Ухвала

від 05.09.2019 по справі 704/611/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/77/19 Справа № 704/611/19 Головуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниДоповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого-суддіОСОБА_2 ,суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора в режимі відеоконференції з Тальнівським районним судом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року про відмову в накладенні арешту на земельну ділянку Державного земельного запасу площею 4,978 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з посівом сільськогосподарської культури - соя у кримінальному провадженні № 42019251140000039, відомості про яке внесено до ЄРДР 24.05.2019 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Прокурор Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Тальнівського районного суду Черкаської області з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку Державного земельного запасу площею 4,978 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з посівом сільськогосподарської культури - соя.

В обґрунтування клопотання покладається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що в ході вивчення стану використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної форми власності, які розташовані на території Тальнівського району Черкаської області, установлені непоодинокі випадки використання невідомими на даний час особами земельних ділянок без правовстановлюючих документів всупереч установленому порядку, чим завдано державі значної шкоди.

24.05.2019 відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за № 42019251140000039 з попередньою кваліфікацією за ч. 1ст. 197-1 КК України, а тому просить задовольнити клопотання з метою подальшого вирішення питання за цивільним позовом та з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання прокурора.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді місцевого суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати її, та постановити нову ухвалу, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що у клопотанні про накладення арешт на земельну ділянку у повній мірі дотримано вимоги ст. 171 КПК України, однак, слідчим суддею не у повній мірі враховано положення ч.2 ст. 170 КПК України, зокрема, що однією із підстав накладення арешту на земельну ділянку є відшкодування, завданої кримінальним правопорушенням шкоди (цивільний позов).

Прокурор вважає, що слідчий суддя в порушення вимог ст. 170, 173, 370, 372, 412 КПК України своє рішення про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на земельну ділянку належним чином не обґрунтував і не вмотивував.

Заслухавши доповідьсудді,думку прокурора ОСОБА_6 ,який підтримавапеляційну скаргу,просив їїзадовольнити,перевіривши доводиапеляційної скарги,вивчивши матеріаликримінального провадження,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимогКПК України та судової процедури, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В тому числі, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст.132, ст.173 КПК України,повинен врахувати:існування обґрунтованоїпідозри щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження;правову підставудля арештумайна;можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу);наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу);можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу);розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу);розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу);розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вказані дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ст. 131, ч.1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч.1 ст.173КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42019251140000039 від 24.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України, слідчий суддя в повному обсязі дотримався вказаних вимог Закону та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на земельну ділянку Державного земельного запасу площею 4,978 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з посівом сільськогосподарської культури - соя, оскільки на даному етапі розслідування потреби досудового розслідування не виправдовують необхідності накладення арешту на вказане майно.

Також, як встановлено апеляційним судом, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України, нікому про підозру на даний час не повідомлено, конфіскація чи спеціальна конфіскація майна згідно чинного законодавства за вчинення вказаного злочину не передбачена, цивільний позов не заявлено.

Крім того, колегія суддів враховує те, що прокурор як на підставу накладення арешту на земельну ділянку посилається на п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, а на підтвердження своїх доводів надає лише витяг з ЄРДР, протокол огляду місця події та постанову про призначення групи прокурорів в кримінальному провадженні. Інших будь-яких доказів на підтвердження доводів, викладених в клопотанні про накладення арешту на майно не надано, в тому числі і під час апеляційного розгляду.

Як встановлено в суді першої та апеляційної інстанції, цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся, шкода, завдана внаслідок кримінального правопорушення не визначена, тому відсутні підстави для накладення арешту на майно на які посилався в клопотанні прокурор.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року, є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 170, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2019 року про відмову в накладенні арешту на земельну ділянку Державного земельного запасу площею 4,978 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Колодистенської сільської ради Тальнівського району Черкаської області з посівом сільськогосподарської культури - соя у кримінальному провадженні № 42019251140000039, відомості про яке внесено до ЄРДР 24.05.2019 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді