Рішення

від 10.09.2019 по справі п/811/118/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № П/811/118/17

провадження № 2-кас/340/10/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гідросенд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2017 р. № 0000071400, № 0000081400 та № 0000091400.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні рішення винесені на підставі Акту перевірки, за висновками якої було встановлено безтоварність (нереальність) господарських операцій товариства з контрагентами-постачальниками. Позивач вважає висновки необгрунтованими, оскільки такі взаємовідносини були підтверджені відповідними первинними документами, відображені в бухгалтерській і податковій звітності та які спричинили реальні зміни майнового стану товариства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі (Т.6 а.с.7-11).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року апеляційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишено без задоволення. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року - залишено без змін (Т.6 а.с.192, 193-194).

Постановою Верховного суду скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу ДААС від 17 липня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд (Т.7 а.с.59-72).

У вищевказаній постанові Верховним судом вказано, що судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 5 ст.353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні (Т.7 а.с.77-78).

03 червня 2019 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про заміну первинного відповідача Олександрійську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС на належного відповідача - Головного управління ДФС у Кіровоградській області( Т.7 а.с.108-109).

26 червня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.7 а.с. 127).

07.06.2019 (вх. №9450) на адресу суду від Головного управління ДФС в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.

26.06.2019 (вх. № 10527/19) та 28.08.2019 (вх.№ 13965) представником позивача до суду надано додаткові письмові пояснення та долучено до них копії документів на підтвердження.

14 березня 2019 року, відповідно до протоколу судового засідання, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

В матеріалах справи містяться клопотання представників сторін про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на вказані законодавчі положення, керуючись приписами ст.ст.260, 257 КАС України суд вирішив дану справу розглянути за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в період з 26.09.2016 по 07.11.2016 посадовими особами відповідача проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 по 30.06.2016 р., за результатами якої складено Акт № 21/11-26-14-00/34996776 від 21.11.2016 року (т.1 а.с.39-129).

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено наступне:

1) на порушення вимог п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2000 р. за № 27/4248, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства України від 31.01.2000 р. № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції від 24.10.2013 р.), п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (у редакції від 28.12.2014 р.), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 9 556 032,00 грн., у тому числі:- за 2014 рік у сумі 900 000,00 грн.,- за 2015 рік у сумі 8 616 591,00 грн.,- за 1 квартал 2016 року в сумі 23 466,00 грн., - за півріччя 2016 року в сумі 39 441,00 грн.;

2) на порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.8, п.201.10, п.201.15 ст.201, п.202.1 ст.202, пункту 15-2 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 4 844 284 грн., у тому числі: - за листопад 2014 року в сумі 52 595 грн.; - за січень 2015 року в сумі 679 грн.; - за лютий 2015 року в сумі 936 501 грн.; - за березень 2015 року в сумі 1 433 894 грн.; - за квітень 2015 року в сумі 2 036 178 грн.; - за травень 2015 року в сумі 384 187 грн.; - за червень 2015 року в сумі 250 грн.;

та зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду р.19 на загальну суму 5 809 864 грн., у тому числі: - за квітень 2014 року на суму 76 грн., - за червень 2014 року в сумі 122 грн., - за серпень 2014 року в сумі 39 грн., - за жовтень 2014 року в сумі 390 грн., - за листопад 2014 року в сумі 981 618 грн., - за лютий 2015 року в сумі 602 319 грн., - за вересень 2015 року в сумі 2 151 077 грн., - за листопад 2015 року в сумі 2 030 400 грн., - за лютий 2016 року в сумі 26 073 грн., - за червень 2016 року в сумі 17 750 грн.; 3) п.41 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України - встановлено факти завищення сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду р.19 декларації з ПДВ на загальну суму 5 809 864 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом 12.01.2017 було винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0000091400 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 7 429 265 грн., в т.ч.: 4 844 284 грн. основного платежу, та 2 584 981 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.131, 136-137); - № 0000071400 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 6 262 424 грн., в т.ч.: 5 792 703 грн. основного платежу, 469 721 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.132, 134-135); - № 0000081400 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 628 387 грн. (т.1 а.с.133).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов`язку платника податків кореспондує визначене пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів.

Таким чином, суд звертає увагу, що фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, та враховуючи вимоги постанови Верховного Суду від 09 квітня 2019 року, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування та нарахування позивачем податкового зобов`язання та податкового кредиту та відповідне його відображення у податковій звітності за господарськими операціями з його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю СКАЙСТАР ПЛЮС , Товариством з обмеженою відповідальністю СІМА-ІНВЕСТ , Товариством з обмеженою відповідальністю Агростар ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмаслотрейд , Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТА Україна , Товариством з обмеженою відповідальністю ДІЗАЛ , Товариством з обмеженою відповідальністю МІДАСТРЕЙДІНГ , Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЙДА МП .

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ МП Вайда , було укладено Договір поставки №17111406 від 17.11.2014р. (т.1,а.с.138-141). Предмет договору: насіння соняшнику. Відповідно до п. 4 Договору, якість товару повинна відповідати наступним базисним нормам: вологість - максимально 8 %; смітна домішка - максимально 3 %; натура - не менше 330.

Факт виконання сторони взятих на себе зобов`язань підтверджується:

- видатковими накладними: №РН-0000001 від 17.11.2014 р., №РН-0000005 від 18.11.2014 р., №РН-0000009 від 19.11.2014 р., № РН-0000013 від 20.11.2014 р., № РН-0000017 від 21.11.2014 р., № РН-000090 від 16.02.2015 р., № РН-000095 від 17.02.2015 р., № РН-000098 від 18.02.2015 р., № РН-000102 від 19.02.2015 р., № РН-000107 від 20.02.2015 р., № РН-000111 від 21.02.2015 р. (т.1 а.с.142, 154, 166, 177, 188, 200, 209, 219, 227, 237, 246);

- товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.143-150, 155-162, 167-173, 178-184, 189-195, 201-205, 210-214, 220-224, 228-232, 238-242, 247-251);

- рахунками-фактури: № СФ- 0000001 від 17.11.1014 р., № СФ- 0000005 від 18.11.1014 р., № СФ- 0000009 від 19.11.1014 р., № СФ- 0000013 від 20.11.1014 р., № СФ- 0000017 від 21.11.1014 р., № СФ- 0000090 від 16.02.1015 р., № СФ- 0000095 від 17.02.1015 р., № СФ- 0000098 від 18.02.1015 р., № СФ- 0000102 від 19.02.1015 р., № СФ- 0000107 від 20.02.1015 р., № СФ- 0000111 від 21.02.1015 р. (т.1 а.с.151, 163, 174, 185, 196, 206, 215, 225, 233, 243, т.2 а.с.1);

- банківськими виписками (т.1 а.с.152, 164, 175, 186, 197-198, 207, 216-217, 234-235, 244, т.2 а.с.2-3);

- податковими накладними: №1/2 від 17.11.2014 р., №5/2 від 18.11.2014 р., №9/2 від 19.11.2014 р., №13/2 від 20.11.2014 р., №17/2 від 21.11.2014 р., №40/2 від 16.02.2015 р., №45/2 від 17.02.2015 р., №48/2 від 18.02.2015 р., №52/2 від 19.02.2015 р., №57/2 від 20.02.2015 р., №61/2 від 21.02.2015 р. (т.1 а.с.153, 165, 176, 187, 199, 208, 218, 226, 236, 245, т.2 а.с.4);

- Книгою відвантажувань за листопад 2014 р. (т.2 а.с.5-7), за лютий 2015 р. (т.2 а.с.8-12).

Суд зазначає, що зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлене насіння соняшнику відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, зокрема щодо вологості, смітної домішки та натури (т. 1,а.с. 143-150,155-173,178-184,189-195,201-214,220-224,228-232,238-242,247-251).

Крім того, дослідивши копії товарно - транспортних накладних, встановлено, що вони містять дані про автомобілі, якими здійснювалось перевезення соняшнику, прізвища водіїв, які здійснювали перевезення та завірені печатками ТОВ МП Вайда та ТОВ Гідросенд .

Фактичне отримання насіння соняшнику підтверджено копією книги відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, що ведеться на ТОВ Гідросенд (т.2,а.с.5-12).

ТОВ МП Вайда зареєстроване платником ПДВ -01.01.2014, дата анулювання реєстрації- 17.11.2015 (т.7,а.с120).

Період правовідносин - листопад 2014, лютий 2015.

Стосовно, реальності господарських операцій позивача з ТОВ Агростар ЛТД , судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю Гідросенд та ТОВ Агростар ЛТД було укладено Договір поставки №23031501 від 23.03.2015р. (т.2,а.с.13-16). Предмет договору: насіння соняшнику. Відповідно до п. 4 Договору, якість товару повинна відповідати наступним базисним нормам: вологість - максимально 8 %; смітна домішка - максимально 3 %; натура - не менше 330.

Відповідно до умов даного договору, ТОВ "АГРОСТАР ЛТД" поставило позивачу насіння соняшнику, що також підтверджено: - видатковими накладними: № РН-0000009 від 20.04.2015 р., № РН-0000010 від 21.04.2015 р., № РН-0000011 від 22.04.2015 р., № РН-0000012 від 23.04.2015 р., № РН-0000013 від 24.04.2015 р., № РН-0000014 від 27.04.2015 р., № РН-0000015 від 28.04.2015 р., № РН-0000016 від 29.04.2015 р., № РН-0000017 від 30.04.2015 р., № РН-0000002 від 23.03.2015 р., № РН-0000003 від 24.03.2015 р., № РН-0000004 від 25.03.2015 р., № РН-0000005 від 26.03.2015 р., № РН-0000006 від 27.03.2015 р., № РН-0000007 від 30.03.2015 р., № РН-0000008 від 31.03.2015 р. (т.2 а.с.17, 24, 31, 38, 45, 51, 58, 65, 71, 76, 82, 90, 96, 105, 112, 117);

- товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.18-21, 25-28, 32-35, 39-42, 46-49, 52-55, 59-62, 66-68, 72-74, 77-81, 83-87, 91-95, 97-102, 106-111, 113-116, 118-121);

- рахунками-фактури: № СФ- 0000005 від 20.04.2015 р., № СФ- 0000006 від 21.04.2015 р., № СФ- 0000007 від 22.04.2015 р., № СФ- 0000008 від 23.04.2015 р., № СФ- 0000009 від 24.04.2015 р., № СФ- 0000010 від 27.04.2015 р., № СФ- 0000011 від 28.04.2015 р., № СФ- 0000011 від 28.04.2015 р. на ВН № РН-0000016 та № РН-0000017, № СФ- 0000002 від 23.03.2015 р. на ВН № РН-0000002 та № РН-0000003, № СФ- 0000003 від 25.03.2015 р. на ВН № РН-0000004 та № РН-0000005, № СФ- 0000004 від 25.03.2015 р. на ВН №№РН-0000006, РН-0000007 і РН-0000008 (т.2 а.с.22, 29, 36, 43, 49а, 56, 63, 69, 88, 103, 122);

- податковими накладними: №1/2 від 20.04.2015 р., №2/2 від 21.04.2015 р., №3/2 від 22.04.2015 р., №4/2 від 23.04.2015 р., №5/2 від 24.04.2015 р., №6/2 від 27.04.2015 р., №7/2 від 28.04.2015 р., №8/2 від 29.04.2015 р., №9/2 від 30.04.2015 р., №1/2 від 23.03.2015 р. на ВН № РН-0000002 і № РН-0000003, №2/2 від 25.03.2015 р. на ВН № РН-0000004 і № РН-0000005, №4/2 від 30.03.2015 р. на ВН № РН-0000006, № РН-0000007, № РН-0000008 (т.2 а.с.23, 30, 37, 44, 50, 57, 64, 70, 75, 89, 104, 123);

- картками рахунку 631 за січень 2014 - грудень 2015 р. (т.2 а.с.124-128);

- банківськими виписками (т.2 а.с.129-138).

Суд зазначає, що зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлене насіння соняшнику відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, зокрема щодо вологості, смітної домішки та натури (т.2,а.с. 18-21,25-29,32-35,39-42,46-49,52-55,59-62,66-68,72-74,77-81,83-88,91-95,97-102,106-111,113-116,119-121).

Крім того, дослідивши копії товарно - транспортних накладних, встановлено, що вони містять дані про автомобілі, якими здійснювалось перевезення соняшнику, прізвища водіїв, які здійснювали перевезення та завірені печатками ТОВ Агростар ЛТД та ТОВ Гідросенд .

ТОВ Агростар ЛТД зареєстроване платником ПДВ - 01.01.2014, дата анулювання реєстрації- 15.10.2015 (т.7,а.с.15).

Період правовідносин - березень - квітень 2015 року.

Також, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року, вказано на те, що судами не перевірено доводи відповідача щодо наявності матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №3201505039000004 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, а також не з`ясовано стан відповідної кримінальної справи, не перевірено наявність чи відсутність вироку.

Відповідно до пояснень представника відповідача, судом встановлено, що відповідний вирок - відсутній.

Враховуючи дану інформацію суд зазначає, що оскільки укладений з контрагентом правочин не визнаний владним суб`єктом нікчемним чи недійсним у судовому порядку, а з огляду на сукупність добутих судом доказів то даний правочин явно та однозначно не відповідає ознакам нікчемних правочинів згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, то суд вважає, що у силу ст.ст. 215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.

Досліджуючи правовідносини позивача з ТОВ Сіма-Інвест , судом встановлено наступне.

ТОВ Гідросенд та ТОВ Сіма-Інвест , укладено Договір на переробку давальницької сировини №12021503 від 12.02.2015р. (т.2, а.с.141-144). Предмет договору: роботи з переробки давальницької сировини (насіння соняшнику) у готову продукцію (олія соняшникова, шрот соняшника).

Зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлене на переробку насіння соняшнику відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, -зокрема щодо вологості, смітної домішки та натури (т.2, а.с.151-154, 156-157, 165-166, 175-177, 186-206, 214-227, 238-250, т.3,а.с. 1-13, 23-29).

Також, укладено Договір поставки №12025104 від 12.02.2015р. (т.2, а.с. 145-147). Предмет договору: постачання олії соняшника за ціною, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем (ТОВ Гідросенд ). Якість товару, що є предметом поставки за договором повинна відповідати вимогам відповідної технічної документації (ТУ, ДСТУ, тощо), сертифікату про якість, санітарним та медико-біологічним вимогам. Відповідно пп. 2.3 п. 2 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата відмітки базису поставки на товарно - транспортних накладних продавця.

Договір поставки №12025105 від 12.02.2015р. (т.2,а.с.148-149а). Предмет договору: постачання шроту соняшника за ціною, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем (ТОВ Гідросенд ). Якість товару, що є предметом поставки за договором повинна відповідати вимогам відповідної технічної документації (ТУ, ДСТУ, тощо), сертифікату про якість, санітарним та медико-біологічним вимогам. Відповідно пп. 2.3 п. 2 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата відмітки базису поставки на товарно - транспортних накладних продавця.

Виконання сторонами взятих на себе зобов`язань підтверджено:

- видатковими накладними: № РН-0000050 від 12.02.2015 р. (у переробку), № РН-0000051 від 12.02.2015 року (у переробку), № РН-0000055 від 13.02.2015 р., № РН-0000093 від 20.02.2015 р. (у переробку), № РН-0000092 від 23.02.2015 р., № РН-0000095 від 24.02.2015 р. (у переробку), № РН-0000094 від 25.02.2015 р., № РН-0000099 від 25.02.2,015 р. (у переробку), № РН-0000100 від 26.02.2015 р., № РН-0000106 від 26.02.2015 р. (у переробку), № РН-0000105 від 27.02.2015 р., № РН-0000117 від 27.02.2015 р. (у переробку), № РН-0000118 від 28.02.2015 р. (у переробку), № РН-0000111 від 28.02.2015 р., № РН-0000119 від 01.03.2015 р. (у переробку), № РН-0000114 від 02.03.2015 р. (т.2 а.с.150, 155, 161, 164, 170, 174, 181, 185, 209, 213, 231, 235-236, т.3 а.с.17, 22, 33);

- товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.151-154, 156-157, 165-166, 175-177, 186-206, 214-227, 237-250, т.3 а.с.1-13, 23-29);

- рахунками на оплату: № 12 від 13.02.2015 р., № 18 від 23.02.2015 р., № 19 від 25.02.2015 р., № 20 від 26.02.2015 р., № 21 від 27.02.2015 р., № 22 від 28.02.2015 р., № 23 від 02.03.2015 р. (т.2 а.с.158, 167, 178, 207, 228, т.3 а.с.14, 30);

- поверненнями постачальнику: № 12 від 13.02.2015 р., № 18 від 23.02.2015 р., № 19 від 25.02.2015 р., № 20 від 26.02.2015 р., № 21 від 27.02.2015 р., № 22 від 28.02.2015 р., № 23 від 02.03.2015 р. (т.2 а.с.159, 168, 179, 208, 229, т.3 а.с.15, 31);

- Актами надання послуг з переробки: № 12 від 13.02.2015 р., № 18 від 23.02.2015 р., № 19 від 25.02.2015 р., № 20 від 26.02.2015 р., № 21 від 27.02.2015 р., № 22 від 28.02.2015 р., № 23 від 02.03.2015 р. (т.2 а.с.160, 169, 180, 208а, 230, т.3 а.с.16, 32);

- рахунками-фактури: № СФ-0000050 від 13.02.2015 р., № СФ-0000080 від 23.02.2015 р., № СФ-0000081 від 25.02.2015 р., № СФ-0000085 від 26.02.2015 р., № СФ-0000090 від 27.02.2015 р., № СФ-0000094 від 28.02.2015 р., № СФ-0000097 від 02.03.2015 р. (т.2 а.с.162, 171, 182, 210, 232, т.3 а.с.18, 34);

- податковими накладними: № 11 від 13.02.2015 р., № 25 від 23.02.2015 р., № 26 від 25.02.2015 р., № 27 від 26.02.2015 р., № 35 від 27.02.2015 р., № 39 від 28.02.2015 р., № 1 від 02.02.2015 р. (т.2 а.с.163, 173, 184, 212, 234, т.3 а.с.20, 36);

- угодами про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: № 3 від 23.02.2015 р., № 4 від 25.02.2015 р., № 5 від 26.02.2015 р., № 6 від 27.02.2015 р., № 7 від 28.02.2015 р., № 8 від 02.03.2015 р. (т.2 а.с.172, 183, 211, 233, т.3 а.с.19, 35);

- Актом взаємозаліку: № 7 від 28.02.2015 р., № 11 від 31.03.2015 р. (т.3 а.с.21, 37);

- картками-рахунку № 631 за лютий і березень 2015 р. (т.3 а.с.38-39);

- Книгами відвантажувань (витяги) за лютий-березень 2015 р. (т.3 а.с.40-47).

