Рішення

від 28.08.2019 по справі 620/938/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2019 року Чернігів Справа № 620/938/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Єгуновій О.М.,

за участю представника позивача Карети О.О., представника відповідача Савченко І.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Магістраль-2016 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Магістраль-2016 звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р ) № 0007041407 від 26.12.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, в розмірі 343755,00 грн. з яких 275004,00 грн. за основним платежем та 68751,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 06.12.2018 № 7375/18-28-14-07/40558762/195, яким встановлено заниження податку на додану вартість, оскільки висновки викладені у акті спростовуються первинними документами щодо фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом постачальником.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БК СІРІУС встановлено порушення вимог підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2017 року на загальну суму 275004,00 грн.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Сумській області Поповською Ю.О., старшим державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Сумській області Клименко Т.Л. на підставі направлень від 21.11.2018 № 2543/14-04, № 2542/14-07, виданих Головним управлінням ДФС у Сумській області, наказу Головного управління ДФС у Сумській області від 21.11.2018 № 2005 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БК СІРІУС за грудень 2017 року.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем складено акт від 06.12.2018 № 7375/18-28-14-07/40558762 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Магістраль-2016 код ЄДРПОУ 40558762 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БК СІРІУС код ЄДРПОУ 41622079 за грудень 2017 року (а.с. 96-119), яким зафіксовано порушення позивачем підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 275004,00 грн. в тому числі за грудень 2017 року на суму 275004,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 № 0007041407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 343755,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 275004,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) 68751,00 грн. (а.с. 86).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, частиною другою статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акта від 06.12.2018 № 7375/18-28-14-07/40558762, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ БК СІРІУС , а також встановлення проведення фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, які не мають реального характеру.

Судом встановлено, що між ТОВ БК СІРІУС (постачальник) та ПП Магістраль-2016 (покупець) було укладено договір поставки продукції від 13.12.2017 № 13/12/17, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) погоджені сторонами будівельні матеріали, обладнання, інструменти у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити за неї грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: накладних від 25.12.2017 № 26 на суму з ПДВ 470376,20 грн., від 25.12.2017 № 25 на суму з ПДВ 475119,55 грн., від 26.12.2017 № 28 на суму з ПДВ 386819,66 грн., від 26.12.2017 № 27 на суму з ПДВ 187853,35 грн., накладної на суму 129853,92 грн.; товарно-транспортних накладних від 25.12.2017, від 26.12.2017, від 27.12.2017, від 28.12.2017, від 29.12.2017; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, податкових накладних від 26.12.2017 № 28 на загальну суму коштів 386819,66 грн., від 26.12.2017 № 27 на загальну суму 187853,35 грн., від 25.12.2017 № 26 на загальну суму 470376,20 грн., від 25.12.2017 № 25 на загальну суму 475119,55 грн., від 25.12.2017 № 24 на загальну суму 129853,92 грн.; квитанції про реєстрацію податкових накладних від 29.12.2017 (а.с. 28-32, 33-76, 77, 196-197, 189, 199-200, 187-188, 190-191, 193-194).

Також, на підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано копії: акту списання будівельних матеріалів рах. 205 від 31.12.2018 (а.с. 185-186).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є такими, що фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність здійснення господарських операцій.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що за отримані товарно-матеріальні цінності не проводилися розрахунки, оскільки використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності підтверджується актом списання будівельних матеріалів, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 щодо оприбуткування придбаного товару.

Крім того, на підтвердження отримання позивачем обґрунтованої податкової вигоди надано виписані податкові накладні від 26.12.2017 № 28 на загальну суму коштів 386819,66 грн., від 26.12.2017 № 27 на загальну суму 187853,35 грн., від 25.12.2017 № 26 на загальну суму 470376,20 грн., від 25.12.2017 № 25 на загальну суму 475119,55 грн., від 25.12.2017 № 24 на загальну суму 129853,92 грн. та квитанції про їх реєстрацію.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на те, що вищевказані податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями, свідчать про те, що податкові накладні були складені платником ПДВ за реальною операцією та на правильну дату. Податковим кодексом України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, належним чином складена та зареєстрована податкова накладна є єдиною підставою для формування податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого підтвердження.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16, постанові від 05.02.2019 у справі № 2а-0870/7162/11, постанові від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, постанові від 11.04.2019 у справі №П/811/1761/16.

Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем для перевірки сертифікатів якості продукції, суд зазначає, що ці документи за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію щодо відповідності товарів стандартам та технічним умовам та не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ БК СІРІУС щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізованих позивачу, оскільки такі дані не оформлено рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує безперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що ПП Магістраль-2016 є учасником у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018201170000026 від 16.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України, а ТОВ БК СІРІУС є учасником у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101100000197 від 07.06.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відкриття кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; зловживання владою або службовим становищем не можуть бути враховані як доказ фіктивності господарських операцій позивача.

При дослідженні наданих до матеріалів справи первинних документів, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ БК СІРІУС у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та контрагентом мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та були належним чином відображені у податковій звітності, а тому податкове повідомлення-рішення (форма Р ) № 0007041407 від 26.12.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, в розмірі 343755,00 грн. з яких 275004,00 грн. за основним платежем та 68751,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Приватного підприємства Магістраль-2016 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь Приватного підприємства Магістраль-2016 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 5156,33 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства Магістраль-2016 (вул. Ярослава Мудрого, буд. 20, кв. 29, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, код ЄДОПРУ 40558762) до Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р ) Головного управління ДФС у Сумській області від 26.12.2018 № 0007041407.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь Приватного підприємства Магістраль-2016 судовий збір в розмірі 5156,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2019 року.

Суддя В.О. Непочатих