Рішення

від 10.09.2019 по справі 826/16320/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2019 року № 826/16320/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Трансмагістраль" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ (далі - позивач та/або ПрАТ СК ТРАНСМАГІСТРАЛЬ ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0055581212 від 21.09.2017 року, що прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Мотивуючі позовні вимоги позивач зазначає, що у нього обліковувалася переплата з податку на доходи (прибуток) страховика у розмірі 459006, 00 грн., яка виникла відповідно до декларації за 2013 рік, а відтак твердження контролюючого органу про порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання та, як наслідок, застосування до Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ штрафних санкцій не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому останній наводить спростування доводам ГУ ДФС у м. Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ІІрАТ СК Трансмагісграль , за наслідком якої складено акт перевірки від 04.09.2017 №6649/26-15-12-12-12/31630408 (далі - акт).

Зі змісту акту перевірки слідує, що в ході її здійснення встановлено порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток, задекларованого в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, що є порушенням пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0055581212 від 21.09.2017 року, яким до Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 21706, 16 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

За наслідком адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 30.11.2017 року №28116/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення №0055581212 від 21.09.2017 року залишено без змін, а скаргу Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України).

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В свою чергу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що Публічним акціонерним товариством СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ 03.02.2014 року подано звітну податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2013 рік (далі - декларація за 2013 рік).

У рядку 4 декларації за 2013 рік "нарахована сума податку за ставкою 3%" зазначено, що сума податку становить 160162 грн.

У рядку 15 вказаної вище декларації "податкове зобов`язання за звітний (податковий) період" зазначено, що переплата становить: - 459006 грн.

Надалі, Публічним акціонерним товариством СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ 18.02.2015 року подано звітну податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (далі - декларація за 2014 рік).

У графі 13 "податкове зобов`язання за звітний (податковий) період" податкове зобов`язання становить 110450 грн.

З наданої відповідачем облікової картки платника податків судом вбачається наявність факту у позивача переплати у розмірі 459006 грн., проте грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік у розмірі 110450 грн. було погашено 11.03.2015 року відповідно до платіжного доручення №212, а також за рахунок переплати 06.10.2015 року.

У відзиві на позовну заяву ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що фактичне погашення боргу за декларацією за 2014 рік відбулося 06.10.2015 року згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 року №651 Про затвердження змін до бюджетної класифікації шляхом здійснення перенесення сальдо розрахунків платників податків з коду класифікації 11024000 (авансові внески з податку на прибуток) до відповідних кодів з податку на прибуток (код 11021000).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що за позивачем обліковувалася переплата станом на 2014 рік - 459006 грн. з авансових платежів з податку на прибуток. За рахунок зазначеної переплати і було здійснено погашення боргу згідно декларації за 2014 рік.

Разом з цим, суд констатує, що вказана переплата станом на час подання позивачем декларації за 2014 рік, як і з настанням кінцевого строку сплати узгодженого грошового зобов`язання була наявна, тобто обліковувалася за Приватним акціонерним товариством СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ .

Згідно пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року №11 Про бюджетну класифікацію затверджено бюджетну класифікацію, згідно якої код 11024000 - Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств .

Надалі, наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 року №651 Про затвердження змін до бюджетної класифікації внесено зміни до бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 Про бюджетну класифікацію , відповідно до якого, у Класифікації доходів бюджету виключено, зокрема, код 11024000 - Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств .

Згідно пункту 2, 3 вищевказаного наказу Державній фіскальній службі України з урахуванням Змін до бюджетної класифікації, затверджених цим наказом, наказано забезпечити внесення змін до програмного забезпечення для запровадження єдиного підходу до обліку податку на прибуток підприємств, в тому числі авансових внесків.

Державній казначейській службі України наказано забезпечити зарахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які обліковувалися за кодами класифікації доходів бюджету, що виключаються згідно з цим наказом, на відповідні коди класифікації доходів бюджету для обліку податку на прибуток підприємств.

Пунктом 1 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України встановлено, що податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 БК України).

За змістом частини 5 статті 45 БК України встановлено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Суд звертає увагу, що податкове законодавство не пов`язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Аналіз зазначеного дає суду підстави стверджувати, що сума узгодженого грошового зобов`язання згідно декларації за 2014 рік мала була бути погашена за наявної переплати позивача, тобто надміру сплачених грошових зобов`язань без його заяви.

При цьому, розподілення кодів бюджетної класифікації, що діяла станом на час наявності у позивача переплати, з урахуванням вищевикладеного, не спростовує вище встановленого судом та не підтверджує факту не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, визначених цим Кодексом.

Також, суд при вирішенні спору по суті суд враховує приписи пункту 56.21 статті 56 ПК України, згідно яких у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова (Кутузова), б. 18/7, оф. 212, код ЄДРПОУ 31630408) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0055581212 від 21.09.2017 року, що прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Судові витрати в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. стягнути на користь Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ ТРАНСМАГІСТРАЛЬ (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова (Кутузова), б. 18/7, оф. 212, код ЄДРПОУ 31630408) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева