Постанова

від 05.09.2019 по справі 904/5937/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2019 року м. Дніпро Справа № 904/5937/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Кузнецов В.О., Чус О.В.

секретар Манчік О.О.

за участю:

від позивача: Керекеша С.М., представник;

від відповідача: Горбунова А.О., адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Дніпропетровської обласної громадської організації "Ліга азербайджанців Дніпропетровщини"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2019 року (повний текст складено 12.04.2019 року)

у справі № 904/5937/18 (суддя - Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро)

за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Дніпропетровської обласної громадської організації "Ліга азербайджанців Дніпропетровщини", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1

про повернення нерухомого майна та стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 256-ДКП/12 у розмірі 55 074,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано Дніпропетровську обласну громадську організацію "Ліга азербайджанців Дніпропетровщини" повернути Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради комунальне нерухоме майно-нежитлове приміщення загальною площею 150, 4 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту приймання - передачі відповідно до умов договору оренди від 12.06.2012 року № 256-ДКП/12 протягом 5 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Дніпропетровської обласної громадської організації "Ліга азербайджанців Дніпропетровщини" на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 50 004,84 грн. та 3 361,82 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 5 069,28 грн. відмовлено.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Дніпропетровська обласна громадська організація "Ліга азербайджанців Дніпропетровщини" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та передчасним. Відповідно до тексту оскаржуваного рішення єдиною підставою для задоволення позовних вимог є положення Договору про те, що орендар повинен платити оренду плату до дня підписання акту прийому-передачі приміщення. Задоволення позовних вимог із вказаної підстави, на думку відповідача, здійснене з порушенням норм матеріального права. Дія Договору № 256-дкп/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, від 27.06.2012 року припинилась 12.06.2015 року. В зв`язку з чим орендар втратив право користування займаним приміщенням і, відповідно, припинився його обов`язок сплачувати орендну плату. Факт припинення дії Договору визнається позивачем. Нарахування позивачем орендної плати, починаючи з 13.06.2015 року є неправомірним внаслідок закінчення дії договору, на підставі якого нараховується така орендна плата. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач продовжує користуватися орендованим приміщенням відповідно до умов укладеного Договору. Акт обстеження нежитлового приміщення від 07.03.2019 року, складеного КП "Бюро" не може вважатись належним та допустимим доказом користування відповідачем спірним приміщенням, оскільки складений без участі представників відповідача, а на фотографіях, доданих до акта, не має жодних доказів часу та місця, коли і де вони були зроблені. В матеріалах справи наявні докази, що відповідач не знаходиться за адресою орендованого приміщення, не використовує його для статутної діяльності, що з невідомих відповідачу причин проігноровано судом. Крім того, 13.05.2016 року у будинку, де знаходиться орендоване приміщення, створено Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків "Каверіна 26 і 28". З моменту створення ОСББ багатоквартирний будинок, в якому воно створене, в тому числі й орендоване приміщення, переходять на баланс ОСББ, якому належить право вибору форми здійснення управління вказаним будинком. Наведене свідчить, що судом було залучено до справи неналежну третю особу. На думку відповідача, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідач в письмовій заяві посилався на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, а саме не встановлено право звернення позивача до суду із даним позовом. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували право власності Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення, що розташоване в будинку АДРЕСА_1, а відтак не підтверджено належними доказами правомірність передачі зазначеного нерухомого майна на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", відповідно право на укладення Договору оренди. Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 11.09.2017 року по теперішній час власником нежитлового приміщення, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до квитанцій КБ "Приватбанк" відповідачем здійснювалася оплата за оренду нежитлового приміщення у період з 01.01.2017 року по 31.08.2017 року. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2019 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилався на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Відповідно до пункту 10.3 Договору відповідач заяви про переукладання Договору оренди на новий термін до позивача не подавав. Умовами Договору не передбачено його пролонгації. Розрахунок, порядок та терміни сплати орендної плати, порядок та терміни повернення об`єкту оренди визначені Договором оренди, який підписано відповідачем та не потребують додаткового узгодження. Відповідно до умов Договору строк його дії скінчився 12.06.2015 року. Але на даний час відповідач не повернув позивачу об`єкт нерухомого майна, переданий йому позивачем в оренду. Листами позивач повідомляв відповідача про припинення терміну дії Договору оренди. В листах було зазначено, що плата за оренду комунального майна справляється по дату підписання акту приймання-передачі включно. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач після закінчення строку дії Договору протягом двох років продовжував сплачувати орендну плату (відповідно до розрахунку останній частковий платіж проведено за липень 2017 року), тобто визнавав своє перебування в орендованому приміщенні. Балансоутримувачем об`єкту оренди є Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради. Створення ОСББ не є безумовною підставою зміни балансоутримувача об`єкту оренди. Нежитлове приміщення, яке знаходиться у цокольному поверсі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є самостійним об`єктом права власності, яке належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, балансоутримувачем якого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 12/62 від 22.10.2010 року є КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР та орендодавцем якого згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 19/10 від 06.04.2011 року є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради).

Позивач в письмових поясненнях посилався на те, що відповідно до витягу з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпро на об`єкт нерухомості нежитлове приміщення загальною площею 150,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 14.07.2004 року № 19/18 зі змінами, внесеними рішеннями № 70/31 від 25.04.2018 року та № 44/37 від 21.11.2018 року встановлено, що з моменту прийняття цього рішення єдиним документом, який посвідчує належність об`єкта до комунальної власності територіальної громади м. Дніпро є Витяг з Реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпро. Рішення Дніпропетровської міської ради було прийнято органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, не було скасовано або визнано недійсним з мотивів його невідповідності Конституції України чи законам України в судовому порядку, а отже з огляду на приписи статті 144 Конституції України є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Треті особи наданими їм процесуальними правами не скористались та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 року (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Кузнецов В.О., Чус О.В.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні 20.06.2019 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року розгляд справи призначений у судовому засіданні на 27.06.2019 року.

В судовому засіданні 27.06.2019 року оголошено перерву до 04.07.2019 року.

04.07.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 11.07.2019 року.

Через неможливість судді Чус О.В. продовжувати розгляд апеляційної скарги у зв`язку із перебуванням у відпустці, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені законом, розпорядженням керівника апарату суду від 11.07.20019 року призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Кузнецов В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2019 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.08.2019 року. Залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Через неможливість судді Білецької Л.М. продовжувати розгляд апеляційної скарги у зв`язку із перебуванням у відпустці, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені законом, розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2019 року призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Кузнецов В.О., Чус О.В.

В судовому засіданні 15.08.2019 року оголошено перерву до 05.09.2019 року.

Під час розгляду апеляційної скарги представник відповідача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Треті особи наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

27.06.2012 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавець) та Дніпропетровською обласною громадською організацією "Ліга азербайджанців Дніпропетровщини" (орендар) укладено договір № 256-ДКП/12 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, відповідно до пункту 1.1 якого з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 року № 41/11, із змінами та доповненнями, передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 150,4 кв.м у тому числі (50,0 кв.м та 100,4 кв.м), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в цокольному поверсі 5-поверхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 478 273,0 грн. без ПДВ, що перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради для розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності. Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Передача нерухомого комунального майна (об`єкт оренди) в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на цей об`єкт оренди. Власником майна (об`єкта оренди) залишається територіальна громада міста Дніпропетровська (в особі міської ради), а Орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.1 Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 2.2 Договору).

Передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 15.05.2012 року на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем (пункт 2.3 Договору).

27.06.2012 року орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення площею 150,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24).

У разі припинення цього Договору об`єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього договору (пункт 2.5 Договору).

Орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі об`єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди (пункт 2.6 Договору).

Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі при передачі об`єкта в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об`єкта з оренди на орендаря (пункт 2.7 Договору).

Розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою, при цьому орендна ставка за використання комунального нерухомого майна, встановлена згідно з Протоколом № 20/12 від 27.06.2012 року засідання комісії з проведення конкурсів на право оренди об`єктів нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (пункт 3.1 Договору).

Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору, становить 2 253,16 гривень без ПДВ /базова за травень місяць 2012 рік/. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, починаючи з червня місяця 2012 року. У платіжному дорученні обов`язково зазначається номер Договору оренди, дата укладення та назва орендаря (пункт 3.2 Договору).

За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 1 126,58 грн. до загального фонду міського бюджету;

- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 1 126,58 грн. на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди (пункт 3.3 Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 3.4 Договору).

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, включно (пункт 3.5 Договору).

Договір діє з 27.06.2012 року до 12.06.2015 року включно пункт 10.1 Договору).

Після закінчення терміну Договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладення Договору оренди на новий термін. Умови Договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов Договору переважне право орендаря на переукладання Договору припиняється (пункт 10.2 Договору).

У разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладення Договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії Договору Договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими пунктом 5.5 цього Договору (пункт 10.3 Договору).

Дія цього Договору припиняється внаслідок: закінчення терміну, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); відчуження власником об`єкта оренди; загибелі об`єкта оренди; дострокового розірвання Договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; відкриття провадження у справі про банкрутство орендаря; використання орендарем об`єкта оренди не за призначенням, у тому числі у випадку незаконної передачі об`єкта оренди в суборенду; невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд; відмови орендаря від відшкодування витрат балансоутримувача щодо утримання і експлуатації будівлі; появи обставин, що виключають використання об`єкта оренди відповідно до цілей орендаря; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 11.1 Договору).

У випадку припинення дії цього Договору орендна плата сплачується орендарем до дати фактичного повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі (пункт 1.25 Договору).

29.01.2018 року орендодавець звернувся до орендаря із претензією про сплату заборгованості з орендної плати до міського бюджету.

Позовні вимоги мотивовані закінченням строку дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 256-ДКП/12 від 27.06.2012 року. Разом з тим, відповідач всупереч умовам Договору не повернув за актом приймання-передачі об`єкт оренди орендодавцю та не сплатив заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2017 року по 31.10.2018 року.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед міським бюджетом за період з 01.01.2017 року по 31.10.2018 року складає 50 004,84 грн.

Вказані нарахування позивач здійснює у розмірі 70 % орендної плати з урахуванням рішення Дніпровської міської ради від 13.04.2016 року № 29/6, яким внесено зміни до рішення міської ради від 06.04.2011 року № 19/10 "Про оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста" та зазначено, що якщо балансоутримувачем майна є підприємство, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста, орендна плата сплачується наступним чином: 70 % до загального фонду міського бюджету, 30 % - балансоутримувачу незалежно від наслідків господарської діяльності.

На підставі пункту 9.2 Договору у зв`язку із простроченням внесення орендної плати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 5 069,28 грн. за період з 29.11.2017 року по 29.11.2018 року.

Розглянувши позовні вимоги суд першої інстанції їх частково задовольнив. При цьому суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що відповідач звертався до позивача із заявою про укладення Договору оренди на новий термін (строк). Крім того, у відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що Договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме з 12.06.2015 року. Таким чином, Договір оренди, укладений сторонами припинив свою дію 12.06.2015 року. Оскільки Договір оренди припинив свою дію, орендар мав відповідно до пункту 5.5 Договору повернути об`єкт оренди протягом 5 календарних днів, тобто до 17.06.2015 року. Доказів повернення майна з оренди за актом приймання-передачі матеріали справи не містять. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач після закінчення строку дії Договору протягом двох років продовжував сплачувати оренду плату (відповідно до розрахунку останній частковий платіж проведено 31.07.2017 року), тобто відповідач визнав своє перебування в орендованому приміщенні. Суд вважає, що звертаючись 28.12.2018 року з даним позовом до суду, позивач дотримався визначеного Законом строку позовної давності та довів перед судом належними доказами обставини невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення орендованого приміщення, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити у повному обсязі. Акту приймання-передачі об`єкту з оренди відповідачем не надано, в зв`язку з чим наявні підстави для нарахування та стягнення орендної плати за період з 01.01.2017 року по 31.10.2018 року в розмірі 50 004,84 грн. Доказів оплати заборгованості у вказаному розмірі відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені суд дійшов висновку, що відсутня правова підстава для нарахування пені за межами строку дії Договору оренди.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Аналогічні положення містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 4 статті 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення цього Договору об`єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення Договору (пункт 2.5 Договору).

Згідно з пунктом 2.6 Договору орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі об`єкта оренди, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до пункту 2.7 Договору обов`язок щодо складання акта приймання-передачі при переданні об`єкта в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об`єкта з оренди на орендаря.

Договір припинив свою дію 12.06.2015 року у зв`язку із закінченням строку дії Договору, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача із заявою про укладення договору оренди на новий строк. Додаткової угоди до Договору оренди в розумінні пункту 10.2 цього договору його сторонами укладено не було. Проте, відповідач орендоване майно, яке йому передане за актом приймання-передачі майна від 27.06.2012 року не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, у відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме з 12.06.2015 року.

Враховуючи, що оскільки Договір оренди припинив свою дію 12.06.2015 року, то орендар мав повернути об`єкт оренди протягом 5 календарних днів, тобто до 17.06.2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зазначає про пропуск позивачем позовної давності для звернення вимогою до суду про повернення орендованого майна.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина 1 статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач після закінчення строку дії договору протягом двох років продовжував сплачувати орендну плату (відповідно до розрахунку останній частковий платіж проведено у серпні 2017 року (т. 1, а. с.28-29)), тобто визнавав своє перебування в орендованому приміщенні.

Звертаючись 28.12.2018 року з даним позовом до суду, позивач дотримався визначеного Законом строку позовної давності, та довів належними доказами обставини невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення орендованого приміщення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про повернення переданого на підставі Договору майна є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що листом від 30.04.2015 року № 7/4-579 позивач повідомляв відповідача про те, що договір оренди припинить свою дію з 12.06.2015 року та у випадку наміру укласти договір оренди на новий термін, відповідачу необхідно надати пакет документів згідно рішення міської ради від 21.03.2007 року № 41/11 до припинення дії договору; у випадку відмови від оренди на новий термін, орендоване приміщення слід повернути за актом приймання-передачі; орендна плата справляється по дату підписання акту приймання-передачі.

Також, суд першої інстанції посилався на звернення 05.05.2017 року позивача до відповідача із листом № 7/4-630, у якому позивач повідомляв, що договір оренди припинив свою дію з 12.06.2015 року; оскільки відповідач не звернувся із заявою про укладення договору на новий строк, тому втратив переважне право на укладення цього договору на новий строк; позивач повідомляв про необхідність повернути приміщення за актом приймання-передачі та сплатити орендну плату по дату підписання акту приймання-передачі.

Разом із тим, суд першої інстанції не досліджував належність та повноту доказів щодо надсилання (вручення) орендарю вказаних листів.

Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення (вручення) відповідачу листів від 30.04.2015 року № 7/4-579 та від 05.05.2017 року № 7/4-630.

Заперечення відповідача стосовно того, що він не перебуває в орендованому приміщенні не приймаються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки належним доказом повернення майна з оренди є саме підписання сторонами та балансоутримувачем акту приймання-передачі майна з оренди. Доказів складання сторонами та балансоутримувачем акту приймання-передачі майна з оренди матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи Акту обстеження нежитлового приміщення від 07.03.2019 року, складеного КП "Бюро" (т. 1, а. с. 106) орендар продовжує використовувати спірне приміщення для проведення статутної діяльності.

Посилання відповідача на те, що Акт обстеження нежитлового приміщення від 07.03.2019 року, складений КП "Бюро" не може вважатись належним та допустимим доказом користування відповідачем спірним приміщенням, оскільки складений без участі представників відповідача не спростовує факту не повернення орендованого майна.

Пунктом 1 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Враховуючи, що за умовами пункту 5.5 Договору орендар зобов`язаний повернути майно з оренди протягом 5 календарних днів з дня припинення договору оренди, суд першої інстанції правомірно встановив відповідачу строк для повернення майна за актом приймання-передачі майна з оренди протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, включно.

Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення орендної плати за весь час фактичного користування об`єктом оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.07.2018 року у справі № 914/2932/16 та від 11.05.2018 року у справі № 926/2119/17.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача орендної плати за весь період з 01.01.2017 року по 31.10.2018 року в розмірі 50 004,84 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості у розмірі 50 004,84 грн.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову в цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню за порушення строків внесення орендної плати у розмірі 5 069,28 грн. за період з 29.11.2017 року по 29.11.2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи, що дія договору припинилася 12.06.2015 року, то відсутня правова підстава для нарахування пені. В зв`язку з чим, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

За наведених обставин, господарським судом зроблено правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує позицію позивача, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, що створення ОСББ не є безумовною підставою зміни балансоутримувача об`єкту оренди. В зв`язку з чим, посилання відповідача на те, що з моменту створення ОСББ багатоквартирний будинок, в якому воно створене, в тому числі й орендоване приміщення, переходять на баланс ОСББ і цьому об`єднанню належить право вибору форми здійснення управління вказаним будинком не може бути взято до уваги апеляційним господарським судом. Нежитлове приміщення, яке знаходиться у цокольному поверсі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є самостійним об`єктом права власності, яке належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, балансоутримувачем якого відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 12/62 від 22.10.2010 року є КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР та орендодавцем якого згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 19/10 від 06.04.2011 року є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради).

Щодо посилання відповідача на те, що згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 11.09.2017 року по теперішній час власником нежитлового приміщення, що розташоване в будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 колегія суддів враховує наступне.

Матеріали справи містять Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.08.2019 року № 177518864, згідно з якою нежитлове приміщення 1 загальною площею 111 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради та є комунальною власністю.

Надана відповідачем Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019 року № 171607715 свідчить про те, що нежитлове приміщення 2 загальною площею 157,8 кв. м. в житловому будинку літ. А-5 у цокольному поверсі буд. АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та є приватною власністю.

Відповідачем не спростовано факту належності територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради спірного об`єкту нерухомості.

Надані відповідачем квитанції КБ "Приватбанк", згідно з якими ним здійснювалася оплата за оренду нежитлового приміщення у період з 01.01.2017 року по 31.08.2017 року не спростовують факт наявності заборгованості позивача з орендної плати перед позивачем.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Звертаючись із апеляційною скаргою, відповідач не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого судового рішення.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної громадської організації "Ліга азербайджанців Дніпропетровщини" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2019 року у справі № 904/5937/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.09.2019 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

В.О. Кузнецов

Суддя

---

О.В. Чус