Постанова

від 29.08.2019 по справі 914/810/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Шумелда Р. Р., Могінська Т. А., Шейхет Мейлах,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,

третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 (судді: Желік М. Б., Дубник О. П., Орищин Г. В.) і рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2018 (суддя Козак І. Б.) у справі

за позовом Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу

до 1) Львівської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства культури України, 3) Міністерства закордонних справ України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,

про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2594 та від 25.01.2018 № 2918, скасування державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, скасування записів про проведену державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, скасування записів про проведену державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (далі - Представництво) подало позов до відповідача 1 - Львівської міської ради та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції" (далі - ТОВ "Львівські традиції") про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради №2594 від 16.11.2017 та №2918 від 25.01.2018, скасування державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки; скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки; скасування записів про проведену державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок; скасування записів про проведену державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Львівською міською радою неправомірно передано ТОВ "Львівські традиції" земельні ділянки на вул. Федорова, 23 та вул. Федорова 28, оскільки на цих земельних ділянках відсутні об`єкти нерухомості, що є необхідною умовою застосування статті 120 Земельного кодексу України. На земельній ділянці площею 0,0909га по вул . Федорова, 28, кадастровий №4610136600:01:002:0014 є лише об`єкт незавершеного будівництва. Крім того, державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва по вул. Федорова, 28 є предметом спору у справі № 914/2006/17, рішення у якій ще не прийнято. Земельні ділянки на вул. Федорова, 23 та вул. Федорова, 28 є землями державної власності, належать до категорії земель історико-культурного призначення, розташовані в межах Державного історико-архітектурного заповідника у м. Львові, внесеного в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО у 1988 році. Дані обставини встановлені рішеннями судів у справах №5015/5589/11, 914/1541/15, 910/28297/14. Розпорядження землями державної власності належить до повноважень Кабінету Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України, відтак, Львівська міська рада порушила вимоги частини 8 статті 122, частина 9 статті 149, статті 150 Земельного кодексу України, вийшла за межі своїх повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень. Також при прийнятті ухвал № 2594 від 16.11.2017 та №2918 від 25.01.2018 Львівська міська рада порушила вимоги частин 1, 2, 6, 7 статті 20 Земельного кодексу України, передавши ділянки не за цільовим призначенням. Оскільки земельні ділянки передавались для використання не за цільовим призначенням, а передбачалася його зміна, то відповідно до статті 20 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій" необхідно провести розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки зі зміною її цільового призначення. Проте відповідачами всупереч вимогам законодавства цього не було зроблено, Львівська міська рада змінила цільове призначення земель на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Враховуючи неведені вище обставини, державна реєстрація права постійного користування цими двома земельними ділянками підлягає скасуванню, як і записи про проведену державну реєстрацію такого права.

1.3. Представник Львівської міської ради проти позову заперечив. Зазначив, що у позивача у даній справі відсутні правові підстави для звернення з позовом, оскільки ні об`єкт незавершеного будівництва, ні земельні ділянки не належать позивачу. Надання спірних ділянок Львівською міською радою ТОВ "Львівські традиції" було її виключною компетенцією, оскільки ці ділянки відносяться до земель комунальної власності, відтак відповідач 1 при прийнятті оскаржуваних рішень не вийшов за межі своїх повноважень.

1.4. ТОВ "Львівські традиції" проти позову заперечило, зазначивши, що позивач не обґрунтовав наявність у нього права на спірні земельні ділянки чи бажання здобути таке право, не зазначив обставин, що дозволяли би стверджувати про наявність охоронюваного законом інтересу. Зазначив, що Львівська міська рада, приймаючи оскаржувані ухвали № 2594 від 16.11.2017 та № 2918, не порушила прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Станом на день подання позову державна реєстрація права постійного користування земельними ділянками площею 0, 0661 га, що на вул. Федорова , 23 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0013 та площею 0, 0909 га, що на вул. Федорова , 28 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0014 не відбулася і в матеріалах справи відсутні докази такої реєстрації.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.08.2018 позов задоволено повністю. Визнано недійсними ухвали Львівської міської ради №2594 від 16.11.2017 та №2918 від 25.01.2018, скасовано державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку площею 0,0661 га, що на вул. Федорова , 23 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0013, реєстраційний №1507399146101 від 07.03.2018; скасовано запис про проведену державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку; скасовано державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку площею 0, 0909 га, що на вул. Федорова, 23 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0014, реєстраційний №1507498946101 від 07.03.2018, скасовано запис про проведену державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку; скасовано державну реєстрацію права постійного користування на ці земельні ділянки за ТОВ "Львівські традиції", скасовано записи про проведену 07.03.2018 державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки; здійснено розподіл судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, визнаючи оскаржувані ухвали недійсними, виходив із того, що Львівська міська рада при прийнятті оскаржуваних ухвал вийшла за межі своїх повноважень, оскільки спірні земельні ділянки є землями державної власності (історико-культурного призначення) і з огляду на положення статей 122, 149, 159 Земельного кодексу України розпорядження такими земельними ділянками належить до повноважень Кабінету Міністрів України. Оскільки підстава для проведення реєстраційних дій відпала, то вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності, як і права постійного користування, судом задоволено в повному обсязі. Щодо прав позивача на звернення з позовом, суд виходив з того, що позивач пред`явив позов на захист охоронюваного законом інтересу, оскільки на земельних ділянках, що є об`єктом спірних правовідносин, розташований ансамбль синагоги "Тугей загав", що складається з культових будівель та споруд, які в своїй сукупності складали частину історичного єврейського кварталу.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 вимоги апеляційних скарг ТОВ "Львівські традиції" та Львівської міської ради задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2018 у справі № 914/810/18 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0661 га, що на вул. Федорова, 23 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0013, реєстраційний №1507399146101 від 07.03.2018 за ТОВ "Львівські традиції"; скасування запису про проведену 07.03.2018 державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0661 га, що на вул. Федорова , 23 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0013, реєстраційний №1507399146101 від 07.03.2018 за ТОВ "Львівські традиції"; скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0909 га, що на вул. Федорова , 28 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0014, реєстраційний №1507498946101 від 07.03.2018 за ТОВ "Львівські традиції"; скасування запису про проведену 07.03.2018 державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0909 га, що на вул . Федорова , 28 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0014, реєстраційний №1507498946101 від 07.03.2018 за ТОВ "Львівські традиції"; а також в частині стягнення з Львівської міської ради на користь Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу 8100,00 грн. судового збору та стягнення з ТОВ "Львівські традиції" на користь Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу 8100,00 грн судового збору. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0661 га, що на вул. Федорова, 23 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0013, реєстраційний №1507399146101 від 07.03.2018 за ТОВ "Львівські традиції"; скасування запису про проведену 07.03.2018 державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0661га, що на вул. Федорова, 23 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0013, реєстраційний №1507399146101 від 07.03.2018 за ТОВ "Львівські традиції"; скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0909га, що на вул. Федорова, 28 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0014, реєстраційний №1507498946101 від 07.03.2018 за ТОВ "Львівські традиції"; скасування запису про проведену 07.03.2018 державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 0909га, що на вул. Федорова , 28 у м. Львові, кадастровий №4610136600:01:002:0014, реєстраційний №1507498946101від 07.03.2018 за ТОВ "Львівські традиції". Здійснено розподіл судового збору.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками та записів про таку реєстрацію за ТОВ "Львівські традиції", суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки така реєстрація права власності за ТОВ "Львівські традиції" на вказані земельні ділянки не проводилася і запис станом на 07.03.2018 відсутній, то не підлягають задоволенню позовні вимоги в цій частині.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї.

3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулася Львівська міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 в частині визнання недійсними ухвал Львівської міської ради № 2594 від 16.11.2017 та № 2918 від 25.01.2018, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними ухвал Львівської міської ради № 2594 від 16.11.2017 та № 2918 від 25.01.2018.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення прийняті внаслідок неповного та необ`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення. Зазначає, що судами помилково встановлено належність спірних земельних ділянок до земель державної власності, категорія - землі історико-культурного призначення, вважає, що це землі комунальної власності, а тому Львівська міська рада, ухвалюючи спірні рішення, діяла в межах повноважень, визначених законом.

Вказує на те, що суди проігнорували той факт, що на спірних земельних ділянках наявні об`єкти нерухомості, які належать на праві власності ТОВ "Львівські традиції".

3.3. ТОВ "Львівські традиції" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначило, що підтримує касаційну скаргу Львівської міської ради. Наголосило, що вважає висновки судів такими, що не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а позивачем не доведено порушення його права або законного інтересу спірними рішеннями.

3.4. Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Вважає, що обставини стосовно визначення правового режиму земельної ділянки, встановлені судовими рішеннями при розгляді справ № 5015/5589/11, № 914/1541/15, № 910/28297/14, в силу положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення. Порушення міською радою порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, відповідно до вимог статті 21 Земельного кодексу України, є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Львівською міською радою 16.11.2017 прийнято ухвалу №2594 "Про надання ТОВ "Львівські традиції" дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Федорова, 23 та вул. Федорова 28.

Львівською міською радою прийнято 25.01.2018 ухвалу №2918 "Про затвердження ТОВ "Львівські традиції" технічних документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Федорова , 23 та вул. Федорова 28.

4.2. Після винесення ухвал Львівською міською радою про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку та затвердження технічної документації, а саме 07.03.2018 державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки кадастровий №4610136600:01:002:0013, реєстраційний №1507399146101 від 07.03.2018.

Крім того, 07.03.2018 державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки кадастровий №4610136600:01:002:0014, реєстраційний №1507498946101 від 07.03.2018.

4.3. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.03.2018 державна реєстрація права власності за ТОВ "Львівські традиції" на вказані земельні ділянки не проводилася.

4.4. Судом апеляційної інстанції наголошено, що обставини щодо правового режиму земельних ділянок, розташованих на вул. Федорова, 23 та вул. Федорова 28 у м. Львові, встановлені при розгляді господарських справ №5015/5589/11, №914/1541/15, №910/28297/14. Визначено, що земельні ділянки на вул. Федорова, 23 та вул. Федорова 28 у м. Львові є землями державної власності, категорія земель - землі істотко-культурного призначення, розташовані в межах Державного історико-культурного заповідника у м. Львові, внесеного в Реєстр світової спадщини ЮНЕСКО 1988 року Львів. Історичний центр (865). На зазначених земельних ділянках розміщується ансамбль синагоги " Тугей Загав " (Золота Роза), який складається із будівель: синагоги (буд. 27 ), сакральних споруд для ритуальних потреб: кагальний будинок зі шпиталем, шхити (буд. 23 , 25 ) та єшви вищої юдейської шкоди (буд.28), які складають частину історичного єврейського кварталу.

Зокрема, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі №5015/5589/11 визнано недійсними ухвали Львівської міської ради від 14.04.2005 та від 24.05.2007 №885 з підстав перевищення міською радою повноважень щодо здійснення управління історико-культурними заповідниками державного (національного) значення, порушення порядку зміни цільового призначення землі, відсутності повноважень міської ради щодо розпорядження земельними ділянками.

4.5. Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 у справі №5015/5589/11 підтверджено належність земельних ділянок на вул. Федорова, 23 та 28 у м. Львові до земель державної власності.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2594 та від 25.01.2018 № 2918, скасування державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, скасування записів про проведену державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, скасування записів про проведену державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки.

5.3. Постанова Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, скасування записів про проведену державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, скасування записів про проведену державну реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки, не оскаржується.

5.4. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника з постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 в частині визнання недійсними ухвал Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2594 та від 25.01.2018 № 2918.

5.5. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.6. Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.7. Таким чином, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

5.8. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при прийнятті рішень щодо розпорядження землями, які належать до державної форми власності та відносяться, згідно із земельним законодавством, до особливо цінних земель, Львівська міська рада вийшла за межі своїх повноважень, що відповідно до статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

5.9. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо незаконності ухвал Львівської міської ради, виходячи з наступного.

5.10. Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі історико-культурного призначення.

За приписами статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до статті 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

5.11. Судом апеляційної інстанції встановлено, що земельні ділянки на вул. Федорова, 23 та 28 у м. Львові належать до державної власності.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами історико-культурного призначення, що мають особливу історико-культурну цінність.

Як правильно встановлено судами, відповідно до статей 122, 149 Земельного кодексу України, розпорядження землями державної власності історико-культурного-призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Статтею 150 Земельного кодексу України передбачено, що до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі історико-культурного призначення. Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, зокрема історико-культурного призначення, на підставі добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

5.12. Оскільки судами встановлено, що земельні ділянки на вул. Федорова, 23 та 28 у м. Львові належать до державної власності, правовий режим - землі історико-культурного призначення, то Львівською міською радою при прийнятті оскаржуваних ухвал порушено вимоги статті 150 Земельного кодексу України, оскільки не враховано правовий режим земельних ділянок, а також перевищено межі повноважень органу місцевого самоврядування.

5.13. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також встановлення обставин порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справ у зв`язку з прийняттям відповідного акта.

5.14. Частиною 11 статті 4 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

5.15. Охоронюваний законом інтерес стосується: 1) права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності позивачів, як національної меншини України (стаття 11 Конституції України); 2) права на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність (стаття 54 Конституції України); 3) права на розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії (стаття 6 Закону України "Про національні меншини в Україні"); 4) права на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення (стаття 10 Закону України "Про національні меншини в Україні"); 5) інтерес до прагнення користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом, зумовлене загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності апелянта як національної меншини України, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища місцях їх історичного й сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних колективних потреб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на згаданих у рішенні міської ради земельних ділянках, розташований ансамбль синагоги " Тугей Загав" ("Золота Роза"), що складається з культових будівель та споруд, які в своїх сукупності складали частину історичного єврейського кварталу.

5.16. Враховуючи наведене, доводи скаржника та ТОВ "Львівські традиції" щодо недоведення позивачем обставин порушення у зв`язку з прийняттям оскаржуваних ухвал міською радою охоронюваного законом інтересу позивача, є необґрунтованими.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

6.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у справі постанови суду апеляційної інстанції немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 у справі № 914/810/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

С. К. Могил