Рішення

від 11.09.2019 по справі 920/657/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.2019 Справа № 920/657/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/657/19

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720),

до відповідача: Комунального підприємства Теплокомуненерго (вул. Леніна (Полтавська), 30, смт. Липова Долина, Сумська область, 42500, код ЄДРПОУ 32141799),

про стягнення 315360 грн. 03 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №3366/15-БО-29 від 31.12.2014,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 315360 грн. 03 коп., з яких: 186387 грн. 25 коп. пені, 9501 грн. 99 коп. - 3% річних, 119470 грн. 79 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №3366/15-БО-29 від 31.12.2014.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач здійснював оплату природного газу, отриманого у 2015 році несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1. договору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.06.2019 відкрито провадження у справі № 920/657/19 (суддя Коваленко О.В.), відповідачу надано термін 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 08.07.2019, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

24.07.2019 на адресу господарського суду Сумської області від відповідача надійшов письмовий відзив від 23.07.2019 на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що остаточний розрахунок здійснено 31.03.2016, тобто до 30.11.2016 р. - дати набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а отже штрафні санкції не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності зазначеним Законом. Крім того, просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зі змісту ч. 4 ст. 247 ГПК України вбачається, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:

1) про банкрутство;

2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);

4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);

7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;

8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Ціна позову в даній справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір не входить до переліку справ, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, наведеному у ч. 4 ст. 247 ГПК України.

Крім того, судом враховано категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі попередньо не вбачається необхідності виклику свідків тощо.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Комунального підприємства Теплокомуненерго про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивачем подано відповідь №14/4-2340В від 14.08.2019 на відзив відповідача, в якій зазначає про те, що Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром . Проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що його включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії у даному спорі є неправомірним.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 01.08.2019 №2001/0/15-19 суддю Коваленко О.В. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової між суддями від 02.09.2019, справу призначено до розгляду судді Соп`яненко О.Ю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ліцензій: серія АВ № 393546 на право з виробництва теплової енергії, серія АВ № 393549 на право постачання теплової енергії, серія АВ № 393547 на право транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами КП Теплокомуненерго є теплопостачальною організацією. Термін дії ліцензій з 24.09.2012 по 24.09.2017.

Відповідно до п. 6 ст. 21 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності , який набрав чинності 28.06.2015, ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у ст. 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Таким чином, видані 24.09.2012 Комунальному підприємству Теплокомуненерго ліцензії є безстроковими, що також підтверджується копією листа Відділу житлово-комунального господарства від 03.07.2017 № 01-12/0892.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 3366/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 (далі за текстом - Договір ), позивач зобов`язувався передати у власність відповідачу у 2015 році (з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року) природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов`язання оплатити природний газ на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Додатковими угодами від 13.02.2015 № 1, від 12.03.2015 № 2, від 14.04.2015 №3, від 13.05.2015 № 4, від 05.06.2015 №5, від 17.07.2015 №6; від 30.07.2015 №7; від 19.10.2015 №8; від 22.10.2015 №9; від 02.11.2015 №10; від 25.11.2015 №11 вносилися зміни зокрема до п. 5.2 ст. 5 Договору - ціна за 1000 м 3 газу. Кожна із вищезазначених додаткових угод змінювала попередню ціну на газ в бік її підвищення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 2 053 874 грн. 97 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до п. 7.2. договору, а також 3% річних та інфляційні збитки.

Зі змісту п. 9.3. Договору вбачається, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється у 5 років.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що пеня нарахована позивачем на виконання вимог п. 7.2 договору, згідно якого у разі невиконання відповідачем умов п.6.1, останній зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 186387 грн. 25 коп. за загальний період з 17.02.2015 по 02.12.2015; за аналогічний період нараховані 3 % річних в розмірі 9501 грн. 99 коп., інфляційні збитки - 119 470 грн. 79 коп.

Разом з тим, 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі за текстом - Закон ), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 1 Закону передбачено, що врегулюванню підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, через вжиття заходів, спрямованих на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожити природний газ, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, згідно статті 3 Закону.

За приписами ч.1 ст. 5 Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі за текстом - Порядок ), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за спожиті енергоносії була погашена 31.03.2016, тобто на момент набрання чинності Закону (до 30.11.2016), що також не заперечується позивачем.

Таким чином, суд вважає, що заявлені до стягнення пеня, інфляційній збитки та 3 % - річних, нараховані позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом, підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону, а виконання даної норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №925/108/18, від 21.03.2018 у справі № 905/403/17, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для нарахування позивачем штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання по договору № 3366/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014, а нараховані штрафні санкції підлягають списанню, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача: Комунального підприємства Теплокомуненерго про стягнення 315360 грн. 03 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №3366/15-БО-29 від 31.12.2014 - відмовити.

2. Судові витрати в розмірі 4730 грн. 40 коп. покласти на позивача - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 11.09.2019.

Суддя О.Ю. Соп`яненко