Постанова

від 04.09.2019 по справі 156/1017/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 156/1017/18 Головуючий у 1 інстанції: Мушкет О. О. Провадження № 22-ц/802/676/19 Категорія: 47 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Бовчалюк З. А.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Панечко Л. В. ,

представника третьої особи - ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Грибовицька сільська рада Іваничівського району Волинської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про визнання протиправним та скасування наказів щодо затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 04 квітня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до суду даний позов, мотивуючи вимоги тим, що у березні 2018 року вона звернулась до Іваничівського районного відділу Центр ДЗК для оформлення права власності на земельні ділянки площею 0,52 га, з яких: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та 0,27 га - для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в її користуванні з 1996 року. Вказувала, що з 1983 року її матері ОСОБА_11 належали вказані земельні ділянки, які згідно з рішенням Грибовицької сільської ради № 20/1 від 02 березня 1994 року були передані їй у приватну власність. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_11 є вона, оскільки прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем. При оформленні права власності на вказані земельні ділянки в Іваничівському районному відділі Центр ДЗК їй повідомили, що земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,27 га передано у приватну власність учасникам АТО згідно з наказами Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

31 липня 2018 року вона звернулася до Грибовицької сільської ради щодо надання інформації про вилучення з її користування даної земельної ділянки без її відома. Як видно з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, у 2013 році було проведено інвентаризацію земель в районі шахти № 5 на території Грибовицької сільської ради загальною площею 4,2223 га та зареєстровано цю землю за кадастровим номером 0721180900:02:000:0140 в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності за межами населених пунктів Грибовицької сільської ради, для передачі у власність для індивідуального садівництва учасникам АТО. Інвентаризація земельних ділянок була проведена без повідомлення органу місцевого самоврядування та без отримання попередньої інформації щодо надання у власність місцевим жителям земельних ділянок.

Позивач зазначає, що про накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10 жовтня 2017 року про передачу у власність земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 їй відомо не було. На даний час її земельна ділянка поділена на частки та передана у власність вище вказаним громадянам. Через неправомірні дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вона позбавлена права власності на належну їй земельну ділянку та позбавлена можливості щодо здійснення законного спадкування зазначеної земельної ділянки.

На підставі наведеного просила суд визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та скасувати накази про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надання їх у власність громадянам: ОСОБА_6 (кадастровий № 0721180900:02:000:0151), ОСОБА_7 (кадастровий № 0721180900:02:000:0147), ОСОБА_8 (кадастровий № 0721180900:02:000:0206), ОСОБА_9 (кадастровий № 0721180900:02:000:0146) та ОСОБА_10 (кадастровий № 0721180900:02:000:0145). Також просила скасувати реєстрацію права власності вище зазначених земельних ділянок в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Судові витрати на її користь також просила стягнути із відповідача.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 04 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення.

Скасовано наказ від 10 жовтня 2017 року № 3-3514/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_10 без зміни цільового призначення площею 0,0601 га (кадастровий номер 0721180900:02:000:0145), в тому числі пасовища площею 0,0601 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованої на території Грибовицької сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Скасовано наказ від 10 жовтня 2017 року № 3-3512/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_9 без зміни цільового призначення площею 0,06 га (кадастровий номер 0721180900:02:000:0146), в тому числі пасовища площею 0,06 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованої на території Грибовицької сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Скасовано наказ від 10 жовтня 2017 року № 3-3488/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_8 без зміни цільового призначення площею 0,06 га (кадастровий номер 0721180900:02:000:0206) в тому числі пасовища площею 0,06 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованої на території Грибовицької сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Скасовано наказ від 10 жовтня 2017 року № 3-3508/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_7 без зміни цільового призначення площею 0,0601 га (кадастровий номер 0721180900:02:000:0147), в тому числі пасовища площею 0,0601 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованої на території Грибовицької сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Скасовано наказ від 10 жовтня 2017 року № 3-3509/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_6 без зміни цільового призначення площею 0,06 га (кадастровий номер 0721180900:02:000:0151), в тому числі пасовища площею 0,06 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованої на території Грибовицької сільської ради Іваничівського району Волинської області.

