Рішення

від 29.08.2019 по справі 925/675/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Черкаси справа № 925/675/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - адвоката Габрієля Я.В., відповідача - не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сейм-агро до товариства з обмеженою відповідальністю Азот-Сервіс про стягнення 823130 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сейм-агро" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Азот-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 823130 грн. боргу та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований тим, що позивачем на підставі платіжних доручень № 5100 від 05.10.2018 року на суму 200000 грн. (призначенням платежу: за аміак рідкий згідно рахунку № СФ-0000109 від 04.10.2018 року), № 5127 від 09.10.2018 року на суму 150000 грн. (призначенням платежу: за аміак рідкий згідно рахунку № СФ-0000109 від 04.10.2018 року), № 5142 від 10.10.2018 року на суму 280630 грн. (призначенням платежу: за аміак рідкий згідно рахунку № СФ-0000109 від 04.10.2018 року), № 5151 від 11.10.2018 року на суму 192500 грн. (призначенням платежу: за внесення безводного аміаку згідно рахунку № СФ-0000110 від 04.10.2018 року) перераховано на банківський рахунок відповідача 823130 грн., проте договір сторонами так укладений і не був, а оплачені позивачем зобов`язання відповідачем виконані на користь позивача не були. Позивач 13.03.2019 року надіслав відповідачу претензію вих. № 18 від 12.03.2019 року з вимогою про виконання оплачених зобов`язань з поставки та внесення аміаку, або у випадку неможливості цього, - повернення сплачених коштів, проте відповідач відповідь на претензію не надав, вимогу не виконав. 23.04.2019 року позивач надіслав відповідачу вимогу вих. № 7 від 23.04.2019 року про повернення сплачених коштів, однак вимога відповідачем виконана не була. Це стало підставою для звернення із позовом до суду про стягнення зазначеної суми.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду явку свого представника (адвоката) не забезпечив, хоч про місце, дату і час судових засідань був повідомлений належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведені обставини і норми законодавства суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав і в розмірі, викладених в позовній заяві, підтримав та просив задовольнити позов повністю.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

З платіжних доручень № 5100 від 05.10.2018 року на суму 200000 грн. (призначенням платежу: за аміак рідкий згідно рахунку № СФ-0000109 від 04.10.2018 року)(а.с. 19), № 5127 від 09.10.2018 року на суму 150000 грн. (призначенням платежу: за аміак рідкий згідно рахунку № СФ-0000109 від 04.10.2018 року)(а.с. 23), № 5142 від 10.10.2018 року на суму 280630 грн. (призначенням платежу: за аміак рідкий згідно рахунку № СФ-0000109 від 04.10.2018 року)(а.с. 28) , № 5151 від 11.10.2018 року на суму 192500 грн. (призначенням платежу: за внесення безводного аміаку згідно рахунку № СФ-0000110 від 04.10.2018 року)(а.с 32), виписок АТ Райффайзен Банк Аваль по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю Сейм-агро (а.с. 20-22, а.с. 24-27, а.с. 29-31, а.с. 33-36) вбачається, що товариства з обмеженою відповідальністю Сейм-агро , як платником, перераховано товариству з обмеженою відповідальністю Азот-Сервіс , як отримувачу, 823130 грн.

13.03.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Сейм-агро надіслало товариству з обмеженою відповідальністю Азот-Сервіс претензію вих. № 18 від 12.03.2019 року про виконання зобов`язання згідно з договором від 04.10.2018 року (а.с. 37-38, докази відправлення а.с. 39). Також, 23.04.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Сейм-агро надіслало товариству з обмеженою відповідальністю Азот-Сервіс вимогу вих. № 7 від 23.04.2019 року (а.с. 40, докази відправлення - а.с. 41) про повернення коштів, мотивуючи тим, що поставка оплаченого товару та відповідні послуги відповідачем не здійснено. Надіслана вимога була повернута поштою з довідкою: за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 42).

Претензія та вимога позивача залишені відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення із позовом про стягнення зазначеної суми у судовому порядку.

Вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов`язках сторін, які не є договірними.

За твердженням представника позивача в засіданні суду договір між сторонами не був укладений з підстав недосягнення згоди з усіх істотних умов цього договору.

Отже, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 823130 грн. безпідставно набутих коштів. За правовою природою спірні правовідносини віднесені до недоговірних зобов`язань набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін, визначених главою 83 книги 5 ЦК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, інші юридичні факти; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків (господарських зобов`язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) іншій особі (ст. 11 ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 3 ЦК), заподіяння шкоди суб`єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Абз. 4 ч. 1 ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб`єктом господарювання за рахунок іншого суб`єкта господарювання без достатніх на те підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на надані позивачем докази, вбачається що відповідачем вказані кошти, перераховані позивачем, отриманні без достатньо правової підстави, так як між позивачем та відповідачем не існують договірних відносини, які б породжували взаємні права та обов`язки сторін.

Наявність і розмір заборгованості у сумі 823130 грн. відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, 823130 грн. підлягають стягненню із зазначених позивачем підстав в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, відповідно до встановлених обставин справи та вимог законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених вище підстав задовольняє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 12346 грн. 95 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Азот-Сервіс , код ЄДРПОУ 41523039, місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Смілянська, 118, оф. 413 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сейм-агро , код ЄДРПОУ 39635445, місцезнаходження: 41500, Сумська обл., Путивльський район, м. Путивль, вул. Ковпака, 73, кв. 3 - 823130 грн. безпідставно отриманих коштів, 12346 грн. 95 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.09.2019 року.

Суддя В.М. Грачов