Постанова

від 27.11.2019 по справі 160/5226/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/5226/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельно-механічний завод"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 (головуючий суддя Неклеса О.М., повний текст складено 10.09.2019.)

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельно-механічний завод" до відповідача Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельно-механічний завод" (далі ТОВ "Котельно-механічний завод"), звернулось до суду з позовною заявою до відповідача Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.05.2019 року:

- №0014391409 (форма "В4"), яким встановлено завищення позивачем від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 33 333грн.;

- №0014471409 (форма "П"), яким встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1., п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України та зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 75 700грн.;

- №0014481409 (Форма "Р"), яким встановлено порушення позивачем пп. 134.1.1., п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим, згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 20 467,50 грн. (податкове зобов`язання - 16 374 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4 093,50 грн.)

Позов обґрунтовано тим, що на момент проведення податковим органом перевірки ТОВ "Котельно-механічний завод" у ГУ ДФС були відсутні докази належного ознайомлення позивача про дату початку та місце проведення перевірки. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Зазначив, що зазначений в Акті запит від 28.02.2018 року №9256/10/04-36-14-09 було отримано позивачем лише 11.04.2018 року, відповідь на запит була надана 19.04.2018 року, у відповіді на запит позивачем надало пояснення та документальне підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ "ДІНКАРТ" (попередня назва - ТОВ "ІНТЕХ К") на 50 аркушах. Натомість, як вбачається з Акта, зазначені документи не були проаналізовані ГУ ДФС та не враховані підчас проведення перевірки. З наданих відповідачу документів чітко прослідковується походження усіх ТМЦ, мета вчинення тих чи інших господарських операцій, економічне обґрунтовування вчинення таких операцій, що свідчить про реальність таких операцій та спростовує висновки податкового органу. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Звертає увагу на те, що всі суми, віднесені позивачем до податкового кредиту, ґрунтуються на податкових накладних контрагентів, зареєстрованих в ЄРПН, що є єдиною підставою віднесення таких сум до податкового кредиту. Вважає, що первинними документами підтверджується законність та реальність господарських відносин ТОВ "КМЗ" з ТОВ "ДІНКАРТ" (ТОВ "ІНТЕХ К"). Зазначив, що матеріалами перевірки жодним чином не підтверджено факт нереальності господарських операцій між ТОВ "КМЗ" та ТОВ "ДІНКАРТ" (ТОВ "ІНТЕХ К"), натомість наведені лише припущення та безпідставно зроблені висновки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагента, не є достатньою підставою для відображення валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту по таким операціям, якщо особа, від імені якої складено такі документи заперечує свою участь у діяльності цього товариства, отже, виписані від імені підприємства первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення валових витрат є безпідставним. В силу того, що відносно контрагента позивача мається вирок суду щодо фіктивності підприємства, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 26.01.2016 (справа №2а-15327/12/2670): первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставними. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що документи підписані від імені ТОВ Дінкарт (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) директором підприємства ОСОБА_2 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що господарські операції відбувалися, тому позивач мав правові підстави для формування податкового кредиту.

До суду апеляційної інстанції відповідачем направлено відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Посилається на те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставними.

Учасники справи, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги в судове засідання не з`явились.

Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано зайнятістю представника в іншому судовому процесі, однак такі твердження вказаним представником не підтверджено доказами, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про відкладення розгляду справи та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10.01.2019 року по 16.01.2019 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Котельно-механічний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ДІНКАРТ (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 23.01.2019 року №2609/04-36-14-09/39005306.

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

1. п.п. 134.1.1 п. 134.1 cт. 134 ПК України - занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 166 665 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 16 374грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016рік на суму 75 700грн.;

2. п. 44.1 cт. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198, п. 201.1 cт. 201 ПК України - завищено податковий кредит в жовтні 2016 року на суму 33 333 грн., що призвело до завищення від 'ємного значення різниці міс сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на суму 33 333 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 23.01.2019 року №2609/04-36-14-09/39005306, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

1. № 0014391409 від 06.05.2019 року (форма В4 ), яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 33 333грн.;

2. № 0014471409 від 06.05.2019 року (форма П ), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 75 700грн.;

3. № 0014481409 від 06.05.2019 року (Форма Р ), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 20 467,50 грн., з яких: за податковим зобов`язання - 16 374грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 093,50 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, норми Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Аналізуючи обставини належного чи неналежного повідомлення позивача про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.79.3 ст.79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Водночас, суб`єкт владних повноважень (відповідач) має повідомити своєчасно про місце, час та дату проведення такої перевірки.

Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як зазначено у п.42.4 ст.42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення .

Отже, з аналізу викладених норм вбачається, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки направляються адресату рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а у разі неможливості вручення документа зазначеній особі документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Матеріалами справи підтверджується, що наказ на проведення перевірки ТОВ "Котельно-механічний завод" відповідачем було направлено 23.12.2018 року засобами поштового зв`язку рекомендованим листом, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором №4930007134519 на конверті. Водночас, дата початку перевірки 10.01.2019 року .

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначене свідчить про те, що відповідач завчасно повідомив ТОВ "Котельно-механічний завод" про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Натомість, до відповідача повернувся конверт з приміткою про причини невручення адресату у зв`язку з закінченням терміну зберігання .

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ та повідомлення про проведення перевірки вважаються належним чином врученими позивачу, а тому відповідач мав право на проведення перевірки.

Саме такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року (справа №160/884/19).

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначених норм.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач не оскаржує наказ на проведення перевірки чи дії щодо проведення перевірки, предметом спору у цій справі є безпосередньо податкові повідомлення-рішення.

В силу статті 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Правовідносини, пов`язані зі сплатою податків регулюються Податковим кодексом України.

Водночас, сплата податків, податкові пільги, податкові зобов`язання та ін. пов`язані з господарською діяльністю особи.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Пунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV.

Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції . Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Відповідачем здійснена перевірка господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) у 2016 році.

На підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) у 2016 році матеріали справи містять наступні документи:

- податкову накладну від 06.10.2016 року №8,

- видаткову накладну від 06.10.2016 року №РН-0000008,

- рахунок фактуру від 06.10.2016 року №СФ-061002,

- банківська виписка по рахунку від 10.10.2016 на суму 28 000,01 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що зазначені документи також надавались позивачем на запит контролюючого органу по взаємовідносинам з ТОВ ДІНКАРТ , а також разом із запереченнями до акту перевірки від 23.01.2019 року №2609/04-36-14-09/39005306.

Згідно наданої податкової накладної, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, в жовтні 2016 року підприємством було придбано товар - круг 11 мм ст.12Х1МФ ГОСТ 2590-2006 на загальну суму 200 000,00 грн., в т.п ПДВ 33 333,34 грн. (ПН №8 від 06.10.2016).

На підтвердження транспортування товару позивачем надано Договір №15/06 від 15.06.2015р. на надання транспортно-екпедиційних послуг з ПП Обожамчик (код ЄДРПОУ 32838548), товарно-транспортну накладну №Р8 від 06.10.2016 року, акт надання послуг від 06.10.2016 року №34 та рахунок фактуру від 06.10.2016 року №34.

Також матеріали справи містять Договір оренди №АС-001 від 30.12.2013, згідно якого позивач орендує у ТОВ "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МЕТИЗНИЙ ЗАВОД" складське приміщення загальною площею 20 кв.м., розташоване в с. Іванопілля, Донецька обл. по вул.Дзержинського, Акт надання послуг (оренда частини складського приміщення за жовтень 2016 р.) від 31.10.2016 року за№КМЗ-0253.

Документи, що містяться в матеріалах справи свідчать про те, що придбана давальницька сировина - Круг 11 мм ст.12Х1МФ ГОСТ 2590-2006, була доставлена на зберігання та подальшу переробку орендодавцю та виконавцю - ТОВ Костянтинівський метизний завод (код ЄДРПОУ: 33380502).

Вказане підтверджується наступними документами:

- договір на переробку давальницької сировини № 0065 від 14.02.2014 року;

- акт прийому-передачі металопродукції № 0611016-пр від 06.10.2016 року;

- видаткова накладна (у переробку) №11 від 06.10.2016 року;

- акт руху давальницької сировини від 31.10.2016 року;

- акт прийому-передачі металопродукції № 140717-обр від 14.07.2017 року;

- акт прийому-передачі металопродукції № 310717-обр від 31.07.2017 року;

- акт руху давальницької сировини від 31.07.2017 року.

На підтвердження розрахунку позивача з контрагентом ТОВ Костянтинівський метизний завод за послуги з переробки та виробництва матеріали справи містять такі документи:

- рахунок на оплату № KM3-273 від 14.07.2017 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №29 від 14.07.2017 року;

- рахунок на оплату № KM3-304 від 31.07.2017 року;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 107 від 31.07.2017 року;

- банківські виписки за 04.07.2018 року, 05.07.2018 року, 18.07.2018 року, 25.07.2018 року.

При цьому, на підтвердження подальшого використання результатів обробки давальницької сировини (у тому числі за спірними поставками від ТОВ ІНТЕХ К ) - Шипи поверхонь нагріву КГ-4496-К (код товару за УКТ ЗЕД 8402) та Круг 10 мм ст. 12Х1МФ, ГОСТ 20072-74, ТОСТ 7417-75 (код товару за УКТ ЗЕД 7227), а саме поставка на адресу покупців - ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО ДТЕК Криворізька ТЕС та ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО ДТЕК Бурштинська ТЕС, матеріали справи містять наступні документи:

- рахунок на оплату № 20 від 17.07.2017 року;

- видаткову накладну № 13 від 17.07.2017 року;

- довіреність на отримання ТМЦ № 643 від 10.07.2017 року;

- товарно-транспортну накладну №Р13 від 17.07.2017 року;

- рахунок на оплату № 14 від 25.07.2017 року;

- видаткову накладну № 21 від 01.08.2017 року;

- довіреність на отримання ТМЦ, № БТС000001316 від 25.07.2017 року;

- товарно-транспортну накладну № Р14 від 01.08.2017 року.

На думку колегії суду апеляційної інстанції такі документи можуть свідчити про здійснення господарської діяльності.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК вважається таким, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення звітності.

Також з матеріалів справи вбачається, що договір на підставі якого виписувались надані позивачем первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій у спірний період з ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ), а також відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та докази повної оплати за товар, позивач до перевірки, під час перевірки чи разом із запереченнями на акт перевірки не надав , отже в силу приписів вищенаведених норм вважається таким, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення звітності.

Водночас, зазначені документи також не містяться в матеріалах справи.

При цьому, в наданій до перевірки видатковій накладній та рахунку-фактурі відсутній обов`язковий реквізит, який необхідний бути в первинному документі, а саме: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Тобто, видаткова накладна та рахунок-фактура надані позивачем до перевірки, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

В товарно-транспортних накладних, що надані позивачем, автомобільним перевізником є ПП Обожамчик .

Товар, згідно товарно-транспортних накладних перевозився автомобілем Мерседес НОМЕР_1 , при цьому, основні фонди, згідно поданої податкової звітності, у підприємства - відсутні, а договір оренди чи інші документи на підтвердження права користування автомобілем до матеріалів справи не надано.

Також товарно-транспортні накладні не містять інформацію про вантажно- розвантажувальні операції та не містять інформації про вагу перевезеного вантажу.

Окрім того, з акту перевірки вбачається, що відповідно бази даних ДФС стосовно ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) (код ЄДРПОУ 40510296) встановлені наступні відомості:

- місце обліку - 1013. ГУ ДФС у Київській області (Києво-Святошинський р-н);

- основний вид діяльності - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля;

- стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку;

- свідоцтво платника ПДВ від 31.05.2016 року №200269511, анульоване 13.06.2018 року (39 - відсутність поставок та ненадання декларацій);

- фінансова звітність за 2016 рік не надавалась;

- юридична адреса: 45000 Волинська обл. м. Ковель вул. Театральна буд. 18.

За 2016 рік контрагентом позивача ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) надано декларації з ПДВ з липня по жовтень 2016 року. Декларації підписані ОСОБА_2 .

З акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки було встановлено аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) наступне: ТОВ ДІНКАРТ здійснює придбання великої кількості ТМЦ, які потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ ДІНКАРТ .

ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) (код ЄДРПОУ 40510296) не є виробником товарів реалізованих позивачу.

В результаті дослідження наявної податкової інформації по постачальниках ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) встановлено, що товар: Круг 11 мм ст.12Х1МФ ГОСТ 2590-2006 було придбано у ТОВ "АТЛАНТІ-КА" (код ЄДРПОУ 40386953). Підприємством ТОВ "АТЛАНТІ-КА" (код ЄДРПОУ 40386953) вищезазначений товар не придбавався (обрив ланцюга).

Таким чином, за результатами аналізу ЄРПН ТОВ ДІНКАРТ (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) по ланцюгу господарських операцій з руху вищезазначеного товару встановлено відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

Отже, за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 по справі №759/11929/17 (пр. 1-кп/759/780/17), яким директора ТОВ Дінкарт (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) - ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за №32017100080000046, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.205 КК України, а саме - реєстрація та використання фіктивного підприємства ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформлені не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ Дінкарт (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ), від імені контрагента підписано директором підприємства ОСОБА_2 при цьому, фінансово-господарську діяльність ТОВ Дінкарт (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ), згідно вироку суду , директор не здійснював, а отже товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, нікому цього не доручав, а лише здійснював документальне оформлення не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Отже, вирок суду, який набрав законної сили спростовує реальність господарських правовідносин між позивачем та контрагентом ТОВ Дінкарт (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ), навіть за наявності належним чином складених первинних документів, які формально підтверджують здійснення господарських операцій.

Так, сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагента, не є достатньою підставою для відображення валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту по таким операціям, якщо особа, від імені якої складено такі документи заперечує свою участь у діяльності цього товариства, отже, виписані від імені підприємства первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення валових витрат є безпідставним.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670 (ЄРДСР №55953481), первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставними .

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначених норм.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи підписані від імені ТОВ Дінкарт (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ) директором підприємства ОСОБА_2 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку позивача.

Отже, неможливо підтвердити правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за період з 01.01.2016 року по 31.05.2016 року, по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Дінкарт (колишня назва ТОВ ІНТЕХ К ).

Слід також зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивачем не доведено обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, водночас в силу ст. 78 КАС України, матеріали справи містять вирок суду, що набув законної сили, яким спростовуються аргументи та доводи, викладені позивачем.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельно-механічний завод" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 27.11.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 5 ч. 2 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27.11.2019.

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова