Постанова

від 10.09.2019 по справі 212/4146/2012

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 212/4146/2012

Провадження № 22-ц/801/1680/2019

Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В.В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 рокуСправа № 212/4146/2012м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

за участі секретаря Кирилюк Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації , Вінницька місцева прокуратура, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці про забезпечення позову, постановлену в цій справі 12 березня 2012 року в м. Вінниці суддею цього суду Дерновою В. В.,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2012 року ТОВ Компанія Бізнесторгінвест звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - КП Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації , Вінницька місцева прокуратура, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; витребування від ОСОБА_1 на користь ТОВ Компанія Бізнесторгінвест частки торгівельного комплексу та офісу, площею 31,6 кв. м, мотивуючи його тим, що замовником будівництва торгівельного комплексу та офісу був позивач, який повністю й оплачував таке будівництво, отже право на вказане приміщення повинно було реєструватись та належати ТОВ Компанія Бізнесторгінвест , а не ОСОБА_2 , яка незаконно заволоділа цим майном.

У позовній заяві ТОВ Компанія Бізнесторгінвест просило забезпечити позов шляхом накладення арешту на цегляні торгівельний комплекс та офіс, загальною площею 1157,7 кв. м. та підвал із з/б блоків, розташовані на земельній ділянці площею 526 кв. м., кадастровий номер 0510136600:02:038:0026 по АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що накладення арешту на все приміщення необхідно з метою запобігання вчинення ОСОБА_1 та іншими співвласниками у спільній частковій власності яких знаходиться це майно, дій, що утруднять виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2012 року заяву ТОВ Компанія Бізнесторгінвест про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на цегляні торгівельний комплекс та офіс, загальною площею 1157,7 кв. м. та підвал із з/б блоків, розташовані на земельній ділянці площею 526 кв. м., кадастровий номер 0510136600:02:038:0026 по АДРЕСА_1 .

Не погодившись із постановленою ухвалою, особи, які не брали участі у справі - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, в апеляційних скаргах просять оскаржувану ухвалу частково скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ТОВ Компанія Бізнесторгінвест про забезпечення позову в частині накладення арешту на частки торгівельного комплексу та офісу, загальною площею 1157,7 кв. м. та підвалу із з /б блоків, які розташовані по АДРЕСА_1 , які належать апелянтам на праві спільної часткової власності.

В судовому засіданні в апеляційному суді представником ТОВ Компанія Бізнесторгінвест надано суду відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та заявлено клопотання про продовження строку для подання такого відзиву, яке судом задоволено, оскільки доведено, що строк пропущено з поважних причин.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду цим вимогам в повній мірі не відповідає, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити з таких підстав.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тобто відповідач може відчужити майно, тому з метою забезпечення позову необхідно застосувати заходи забезпечення позову та накласти арешт на цегляні торгівельний комплекс та офіс, загальною площею 1157,7 кв. м. та підвал із з/б блоків, розташовані на земельній ділянці площею 526 кв. м., кадастровий номер 0510136600:02:038:0026 по АДРЕСА_1 .

Із такими висновками суду у повній мірі не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України (в ред., чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в ред., чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України (в ред., чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Компанія Бізнесторгінвест звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; витребування від ОСОБА_1 на користь ТОВ Компанія Бізнесторгінвест частки торгівельного комплексу та офісу, яка складається з приміщення № 4-16 на ІІІ поверсі будівлі (літ. А ) АДРЕСА_1 , площею 31,6 кв. м.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 153096785 від 18 січня 2019 року ОСОБА_1 належить 37/900 часток торгівельного комплексу та офісу, загальною площею 1157,7 кв. м. по АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 63).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 липня 2009 року ОСОБА_7 продала ОСОБА_6 1/20 частку торгівельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 159-160).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2013 року, яке набрало законної сили 22 липня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28 липня 2009 року (т. 3, а. с. 161-164).

Згідно з договором купівлі-продажу від 21 квітня 2010 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_6 1/90 частку торгівельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 168-171).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2013 року залишено без змін рішення Апеляційного суду Вінницької області від 04 лютого 2013 року про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 квітня 2010 року (т. 3, а. с. 172-179).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 153213556 від 21 січня 2019 року видно, що ОСОБА_6 є власником 11/180 часток нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , загальною площею 68,6 кв. м., що складаються з приміщень: на 1-му поверсі 1/9 частина коридору 3-1 пл. 1,5 кв. м.; 1/9 частина сходової клітини 3-5 пл. 1,1 кв. м.; 1/9 частина електрощитової 6-1 площею 0,8 кв. м.; на 2-му поверсі залу 7-10 пл. 28,1 кв. м.; кабінету 7-11 пл. 10,3 кв. м.; санвузла 7-12 пл. 1,5 кв. м.; кімнати персоналу 7-13 пл. 6,0 кв. м.; кабінету 7-14 пл. 7,4 кв. м. (частина приміщення 3-16 пл. 57,0 кв. м.); 1/9 частина сходової клітини 7-1 пл. 3,7 кв. м.; 1/9 частина коридору 7-2 пл. 1,6 кв. м.; 1/9 частина коридору 7-7 пл. 0,4 кв. м.; 1/9 частина умивальника 7-8 пл. 0,1 кв. м.; 1/9 частина туалету 7-9 пл. 0,2 кв. м.; на 3-му поверсі 1/9 частина сходової клітини 9-1 пл. 3,7 кв. м.; 1/9 частина коридору 9-2 пл. 1,5 кв. м.; 1/9 частина коридору 9-7 пл. 0,4 кв. м.; 1/9 частина умивальника 9-8 пл. 0,1 кв. м.; 1-9 частина туалету 9-9 пл. 0,2 кв. м. (т. 3, а. с. 180).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 травня 2009 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_4 9/100 часток торгівельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1 в рівних частках кожному (т. 3, а. с. 196-198).

Згідно з договором купівлі-продажу від 27 травня 2010 року ОСОБА_2 продала Приватному торговельно-посередницькому малому підприємству фірмі Едельвейс , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 21/500 частку торгівельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1 в рівних частках кожному (т. 3, а. с. 192-195).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу від 06 травня 2009 року (т. 3, а. с. 199-204).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 листопада 2013 року, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест до ОСОБА_2 , Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма Едельвейс , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 травня 2010 року (т. 3, а. с. 205-208).

Отже, ОСОБА_4 є власником 201/2000 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, які складаються із 9/100 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, площею 104,9 м. кв., розташованої по АДРЕСА_1 , які належать їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 735, та з 21/2000 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, розташованої по АДРЕСА_1 , які належать їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 806.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16 червня 2009 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_5 9/100 часток торгівельного комплексу та офісу, що розташовані в АДРЕСА_1 (т. 4, а. с. 10-15).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 липня 2012 року, яке набрало законної сили 30 серпня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 червня 2009 року (т. 4, а. с. 22-42).

Отже, ОСОБА_5 є власником 201/2000 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, які складаються із 9/100 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, площею 104,1 м. кв., розташованої по АДРЕСА_1 , які належать йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1033, та з 21/2000 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, розташованої по АДРЕСА_1 , які належать йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 806.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, відсутні підстави для задоволення зави про забезпечення позову в повному обсязі, зокрема накладення арешту на цегляні торгівельний комплекс та офіс, загальною площею 1157,7 кв. м. та підвал із з/б блоків, розташовані на земельній ділянці площею 526 кв. м., оскільки обраний заявником вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами і порушує право власності інших співвласників цього майна, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано обсяг позовних вимог та не перевірено наявність інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, що призвело до порушення майнових прав ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення в законній силі залишатись не може та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині накладення арешту на: 11/180 часток нежитлової будівлі, загальною площею 68,6 кв. м., які на праві власності належать ОСОБА_6 ; 201/2000 часток нежитлової будівлі, які на праві власності належать ОСОБА_4 ; 201/2000 часток нежитлової будівлі, які на праві власності належать ОСОБА_5 , з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2012 року скасувати в частині накладення арешту на 11/180 часток нежитлової будівлі, загальною площею 68,6 кв. м., цегляного торгівельного комплексу та офісу, загальною площею 1157,7 кв. м. та підвалу із з/б блоків, який розташований на земельній ділянці, загальною площею 526 кв. м., кадастровий № 0510136600:02:038:0026, по АДРЕСА_1 , що складаються з приміщень: на 1-му поверсі 1/9 частина коридору 3-1 пл. 1,5 кв. м.; 1/9 частина сходової клітини 3-5 пл. 1,1 кв. м.; 1/9 частина електрощитової 6-1 площею 0,8 кв. м.; на 2-му поверсі залу 7-10 пл. 28,1 кв. м.; кабінету 7-11 пл. 10,3 кв. м.; санвузла 7-12 пл. 1,5 кв. м.; кімнати персоналу 7-13 пл. 6,0 кв. м.; кабінету 7-14 пл. 7,4 кв. м. (частина приміщення 3-16 пл. 57,0 кв. м.); 1/9 частина сходової клітини 7-1 пл. 3,7 кв. м.; 1/9 частина коридору 7-2 пл. 1,6 кв. м.; 1/9 частина коридору 7-7 пл. 0,4 кв. м.; 1/9 частина умивальника 7-8 пл. 0,1 кв. м.; 1/9 частина туалету 7-9 пл. 0,2 кв. м.; на 3-му поверсі 1/9 частина сходової клітини 9-1 пл. 3,7 кв. м.; 1/9 частина коридору 9-2 пл. 1,5 кв. м.; 1/9 частина коридору 9-7 пл. 0,4 кв. м.; 1/9 частина умивальника 9-8 пл. 0,1 кв. м.; 1-9 частина туалету 9-9 пл. 0,2 кв. м. та належать ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2012 року скасувати в частині накладення арешту на 201/2000 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, які складаються із 9/100 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, площею 104,9 м. кв., розташованої по АДРЕСА_1 , які належать їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 735, та з 21/2000 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, розташованої по АДРЕСА_1 , які належать їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 806, постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 березня 2012 року скасувати в частині накладення арешту на 201/2000 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, які складаються із 9/100 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, площею 104,1 м. кв., розташованої по АДРЕСА_1 , які належать йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1033, та з 21/2000 часток нежитлової будівлі, торгівельного комплексу та офісу, розташованої по АДРЕСА_1 , які належать йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованого в реєстрі за № 806, постановити в цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Бізнесторгінвест про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

Т. М. Шемета

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2019 року.