Рішення

від 11.09.2019 по справі 826/14455/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2019 року № 826/14455/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Лукашевича С.М., представника відповідача Пущука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОСИСТЕМ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

05.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОСИСТЕМ (ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0029191404.

В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0029191404 прийнято на підставі необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки від 21.05.2018 №506/26-15-14-04-04/30726586, щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість (ПДВ) у червні 2017 року на 315 979 грн внаслідок документування господарських операцій з ТОВ ФІН-КОРЕКТ без реального здійснення таких операцій.

Позивач зазначає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені під час придбання товарів у ТОВ ФІН-КОРЕКТ , адже господарські операції із вказаним контрагентом є реальними та документально підтвердженими. При цьому, висновки відповідача щодо виключно документального оформлення господарських операцій з ТОВ ФІН-КОРЕКТ без фактичного здійснення таких операцій позивач вважає необґрунтованими.

Позивач наголошує на принципі персональної відповідальності, тому можливі порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ ФІН-КОРЕКТ не можуть беззаперечно свідчити про фіктивність господарських операцій вказаного товариства з ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ . Також вказує, що був обачний при виборі контрагента, а відкриті джерела інформації свідчать про відсутність підстав вважати незаконною діяльність ТОВ ФІН-КОРЕКТ , при цьому позивач не має доступу до баз даних податкових органів.

Також позивач звернув увагу на те, що відносини між ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ були предметом дослідження в ході розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100000000027 від 16.01.2018, в частині вчинення службовими особами TOB ТЕХНОСИСТЕМ злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (КК України). Постановою старшого слідчого з ОВС СВРОВКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві капітана податкової міліції Коновалова С.С. від 23.10.2018 кримінальне провадження №32018100000000027 від 16.01.2018 закрито у зв`язку із відсутністю в діянні службових осіб TOB ТЕХНОСИСТЕМ складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 21.05.2018 №06/26-15-14-04-04/30726586, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ з ТОВ ФІН-КОРЕКТ . Зазначив, що:

- ТОВ ФІН-КОРЕКТ не подано податкову звітність за червень 2017 року;

- у ТОВ ФІН-КОРЕКТ відсутні витрати пов`язані із провадженням господарської діяльності;

- постачання для ТОВ ФІН-КОРЕКТ товарів, які поставлялись ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ , здійснювалось ТОВ Апаті , ТОВ Афіла та ТОВ Колорін , при цьому за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств виникли сумніви щодо можливості здійснення ними фінансово-господарської діяльності;

- в ході розслідування кримінального провадження №32018100000000027 встановлено ознаки безтоварних операцій між ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ ;

- висновок експертного дослідження від 03.01.2018 Ш-03/01/2018-ДО судового експерта Гавриленко Вікторії Валентинівни (свідоцтво №1163 від 26.09.2007) свідчить, що ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ завищено податковий кредит з ПДВ за період з 01.03.2014 по 25.12.2017 на суму 4209760,87 грн, в тому числі з ТОВ ФІН-КОРЕКТ на 315979 грн;

- у видаткових накладних відсутня інформація про того, хто отримав товар та підписав видаткову накладну;

- відсутні товарно-транспортні накладні, складські документи;

- договір поставки від 01.03.2017 №0103/17 складено не коректно, адже за змістом даного договору він вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2015, тобто до дати його підписання, також у договорі наявний номер банківського рахунку ТОВ ФІН-КОРЕКТ відкритого лише 22.03.2017.

В ході судових засідань представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зіславшись на письмово викладену позицію та надані докази.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

В період з 19.04.2018 по 23.04.2018 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ (код 30726586) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ ФІН-КОРЕКТ (код 41013367) за червень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.05.2018 №506/26-15-14-04-04/30726586.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за червень 2017 року на загальну суму 315979 грн.

25.05.2018 ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ подано письмове заперечення на вказаний акт перевірки, однак згідно відповіді ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2018 №26691/10/26-15-14-04-04 заперечення залишено без задоволення.

На підставі висновків акта від 21.05.2018 №506/26-15-14-04-04/30726586 ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0029191404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 473969 грн, у тому числі на 315979 грн за податковим зобов`язаннями та 157990 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0029191404 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України, однак рішенням ДФС України від 10.08.2018 №26258/6199-99-11-01-02-35 скаргу ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0029191404 - без змін.

Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0029191404 та вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що між ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ укладено договір поставки від 01.03.2017 №0103/17, за умовами якого ТОВ ФІН-КОРЕКТ прийнято на себе зобов`язання поставляти Товар у кількості, асортименті та по цінам, що узгоджуються в рахунках-фактурах, а ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ зобов`язався прийняти вказані товари та оплатити їх вартість.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору загальна вартість Договору складає вартість Товару, замовленого у Продавця та сплаченого Покупцем згідно рахунків-фактур протягом терміну дії даного Договору. Оплата здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок Продавця.

Згідно пункту 3.9. Договору Продавець виконує доставку Товару Покупцю за свої кошти.

Матеріали справи містять замовлення ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ від 08.06.2017, 09.06.2017, 12.06.2017, 13.06.2017, 14.06.2017, 15.06.2017 та відповідні їм рахунки-фактури на поставку товарів: дюбелів, тримачів кабельних, блоків комутації, SGNM болтів, болтів анкерних, ящиків поверхових, коробок вогнестійких, скоб.

Згідно видаткових накладних від 14.06.2017 №682, від 15.06.2017 №726, від 15.06.2017 №724, від 14.06.2017 №680, від 14.06.2017 №681, від 12.06.2017 №663, від 12.06.2017 №664, від 09.06.2017 №643 ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ прийняв товари від ТОВ ТОВ ФІН-КОРЕКТ на загальну суму 1895877 грн, в тому числі ПДВ - 315979 грн.

ТОВ ФІН-КОРЕКТ укладено договір про відступлення права вимоги з ПП Гокарт , згідно з яким зобов`язання боржника ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ визначено в розмірі 5408994,92 грн, про що повідомлено ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ листом від 10.07.2017 №10/07-17.

ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ перераховано на банківський рахунок ПП Гокарт кошти в загальній сумі 823112,74 грн платіжними дорученнями №697 від 01.09.2017 на суму 76750 грн, №696 від 01.09.2017 на суму 73250 грн, №674 від 18.08.2017 на суму 54450 грн, №673 від 18.08.2017 на суму 145550 грн, №602 від 25.07.2017 на суму 53112,74 грн, №590 від 21.07.2017 на суму 100000 грн, №566 від 18.07.2017 на суму 120000 грн, №560 від 12.07.2017 на суму 55000 грн, №559 від 12.07.2017 на суму 145000 грн.

Також від ТОВ ФІН-КОРЕКТ на адресу ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ надійшло повідомлення від 22.09.2017 про відступлення права вимоги за договором поставки від 01.03.2017 №0103/17 на користь нового кредитора ТОВ Карнон . У зв`язку із цим, позивачем перераховані кошти на рахунок ТОВ Карнон платіжними дорученнями №766 від 26.09.2017 на суму 86000 грн, №765 від 26.09.2017 на суму 134280 грн, №764 від 26.09.2017 на суму 115840 грн, №763 від 26.09.2017 на суму 138230 грн, №762 від 26.09.2017 на суму 125350 грн, №760 від 26.09.2017 на суму 58180 грн, №759 від 26.09.2017 на суму 129320 грн, №758 від 26.09.2017 на суму 138200 грн, №757 від 26.09.2017 на суму 125750 грн, №756 від 26.09.2017 на суму 148550 грн, №753 від 25.09.2017 на суму 145790 грн, №752 від 25.09.2017 на суму 145630 грн.

За наслідками вказаних правовідносин ТОВ ФІН-КОРЕКТ виписано у червні 2017 року на користь ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ податкові накладні на загальну суму 1895877 грн, в тому числі ПДВ - 315979 грн.

Суми податку на додану вартість, на підставі виписаних ТОВ ФІН-КОРЕКТ податкових накладних, віднесені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2017 року.

В обґрунтування нереальності господарських операцій ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ з ТОВ ФІН-КОРЕКТ відповідач вказує про наступне:

- ТОВ ФІН-КОРЕКТ не подано податкову звітність за червень 2017 року;

- у ТОВ ФІН-КОРЕКТ відсутні витрати пов`язані із провадженням господарської діяльності;

- постачання для ТОВ ФІН-КОРЕКТ товарів, які поставлялись ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ , здійснювалось ТОВ Апаті , ТОВ Афіла та ТОВ Колорін , при цьому за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств виникли сумніви щодо можливості здійснення ними фінансово-господарської діяльності;

- в ході розслідування кримінального провадження №32018100000000027 встановлено ознаки безтоварних операцій між ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ ;

- висновок експертного дослідження від 03.01.2018 Ш-03/01/2018-ДО судового експерта Гавриленко Вікторії Валентинівни (свідоцтво №1163 від 26.09.2007) свідчить про те, що ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.03.2014 по 25.12.2017 на суму 4209760,87 грн, в тому числі з ТОВ ФІН-КОРЕКТ на 315979 грн;

- у видаткових накладних відсутня інформація про того, хто отримав товар та підписав видаткову накладну;

- відсутні товарно-транспортні накладні, складські документи;

- договір поставки від 01.03.2017 №0103/17 складено не коректно, адже за змістом даного договору він вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2015, тобто до дати його підписання, також у договорі наявний номер банківського рахунку ТОВ ФІН-КОРЕКТ відкритого лише 22.03.2017.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, суд виходить з наступного.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 КК України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що як на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду даної справи в суді вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ ФІН-КОРЕКТ чи його контрагентів ТОВ Апаті , ТОВ Афіла та ТОВ Колорін - відсутні.

Також суд зазначає, що постановою старшого слідчого з ОВС СВРОВКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві капітана податкової міліції Коновалова С.С. від 23.10.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100000000027 від 16.01.2018, в частині вчинення службовими особами TOB ТЕХНОСИСТЕМ злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю в діянні службових осіб TOB ТЕХНОСИСТЕМ складу кримінального правопорушення.

Крім того, суд вважає, що зазначена постанова від 23.10.2018 також опосередковано підтверджує факт використання TOB ТЕХНОСИСТЕМ у власній господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ ФІН-КОРЕКТ , адже у постанові зазначено, що допитані як свідки керівники підприємств-замовників послуг у TOB ТЕХНОСИСТЕМ , надали показання, що ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ всі роботи виконало, обладнання встановило.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у ТОВ ФІН-КОРЕКТ витрат на здійснення господарської діяльності, неподання ТОВ ФІН-КОРЕКТ податкової звітності за червень 2017 року, а також щодо відсутності у ланцюгу постачання ТОВ ФІН-КОРЕКТ фактичного постачальника товарів, які постачались позивачу, суд звертає увагу на наступне.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, ТОВ ФІН-КОРЕКТ на час здійснення господарських операцій з позивачем зареєстроване як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, мав право нараховувати ПДВ та складати податкові накладні.

Податкові накладні, на підставі яких ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ формувало податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України оскільки зауважень до наданих податкових накладних з боку перевіряючих не надходило. Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами- постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних, в акті перевірки не встановлено.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, враховуючи специфіку спірних господарських операцій, судом встановлено, що документи не мають суттєвих дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні суд зазначає, що згідно пункту 3.9 Договору поставки від 01.03.2017 №0103/17 Продавець виконує доставку Товару Покупцю за свої кошти.

Також суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Зазначаючи про відсутність складських документів, відповідач вказує на їх обов`язковість згідно пункту 1.1 договору поставки від 01.03.2017 №0103/17. Однак, суд зазначає, що ні пункт 1.1, ні інші положення договору поставки від 01.03.2017 №0103/17 не містять вимог щодо обов`язкового оформлення складських документів. За змістом розділу 3 договору поставки від 01.03.2017 №0103/17 передача товару оформлюється підписанням видаткової накладної. Водночас, копії всіх видаткових накладних наявні в матеріалах справи.

Відсутність у видаткових накладних інформації про того, хто отримав товар та підписав видаткові накладні, суд не вважає беззаперечним доказом нереальності господарських взаємовідносин, адже на видаткових накладних проставлено печатку ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та підпис, який візуально відповідає підпису директора ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ ОСОБА_1 , наявному, зокрема у договорі поставки від 01.03.2017 №0103/17.

Також відповідач вказав, що договір поставки від 01.03.2017 №0103/17 складено не коректно, адже за змістом даного договору він вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2015, тобто до дати його підписання, також у договорі наявний номер банківського рахунку ТОВ ФІН-КОРЕКТ відкритого лише 22.03.2017.

Позивач не заперечує зазначення у пункті 9.1 договору поставки від 01.03.2017 №0103/17 дію даного договору до 31.12.2015. При цьому, позивач пояснив, що даний факт є технічною помилкою. До того ж, ТОВ ФІН-КОРЕКТ зареєстровано як суб`єкт господарювання з 08.12.2016, а господарські відносини за цим договором здійснювались у 2017 році.

Суд звертає увагу на те, що згідно пункту 2.3 Договору від 01.03.2017 №0103/17, оплата за Товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ ФІН-КОРЕКТ .

У розділі 11 Договору від 01.03.2017 №0103/17 вказаний розрахунковий рахунок ТОВ ФІН-КОРЕКТ № НОМЕР_1 в ПАТ УКРБУДІНВЕСТБАНК .

Відповідно до пункту 1.13 розділу І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2013 №492, Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом 2 пункту 69.3 статті 69 ПК України.

Згідно пунктів 69.1, 69.2 статті 69 ПК України, банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах) здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків-юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Таким чином, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Згідно наданої відповідачем роздруківки із картки платника податків ТОВ ФІН-КОРЕКТ , розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкрито ПАТ УКРБУДІНВЕСТБАНК лише 22.03.2017.

Тобто, станом на момент укладення договору від 01.03.2017 №0103/17, розрахунковий рахунок ТОВ ФІН-КОРЕКТ зазначений у такому договорі не був відкритий.

Разом з цим, суд враховує, що згідно статті 638 Цивільного кодексу України (ЦК України) укладення договору - це досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У даному випадку, позивач зі своїм контрагентом досяг згоди по умовам договору поставки.

Тобто, додаткове оформлення договору у письмовій формі це домовленість сторін на власний розсуд. Сторони могли взагалі укласти договір в усній формі, а вже його виконання оформлювати (фіксувати) відповідними письмовими первинними документами.

Тому сам по собі письмовий документ під назвою договір лише фіксує факт домовленості між суб`єктами господарювання.

Суд звертає увагу, що для дослідження реальності господарських правовідносин, обумовлених договором від 01.03.2017 №0103/17, в частині належного проведення розрахунків за надані послуги, визначальним є встановлення факту проведення оплати за реально надані послуги.

При цьому, вказана суперечність у даті договору від 01.03.2017 №0103/17 та даті відкриття рахунку ТОВ ФІН-КОРЕКТ , зазначеного у даному договорі, може слугувати доказом нереальності господарських операцій лише у разі документування факту оплати на банківський рахунок, який не було відкрито на момент такої оплати.

Водночас, згідно матеріалів справи, позивач взагалі не здійснював оплату за договором від 01.03.2017 №0103/17 на будь який рахунок ТОВ ФІН-КОРЕКТ , адже ТОВ ФІН-КОРЕКТ укладено договори про переуступку боргу, а тому оплату за договором від 01.03.2017 №0103/17 позивач здійснював на рахунки нових кредиторів.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17 окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ з ТОВ ФІН-КОРЕКТ .

Посилання відповідача на висновок експертного дослідження від 03.01.2018 Ш-03/01/2018-ДО судового експерта Гавриленко Вікторії Валентинівни (свідоцтво №1163 від 26.09.2007) суд в даному випадку вважає необґрунтованими.

Так, за змістом вказаного висновку, що для відповіді на поставлене на проведення експертного дослідження питання щодо розміру заниження податкових зобов`язань ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ , експерт виконав розрахунок недонарахуваних податків у бюджет виходячи з того, що відносини між ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ є безтоварними. Тобто, експерт взагалі не проводив дослідження товарності відносин ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ .

Крім того, з висновку експертного дослідження від 03.01.2018 Ш-03/01/2018-ДО не вбачається попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0029191404.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 04.09.2017 №76, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 7109,53 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОСИСТЕМ , - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.06.2018 №0029191404.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОСИСТЕМ судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7109,53 грн (сім тисяч сто дев`ять гривень п`ятдесят три копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОСИСТЕМ (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Гоголівська, будинок 43-а, офіс 61; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 38929682).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 11.09.2019.

Суддя О.М. Чудак