Крім того, дослідивши копії товарно - транспортних накладних, встановлено, що вони містять дані про автомобілі, якими здійснювалось перевезення соняшнику, прізвища водіїв, які здійснювали перевезення, дані про супровідні документи на вантаж, дані щодо договогору, на підставі якого здійснювалось перевезення соняшнику та завірені печатками ТОВ Сіма-Інвест та ТОВ Гідросенд .

Фактичне отримання насіння соняшнику підтверджено копією книги відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, що ведеться на ТОВ Гідросенд (т.З,а.с.40-47).

ТОВ Сіма-Інвест зареєстроване платником ПДВ - 28.04.2010, дата анулювання реєстрації -10.08.2015 (т.7,а.с.117).

Період правовідносин - лютий та березень 2015 року.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ Дізал судом встановлено.

ТОВ Гідросенд та ТОВ Дізал 13.02.2015 між було укладено договір на переробку давальницької сировини (насіння соняшника) в готову продукцію № 13021509 (т.3 а.с.48-51).

13.02.2015 між ТОВ "ДІЗАЛ" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки олії соняшнику №13021510 (т.3 а.с.52-54) та шроту соняшника №13021511 (т.3 а.с.55-57).

Виконання сторонами взятих на себе зобов`язань підтверджено: - видатковою накладною: №РН-010301 від 01.03.2015 (у переробку), № РН-020303 від 02.03.2015 (т.3 а.с.58, 65); - товарно-транспортними накладними (т.3 а.с.59-61); - рахунком на оплату: № 24 від 02.03.2015 (т.3 а.с.62); - поверненням постачальнику: № 24 від 02.03.2015 р. (т.3 а.с.63); - Актом надання послуг з переробки: № 24 від 02.03.2015 р. (т.3 а.с.64); - рахунком-фактури № СФ-0000021 від 02.03.2015 р. (т.3 а.с.66); - податковою накладною № 3 від 02.03.2015 р. (т.3 а.с.67); - Актом взаємозаліку № 10 від 31.03.2015 р. (т.3 а.с.68); - карткою рахунку 631 за березень 2015 р. (т.3 а.с.69) та Книгою відвантажувань (витяг) (т.3 а.с.70-72).

Зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлене на переробку насіння соняшнику відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, -зокрема щодо вологості, смітної домішки та натури (т.3,а.с.59-61).

Крім того, дослідивши копії товарно -транспортних накладних, встановлено, що вони містять дані про автомобілі, якими здійснювалось перевезення соняшнику, прізвища водіїв, які здійснювали перевезення, дані про супровідні документи на вантаж, дані щодо договогору, на підставі якого здійснювалось перевезення соняшнику та завірені печатками ТОВ Дізал та ТОВ Гідросенд .

Фактичне отримання насіння соняшнику підтверджено копією книги відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, що ведеться на ТОВ Гідросенд (т.3,а.с.70-72).

ТОВ Дізал зареєстроване платником ПДВ - 01.11.2012, дата анулювання реєстрації - 06.08.2015 (т.7,а.с.118).

Період правовідносин - березень 2015 року.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ Укрмаслотрейд .

Судом встановлено, що ТОВ Гідросенд та ТОВ Укрмаслотрейд , укладено Договір перевезення вантажу №04011610 від 04.01.2016. (т.3, а.с.73-75). Предмет договору: послуги з перевезення вантажів (т.3, а.с.73-75).

Факт надання вищевказаних послуг підтверджено:

- Актами надання послуг: № 157 від 19.02.2016 р., № 158 від 20.02.2016 р., № 159 від 22.02.2016 р., № 162 від 22.02.2016 р., № 163 від 22.02.2016 р., № 164 від 22.02.2016 р., № 165 від 22.02.2016 р., № 173 від 22.02.2016 р., № 201 від 25.02.2016 р., № 174 від 27.02.2016 р., № 202 від 28.02.2016 р. (т.3 а.с.76, 80, 84, 88, 92, 96, 100, 104, 108, 112, 115);

- товарно-транспортними накладними (т.3 а.с.77, 81, 85, 89, 93, 97, 101, 105, 109, 113, 116);

- рахунками на оплату: № 82 від 19.02.2016 р., № 83 від 20.02.2016 р., № 84 від 22.02.2016 р., № 87 від 22.02.2016 р., № 88 від 22.02.2016 р., № 89 від 22.02.2016 р., № 90 від 22.02.2016 р., № 99 від 22.02.2016 р., № 124 від 25.02.2016 р., № 125 від 28.02.2016 р. (т.3 а.с.78, 82, 86, 90, 94, 98, 102, 106, 110, 117);

- податковими накладними: № 57 від 19.02.2015 р, № 58 від 20.02.2015 р., № 59 від 22.02.2015 р., № 62 від 22.02.2015 р., № 63 від 22.02.2015 р., № 64 від 22.02.2015 р., № 65 від 22.02.2015 р., № 82 від 22.02.2015 р., № 136 від 25.02.2015 р., № 83 від 27.02.2015 р., № 135 від 28.02.2015 р. (т.3 а.с.79, 83, 87, 91, 95, 99, 103, 107, 111, 114, 118);

- банківськими виписками (т.3 а.с.119-121).

Зміст долучених до матеріалів позову копій товарно - транспортних накладних свідчить, що вони містять всі необхідні дані, які визначені договором про перевезення вантажу: найменування автомобільного перевізника, найменування автомобілів, якими здійснювалось перевезення, прізвища водіїв, пункти навантаження та розвантаження, відмітку лабораторії (т.3, а.с.77, 81, 85, 89, 93, 97, 101, 105, 109, 113, 116).

ТОВ Укрмаслотрейд зареєстроване платником ПДВ з 01.11.2014 по теперішній час (т.7, а.с.116).

Період правовідносин - лютий 2016 року.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ Мідас Трейдинг .

Судом встановлено, що ТОВ Гідросенд та ТОВ Мідас Трейдинг , укладено Договір поставки №29/058 від 29.05.2016р. (т.3,а.с.122-125). Предмет договору: постачання яєчного порошку. Якість товару, що є предметом поставки за договором повинна відповідати вимогам відповідної технічної документації (ТУ, ДСТУ, тощо), сертифікату про якість, санітарним та медико-біологічним вимогам.

Факт надання вищевказаних послуг підтверджено: - видатковою накладною № МДТ - 000011 від 03.06.2016 р. (т.3 а.с.126); - Актом приймання-передачі (т.3 а.с.127); - товарно-транспортною накладною (т.3 а.с.128); - податковою накладною № 11 від 03.06.2016 р. (т.3 а.с.129); - банківськими виписками (т.3 а.с.130-131).

Зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлений яєчний порошок відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, містить відомості про автомобіль, яким здійснювалось перевезення, прізвище водія та дані щодо супровідних документів на вантаж (т.3,128).

ТОВ Мідас Трейдинг зареєстроване платником ПДВ -01.04.2016, дата анулювання реєстрації -29.09.2017 (т.7 а.с.119).

Період правовідносин - червень 2016 року.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ Скайстар плюс судом встановлено наступне.

ТОВ Гідросенд та ТОВ Скайстар плюс укладено Договір на переробку давальницької сировини №14041507 від 14.04.2015р. (т.4, а.с.13-19). Предмет договору: роботи з переробки давальницької сировини (насіння соняшнику) у готову продукцію (олія соняшникова, шрот соняшника).

На підтвердження вищевказаних обставин до матеріалів справи надано:

- видаткові накладні: № 1 від 14.04.2015 р. (у переробку), № 4 від 15.04.2015 р., № 2 від 15.04.2015 р. (у переробку), № 10 від 16.04.2015 р., № 3 від 16.04.2015 р. (у переробку), № 14 від 17.04.2015 р, № 4 від 19.04.2015 р. (у переробку), № 5 від 27.04.2015 р. (у переробку), № 25 від 28.04.2015 р., № 7 від 29.04.2015 р. (у переробку), № 32 від 30.04.2015 р., № 22 від 20.04.2015 р., № 6 від 28.04.2015 р. (у переробку), № 8 від 04.05.2015 р. (у переробку), № 35 від 05.05.2015 р., № 9 від 06.05.2015 (у переробку), № 39 від 07.05.2015 р., № 10 від 07.05.2015 р. (у переробку), № 43 від 08.05.2015 р., №11 від 11.05.2015 р. (у переробку), № 49 від 12.05.2015 р., № 12 від 12.05.2015 р. (у переробку), № 52 від 13.05.2015 р., № 13 від 13.05.2015 р. (у переробку), № 56 від 14.05.2015 р., № 14 від 14.05.2015 р. (у переробку), № 59 від 15.05.2015 р. (т.4 а.с.23, 40, 43, 69, 72, 93, 96, 130, 139, 142, 161, 165, 168, 176, т.5 а.с.3, 6, 16, 19, 41, 44, 71, 74, 87, 90, 103, 106, 117);

- товарно-транспортні накладні (т.4 а.с.24-36, 44-65, 73-89, 97-120, 131-135, 143-157, 169-175, 177-184, т.5 а.с.7-12, 20-37, 45-67, 75-83, 91-99, 107-113);

- рахунки на оплату: № 52 від 15.04.2015 р., № 4 від 15.04.2015 р., № 54 від 16.04.2015 р., № 10 від 16.04.2015 р., №55 від 17.04.2015 р., № 14 від 17.04.2015 р., № 58 від 20.04.2015 р., № 61 від 29.04.2015 р., № 29 від 29.04.2015 р., № 60 від 28.04.2015 р., № 25 від 28.04.2015 р., № 63 від 30.04.2015 р., № 32 від 30.04.2015 р., № 22 від 20.04.2015 р., № 65 від 05.05.2015 р., № 35 від 05.05.2015 р., № 68 від 07.05.2015 р., № 39 від 07.05.2015 р., № 70 від 08.05.2015 р., № 43 від 08.05.2015 р., № 72 від 12.05.2015 р., № 49 від 12.05.2015 р., № 73 від 13.05.2015 р., № 52 від 13.05.2015 р., № 75 від 14.05.2015 р., № 56 від 14.05.2015 р., № 77 від 15.05.2015 р., № 59 від 15.05.2015 р. (т.4 а.с.37, 41, 66, 70, 90, 94, 121, 124, 128, 136, 140, 158, 162, 166, 185, т.5 а.с.4, 13, 17, 38, 42, 68, 72, 84, 88, 100, 104, 114, 118);

- Акти надання послуг з переробки сировини: № 52 від 15.04.2015 р., № 54 від 16.04.2015 р., № 55 від 17.04.2015 р., № 58 від 20.04.2015 р., № 61 від 29.04.2015 р., № 60 від 28.04.2015, №63 від 30.04.2015 р., № 65 від 05.05.2015 р., № 68 від 07.05.2015 р., № 70 від 08.05.2015 р., № 72 від 12.05.2015 р., № 73 від 13.05.2015 р., № 75 від 14.05.2015 р., № 77 від 15.05.2015 р. (т.4 а.с.38, 67, 91, 122, 125, 137, 159, т.5 а.с.1, 14, 39, 69, 85, 101, 115);

- повернення постачальнику: № 52 від 15.04.2015 р., № 54 від 16.04.2015 р., № 55 від 17.04.2015 р., № 58 від 20.04.2015 р., № 61 від 29.04.2015 р., № 60 від 28.04.2015 р., № 63 від 30.04.2015 р., № 65 від 05.05.2015 р., № 68 від 07.05.2015 р., № 70 від 08.05.2015 р., № 72 від 12.05.2015 р., № 73 від 13.05.2015 р., № 75 від 14.05.2015 р., № 77 від 15.05.2015 р. (т.4 а.с.39, 68, 92, 123, 126, 138, 160, т.5 а.с.2, 15, 40, 70, 86, 102, 116);

- податкові накладні: № 4 від 15.04.2015 р., № 10 від 16.04.2015 р., № 14 від 17.04.2015 р., № 29 від 29.04.2015 р., № 29 від 29.04.2015 р., № 25 від 28.04.2015 р., № 32 від 30.04.2015 р., № 22 від 20.04.2015 р., № 3 від 05.05.2015 р., № 7 від 07.05.2015 р., № 11 від 08.05.2015 р., № 17 від 12.05.2015 р., № 20 від 13.05.2015 р., № 24 від 14.05.2015 р., № 27 від 15.05.2015 р. (т.4 а.с.42, 71, 95, 127, 129, 141, 163, 167, т.5 а.с.5, 18, 43, 73, 89, 105, 119);

- Акти взаємозаліку: № 19 від 30.04.2015 р, № 25 від 31.05.2015 р. (т.4 а.с.164, т.5 а.с.120);

- Книги відвантажень (витяги) за квітень, травень 2015 р. (т.5 а.с.121-128, 129-134а).

Зміст долучених до матеріалів позову товарно - транспортних накладних свідчить, що поставлене на переробку насіння соняшнику відповідає умовам щодо якості, які визначені умовами договору, -зокрема щодо вологості, смітної домішки та натури. Крім того, товарно транспортні накладні містять відомості про автомобілі, якими здійснювалось перевезення, прізвища водіїв, дані про автомобільних перевізників, дані про пункти навантаження та розвантаження, дані про договори, на підставі яких здійснювалась поставка. Також у вказаних ТТН наявні відмітки лабораторій. (т.4, а.с.24-36, 44-65, 75-89, 97-119, 131-135, 143-156, 169-175, 177-184, т.5 а.с.7-12, 20-37, 45-67, 75-84, 91-99, 107-113).

Фактичне отримання насіння соняшнику підтверджено копією книги відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, що ведеться на ТОВ Гідросенд (т.5, а.с.121-134).

ТОВ Скайстар плюс зареєстроване платником ПДВ - 01.01.2015, дата анулювання реєстрації -30.11.2016 (т.7,а.с113).

Період правовідносин - квітень - травень 2015.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ Мета Україна .

Судом встановлено, що позивачем та ТОВ Мета Україна укладено, Договір поставки запчастин та копмлектуючих до обладнання по переробці насіння олійних культур №1906 від 19.06.2014р. (т.3,а.с.132-133). Предмет договору: постачання запчастин та копмлектуючих до обладнання по переробці насіння олійних культур. Згідно з умовами викладеними в п.1.3 Договору - асортимент, кількість, ціна за одиницю визначається в специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

На підтвердження вищевказаних обставин до матеріалів справи надано: видаткову накладну № 0511-1 від 05.11.2014 р. (т.3 а.с.134); товарно-транспортну накладну (т.3 а.с.135); банківськими виписками: (т.3 а.с.136, 139, 142, 146, 148); рахунки: № 1511-1 від 15.11.2013 р., № 2502-1 від 25.02.2014 р., № 2110-1 від 21.10.2014 р., № 0511-1 від 05.11.2014 р., № 0511-1 від 05.11.2014 р. (т.3 а.с.137, 140, 143, 147, 149); податкові накладні: № 1 від 19.11.2013 р., № 1 від 26.02.2014 р., № 2 від 24.10.2014 р., № 1 від 05.11.2014 р. (т.3 а.с.138, 141, 144, 145).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентів.

Отримані від вказаних контрагентів товари були в подальшому реалізованими, що підтверджено відповідними доказами, щодо подальшої реалізації товару, який був отриманий в результаті переробки насіння соняшника, отриманого від контрагенів-постачальників (Т.7 а.с.164-239).

Судом також враховано наступні обставини. Основним видом господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Гідросенд за КВЕД 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів.

Характер господарських операцій ТОВ Гідросенд з контрагентами, що зазначені в Акті перевірки, в основному, складається з придбання насіння соняшника згідно укладених договорів поставки, а також переробка насіння соняшника на шрот соняшниковий і олію нерафіновану невиморожену 1 ґатунку (сирець) згідно укладених договорів переробки давальницької сировини. Після переробки отримані олія (сирець) і шрот повертаються Замовнику. В подальшому, за домовленості і укладанні договорів поставки, ці продукти переробки можуть бути передані ТОВ Гідросенд .

Для виконання зазначених договорів у ТОВ Гідросенд наявний у необхідній кількості виробничий персонал, наявні і основні засоби, зокрема, будівлі та споруди, виробниче обладнання з виготовлення олії соняшникової, гранулювання макухи та очищення перліту, елеватор для зберігання насіння соняшника, а також обладнання по виготовленню майонезу, кетчупу, гірчиці.

Отримана після первинної переробки олія соняшникова 1-го ґатунку (сирець) проходить поглиблену ступінь обробки і реалізується відповідно до укладених договорів і зовнішньоекономічних контрактів.

Шрот соняшниковий також реалізується відповідно до укладених договорів і зовнішньоекономічних контрактів.

Яєчний порошок використовується при виготовленні майонезу.

В роздрібній торгівлі готова продукція ТОВ Гідросенд реалізовується під торговою маркою Кухар Рішельє .

Таким чином, судом встановлено, що надані позивачем документи на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені контрагентами у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з контрагентами договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Судом встановлено, що укладені позивачем з контрагентами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача, що позбавляли б позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки стосовно контрагентів позивача, не приймається судом до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки стосовно вказаних підприємств, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з контрагентами правочинів.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем товарів виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Також суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов`язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв`язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов`язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Крім того, суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16, від 31 січня 2019 року у справі №П/811/1930/17.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю СКАЙСТАР ПЛЮС , Товариством з обмеженою відповідальністю СІМА-ІНВЕСТ , Товариством з обмеженою відповідальністю Агростар ЛТД , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмаслотрейд , Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТА Україна , Товариством з обмеженою відповідальністю ДІЗАЛ , Товариством з обмеженою відповідальністю МІДАСТРЕЙДІНГ , Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЙДА МП вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов`язанням від сплати податків.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Суд звертає свою увагу на те, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судом фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов`язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень 12.01.2017 р. № 0000071400, № 0000081400 та № 0000091400, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Крім того, 20.08.2019 (вх.№ 13502) представником позивача надано заяву про відшкодування судових витрат, які складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14400 грн.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги від 27.05.2019, додаток № 1 до договору від 27.05.2019, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 606, копію рахунку за надання послуг адвоката, акт виконаних робіт від 08.08.2019, та платіжне доручення № 2819 від 08.08.2019.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, судові витрати на оплату професійної правничої допомоги підтверджуються належними доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даної вимоги та присудження на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Гідросенд (вул. Молодіжна, 65, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27552, ЄДРПОУ: 34996776) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, ЄДРПОУ: 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12.01.2017 р. №0000071400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12.01.2017 р. №0000081400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12.01.2017 р. №0000091400.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Гідросенд з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судові витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14400 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула