Постанова

від 12.11.2019 по справі 826/16320/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16320/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ (далі по тексту - позивач, ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0055581212 від 21.09.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ , за наслідком якої складено акт перевірки від 04.09.2017 року №6649/26-15-12-12-12/31630408 (далі по тексту - акт перевірки).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час її проведення в контролюючим органом встановлено порушення ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток, задекларованого в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, що є порушенням пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0055581212 від 21.09.2017 року, яким, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, до ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 21 706, 16 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

За наслідком адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 30.11.2017 року №28116/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване ППР залишено без змін, а скарга ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ без задоволення.

Вважаючи протиправним оскаржуване ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума узгодженого грошового зобов`язання, згідно декларації за 2014 рік, мала була бути погашена за наявної переплати позивача, тобто надміру сплачених грошових зобов`язань, без заяви позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та Бюджетним кодексом України (далі по тексту - БК України)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В свою чергу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.02.2014 року ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ подано звітну податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2013 рік (далі - декларація за 2013 рік).

У рядку 4 декларації за 2013 рік нарахована сума податку за ставкою 3% зазначено, що сума податку становить 160 162 грн.

У рядку 15 вказаної вище декларації податкове зобов`язання за звітний (податковий) період зазначено, що переплата становить: - 459 006 грн.

18.02.2015 року ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ подано звітну податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (далі - декларація за 2014 рік).

У графі 13 податкове зобов`язання за звітний (податковий) період податкове зобов`язання становить 110 450 грн.

Крім того, з наданої відповідачем облікової картки ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ , як платника податків, підтверджується наявність факту переплати у позивача грошових коштів у розмірі 459 006 грн.

Проте, грошове зобов`язання зі сплати податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік, у розмірі 110 450 грн. не було погашено в автоматичному режимі за рахунок переплати у позивача грошових коштів у розмірі 459 006 грн., у встановлений податквоми законодавством строк, тобто до 11.03.2015 року.

Як вбачається з відзиві на позовну заяву, фактичне погашення боргу за декларацією за 2014 рік відбулося 06.10.2015 року, згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 року №651 Про затвердження змін до бюджетної класифікації шляхом здійснення перенесення сальдо розрахунків платників податків з коду класифікації 11024000 (авансові внески з податку на прибуток) до відповідних кодів з податку на прибуток (код 11021000).

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що за позивачем обліковувалася переплата станом на 2014 рік - 459 006 грн. з авансових платежів з податку на прибуток. За рахунок зазначеної переплати і було здійснено погашення боргу згідно декларації за 2014 рік.

Разом з цим, вказана переплата, станом на час подання позивачем декларації за 2014 рік, як і з настанням кінцевого строку сплати узгодженого грошового зобов`язання була наявна, тобто обліковувалася за ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ , а тому мала бути погашена.

Згідно пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року №11 Про бюджетну класифікацію затверджено бюджетну класифікацію, згідно якої код 11024000 - Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств .

Надалі, наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 року №651 Про затвердження змін до бюджетної класифікації внесено зміни до бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 Про бюджетну класифікацію , відповідно до якого, у Класифікації доходів бюджету виключено, зокрема, код 11024000 - Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств .

Згідно пункту 2, 3 вищевказаного наказу Державній фіскальній службі України з урахуванням Змін до бюджетної класифікації, затверджених цим наказом, наказано забезпечити внесення змін до програмного забезпечення для запровадження єдиного підходу до обліку податку на прибуток підприємств, в тому числі авансових внесків.

Державній казначейській службі України наказано забезпечити зарахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які обліковувалися за кодами класифікації доходів бюджету, що виключаються згідно з цим наказом, на відповідні коди класифікації доходів бюджету для обліку податку на прибуток підприємств.

Пунктом 1 частини 2 статті 29 БК України встановлено, що податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України. При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 БК України).

За змістом частини 5 статті 45 БК України встановлено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що податкове законодавство не пов`язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Аналіз зазначеного дає суду підстави стверджувати, що сума узгодженого грошового зобов`язання, згідно декларації за 2014 рік, яка здійснена в межах відповідного платежу: податку на прибуток, мала була бути погашена за наявної переплати позивача, тобто надміру сплачених грошових зобов`язань без його заяви.

При цьому, розподілення кодів бюджетної класифікації, що діяла станом на час наявності у позивача переплати, з урахуванням вищевикладеного, не спростовує вище встановленого судом та не підтверджує факту не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, визначених цим Кодексом.

Також, п. 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, згідно яких у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами відсутність у відповідача законних підстав для накладення штрафу на ПАТ Страхова Компанія ТРАНСМАГІСТРАЛЬ .

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Лічевецький