Постанова

від 10.12.2019 по справі 826/14455/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14455/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносистем" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНОСИСТЕМ (ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2018 року №0029191404.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ ФІН-КОРЕКТ правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 08 червня 2018 року №0029191404.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що перевіркою встановлено відсутність у контрагента позивача - ТОВ ФІН-КОРЕКТ податкової звітності за червень 2017 року; витрат, пов`язаних із провадженням господарської діяльності; постачання для ТОВ ФІН-КОРЕКТ товарів, які поставлялись ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ , здійснювалось ТОВ Апаті , ТОВ Афіла та ТОВ Колорін , при цьому за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств виникли сумніви щодо можливості здійснення ними фінансово-господарської діяльності; в ході розслідування кримінального провадження №32018100000000027 встановлено ознаки безтоварних операцій між ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ ; висновок експертного дослідження від 03 січня 2018 року Ш-03/01/2018-ДО судового експерта Гавриленко В.В. свідчить, що ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ завищено податковий кредит з ПДВ, в тому числі з ТОВ ФІН-КОРЕКТ на 315979 грн; у видаткових накладних відсутня інформація про того, хто отримав товар та підписав видаткову накладну; відсутні товарно-транспортні накладні, складські документи; договір поставки від 01 березня 2017 року №0103/17 складено не коректно.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 19 квітня 2018 року по 23 квітня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ (код 30726586) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ ФІН-КОРЕКТ (код 41013367) за червень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 травня 2018 року №506/26-15-14-04-04/30726586.

В ході перевірки виявлено та зафіксовано в акті перевірки порушення ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за червень 2017 року на загальну суму 315 979 грн.

25 травня 2018 року ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ подано письмове заперечення на вказаний акт перевірки, однак згідно відповіді ГУ ДФС у м. Києві від 08 червня 2018 року №26691/10/26-15-14-04-04 заперечення залишено без задоволення.

На підставі висновків акта від 21 травня 2018 року №506/26-15-14-04-04/30726586 ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2018 року №0029191404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 473 969 грн, у тому числі на 315 979 грн за податковим зобов`язаннями та 157 990 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0029191404 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України, однак рішенням ДФС України від 10 серпня 2018 року №26258/6199-99-11-01-02-35 скаргу ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2018 року №0029191404 - без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю ФІН-КОРЕКТ .

Так, між ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ укладено договір поставки від 01 березня 2017 року №0103/17, за умовами якого ТОВ ФІН-КОРЕКТ прийнято на себе зобов`язання поставляти Товар у кількості, асортименті та по цінам, що узгоджуються в рахунках-фактурах, а ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ зобов`язався прийняти вказані товари та оплатити їх вартість.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору загальна вартість Договору складає вартість Товару, замовленого у Продавця та сплаченого Покупцем згідно рахунків-фактур протягом терміну дії даного Договору. Оплата здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок Продавця.

Згідно пункту 3.9. Договору Продавець виконує доставку Товару Покупцю за свої кошти.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять замовлення ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ від 08.06.2017, 09.06.2017, 12.06.2017, 13.06.2017, 14.06.2017, 15.06.2017 та відповідні їм рахунки-фактури на поставку товарів: дюбелів, тримачів кабельних, блоків комутації, SGNM болтів, болтів анкерних, ящиків поверхових, коробок вогнестійких, скоб.

Згідно видаткових накладних від 14.06.2017 №682, від 15.06.2017 №726, від 15.06.2017 №724, від 14.06.2017 №680, від 14.06.2017 №681, від 12.06.2017 №663, від 12.06.2017 №664, від 09.06.2017 №643 ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ прийняв товари від ТОВ ТОВ ФІН-КОРЕКТ на загальну суму 1 895 877 грн, в тому числі ПДВ - 315 979 грн.

ТОВ ФІН-КОРЕКТ укладено договір про відступлення права вимоги з ПП Гокарт , згідно з яким зобов`язання боржника ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ визначено в розмірі 5 408 994,92 грн, про що повідомлено ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ листом від 10 липня 2017 року №10/07-17.

ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ перераховано на банківський рахунок ПП Гокарт кошти в загальній сумі 823 112,74 грн платіжними дорученнями №697 від 01.09.2017 на суму 76750 грн, №696 від 01.09.2017 на суму 73250 грн, №674 від 18.08.2017 на суму 54450 грн, №673 від 18.08.2017 на суму 145550 грн, №602 від 25.07.2017 на суму 53112,74 грн, №590 від 21.07.2017 на суму 100000 грн, №566 від 18.07.2017 на суму 120000 грн, №560 від 12.07.2017 на суму 55000 грн, №559 від 12.07.2017 на суму 145000 грн.

Також від ТОВ ФІН-КОРЕКТ на адресу ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ надійшло повідомлення від 22 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за договором поставки від 01 березня 2017 року №0103/17 на користь нового кредитора ТОВ Карнон . У зв`язку із цим, позивачем перераховані кошти на рахунок ТОВ Карнон платіжними дорученнями №766 від 26.09.2017 на суму 86000 грн, №765 від 26.09.2017 на суму 134280 грн, №764 від 26.09.2017 на суму 115840 грн, №763 від 26.09.2017 на суму 138230 грн, №762 від 26.09.2017 на суму 125350 грн, №760 від 26.09.2017 на суму 58180 грн, №759 від 26.09.2017 на суму 129320 грн, №758 від 26.09.2017 на суму 138200 грн, №757 від 26.09.2017 на суму 125750 грн, №756 від 26.09.2017 на суму 148550 грн, №753 від 25.09.2017 на суму 145790 грн, №752 від 25.09.2017 на суму 145630 грн.

За наслідками вказаних правовідносин ТОВ ФІН-КОРЕКТ виписано у червні 2017 року на користь ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ податкові накладні на загальну суму 1 895 877 грн, в тому числі ПДВ - 315 979 грн.

Суми податку на додану вартість, на підставі виписаних ТОВ ФІН-КОРЕКТ податкових накладних, віднесені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2017 року.

Збільшуючи зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, контролюючий орган виходив з того, що документи, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, були виписані контрагентом, який має ознаки фіктивності.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Зокрема, відповідач посилається на той факт, що в ході розслідування кримінального провадження №32018100000000027 встановлено ознаки безтоварних операцій між ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та ТОВ ФІН-КОРЕКТ , а висновок експертного дослідження від 03 січня 2018 року Ш-03/01/2018-ДО судового експерта Гавриленко В.В. свідчить про те, що ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 березня 2014 року по 25 грудня 2017 року на суму 4 209 760,87 грн, в тому числі з ТОВ ФІН-КОРЕКТ на 315 979 грн.

Між тим, відповідно до ч.6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, як на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду даної справи вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ ФІН-КОРЕКТ чи його контрагентів ТОВ Апаті , ТОВ Афіла та ТОВ Колорін - відсутні.

Натомість, постановою старшого слідчого з ОВС СВРОВКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві капітана податкової міліції Коновалова С.С. від 23 жовтня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100000000027 від 16 січня 2018 року, в частині вчинення службовими особами TOB ТЕХНОСИСТЕМ злочину, передбаченого ч.3 статті 212 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю в діянні службових осіб TOB ТЕХНОСИСТЕМ складу кримінального правопорушення .

Крім того, вказана постанова від 23 жовтня 2018 року опосередковано підтверджує факт використання TOB ТЕХНОСИСТЕМ у власній господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ ФІН-КОРЕКТ , оскільки у ній зазначено, що допитані як свідки керівники підприємств-замовників послуг у TOB ТЕХНОСИСТЕМ , надали показання, що ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ всі роботи виконало, обладнання встановило.

Посилання відповідача на нереальність здійснення господарських операцій контрагента позивача з його контрагентом, а також контрагента позивача з його контрагентами ТОВ Апаті , ТОВ Афіла та ТОВ Колорін взагалі не приймається судом до уваги, оскільки реальність господарських операцій щодо таких товарів не є предметом даного спору, крім того контролюючим органом не зазначено, чому саме за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств виникли сумніви щодо можливості здійснення ними фінансово-господарської діяльності.

При цьому, встановлення факту фіктивного підприємництва контрагента платника Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права добросовісного платника на формування податкового кредиту та витрат.

Апелянт зазначає, що з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки ТОВ ФІН-КОРЕКТ не подало податкову звітність за червень 2017 року та у ТОВ ФІН-КОРЕКТ відсутні витрати пов`язані із провадженням господарської діяльності.

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що позивач не має жодного відношення до подачі його контрагентами податкової звітності. І тим більше не має нести відповідальність у разі порушення порядку ведення контрагентами такої податкової звітності.

Слід зазначити, що податкова інформація та акти перевірки не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, то суд зазначає, що згідно п.3.9 Договору поставки від 01 березня 2017 року №0103/17 Продавець виконує доставку Товару Покупцю за свої кошти.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Таким чином, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно, позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, тому відсутність у ТТН певних відомостей чи їх некоректне зазначення не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій, на чому наголошував апелянт у скарзі.

Зазначаючи про відсутність складських документів, відповідач вказує на їх обов`язковість згідно п.1.1 договору поставки №0103/17. Однак, ані п.1.1, ані інші положення вказаного договору поставки не містять вимог щодо обов`язкового оформлення складських документів. За змістом розділу 3 договору передача товару оформлюється підписанням видаткової накладної. Водночас, копії всіх видаткових накладних наявні в матеріалах справи.

Також колегія суддів погоджується з твердженням позивача стосовно того, що відсутність у видаткових накладних інформації про того, хто отримав товар та підписав видаткові накладні, не свідчить про беззаперечність нереальності господарських взаємовідносин, оскільки на видаткових накладних проставлено печатку ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ та підпис, який візуально відповідає підпису директора ТОВ ТЕХНОСИСТЕМ Тюріна С.О. , наявному, зокрема у договорі поставки від 01 березня 2017 року №0103/17.

Апелянт також зазначає про те, що договір поставки від 01 березня 2017 року №0103/17 складено не коректно, адже за його змістом він вступає в дію з моменту підписання та діє до 31 грудня 2015 року, тобто до дати його підписання, також у договорі наявний номер банківського рахунку ТОВ ФІН-КОРЕКТ , відкритого лише 22 березня 2017 року.

За поясненнями позивача, які жодним чином не були спростовані відповідачем, у пункті 9.1 договору поставки від 01 березня 2017 року №0103/17 дійсно дію даного договору вказано до 31 грудня 2015 року. Вказане пояснюється технічною помилкою. До того ж, ТОВ ФІН-КОРЕКТ зареєстровано як суб`єкт господарювання лише з 08 грудня 2016 року, а господарські відносини за цим договором здійснювались у 2017 році.

Щодо наявного у договорі поставки від 01 березня 2017 року №0103/17 номеру банківського рахунку ТОВ ФІН-КОРЕКТ , відкритого лише 22 березня 2017 року.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України (ЦК України) укладення договору - це досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В даному випадку позивач зі своїм контрагентом досягли згоди щодо умов договору поставки.

Тобто, додаткове оформлення договору у письмовій формі - це домовленість сторін на власний розсуд. Сторони могли взагалі укласти договір в усній формі, а вже його виконання оформлювати (фіксувати) відповідними письмовими первинними документами.

Тому сам по собі письмовий документ під назвою договір лише фіксує факт домовленості між суб`єктами господарювання.

При цьому, для дослідження реальності господарських правовідносин, обумовлених договором №0103/17, в частині належного проведення розрахунків за надані послуги, визначальним є встановлення факту проведення оплати за реально надані послуги.

Так, вказана суперечність у даті договору від 01 березні 2017 року №0103/17 та даті відкриття рахунку ТОВ ФІН-КОРЕКТ , зазначеного у даному договорі, може слугувати доказом нереальності господарських операцій лише у разі документування факту оплати на банківський рахунок, який не було відкрито на момент такої оплати.

Однак, згідно матеріалів справи, позивач взагалі не здійснював оплату за договором від 01 березня 2017 року №0103/17 на будь який рахунок ТОВ ФІН-КОРЕКТ , адже ТОВ ФІН-КОРЕКТ укладено договори про переуступку боргу, а тому оплату за цим договором позивач здійснював на рахунки інших кредиторів.

Слід зазначити, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2018 року по справі №806/1033/17).

Важливим також є те, що як позивач, так і ТОВ ФІН-КОРЕКТ на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи у відповідності до чинного законодавства та були платниками податку на додану вартість.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт продажу ТОВ ФІН-КОРЕКТ товарів, обумовлених спірним договором, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Жодного спростування інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 08 червня 2018 року №0029191404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку