Рішення

від 10.09.2019 по справі 160/5226/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Справа № 160/5226/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Котельно-механічний завод до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Котельно-механічний завод (далі - позивач, ТОВ КМЗ ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0014391409 від 06.05.2019 року (форма В4 ), яким встановлено порушення ТОВ КМЗ п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 01.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 33 333,00 грн. (тридцять три тисячі триста тридцять три гривні 00 копійок);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0014471409 від 06.05.2019 року (форма П ), яким встановлено порушення ТОВ КМЗ пп. 134.1.1., п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 75 700,00 грн. (сімдесят п`ять тисяч сімсот гривень 00 копійок);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0014481409 від 06.05.2019 року (Форма Р ), яким встановлено порушення ТОВ КМЗ пп. 134.1.1., п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв`язку з чим, згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 20 467,50 грн. (двадцять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 50 копійок), з яких: за податковим зобов`язання - 16 374,00 грн. (шістнадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні 00 копійок); за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 093,50 грн. (чотири тисячі дев`яносто три гривні 50 копійок);

- присудити на користь ТОВ КМЗ суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що на момент проведення податковим органом перевірки ТОВ КМЗ у ГУ ДФС були відсутні докази належного ознайомлення ТОВ КМЗ про дату початку та місце проведення такої перевірки. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Зазначив, що зазначений в Акті запит від 28.02.2018 року №9256/10/04-36-14-09 було отримано ТОВ КМЗ лише 11.04.2018 року, відповідь на запит була надана 19.04.2018 року, у відповіді на запит ТОВ КМЗ надало пояснення та документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ ДІНКАРТ (попередня назва - ТОВ ІНТЕХ К ) на 50 аркушах. Натомість, як вбачається з Акта, зазначені документи не були проаналізовані ГУ ДФС та не враховані підчас проведення перевірки. З наданих відповідачу документів чітко прослідковується походження усіх ТМЦ, мета вчинення тих чи інших господарських операцій, економічне обґрунтовування вчинення таких операцій, що свідчить про реальність таких операцій та спростовує висновки податкового органу. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Звертає увагу на те, що всі суми, віднесені ТОВ КМЗ до податкового кредиту, ґрунтуються на податкових накладних контрагентів, зареєстрованих в ЄРПН, що є єдиною підставою віднесення таких сум до податкового кредиту. Таким чином, первинними документами підтверджується законність та реальність господарських відносин ТОВ КМЗ з ТОВ ДІНКАРТ (ТОВ ІНТЕХ К ). Зазначив, що матеріалами перевірки жодним чином не підтверджено факт нереальності господарських операцій між ТОВ КМЗ та ТОВ ДІНКАРТ (ТОВ ІНТЕХ К ), натомість наведені лише припущення та безпідставно зроблені висновки. Враховуючи наведене, ТОВ КМЗ при визначенні податкових зобов`язань не було порушено вимог п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України при формуванні податкового кредиту за операціями з ТОВ ДІНКАРТ (ТОВ ІНТЕХ К ). Усі придбані матеріали та готова продукція обліковувалась на орендованих складських приміщеннях ТОВ КМЗ та використовувалась в господарській діяльності останнього. Оскільки придбання сировини за спірними операціями відбулося 06.10.2016 року, а переробка та подальша реалізація кінцевої продукції відбулася 17.07.2017 року та 01.08.2017 року, до сум витрат за перевіряємий період (2016 рік) не включена вартість придбаних у ТОВ ДІНКАРТ товару, оскільки вищенаведений товар в подальшому був реалізований та сплачений у 2017 році, що знайшло своє відображення у оборотно- сальдових відомостях, картках рахунків бухгалтерського обліку за 4 квартал 2016 року, 2017 рік та декларації за 2017 рік. Наведене спростовує висновки ГУ ДФС, відповідно до яких ТОВ КМЗ занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 166 665 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 16 374,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 75 700,00 грн. Відтак, ТОВ КМЗ не було порушено п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України при обрахуванні об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік. Наголошував на тому, що висновки перевірки, які ґрунтуються на аналізах ланцюгів походження ТМЦ, придбаних ТОВ КМЗ у своїх контрагентів, та виконанні контрагентами своїх податкових зобов`язань, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, є незаконними та безпідставними. Факт наявності вироку Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року по справі № 759/11929/17 щодо посадових осіб ТОВ ДІНКАРТ не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, тому має перевірятись кожне податкове правопорушення, з врахуванням обставин, встановлених вироком. Святошинським районним судом міста Києва при прийнятті зазначеного вироку не досліджувалося питання щодо взаємовідносин ТОВ КМЗ та ТОВ ДІНКАРТ , та не було встановлено факту, що вся діяльність ТОВ ДІНКАРТ є фіктивною. Отже, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. Таким чином, якщо контрагент здійснював фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство, а не ТОВ КМЗ , оскільки останній не має відношення до незаконної діяльності останнього та не був обізнаний про її здійснення та не вчиняв незаконних дій щодо такої діяльності. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ КМЗ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ДІНКАРТ за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, які (висновки) відображені в Акті від 23.01.2019 року за № 2609/04-36-14-09/39005306, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та випливають із невірного застосування норм податкового права, у зв`язку з чим підлягають скасуванню податкові повідомлення- рішення №0014391409 від 06.05.2019 року (форма В4 ), №0014471409 від 06.05.2019 року (форма П ), №0014481409 від 06.05.2019 року (Форма Р ), які були прийняті на підставі вищезгаданого Акта перевірки.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. 161 КАС України, тому ухвалою суду від 10.06.2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 19.06.2019р. вх. № 33374/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 р. відкрито провадження по вказаній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.07.2019 року на адресу суду від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що наказ на проведення перевірки ТОВ КМЗ (код ЄДРПОУ 39005306) ГУ ДФС у Дніпропетровській області було направлено 23.12.2018 року, дата початку перевірки 10.01.2019 року, отже відповідачем було завчасно повідомлено ТОВ КМЗ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. В запереченні до акта перевірки від 23.01.2019 за №2609/04-36-14-09/39005306 ТОВ КМЗ викладено незгоду з висновками акту перевірки та додатком до якого надано копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ ДІНКАРТ . Перевіркою встановлено, що видаткові накладні надані ТОВ КМЗ до перевірки, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України. В товарно-транспортних накладних вказаних вище, автомобільним перевізником є ПП ОСОБА_2 , хоча основні фонди, згідно поданої податкової звітності, у підприємства - відсутні. Також товарно-транспортні накладні не містять інформацію про вантажно-розвантажувальні операції та в них не зазначено вагу перевезеного вантажу. Перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ ДІНКАРТ (код ЄДРПОУ 40510296) на загальну суму 200 000,04 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,34 грн. В результаті дослідження наявної податкової інформації по постачальниках ТОВ ДІНКАРТ встановлено, що товар: Круг 11 мм ст.12Х1МФ ГОСТ 2590-2006 було придбано у ТОВ "АТЛАНТІ-КА", яким вищезазначений товар не придбавався (обрив ланцюга). Таким чином, за результатами аналізу ЄРПН ТОВ ДІНКАРТ по ланцюгу господарських операцій з руху вищезазначеного товару встановлено відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. За результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Крім того, ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 по справі №759/11929/17, яким директора ТОВ Дінкарт - ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за №32017100080000046, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.205 КК України, а саме - реєстрація та використання фіктивного підприємства ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформлені не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки. Оскільки, зазначеним вироком ТОВ Дінкарт визнано фіктивним, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за період з 01.01.2016 по 31.05.2016, по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником. Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ ДІНКАРТ по взаємовідносинах з ТОВ КМЗ є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь - яких господарських операцій між вказаними підприємствами. Отже, враховуючи викладені обставини та надані докази відповідач вважає аргументи викладені в позові безпідставними та необґрунтованими.

15.07.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з доводами відповідача. Зазначив, що право на перевірку у відповідача виникло лише 06.02.2019 року, після повернення конверту з наказом та повідомленням про проведення перевірки, проте перевірка була проведена з 10.01.2019 року по 16.01.2019 року, тобто з порушенням процедури проведення такої перевірки, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Наголошує на тому, що одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, згідно якому операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише з юридичної форми. Отже, певні недоліки документів не можуть бути підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, оскільки у своїй сукупності вони дозволяють встановити повну інформацію про зміст такої операції. Зауважив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. За наведених обставин вважає висновки перевірки хибними, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В зв`язку із тим, що шістдесятий день із дня відкриття провадження припав на основну щорічну відпустку судді та на лікарняний, справу розглянуто 10 вересня 2019 року.

Суд, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 10.01.2019 року по 16.01.2019 року посадовою особою ГУ ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ КМЗ (код ЄДРПОУ 39005306) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ДІНКАРТ (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 23.01.2019 року №2609/04-36-14-09/39005306, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134 ПК України - занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 166 665 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 16 374,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016рік на суму 75 700,00 грн.;

2. п. 44.1 cт. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198, п. 201.1 cт. 201 ПК України - завищено податковий кредит в жовтні 2016 року на суму 33 333 грн., що призвело до завищення від 'ємного значення різниці міс сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на суму 33 333 грн.

На підставі висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 23.01.2019 року №2609/04-36-14-09/39005306, ГУ ДФС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення:

1. № 0014391409 від 06.05.2019 року (форма В4 ), яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 33 333,00 грн.;

2. № 0014471409 від 06.05.2019 року (форма П ), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 75 700,00 грн.;

3. № 0014481409 від 06.05.2019 року (Форма Р ), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 20 467,50 грн., з яких: за податковим зобов`язання - 16 374,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 093,50 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.79.3 ст.79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як зазначено у п.42.4 ст.42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу викладених норм вбачається, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки направляються адресату рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а у разі неможливості вручення документа зазначеній особі документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судом встановлено, що наказ на проведення перевірки ТОВ КМЗ відповідачем було направлено 23.12.2018 року засобами поштового зв`язку рекомендованим листом, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором №4930007134519 на конверті, тоді як дата початку перевірки 10.01.2019 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області завчасно повідомлено ТОВ КМЗ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Водночас до ГУ ДФС повернувся конверт з приміткою про причини невручення адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання , отже наказ та повідомлення про проведення перевірки вважаються належним чином врученими позивачу, а тому відповідач мав право на проведення перевірки.

Окремо слід зазначити, що позивач не оскаржує наказ на проведення перевірки чи дії щодо проведення перевірки, предметом спору у цій справі є податкові повідомлення-рішення.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Як визначено у пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Розділу III Податок на прибуток підприємств ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 Закону №996 передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ДІНКАРТ (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) у 2016 році, судом встановлено наступне.

На підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ ДІНКАРТ (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) у 2016 році позивач до суду надав наступні документи: податкову накладну від 06.10.2016 року №8, видаткову накладну від 06.10.2016 року №РН-0000008, рахунок фактуру від 06.10.2016 року №СФ-061002, банківська виписка по рахунку від 10.10.2016 на суму 28 000,01 грн.

Зазначені документи також надавались позивачем на запит контролюючого органу по взаємовідносинам з ТОВ ДІНКАРТ , а також разом із запереченнями до акту перевірки від 23.01.2019 року №2609/04-36-14-09/39005306.

Згідно наданої податкової накладної, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, в жовтні 2016 року підприємством було придбано товар - круг 11 мм ст.12Х1МФ ГОСТ 2590-2006 на загальну суму 200 000,00 грн., в т.п ПДВ 33 333,34 грн. (ПН №8 від 06.10.2016).

На підтвердження транспортування товару позивачем надано Договір №15/06 від 15.06.2015р. на надання транспортно-екпедиційних послуг з ПП ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 32838548), товарно-транспортну накладну №Р8 від 06.10.2016 року, акт надання послуг від 06.10.2016 року №34 та рахунок фактуру від 06.10.2016 року №34.

Також ТОВ КМЗ надано Договір оренди №АС-001 від 30.12.2013, згідно якого ТОВ КМЗ орендує у ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МЕТИЗНИЙ ЗАВОД" складське приміщення загальною площею 20 кв.м., розташоване в с. Іванопілля, Донецька обл. по вул.Дзержинського, Акт надання послуг (оренда частини складського приміщення за жовтень 2016 р.) від 31.10.2016 року за№КМЗ-0253.

Згідно наданих позивачем документів, придбана давальницька сировина - Круг 11 мм ст.12Х1МФ ГОСТ 2590-2006, була доставлена на зберігання та подальшу переробку орендодавцю та виконавцю - ТОВ Костянтинівський метизний завод (код ЄДРПОУ: 33380502), що підтверджується наступними документами: договір на переробку давальницької сировини № 0065 від 14.02.2014 року; акт прийому-передачі металопродукції № 0611016-пр від 06.10.2016 року; видаткова накладна (у переробку) №11 від 06.10.2016 року; акт руху давальницької сировини від 31.10.2016 року; акт прийому-передачі металопродукції № 140717-обр від 14.07.2017 року; акт прийому-передачі металопродукції № 310717-обр від 31.07.2017 року; акт руху давальницької сировини від 31.07.2017 року.

На підтвердження розрахунку ТОВ КМЗ з ТОВ Костянтинівський метисний завод за послуги з переробки та виробництва позивач надав наступні документи: рахунок на оплату № KM3-273 від 14.07.2017 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №29 від 14.07.2017 року; рахунок на оплату № KM3-304 від 31.07.2017 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 107 від 31.07.2017 року; банківські виписки за 04.07.2018 року, 05.07.2018 року, 18.07.2018 року, 25.07.2018 року.

На підтвердження подальшого використання результатів обробки давальницької сировини (у тому числі за спірними поставками від ТОВ ІНТЕХ К ) - Шипи поверхонь нагріву КГ-4496-К (код товару за УКТ ЗЕД 8402) та Круг 10 мм ст. 12Х1МФ, ГОСТ 20072-74, ТОСТ 7417-75 (код товару за УКТ ЗЕД 7227), а саме поставка на адресу покупців - ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО ДТЕК Криворізька ТЕС та ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО ДТЕК Бурштинська ТЕС, позивач надав наступні документи: рахунок на оплату № 20 від 17.07.2017 року; видаткову накладну № 13 від 17.07.2017 року; довіреність на отримання ТМЦ № 643 від 10.07.2017 року; товарно-транспортну накладну №Р13 від 17.07.2017 року; рахунок на оплату № 14 від 25.07.2017 року; видаткову накладну № 21 від 01.08.2017 року; довіреність на отримання ТМЦ, № БТС000001316 від 25.07.2017 року; товарно-транспортну накладну № Р14 від 01.08.2017 року.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, договір на підставі якого виписувались надані позивачем первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій у спірний період з ТОВ ДІНКАРТ (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ), а також відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та докази повної оплати за товар, позивач до перевірки, під час перевірки чи разом із запереченнями на акт перевірки не надав, отже в силу приписів вищенаведених норм це прирівнюється до їх відсутності. Слід зазначити, що ці документи також не були надані до суду.

Окрім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в наданій до перевірки видатковій накладній та рахунку-фактурі відсутній обов`язковий реквізит, який необхідний бути в первинному документі, а саме: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Тобто, видаткова накладна та рахунок-фактура надані ТОВ КМЗ до перевірки, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

В товарно-транспортних накладних наданих позивачем, автомобільним перевізником є ПП ОСОБА_2 . Товар, згідно товарно-транспортних накладних перевозився автомобілем Мерседес НОМЕР_1 , хоча основні фонди, згідно поданої податкової звітності, у підприємства - відсутні, договір оренди чи інші документи на підтвердження права користування автомобілем до суду не надано.

Також товарно-транспортні накладні не містять інформацію про вантажно- розвантажувальні операції та не містять інформації про вагу перевезеного вантажу.

Окрім того, з акту перевірки вбачається, що відповідно бази даних ДФС стосовно ТОВ ДІНКАРТ (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) (код ЄДРПОУ 40510296) встановлені наступні відомості:

- місце обліку - 1013. ГУ ДФС у Київській області (Києво-Святошинський р-н);

- основний вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля;

- стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку;

- свідоцтво платника ПДВ від 31.05.2016 року №200269511, анульоване 13.06.2018 року (39 - відсутність поставок та ненадання декларацій);

- фінансова звітність за 2016 рік не надавалась;

- юридична адреса: 45000 Волинська обл. м. Ковель вул. Театральна буд. 18.

За 2016 рік підприємством надано декларації з ПДВ з липня по жовтень 2016 року. Декларації підписані ОСОБА_1 .

З акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки було встановлено аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ ДІНКАРТ (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) наступне: ТОВ ДІНКАРТ здійснює придбання великої кількості ТМЦ, які потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ ДІНКАРТ .

ТОВ ДІНКАРТ (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) (код ЄДРПОУ 40510296) не є виробником товарів реалізованих ТОВ КМЗ .

В результаті дослідження наявної податкової інформації по постачальниках ТОВ ДІНКАРТ (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) встановлено, що товар: Круг 11 мм ст.12Х1МФ ГОСТ 2590-2006 було придбано у ТОВ "АТЛАНТІ-КА" (код ЄДРПОУ 40386953). Підприємством ТОВ "АТЛАНТІ-КА" (код ЄДРПОУ 40386953) вищезазначений товар не придбавався (обрив ланцюга).

Таким чином, за результатами аналізу ЄРПН ТОВ ДІНКАРТ (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) по ланцюгу господарських операцій з руху вищезазначеного товару встановлено відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

Отже, за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Крім того, ГУ ДФС у Дніпропетровській області було отримано та надано до суду вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 по справі №759/11929/17 (пр. 1-кп/759/780/17), яким директора ТОВ Дінкарт (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) - ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за №32017100080000046, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.205 КК України, а саме - реєстрація та використання фіктивного підприємства ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформлені не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ Дінкарт (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ), від імені контрагента підписано директором підприємства ОСОБА_1 при цьому, фінансово-господарську діяльність ТОВ Дінкарт (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ), згідно вироку суду, директор не здійснював, а отже товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, нікому цього не доручав, а лише здійснював документальне оформлення не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Суд зазначає, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагента, не є достатньою підставою для відображення валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту по таким операціям, якщо особа, від імені якої складено такі документи заперечує свою участь у діяльності цього товариства, отже, виписані від імені підприємства первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення валових витрат є безпідставним.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (ЄРДСР №55953481), первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставними.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що документи підписані від імені ТОВ Дінкарт (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ) директором підприємства ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ КМЗ .

За наведених обставин суд погоджується з доводами відповідача, що неможливо підтвердити правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за період з 01.01.2016 року по 31.05.2016 року, по взаємовідносинам з ТОВ Дінкарт (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ТОВ КМЗ та ТОВ Дінкарт (минула назва ТОВ ІНТЕХ К ), а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Слід зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентом, понесення витрат у зв`язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Таким чином, під час розгляду справи, в порядку виконання вимог ст.77 КАС України, не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Котельно-механічний завод (49100, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.276, кімната 14, код ЄДРПОУ 39005306) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17 а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням у відпустці та на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано 10 вересня 2019 р.

Суддя О.М. Неклеса