Постанова

від 10.09.2019 по справі 916/1067/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1067/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Г.П. Разюк, С.І., Колоколов С.І.,

секретар судового засідання Соловйова Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

від третьої особи - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національного Банку України та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року про зупинення провадження у справі

у справі № 916/1067/18

за позовом : Національного Банку України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджибей

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) Гаджибей , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) Комерційний банк Приватбанк , в якому просив суд:

- в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк за кредитним договором № 54 від 02.10.2014р. перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 856 944 000 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 86 від 06.10,2014, укладеного між НБУ та ТОВ Гаджибей , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрований в реєстрі за №4468, а саме на земельну ділянку площею 5,9996 га, за кадастровим номером 5123781300:01:001:0735, з місцем розташування: Одеська обл., Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив АДРЕСА_1 Золотий берег , земельна ділянка 177, 178, 179, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468574151237, Право власності на Предмет іпотеки зареєстроване за Іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 7215590;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбачених Законом України Про виконавче провадження , за початковою ціною 6 173 000 грн. без ПДВ;

- стягнути з відповідача на користь НБУ судовий збір в сумі 92 595,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 02.10.2014 між НБУ та ПАТ Комерційний банк Приватбанк укладено Кредитний договір №54 з укладанням у подальшому додаткових договорів до нього. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.10.2014 між НБУ та ТОВ Гаджибей укладено Іпотечний договір №86, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі №4468 (із подальшими змінами внесеними додатковими договорами). З посиланням на норми Цивільного кодексу України та Закону України Про іпотеку позивач зазначає, що ПАТ Комерційний банк Приватбанк як позичальником та ТОВ Гаджибей як іпотекодавцем зобов`язання за Кредитним договором не виконані, у зв`язку з чим НБУ звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

27.08.2018 ТОВ Гаджибей звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про призначення судової оціночно-земельної експертизи.

В обгрунтування заявленого клопотання , відповідач зазначав, що для справи має значення визначення вартості предмета іпотеки, яким є земельні ділянки згідно опису, що міститься в п.10.1. іпотечного договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 року клопотання ТОВ ГАДЖИБЕЙ про призначення судової експертизи задоволено. Призначено по справі №916/1067/18 судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Матеріали справи надано Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення дослідження, провадження у справі №916/1067/18 зупинено на час проведення експертизи.

Постановляючи ухвалу, господарський суд виходив з того, що наявні підстави для призначення оціночно-земельної експертизи, оскільки у справі наявний спір стосовно початкової вартості предмету іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, що потребує здійснення дослідження, проведеного особою, що володіє спеціальними знаннями, наданий позивачем звіт про експертну грошову оцінку предмета іпотеки від 12.12.2017р. викликає сумніви щодо його правильності, а відповідач, не може самостійно надати висновок у строки, встановлені для подання доказів, через неможливість отримання ним необхідних для проведення експертизи матеріалів, що відповідає умовам п.2 ч.1 ст.99 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Національний Банк України звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області 21.11.2018 скасувати і направити справу для продовження розгляду спору до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга НБУ обґрунтована тим, що судова експертиза призначається за умови дійсної потреби у спеціальних знаннях, які необхідні для з`ясування обставин, що мають значення для справи та коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а наданий сторонами висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Так, посилаючись на положення чинного національного законодавства, апелянт зазначає, що підтвердженням виконання оцінювачем приписів Національного стандарту №1 щодо ознайомлення з об`єктом оцінки є посилання в звіті про огляд об`єкта (п. 1.2, 1.5 звіту), а також наявність в матеріалах Звіту фото таблиці об`єкту оцінки. А тому, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що із наявного Звіту не вбачається безпосереднього дослідження оцінщиком об`єктів оцінки.

Скаржник зауважує, що судом першої інстанції неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, а висновок суду першої інстанції, що із наявного Звіту не вбачається безпосередньо дослідження оцінщиком об`єктів оцінки, не відповідає дійсності.

Так, в своїй апеляційній скарзі, апелянт зауважує, що відповідач не посилається на норми закону та законодавчі акти, які на його думку були порушені оцінювачем при проведенні грошової оцінки майна. Ні Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , ні Національним стандартом №1, ні Національним стандартом № 2 не передбачено обов`язкове повідомлення та присутність власника заставного майна при проведенні огляду предмета дослідження.

Також НБУ вважає, що задовольняючи клопотання та призначаючи по справі оціночно-земельну експертизу, суд погодився з обґрунтуваннями відповідача, однак при цьому не дослідив наявний в матеріалах справи Звіт, застосовані оцінювачем методи оцінки відповідно до ЗУ Про оцінку земель та інших нормативно-правових актів щодо проведення оцінки нерухомого майна.

Скаржник, також, не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо неможливості самостійно надати висновок про вартість предмета іпотеки у строки встановлені для надання доказів, через неможливість отримання ним необхідних для проведення експертизи матеріалів, що відповідає умовам п.2 ч.1 ст. 99 ГПК України.

Так, на думку скаржника, Національним Банком України позовну заяву подано до суду 01.06.2018р. Відзив на позов відповідачем подано 11.07.2018р.. Отже, у відповідача було достатньо часу з червня 2018 року замовити та надати до суду висновок суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості предмету іпотеки у разі незгоди з визначеною позивачем початковою ціною. Відповідач не обґрунтував неможливість самостійно надати експертний висновок. Також, відповідач спроможний замовити проведення експертизи, адже як власник земельної ділянки має доступ до неї та усієї пов`язаної документації.

Виходячи з вище викладеного, скаржник переконаний, що висновок суду першої інстанції щодо неможливості отримання відповідачем необхідних для проведення експертизи матеріалів є хибним.

Посилаючись на практику Верховного Суду апелянт зауважує, що при винесенні рішення про задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, суд може не зазначати початкову ціну предмета іпотеки, вказавши, що остання визначається на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії проведення виконавчих дій. У випадку, якщо суд вирішить зазначити таку початкову ціну, чинне законодавство не вимагає проведення судової експертизи майна, при цьому, апелянт зазначає, що у разі непогодження іпотекодавця із визначеною судом початковою ціною предмета іпотеки (якщо така була зазначена), він має право заявляти клопотання про визначення вартості іпотечного майна на етапі проведення виконавчих дій.

Також, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний Банк Приватбанк звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 у справі №916/1067/18 скасувати і направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

АТ КБ Приватбанк , посилаючись на положення чинного національного законодавства, зазначає, що Господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було враховано та належним чином досліджено той факт, що оцінка майна, що є предметом іпотеки, була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні та Національного стандарту №1, а отже Господарський суд безпідставно дійшов висновку щодо необґрунтованості висновків звіту про грошову оцінку майна.

Крім цього, апеляційна скарга АТ КБ Приватбанк обґрунтована тим, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, які необхідні для з`ясування обставин, що мають значення для справи та коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування та наданий сторонами висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності.

Також, скаржник зазначає що у відповідача було щонайменше 4 місяці для виготовлення та подання до Господарського суду власного звіту про грошову оцінку предмету іпотеки, яким Відповідач міг обґрунтувати необхідність призначення у справі саме судової земельно-оціночної експертизи та довести обґрунтовані сумніви у правильності Звіту про експертну оцінку предмету іпотеки, наданого Позивачем, або надати взаємно суперечливі докази на підтвердження ринкової вартості земельної ділянки.

АТ КБ Приватбанк зазначає, що ч. 3 ст. 99 ГПК України встановлено порядок призначення у справі експертизи. Так, Господарським судом при призначенні у справі судової оціночно-земельної експертизи не було запропоновано сторонам за взаємною згодою обрати експерта або експертну установу, не було надано сторонам час на узгодження кандидатури експертної установи або експерта, а також не наведено мотивів, якими Господарський суд керувався при самостійному призначенні експертної установи, а саме - Одеського НДІСЕ.

Крім того, скаржник зауважує, що Господарський суд безпідставно проігнорував факт надмірної завантаженості Одеського НДІСЕ та часту неможливість експертам вказаної установи проведення експертиз у розумні строки, що підтверджується ухвалами Господарського суду Одеської області про продовження строку проведення експертиз.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги національного та європейського законодавства та правозастосовної практики про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, та попри відсутність достатніх підстав та належного правового обґрунтування призначив у справі судову оціночно-земельну експертизу ти зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

У грудні 2018 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли відзиви Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджибей , в яких відповідач просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області про призначення судової оціночно-земельної експертизи та зупинення провадження у справі № 916/1067/18 від 21.11.2018 року - без змін.

Відзиви обґрунтовано тим, що істотною обставиною для вирішення даної справи є визначення початкової вартості предмету іпотеки, на який Позивач просить звернути стягнення, що потребує здійснення дослідження, проведеного особою, що володіє спеціальними знаннями, відтак проведення експертизи у даній справі є необхідним для правильного вирішення справи по суті, а відтак ухвала Господарського суду Одеської області про призначення судової оціночно-земельної експертизи та зупинення провадження у справі є такою, що поставлена на підставі норм матеріального та процесуального права, та скасуванню не підлягає.

В судове засідання 10.09.2019р. представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду.

Так, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду звіт про експертизу грошової оцінки про вартість об`єктів оцінки нерухомого майна від 01.11.2017 року (затверджений Директором департаменту оцінки та технічної експертизи ТОВ ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ 12.12.2017року), що належить ТОВ Гаджибей , серед яких і земельна ділянка площею 355,5905га, розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Дальницька сільська рада, масив Золотий берег . Термін дії звіту 12 місяців (при збережені поточних ринкових умов).

Задовольняючи клопотання відповідача про призначення у даній справі судової оціночно-земельної експертизи, суд першої інстанції зазначив, що із наявного у справі звіту про експертну грошову оцінку предмета іпотеки від 12.12.2017р. не вбачається безпосередньо дослідження оцінщиком об`єктів іпотеки - в змісті звіту відсутнє зазначення про це, що відповідно викликає сумніви щодо обґрунтованості висновків. На думку суду, посилання позивача на визначення в звіті в розділі Ідентифікація об`єкта оцінки про огляд земельної ділянки та в розділі Конфлікт інтересів про огляд земельної ділянки (без здійснення спеціальної технічної експертизи) не свідчить про здійснення оцінщиком дій по вивченню об`єктів, зокрема, земельних ділянок №№177, 178, 179, та з врахуванням цього не вбачається застосування належних методів по визначенню їх ринкової вартості. З посиланням на, що наданий позивачем звіт про експертну грошову оцінку предмета іпотеки від 12.12.2017р. викликає сумніви щодо його правильності, наявний спір стосовно початкової вартості предмету іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, а відповідач, не може самостійно надати висновок у строки, встановлені для подання доказів, через неможливість отримання ним необхідних для проведення експертизи матеріалів, що відповідає умовам п.2 ч.1 ст.99 ГПК України, суд вбачає необхідним призначити судову оціночно-земельну експертизу.

Проте, судова колегія не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, приймаючи до уваги наступне.

Частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» , в редакції яка діяла на дату прийняття ухвали судом першої інстанції, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціни, як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку про те, що в розумінні норми ст.39 цього закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 цього закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що початкова вартість продажу предмета іпотеки має визначатись не інакше, як на підставі судової оціночно-земельної експертизи нерухомого майна.

Крім того, судова колегія зауважує, що термін дії звіту про оцінку предмету іпотеки, наявних в матеріалах справи, складає 12 місяців (при збереженні поточних ринкових умов).

Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що неправомірним є твердження суду першої інстанції про те, що наданий позивачем звіт про оцінку не може бути прийнятий у якості доказу вартості предмету іпотеки для визначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Колегія суддів звертає увагу, що сама лише незгода відповідача з розміром вартості предметів іпотеки не може бути підставою для призначення експертизи.

Так, відповідач мав право надати альтернативний звіт про вартість предметів іпотеки або звернутися до суб`єкта оцінювання з вимогою щодо рецензування звіту про оцінку майна в порядку, визначеному ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» .

Поряд з тим, відповідачем не надано доказів, в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу, в підтвердження своєї позиції щодо незгоди з означеною позивачем вартістю предмету іпотеки.

При цьому, судова колегія зауважує, що суд першої інстанції також мав право ініціювати проведення рецензування звітів про оцінку в порядку, передбаченому ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» .

Щодо аргументів відповідача викладених у відзивах на апеляційні скарги стосовно відсутності у звітах про експертну оцінку попередження експерта про кримінальну відповідальність, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Статтею 5 Закону встановлено, що суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. Оцінка майна, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною (ч.ч. 1, 4 ст. 18 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону посадові особи, громадяни, юридичні особи, оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності, винні в порушенні законодавства про оціночну діяльність, несуть відповідальність згідно з цим та іншими законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону (ч.ч.1, 2 ст. 32 Закону).

Отже, з аналізу вищевикладених положень вбачається, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у разі неналежного виконання ним своїх обов`язків.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відсутність у Звіті застереження про те, що експерта було попереджено (він був обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не звільняє експерта від відповідальності у разі надання ним неправдивого звіту оцінювача про оцінку майна, відтак, вказана підстава не призводить до недійсності такого звіту.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17.

З наявного в матеріалах справи Звіту оцінювача вбачається, що термін дії оцінки складає 12 місяців (при збереженні поточних ринкових умов), отже звіт був чинним на час прийняття судом оскаржуваної ухвали.

Крім того, п. 1.2, 1.5 Звіту вбачається, що визначення вартості об`єкта оцінки включало етап огляду об`єкта та експерти підтверджують, що проводили огляд об`єкта (без здійснення спеціальної технічної експертизи). Протилежне відповідачем не доведено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що помилковими є твердження суду першої інстанції про те, що наданий до матеріалів справи Звіт не міг бути прийнятий у якості доказу вартості предмету іпотеки для визначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Проаналізувавши всі обставин справи, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність підстав для призначення у справі оціночно-земельної експертизи з мотивів, визначених судом першої інстанції.

Крім того, судова колегія зауважує, що при винесенні рішення про задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, суд може не зазначати початкову ціну предмета іпотеки, вказавши, що остання визначається на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії проведення виконавчих дій. У випадку, якщо суд вирішить зазначити таку початкову ціну, чинне законодавство не вимагає проведення судової експертизи майна. При цьому, у разі непогодження іпотекодавця із визначеною судом початковою ціною предмета іпотеки (якщо така була зазначена), він має право заявляти клопотання про визначення вартості іпотечного майна на етапі проведення виконавчих дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

Також, судова колегія зазначає, що 04.11.2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» та зазначеним Законом після ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» доповнено новою частиною, в якій відсутня вимога про зазначення у рішенні суду ціни предмету іпотеки, дані зміни відповідно до п. 1 розділу ІІ зазначеного Закону почали діяти з 04.02.2019.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що в силу дії пункту 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оскарженої ухвали.

Таким чином, апеляційні скарги підлягають задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 21.11.2018року - скасуванню, а матеріали справи - переданню до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст. 271 ГПК України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідних апеляційних скарг, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Національного Банку України задовольнити .

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2018 у справі №916/1067/18 скасувати .

Справу №916/1067/18 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 11.09.2019року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк