Постанова

від 30.01.2020 по справі 620/938/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/938/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Магістраль-2016 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Магістраль-2016 (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма Р ) № 0007041407 від 26.12.2018.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Сумській області Поповською Ю.О., старшим державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Сумській області Клименко Т.Л. на підставі направлень від 21.11.2018 № 2543/14-04, № 2542/14-07, виданих Головним управлінням ДФС у Сумській області, наказу Головного управління ДФС у Сумській області від 21.11.2018 № 2005 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БК СІРІУС за грудень 2017 року.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем складено акт від 06.12.2018 № 7375/18-28-14-07/40558762 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Магістраль-2016 код ЄДРПОУ 40558762 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ БК СІРІУС код ЄДРПОУ 41622079 за грудень 2017 року (а.с. 96-119), яким зафіксовано порушення позивачем підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 275004,00 грн. в тому числі за грудень 2017 року на суму 275004,00 грн.

Зі змісту акта від 06.12.2018 № 7375/18-28-14-07/40558762, вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ БК СІРІУС , а також встановлення проведення фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, які не мають реального характеру.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 № 0007041407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 343755,00грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 275004,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) 68751,00 грн. (а.с. 86).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між ТОВ БК СІРІУС (постачальник) та ПП Магістраль-2016 (покупець) було укладено договір поставки продукції від 13.12.2017 № 13/12/17, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) погоджені сторонами будівельні матеріали, обладнання, інструменти у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити за неї грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: накладних від 25.12.2017 № 26 на суму з ПДВ 470376,20 грн., від 25.12.2017 № 25 на суму з ПДВ 475119,55 грн., від 26.12.2017 № 28 на суму з ПДВ 386819,66 грн., від 26.12.2017 № 27 на суму з ПДВ 187853,35 грн., накладної на суму 129853,92 грн.; товарно-транспортних накладних від 25.12.2017, від 26.12.2017, від 27.12.2017, від 28.12.2017, від 29.12.2017; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, податкових накладних від 26.12.2017 № 28 на загальну суму коштів 386819,66 грн., від 26.12.2017 № 27 на загальну суму 187853,35 грн., від 25.12.2017 №26 на загальну суму 470376,20 грн., від 25.12.2017 № 25 на загальну суму 475119,55 грн., від 25.12.2017 № 24 на загальну суму 129853,92 грн.; квитанції про реєстрацію податкових накладних від 29.12.2017 (а.с.28-32, 33-76, 77, 196-197, 189, 199-200, 187-188, 190-191, 193-194).

Також, на підтвердження використання у власній господарській діяльності позивачем надано копії: акту списання будівельних матеріалів рах. 205 від 31.12.2018 (а.с. 185-186), а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 щодо оприбуткування придбаного товару.

Крім того, на підтвердження отримання позивачем обґрунтованої податкової вигоди надано виписані податкові накладні від 26.12.2017 № 28 на загальну суму коштів 386819,66 грн., від 26.12.2017 № 27 на загальну суму 187853,35 грн., від 25.12.2017 № 26 на загальну суму 470376,20 грн., від 25.12.2017 № 25 на загальну суму 475119,55 грн., від 25.12.2017.

Матеріали справи свідчать, що надані первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Також обґрунтовано відхилив доводи відповідача про ненадання позивачем для перевірки сертифікатів якості продукції, оскільки наведене не може доводити або спростовувати факт поставки товарів, та містять виключно інформацію щодо відповідності товарів стандартам та технічним умовам та не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В той же час посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявну у контролюючого органу податкову інформацію колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та непідтвердженими належними доказами.

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: