/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Кравчука Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/8195/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.11.2018 між Приватним підприємством "Гоу Френдс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг" (замовник) було укладено Договір про виконання робіт з комп`ютерного програмування №28-11/18-2, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки у строки та на умовах даного договору виконати роботи з комп`ютерного програмування (роботи) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, замовник зобов`язується приймати та оплачувати роботи виконавця на умовах та у строки, визначені цим договором.

Згідно з п.1.3 Договору, перелік робіт та їх вартість, визначається сторонами в Плані робіт, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що до почату виконання робіт за цим договором сторони погоджують план робіт з визначення етапів роботи виконавця, строків виконання та вартості кожного етапу робіт. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт чи їх оплати у випадку непогодження з ним таких робіт.

За результатом виконання кожного етапу робіт виконавець складає та направляє замовнику письмовий звіт про результати роботи, а також два екземпляри Акту приймання-передачі робіт. Підписаний сторонами акт є підставою для оплати робіт виконавця за цим договором (п.2.3 Договору).

У п. 2.4 Договору визначено, що замовник проводить тестування переданого функціоналу та протягом 10 (десяти) днів надсилає свої зауваження виконавцю, у випадку ненадання зауважень, роботи вважаються прийнятими.

Відповідно до п. 2.6 Договору, виконання додаткових робіт чи внесення змін в готовий продукт з ініціативи замовника має бути додатково погоджене сторонами.

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна договору складається з загальної вартості кожного етапу робіт, виконаних виконавцем в рамках цього договору.

За умовами п. 3.2 Договору, вартість кожного етапу робіт виконавця визначається сторонами в плані робіт, що є невід`ємною частиною цього договору. Зміна вартості робіт виконавця на окремому етапі роботи додатково погоджується сторонами до початку його виконання.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме визначили, що до початку виконання робіт замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 30% від погодженої вартості першого етапу роботи.

Замовник сплачує виконавцю залишкову вартість першого етапу роботи протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі робіт.

Оплата наступних етапів роботи виконавця відбувається протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами Актів приймання-передачі робіт.

Відповідно до п. 8.1 Договору, даний договір набуває чинності з дня підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 8.2 Договору, сторони дійшли згоди, що кожна із сторін має право ініціювати дострокове припинення дії договору, про що повідомить іншу сторону письмово (рекомендованим листом або кур`єром). В цьому випадку договір припинить свою дію, після закінчення десятиденного строку з дня отримання іншою стороною зазначеного повідомлення. У разі дострокового розірвання цього договору виконавець передає замовнику всю виконану ним на момент розірвання договору роботу за Актом приймання-передачі робіт. Замовник зобов`язаний здійснити оплату фактично виконаних та отриманих робіт у відповідності до умов цього договору.

Додатком №1 до Договору сторони погодили план робіт їх вартість та строк виконання, а саме визначити проведення 4-го етапу робіт строком у два тижні, вартістю 39 200,00 грн.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Акту надання послуг №2 від 20.12.2018 відповідач передав, а позивач прийняв обумовлені в Додатку №1 до договору роботи на загальну суму 39 200,00 грн.

Жодних зауважень щодо якості, кількості або вартості виконаних відповідачем робіт матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому позивачем було сплачено на рахунок відповідача 58 500,00 грн. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №88 від 04.01.2019 на суму 19600,00 грн. та №517 від 21.01.2019 на суму 39 200,00 грн.

Позивач стверджує, що вказані грошові кошти були сплачені на рахунок позивача в якості передплати за виконання відповідачем наступних етапів робіт по спірному договору, проте такі роботи сторонами погоджено не було та відповідачем не виконувались, у зв`язку з чим, позивач вказує, що вказані кошти наразі перебувають у відповідач без достатньої правової підстави.

У зв`язку з чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів за спірним договором в розмірі 58 800,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем жодним чином не доведено суду, що грошові, перераховані позивачем на підставі спірних платіжних доручень, сплачені останнім саме в якості передплати за виконання наступних етапів робіт за спірним договором, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів погодження сторонами виконання інших етапів робіт, окрім погодження у Додатку №1.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтями 843, 854 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи, платіжне доручення №88 від 04.01.2019, яким підтверджується сплата позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 19 600,00 грн. у графі призначення платежу містить наступні відомості: "Оплата згідно рахунка №6 від 19.12.2018", а, платіжне доручення №517 від 21.01.2019, яким підтверджується сплата позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 39 200 грн. у графі призначення платежу містить наступні відомості: "Оплата згідно рахунків №4 від 17.01.2019 та №5 від 17.01.2019".

Щодо тверджень скаржника, що суд першої інстанції, не витребувавши додаткові матеріали, а саме: рахунок №6 від 19.12.2018, рахунок №4 від 17.01.2019 та рахунок №5 від 17.01.2019, підійшов до розгляду справи безвідповідально та свідомо ухвалив необ`єктивне рішення, судова колегія зазначає наступне.

Згідно статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що скаржником не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не додано до матеріалів справи рахунків, на підставі яких позивачем сплачувались грошові кошти на рахунок відповідача, а відтак, враховуючи інформацію щодо призначення платежу у зазначених вище платіжних дорученнях, у суду немає можливості встановити, що вказані грошові кошти були перераховані саме на підставі спірного договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено, що грошові, перераховані позивачем на підставі спірних платіжних доручень, сплачені останнім саме в якості передплати за виконання наступних етапів робіт за спірним договором, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів погодження сторонами виконання інших етапів робіт, окрім погодження у Додатку №1.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження позивача, що сплачені позивачем грошові кошти в загальному розмірі 58800,00 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій є похідними від вимог про стягнення основного боргу, у задоволенні яких відмовлено, а тому також не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/8195/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/8195/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Велдінг" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/8195/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/8195/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Г.А. Кравчук