Рішення

від 09.09.2019 по справі 826/17688/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2019 року № 826/17688/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНКО"

до Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 18.09.2018р. № 0012441401 та № 0012431401,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАНКО" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2018р. № 0012441401 та № 0012431401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень та на наказу проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНКО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р., валютного за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.03.2018р.

За результатами перевірки був складений Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 04.09.2018 року № 575/26-15-14-01-01/23717670 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

1) п. 44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999р. за № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 403 344 грн. в т.ч. по періодам: за лютий 2018 року на суму 403344 грн.

та встановлено завищення залишку від`ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового період (р. 21) всього в загальному розмірі 123135 грн. в т.ч. по періодам: за березень 2018 року на суму 123135 грн.;

18 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі вказаного Акту перевірки складено податкові повідомлення-рішення:

- № 0012431401 , яким позивачу було збільшене грошове зобов`язання зі плати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 504 180,00 грн, в тому числі 403 344,00 грн. за податковим зобов`язанням та 100 836,00 грн. штрафних санкцій;

- № 0012441401 , яким до позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2018 року на суму 123 135,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Визначаючись щодо змісту порушень, встановлених в ході перевірки, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість стали господарські операції позивача з ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС".

Так, щодо ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС" в акті перевірки зазначено, що підприємство перебуває на податковому обліку у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС, основний вид діяльності - 62.01 - Комп`ютерне програмування, статутний фонд 2000 грн.

ТОВ Екто-Плюс станом на дату проведення перевірки не звітувало, чисельність працюючих - згідно форми №1ДФ за: 4 квартали 2017 року кількість працюючих 4, з них 3 дата прийняття на роботу 01.12.2017 року, дата звільнення з роботи 31.12.2017р.

Балансова вартість основних фондів - фінансову звітність за 2017 рік та за 1 квартал 2018 року ТОВ Екто-Плюс до ДФС не подавало. Декларації з податку на прибуток за: 2017 рік та 1 квартал 2018 до органів ДФС не подано, також податкові розрахунки земельного та екологічного податку не подавались.

Також в акті перевірки вказано, щодо стосовно ТОВ Екто-Плюс наявні кримінальні провадження та на даний час проводиться розслідування по справі №751/4001/17 ОВС першого ВРКП СУФР ГУ ДФС у Чернігівській області за провадженням №32016270000000061 від 13.06.2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 К України.

Крім того, у ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у м. Київській області наявне досудове розслідування у кримінальному провадженні за №32016110000000070 (справа №760/2219/17) за ознаками злочину передбаченою частиною 1 статті 205 КК України … встановлено, що ТОВ Біг Пойнт документально відображає реалізацію товарно-матеріальних цінностей на адресу підприємств, які також мають ознаки фіктивності, а саме ТОВ Екто-Плюс .

Також в акті перевірки вказано, що згідно інформації Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Екто-Плюс мало взаємовідносини з ТОВ ЕВЕРКАД (код 40951565), яке згідно інформаційних баз ДФС за період взаємовідносин не здійснювало придбання вищенаведених ТМЦ. Проведеним аналізом інформаційних баз ДФС встановлено, що ні TOB "ЕКТО-ПЛЮС", ні ТОВ "ЕВЕРКАД" не мають на балансі транспортних засобів для здійснення поставок ТМЦ, також згідно інформації Єдиного реєстру податкових накладних ні ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС" ні ТОВ "ЕВЕРКАД" не мали взаємовідносин з контрагентами постачальниками, які б надавали послуги по перевезенню ТМЦ. Крім того, відсутня інформація щодо взаємовідносин з самозайнятими особами (ФОПами) на предмет залучення до перевезення ТМЦ. ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС" та ТОВ "ЕВЕРКАД" фінансову звітність, декларації з податку на прибуток з додатками до неї, податкові розрахунки земельного та екологічного податків за період взаємовідносин, а саме: 2017 рік та 1 кв. 2018 року до органів ДФС не подавали. До перевірки не надано товаро-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують перевезення даних ТМЦ. Крім того, до перевірки не надано сертифікати якості та інші документи які б підтверджували якість товару, країну походження, виробників ТМЦ.

Таким чином, за наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок, що не підтверджено ланцюг постачання ТМЦ від ТОВ "ЕВЕРКАД" до ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС" та в подальшому на адресу ТОВ ТАНКО .

Як встановлено судом, основним видом діяльності ТОВ "Нерудбудпостач" за КВЕД, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є виробництво металевих дверей і вікон (код 25.12).

Як вбачається з матеріалів справи, у період що перевірявся позивач мав господарські відносини із ТОВ "ЕКТО-ПЛЮС".

Зокрема, між ТОВ Танко (як Покупцем) та ТОВ Екто-Плюс (як Постачальником) укладено договір поставки від 01.12.2017 року №02/12-2017. У відповідності до договору Продавець зобов`язується передати матеріали (в подальшому ТОВАР) Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до умов вказаного Договору найменування, кількість і асортимент товару встановлюється в Додатках до даного договору та накладних, за якими здійснюється передання товару (п. 1.2). Передача товару Покупцю відбувається на умовах DDP Инкотермс 2010, склад Покупця: м. Київ, вул. Промислова, 7 (п. 1.2). Документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцю: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (п. 2.3). Оплата товару здійснюється Покупцем у національний валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця (п. 4.2).

На виконання умов договору, між ТОВ Екто-Плюс та ТОВ ТАНКО виписано податкові та видаткові накладі на загальну суму 3 158 876,50 грн. в.т.ч. ПДВ 526 479,42 грн. Перелік накладних вказаний в Акті перевірки на сторінках 11, 12.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ ТАНКО та ТОВ Екто-Плюс , зокрема:

- специфікацію № 1, що є Додатком № 1 до Договору, згідно якого поставляється наступний товар: цемент, щебінь, труба, пісок річковий, лист, смуга, швелер, антифріз, тосол (далі - Товар);

- видаткові накладні № 1 від 22.12.2017р., № 1502 від 26.12.2017р., № 3 від 26.12.2017р., № 4 від 26.12.2017р., № 5 від 26.12.2017р., № 10 від 28.12.2017р., № 11 від 28.12.2017р., № 12 від 28.12.2017р.,

- рахунки на оплату № 1 від 22.12.2017р., № 2 від 26.12.2017р., № 3 від 26.12.2017р., № 4 від 26.12.2017р., № 5 від 26.12.2017р., № 10 від 28.12.2017р., № 11 від 28.12.2017р., № 12 від 28.12.2017р.,

- товарно-транспортні накладні від 04.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16;

- товарно-транспортні накладні від 05.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16;

- товарно-транспортні накладні від 06.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16;

- товарно-транспортні накладні від 07.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16;

- товарно-транспортні накладні від 08.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16;

- товарно-транспортні накладні від 22.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4;

- товарно-транспортна накладна від 26.12.2017р. № 1;

- товарно-транспортні накладні від 18.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4;

- товарно-транспортні накладні від 19.12.2017р. №№ 5, 6, 7, 8;

- товарно-транспортні накладні від 01.12.2017р. №№ 1, 2;

- товарно-транспортні накладні від 04.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4;

- товарно-транспортні накладні від 06.12.2017р. №№ 1, 2;

- товарно-транспортні накладні від 20.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4;

- товарно-транспортні накладні від 21.12.2017р. №№ 1, 2, 3;

- товарно-транспортна накладна від 14.12.2017р. № 5;

- товарно-транспортні накладні від 13.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4;

- товарно-транспортні накладні від 04.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4;

- товарно-транспортні накладні від 15.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4;

- товарно-транспортна накладна від 11.12.2017р. № 1;

- товарно-транспортна накладна від 28.12.2017р. № 1;

- товарно-транспортні накладні від 08.12.2017р. №№ 1, 2, 3, 4;

- товарно-транспортні накладні від 11.12.2017р. №№ 5, 6, 7;

Наведені документи свідчать про фактичне придбання позивачем Товару згідно Договору та Специфікації № 1, що є додатком № 1 до Договору.

Суд зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Доводи відповідача про неможливість реального виконання контрагентами позивача (по ланцюгу) договірних зобов`язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності не беруться судом до уваги, з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Необґрунтованими є і посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом створення фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) справа 816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Крім того, як вказав Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17 (адміністративне провадження №К/9901/221/17), матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Слід зазначити, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання Акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у вказаних кримінальних справах.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності ТОВ Екто-Плюс , яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачається з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду.

Однак, таких вироків суду стосовно вказаних осіб (їх засновників, посадових осіб), які би набрали законної сили і встановлювали відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надано.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на те, що Договір поставки має неіснуючі реквізити, а видаткові накладні та рахунки на оплату мають також неіснуючі реквізити, суд вважає безпідставним, оскільки в даному випадку порушень умов договору чи законодавства немає.

Стосовно зауваження ГУ ДФС у м. Києві про те, що видаткові накладні та рахунки мають неіснуючі реквізити та що вони, нібито, призначені до іншого договору, а саме №2/12-2017, то як зазначив позивач у запереченні на відзив, у видаткових накладних та рахунках була допущена помилка в номері Договору. Дана помилка є механічною опискою, а дійсним є Договір №02/12-2017 від 01.12.2017 року.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів , а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що вказані господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар отриманий від контрагентів мав реальний і товарний характер та був використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ПК України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18 вересня 2018 року № 0012441401, № 0012431401.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНКО" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд 7; код ЄДРПОУ 23717670) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 7 647,73 (сім тисяч шістсот сорок сім) гривень 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій