Постанова

від 14.11.2019 по справі 920/657/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2019 р. м. Київ Справа№ 920/657/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 14.11.2019р.

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Сумської області від 11.09.2019р.

у справі № 920/657/19 (суддя - Соп`яненко О.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Теплокомуненерго

про стягнення 315 360 грн. 03 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №3366/15-БО-29 від 31.12.2014р.,

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 315 360,03 грн., у тому числі: пеня у сумі 186 387,25 грн., 3% річних у розмірі 9 501,99 грн. та 119 470,79 грн. інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору №3366/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014р. в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

1.3. Відповідач згідно відзиву на позовну заяву заперечив проти позову, посилаючись на погашення заборгованості, а нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат протирічить приписам Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. 31.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Комунальним підприємством Теплокомуненерго (Покупець) було укладено Договір № 3366/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014р. (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році (з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року) природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець, в свою чергу, взяв на себе зобов`язання оплатити природний газ на умовах, передбачених договором.

2.2. Згідно з п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

2.3. Додатковими угодами від 13.02.2015р. № 1, від 12.03.2015р. № 2, від 14.04.2015р. №3, від 13.05.2015р. № 4, від 05.06.2015р. №5, від 17.07.2015р. №6; від 30.07.2015р. №7; від 19.10.2015р. №8; від 22.10.2015р. №9; від 02.11.2015р. №10; від 25.11.2015р. №11 вносилися зміни зокрема до п. 5.2 ст. 5 Договору - ціна за 1000 м.куб. газу. Кожна із вищезазначених додаткових угод змінювала попередню ціну на газ в бік її підвищення.

2.4. По актах приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 2 053 874,97 грн.

2.5. За отриманий природний газ відповідач розрахувався, проте з порушенням строку, встановленого умовами Договору, чим порушив п. 6.1. Договору.

2.6. Згідно з п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

2.7. Згідно з п. 9.3. Договору строк, в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється у 5 років.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.09.2019р. у справі №920/657/19 у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені до стягнення пеня, інфляційні збитки та 3 % річних, нараховані позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом, підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону, а виконання даної норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є неправомірним.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. Відповідач у поданому відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

5.2. Як зазначає відповідач, його господарська відповідальність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується копіями ліцензії.

5.3. Частина 3 статті 7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, зокрема не потребується включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 15.10.2019р. на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 11.09.2019р. у справі № 920/657/19.

6.2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019р. поновлено Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пропущений строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження у справі №927/657/19.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.2. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

7.3. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

7.4. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

7.5. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7.6. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.7. Відповідно до преамбули Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закону) цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

7.8. Відповідно до ч. 8 п. 1 ст. 1 Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

7.9. Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як встановлено судом, за отриманий природний газ згідно актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2015 року та жовтень-грудень 2015 року станом на 30.11.2016р. відповідач розрахувався повністю, проте з порушенням, встановленого Договором строку, що в силу Договору та ЦК України є простроченням платежу, а тому позивачем нараховано пеню у сумі 186 387,25 грн., 3% річних у розмірі 9 501,99 грн. та 119 470,79 грн. інфляційних втрат.

8.3. 03.11.2016р. був прийнятий Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016р.

8.4. Згідно термінів вказаного Закону, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

8.5. При цьому, учасниками процедури врегулювання заборгованості, як визначено його ст. 1, є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

8.6. Не включення відповідача до учасників відповідної процедури врегулювання заборгованості, не є підставою стверджувати, що положення такого Закону в частині списання нарахованих процентів, пені та втрат від інфляції не розповсюджуються на нього.

8.7. Відповідно до ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

8.8. Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання тепловодої енергії підтверджується ліцензіями №№ 393548, 39347, 393546.

8.9. Станом на 30.11.2016р. відповідач не має перед позивачем заборгованості за природний газ, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами, а тому пеня та 3% річних не нараховуються в силу Закону.

8.10. Щодо доводів апелянта про необхідність включення до реєстру, то до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

8.11. Щодо постанови Верховного Суду у справі №908/3211/16, то судом касаційної інстанції було встановлено, що Комунальне підприємство Токматеплоенергія було включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , що підтверджується копією Наказу №142 від 08.06.2017р. про включення до Реєстру. Разом з цим, в постанові відсутній висновок щодо обов`язкової необхідності включення відповідача до реєстру.

8.12. Включення підприємства Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, для звільнення від нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат, процентів річних, не є обов`язковим. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018р. у справі № 910/3945/16, від 02.05.2018р. у справі №920/1060/16, від 30.07.2019р. № 905/306/18, від 06.09.2019р. у справі №920/893/18, від 16.01.2019р. у справі №905/299/18, від 12.02.2019р. у справі №917/440/18, від 26.02.2019р. №926/992/18, від 04.04.2019р. у справі №906/576/18, 13.05.2019р. у справі №914/1535/18, від 14.05.2019р. у справі №905/300/18, від 29.05.2019р. у справі №916/2279/18, від 10.06.2019р. у справі №904/4592/18.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягають.

9.2. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

9.3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Сумської області від 11.09.2019р. у справі № 920/657/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.09.2019р. у справі №920/657/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

4. Матеріали справи №920/657/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2019р.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко