Ухвала

від 05.09.2019 по справі 296/8658/19

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8658/19

1-кс/296/4660/19

УХВАЛА

Іменем України

05 вересня 2019 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, що за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженню №12018060000000142 від 06.06.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п.1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту май на.

Згідно положень ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно вимог п.п.1, 4 та 5 ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу) та розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з клопотання загальний розмір шкоди завданої кримінальними правопорушеннями становить 783 492,00 грн.

Метою накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартири, які на праві власності належить ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Водночас ініціатор клопотання не навів у ньому даних щодо вартості майна, на яке просить накласти арешт та не підтвердив такі дані належними та достатніми доказами, що позбавляє слідчого суддю можливості перевірити співмірність його вартості розміру шкоди, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для інших осіб, а тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та відмовляє у його задоволенні.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1