Скасовано наказ від 10 жовтня 2017 року № 3-3511/15-17-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 без зміни цільового призначення площею 0,06 га (кадастровий номер 0721180900:02:000:0152), в тому числі пасовища площею 0,06 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташованої на території Грибовицької сільської ради Іваничівського району Волинської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що управління діяло відповідно до норм чинного земельного законодавства при розгляді заяв громадян ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 та ОСОБА_6 Зазначає, що спірна земельна ділянка не була набута спадкодавцем ОСОБА_11 за життя, правовстановлюючих документів на неї спадкодавець не оформила, тому вона не ввійшла до складу спадщини, яка залишилась після її смерті. Таким чином, Головне управління вважає, що неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, наслідком чого стало ухвалення необгрунтованого та незаконного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що передаючи спірні земельні ділянки у власність відповідачів, Головне управління Держгеокадастру порушило порядок надання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації, чим порушено права та інтереси позивача ОСОБА_1 , як законного власника земельної ділянки, яку вона успадкувала від матері ОСОБА_11 , оскільки виділені земельні ділянки фактично накладаються на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 .

Колегія суддів із даними висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають встановленим обставинам, зібраним по справі доказам, нормам матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Судом встановлено, що рішенням сесії Грибовицької сільської ради від 02 березня 1994 року № 20/1 Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам ОСОБА_11 , жительці с. Грибовиця, було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею : 0,50 га, в тому числі 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с.13).

Із довідки Грибовицької сільської ради від 28 серпня 2018 року № 248 слідує, що згідно з погосподарською книгою № 2 за 1983-1985 роки (особистий рахунок № НОМЕР_1 ) подружжя ОСОБА_14 та ОСОБА_11 мали у користуванні земельну ділянку загальною площею 0,50 га. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 помер. Згідно з даними погосподарських книг за 1986-1995 роки ОСОБА_11 проживала одна та надалі користувалася земельною ділянкою загальною площею 0,50 га. 14 червня 2000 року до господарства ОСОБА_11 прибула її дочка позивач ОСОБА_1 та вони продовжили користуватися земельною ділянкою загальною площею 0,50 га. Відповідно до інформації з погосподарських книг надалі у користуванні ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка в розмірі 0,52 га, в тому числі 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та 0,27 га - для ведення особистого селянського господарства. (а.с.14-15).

З метою оформлення спадкових прав на земельну ділянку загальною площею 0,52 га, яка знаходиться на території Грибовицької сільської ради Іваничівського району, позивач у березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в Іваничівський районний відділ Центр ДЗК , де їй повідомили, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,27 га для ведення особистого селянського господарства розташована за межами населених пунктів Грибовицької сільської ради та передана у приватну власність учасникам АТО згідно з наказами Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

На її звернення у Грибовицьку сільську раду щодо неправомірного позбавлення її земельної ділянки було надано відповідь в.о. начальника міськрайонного управління в Іваничівському районі та м. Нововолинську Кантора Т .М., згідно з якою земельні ділянки в районі шахти № 5 на території Грибовицької сільської ради передавалися у власність для індивідуального садівництва учасникам бойових дій відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області за рахунок проінвентаризованих у 2013 році земель сільськогосподарського призначення державної власності. Земельна ділянка площею 4,2223 га з кадастровим номером 0721180900:02:000:0140 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності за межами населених пунктів, на території Грибовицької сільської ради. Документація розроблена ДП Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Волинській області від 19 листопада 2013 року № 58 (а.с.9).

В апеляційній скарзі, як і у відзиві на позов, відповідачем стверджувалося, що Головне управління Держгеокадастру при вирішенні питання щодо виділення спірних земельних ділянок надіслало лист від 20.02.2017 року за № 18-3-0.32-1591/2-17 Про висловлення пропозиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою до Грибовицької сільської ради.

Проте, зі змісту інформації сільського голови Грибовицької сільської ради від 20 грудня 2018 року № 01-11/333, адресованої суду, слідує, що лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 20 лютого 2017 року № 18-3-0.32-1591/2-17 Про висловлення пропозиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою до Грибовицької сільської ради протягом 2017 року не надходив (а.с.116).

Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до довідки Іваничівської державної нотаріальної контори від 20 лютого 2018 року № б/н/02-14, спадкоємицею майна ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка - позивач ОСОБА_1 . Спадкова справа за номером 226 заведена у 2005 році (а.с.12).

З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 139124367, слідує, що власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер: 0721180901:01:003:0203 , є ОСОБА_1 . Підставою виникнення права власності є рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 21/2, видане 20 вересня 2018 року Грибовицькою сільською радою Іваничівського району Волинської області; відомості з ДЗК, серія та номер: 4417285, видані 24 вересня 2018 року, видавник: Державний земельний кадастр (а.с.11).

Отже встановлено, що правовстановлюючих документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_11 за життя не виготовила.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом ч. 1-3, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанцій правильно виходив з того, що правовідносини щодо спадкування спірної земельної ділянки після смерті ОСОБА_11 виникли у 1994 році, тому регулюються чинними на той час положеннями ЗК України 1990 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно зі ст. 12-1 ЗК України у редакції 1970 року сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території, зокрема надають відповідно до статті 16 цього Кодексу земельні ділянки в користування із земель, які не входять до землекористування колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств; розподіляють між підприємствами, організаціями, установами і громадянами ділянки під городи, сінокоси і пасовища з земель державного запасу, що виділяються в сільській Раді у встановленому порядку.

Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчуються записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в місті і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів (ч. 5 ст. 20 ЗК України у редакції 1970 року).

Витягом із рішення сесії Грибовицької сільської ради від 02 березня 1994 року № 20/1 Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам належно стверджується передача у приватну власність ОСОБА_11 , жительці с. Грибовиця Іваничівського району земельної ділянки загальною площею : 0,50 га, в тому числі 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства. Тобто, даним рішенням підтверджується виділення ОСОБА_11 ділянок з різним призначенням одним масивом.

Вказане рішення Грибовицької сільської ради ніким не оскаржувалося і є чинним. Сільською радою за період з 1994 року по даний час будь-яких рішень відносно спадкодавця ОСОБА_11 про припинення права користування (вилучення) земельної ділянки площею 0,50 га за адресою її проживання не приймалось, вона не була позбавлена права власності чи права користування даними земельними ділянками.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно зі статтею 52 Земельного Кодексу (1990 року); ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно зі статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно зі статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

З урахуванням норм статті 17 ЗК України у редакції 1990 року (який втратив чинність у 2002 році) та змісту рішення від 02 березня 1994 року Грибовицької сільської Ради народних депутатів Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок , стверджується, що сільською радою було розглянуто заяви громадян про передачу їм у власність земельних ділянок, які були раніше їм надані у користування, та матеріали, що підтверджують розміри даних земельних ділянок, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що на підставі прийняття такого рішення уповноваженим законом органом у відповідності до чинного на той час законодавства у матері позивачки ОСОБА_11 виникло право власності на спірні земельні ділянки у розмірі, зазначеному в погосподарській книзі.

Частиною другою статті 6, частиною першою статті 22, частиною першою статті 23 ЗК України (1990 року) передбачалося набуття громадянами права власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину та виникнення права власності після встановлення меж земельної ділянки в натурі і одержання державного акта про право власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування вперше наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

З погосподарської книги вбачається, що з 1983 року по 2005 рік ОСОБА_11 , та в подальшому разом із дочкою ОСОБА_1 , вже користувалася даною земельною ділянкою, що знаходилась біля її жилого будинку, у вказаних розмірах.

Отже, з урахуванням записів у погосподарській книзі, дані в яку вносяться із земельно-кадастрових документів, на підставі яких сільською радою видавалися рішення про надання громадянам земельних ділянок у приватну власність, зокрема за якими за спадкодавцем ОСОБА_11 обліковувалась спірна земельна ділянка площею 0,50 га, згідно з яким запис у земельно-кадастрових документах, посвідчений сільською радою, підтверджує право приватної власності на землю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_11 на день її смерті належала на праві власності спірна земельна ділянка, а отже вона входила до спадкової маси.

А отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірна ділянка вже була виділена у власність, відповідно до рішення сільської ради, тому не могла повторно відводитись (формуватись заново) будь-якій іншій особі. Висновки суду щодо порушення визначеного порядку передачі відповідачам у власність земельної ділянки ґрунтуються на встановлених обставинах справи та вимогах закону.

У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості та незаконності рішення суду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та змістом права, за захистом якого звернувся позивач.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо розташування земельних ділянок, виділених відповідачам для ведення садівництва, за межами населених пунктів Грибовецької сільської ради Іваничівського району Волинської області у межах норм безоплатної приватизації та не доведення позивачем факту порушення її прав через невизначеність місця розташування належної їй ділянки та відсутність доказів щодо фактичного накладення виділених ділянок на ділянку позивачки ОСОБА_1 , спростовуються Рішенням № РВ-0700304642019 від 26 березня 2019 року Державного кадастрового реєстратора Орищук С.І., яке було досліджене судом першої інстанції та долучено до матеріалів справи в ході судового засідання в апеляційному суді.

Дане рішення має інформацію щодо перетину належної ОСОБА_1 земельної ділянки та співпадіння її площі з ділянками, які були передані у власність учасникам АТО ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . У зазначеному рішенні вказано відсоткове співпадіння площ земельних ділянок, а саме :

перетин ділянок з ділянкою 0721180900:02:000:0146 -інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня -заявник ОСОБА_9 , площа співпадає на 23,9833%;

перетин ділянок з ділянкою 0721180900:02:000:0151 - власник ОСОБА_6 , площа співпадає на 3,7293%;

перетин ділянок з ділянкою 0721180900:02:000:0152- заявник ОСОБА_5 , інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня. Площа співпадає на 15,303%;

перетин ділянок з ділянкою 0721180900:02:000:0206- власник ОСОБА_8 Площа співпадає на 17,8749%;

перетин ділянок з ділянкою 0721180900:02:000:0147 - власник ОСОБА_7 Площа співпадає на 22,0061%;

перетин ділянок з ділянкою 0721180900:02:000:0145 - власник ОСОБА_10 Площа співпадає на 15,9138%.

На підставі даної інформації державний кадастровий реєстратор ОСОБА_16 при оформленні позивачкою ОСОБА_1 права власності на належну їй по спадку земельну ділянку відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а також через знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, та рекомендував звернутися до розробника технічної документації із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою перевірки і при можливості виправлення даної помилки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог у частині визнання неправомірними дій відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо надання дозволу відповідачам ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на розроблення документації із землеустрою.

Суд першої інстанції у своєму рішенні в другому абзаці резолютивної частини помилково вказав про визнання протиправними дій відповідача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, хоча у своїй позовній заяві ОСОБА_1 таких вимог не ставила, що підтвердили в суді апеляційної інстанції позивач та її представник.

Таким чином, рішення в частині зазначення судом про задоволення вимог, які не заявлялися позивачем та не були предметом розгляду в суді першої інстанції, слід змінити, виключивши їх з резолютивної частини рішення.

Оскільки рішення суду було оскаржено лише в частині задоволених судом вимог, то в іншій його частині - щодо відмови у позові - апеляційним судом не переглядається.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, та на правильність суду висновків суду не впливають і їх не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до незгоди з висновками суду щодо їх оцінки та на законність рішення не впливають.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Отже, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, однак є підстави для задоволення апеляційної скарги частково та зміни рішення шляхом виключення з його резолютивної частини висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області задовольнити частково.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 04 квітня 2019 року в даній справі змінити, виключивши із абзацу другого резолютивної частини рішення словосполучення: надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді