Постанова

від 09.09.2019 по справі 911/137/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2019 р. Справа№ 911/137/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп"

на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2019 (повний текст рішення складено та підписано 18.06.2019)

у справі № 911/137/18 (суддя - Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп"

про стягнення 71 646, 04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" (далі - відповідач) про стягнення 71 646, 04 грн.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ухилився від підписання акту виконаних робіт № 14 за листопад 2017 на загальну суму 119 410.08 грн та, відповідно, не здійснив оплату вартості підрядних робіт в розмірі 71 646,04 грн. Мотивованої відмови від підписання акта, у встановленому договором порядку, відповідач не надав. У зв`язку з цим позивач вказаний акт підписав в односторонньому порядку із зазначенням про відмову відповідача від підписання акта та звернувся до суду про стягнення заборгованості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2019 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД" 71 646 грн. 04 коп. основної заборгованості та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що, оскільки у встановлений договором строк відповідач обов`язок щодо оплати виконаних позивачем робіт за актом виконаних робіт № 14 за листопад 2017 за договором у повному обсязі не виконав, тому основна заборгованість перед позивачем складає 71 646, 05 грн (що складає 60 % від суми такого акту - пункту 10.2.2. договору).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі № 911/137/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме порушенням порядку проведення судової експертизи та статей 181, 182, 252 Господарського процесуального кодексу України, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вказує, що акт виконаних робіт №14 не може бути належно оформленим документом, який підтверджує факт господарської операції, оскільки складений у довільній формі та не є належним документом, який підтверджує обсяги виконаних робіт, етапів робіт та графіків, а таким документом, за доводами відповідача, сторони визначили акт за формою КБ-2в.

Скаржник стверджує, що договірна ціна лише засвідчила про наміри щодо можливого виконання робіт, які мають бути здійснені відповідно до вимог договору, при цьому договірна ціна не містить посилання: на проектну документацію всупереч пункту 1.1 договору; на графік виконання робіт; на дату її підписання, як обов`язкового реквізиту документу. Крім того, апелянт вказує, що договірна ціна є окремим додатком до договору та не містить порядку її оплати.

Також апелянт наголошує, що суд першої інстанції не дослідив обставини розірвання договору підряду.

Скаржник вказує, що на момент прийняття судом рішення було сплачено 100 % виконаних позивачем робіт та сума переплати за виконані роботи складає 241 869,83 грн.

Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки актам і листам представника технічного нагляду, якими засвідчені відсутність позивача на об`єкті та зупинення виконання робіт.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 08.08.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що після виявлення потреби у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, сторонами було погоджено виконання додаткових робіт та підписано уповноваженими представниками сторін договірну ціну Д6, якою сторони узгодили виконання цих робіт. Договірна ціна Д6, відповідно до умов пунктів 2.6, 2.8, 17.8 договору, є невід`ємною частиною договору та встановлює зобов`язання сторін щодо виконання робіт та оплати.

Позивач також зазначає, що у пункті 11.6 договору встановлено право підрядника передати замовнику виконані роботи частинами, а пунктом 10.2.2 договору - обов`язок замовника оплатити проміжні роботи у розмірі 60% вартості відповідного акту. Тому, на виконання цього пункту сторонами у безспірному порядку було підписано акти виконаних робіт №№ 1-10.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСБУД" наголошує, що відповідачем не доведено обставину надсилання позивачу листа про відмову від договору підряду №0908, тому вказаний договір, станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції, був чинним та не розірваним у встановленому законом порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 справу № 911/137/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі № 911/137/18, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 09.09.2019.

Позиції учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

09.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (підрядник) укладено договір підряду №0908 (далі - договір) (т. 1 ; а.с. 13-17).

Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов`язується своїми силами та засобами у відповідності до ДБН та ДСТУ, виконати будівельні, земляні та бетонні роботи згідно договірної ціни та розділу проекту „Конструкція залізобетонна" (КЖ) на об`єкті: будівництво виробничо-складського комплексу за адресою будівництва м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська обл., розташованого на земельних ділянках: Києво-Святошинського р-ну Боярської міськради Київської області, кадастровий номер: № 3222410300:02:004:5004 - площею 0, 9999 га (далі - об`єкт), відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, частково забезпечити за свій рахунок підрядника необхідними матеріалами, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх згідно умов даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість робіт відповідно з даним договором складається з сум, зазначених в договірній ціні на будівництво встановленого зразка (додаток № 1), в якій вказуються ціни робіт по кожному етапу. Додаток № 1 включає вартість робіт, а також умови оплати робіт. Сторони погодили, що фінансування робіт відбувається поетапно, згідно етапів робіт, вказаних у додатку № 2.

Положенням пункту 2.2 договору сторони погодили, що договірна ціна до даного договору є твердою.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що якщо під час будівництва виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, забезпечення якою покладено на замовника, і, у зв`язку з цим, у відповідному підвищенні договірної ціни, то додаткові роботи виконуються після укладання додаткової угоди та/або додатків до даного договору про виконання таких додаткових робіт.

Підрядник зобов`язується виконувати роботи в строки, визначені в додатках до даного договору - Графіках виконання робіт (додаток №2). Графіки виконання робіт встановлюють етапи виконання робіт та строки виконання робіт по кожному етапу (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1.15 договору виконанням зобов`язань підрядника по будівництву об`єкта, за даним договором, буде вважатися: щодо виконання окремих видів/етапів робіт; підписання відповідних актів прийняття виконаних робіт відповідно до умов даного договору.

Замовник зобов`язаний прийняти у встановленому порядку та оплатити виконані роботи, на умовах, встановлених в даному договорі (пункт 4.3.2 договору).

За змістом пункту 4.3.6 договору, замовник зобов`язується вчасно підписувати надані підрядником акти виконаних робіт (Акт прийому-передачі виконаних робіт відповідної встановленої форми) відповідно до фактично виконаних обсягів робіт.

Приймання-передача закінчених робіт, виконаних згідно цього договору, проводиться у порядку, визначеному чинними нормативними та законодавчими актами України (пункт 8.7 договору).

Відповідно до пункту 10.2 договору розрахунок за виконання робіт замовник проводить наступним чином: попередню оплату в розмірі 40% від суми договірної ціни замовник здійснює протягом 3 днів з дати укладання даного договору (пункт 10.2.1 договору); протягом трьох днів після підписання кожного акту виконаних робіт замовник оплачує підряднику проміжні оплати в розмірі 60% від суми такого акту (пункт 10.2.2 договору).

Згідно з пунктом 11.1 договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляються актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін по кожному етапу будівництва за відповідним графіком.

Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в в готує підрядник і надає його замовнику по кожному етапу. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє достовірність акту приймання виконаних підрядних робіт у частині фактично виконаних робіт, їх відповідності показникам якості, та, у разі відсутності недоліків, підписує його в межах цього ж строку і оплачує його (пункт 11.2 договору).

Пунктом 11.3 договору сторони узгодили, що у разі виявлення недоліків у роботі замовник письмово повідомляє підрядника про такі недоліки, направляє мотивоване заперечення проти підписання акту приймання виконаних будівельних робіт та повідомляє його про час та місце зустрічі для складання акту про недоліки виконаних робіт, в якому обов`язково фіксується дата виявлення недоліків і дата щодо їх безкоштовного усунення.

У випадку обґрунтованого відмовлення замовника від приймання робіт внаслідок наявності недоліків, або дефектів в роботі, замовник та підрядник зобов`язані підписати новий акт виконаних робіт на ту частину робіт - дефекти і недоліки в яких не виявлено. Розрахунок за виконані роботи в такому разі здійснюється відповідно до зазначеного вище нового акту виконаних робіт щодо частини робіт, виконаної без дефектів. На іншу (дефектну) частину робіт складається Дефектний акт з переліком необхідних доопрацювань і термінів їх виконання. Оплата частини робіт, на які складено дефектний акт, здійснюється тільки після усунення всіх дефектів і недоліків та підписанням сторонами додаткового акту виконаних робіт (пункт 11.4 договору).

Згідно з пунктом 11.6 договору дострокове закінчення та передача робіт по даному договору допускається, підрядник має право передавати замовнику виконані роботи частинами, а замовник зобов`язується їх приймати.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання обов`язків сторін по даному договору та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об`єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку і до закінчення гарантійних строків, встановлених даним договором, або чинним законодавством (пункт 17.1 договору).

За змістом пунктом 17.6 договору, всі доповнення і зауваження до даного договору являються дійсними умовами, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.

Одночасно з укладенням договору між сторонами підписано додаток № 1 до договору - договірна ціна, згідно якого договірна ціна складала 2 833 751, 17 грн; додаток № 2 до договору - графік виконання робіт; додаток № 3 до договору; додаток № 4 до договору; додаток № 5 до договору.

31.08.2017 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі будівельного майданчика, згідно з умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв будівельний майданчик для будівництва виробничо-складського комплексу за адресою будівництва м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська обл., розташованого на земельних ділянках: Києво-Святошинського р-н. Боярської міськради Київської області, кадастровий номер: № 3222410300:02:004:5004 - площею 0, 9999 га.

Після укладення договору між позивачем та відповідачем підписано договірну ціну на виконання додаткових робіт: перебазування навантажувача, влаштування геотекстилю, улаштування ущільнених підстилаючих щебеневих шарів, улаштування ущільнених трамбівками підстилаючих щебеневих шарів на загальну суму 119 410, 08 грн. по об ?єкту - Будівництво промислово-складського комплексу по виробництву стрейч плівки з вбудованими офісними приміщеннями в м. Боярка Київської області з вбудованим адміністративно-побутовим корпусом.

У листопаді 2017 позивачем за наслідками виконання вищевказаних додаткових робіт складено акт виконаних робіт №14 за листопад 2017 на загальну суму 119 410, 08 грн. та 30.11.2017 направлено вказаний акт відповідачу цінним листом з описом вкладення, що підтверджується фіскальним чеком № 4045 від 30.11.2017 про відправлення цінного листа та описом вкладення до нього від 30.11.2017 (т. 1; а.с. 25-27).

В акті виконаних робіт №14 зазначено, що "оскільки замовник відмовився від підписання даного акту, цей акт підписаний підрядником у односторонньому порядку 15.01.2018".

11.12.2017 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі виконавчо-технічної документації за договором, у тому числі по акту виконаних робіт № 14 за листопад 2017.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що відповідач безпідставно ухилився від підписання акту виконаних робіт №14 за листопад 2017 на загальну суму 119 410,08 грн. та не здійснив оплату вартості підрядних робіт у розмірі 71 646,04 грн. Мотивованої відмови від підписання акта, у встановленому договором порядку, відповідач не надав. У зв`язку з цим, позивач вказаний акт підписав в односторонньому порядку з зазначенням про відмову відповідача від підписання акта та звернувся до суду про стягнення заборгованості у розмірі 71 646,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2018 у справі № 911/137/18 призначено судову будівельну-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі № 911/137/18 до завершення судової будівельно-технічної експертизи та отримання Господарським судом Київської області відповідного експертного висновку та матеріалів справи № 911/137/18.

Однак, 08.01.2019 до канцелярії Господарського суду Київської області були повернуті матеріали справи №911/137/18, у зв`язку з невиконанням клопотань експерта щодо надання необхідної технічної документації, організації розкриття підлоги для можливості проведення дослідження щодо фактичного виконання робіт відповідного акту прийняття виконаних робит №14 за листопад 2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МСБУД", за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 839 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 916/2726/17.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що у листопаді 2017 позивачем за наслідками виконання додаткових робіт було складено акт виконаних робіт № 14 за листопад 2017 р. на загальну суму 119 410, 08 грн.

30.11.2017 позивач направив акт виконаних робіт № 14 за листопад 2017 на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовим чеком (т. 1; а. с. 27), проте дане відправлення, як не вручене відповідачу, повернулось позивачу 04.01.2018 з відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання" (т. 1; а. с. 28).

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вноситься до відомостей про цю юридичну особу. Зі змісту частини 4 статті 17 вказаного Закону вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції).

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, надіслання повідомлення (акту) на адресу, яка містяться в Єдиному державному реєстрі можна вважати належним виконанням зобов`язання сторони з повідомлення (надання) необхідної інформації (документів). До того ж, саме таку адресу скаржник зазначив у договорі підряду.

Таким чином, датою отримання відповідачем акту є 04.01.2018, а тому згідно з пунктом 11.2 договору кінцевий строк для підписання акту № 14 за листопад 2017 є 12.01.2018.

Отже, позивач належним чином виконав свою частину зобов`язання та надав відповідачу акт на підпис, однак відповідач ухилився від його підписання.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта та скріпити запис про це своїм підписом.

Обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у т.ч. шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов`язку щодо їх оплати.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі та у відповідності до положень статті 853 Цивільного кодексу України та пунктів 11.1-11.4 договору, оскільки відсутні мотивовані заперечення відповідача проти підписання вказаного акту приймання виконаних підрядних робіт, тому відповідні роботи за актом виконаних робіт №14 за листопад 2017 за договором є виконаними позивачем та прийнятими відповідачем.

Стосовно тверджень відповідача щодо підписання акту виконаних робіт №14 позивачем лише 15.01.2018, колегія суддів вказує, що законом передбачено можливість складання акту та підписання його підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи.

При цьому, ані умовами договору, ані чинним законодавством конкретно не встановлено послідовності проставлення підписів на відповідних актах виконаних робіт (та їх кількості), а лише визначено, що підрядник скріплює своїм підписом відповідний акт разом із зазначенням про відмову замовника від його підписання, у випадку ухилення замовника від підписання цього документу. А тому посилання скаржника на надіслання не підписаного акту відхиляється судом як безпідставне.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що факти виконання позивачем робіт за актом виконаних робіт №14 за листопад 2017 за договором у сукупності підтверджуються наступними документами: договором підряду №0908 від 09.08.2017 та додатками до нього; договірною ціною на виконання додаткових робіт на загальну суму 119 410, 08 грн.; загальним журналом робіт і відповідними товарно-транспортними накладними; протоколом № 732 від 28.11.2017 ТОВ „Шляхбуд-комлект"; свідоцтвом про атестацію № ПТ-396/15 від 13.11.2015 щодо ТОВ „Шляхбуд-комлект"; журналом прийому-передачі ТМЦ під охорону Об ?єкт: м. Боярка, Києво-Святошинський район, Боярська міська рада Київської області, кадастровий номер: 322241030:004:5004; журналом авторського нагляду під час будівництва ТОВ „МСБУД"; журналом вхідного контролю ТОВ „МСБУД"; накладною на внутрішнє переміщення № ВМ-0000001 від 21.08.2017 ТОВ „ВМ Групп"; актом приймання-передачі матеріалів від 21.11.2017; листом № 183 від 05.04.2019 ТОВ „АТП Будівельник"; актом № 536 від 30.11.2017, підписаним між ТОВ „МСБУД" та ТОВ „АТП Будівельник"; актом № 534 від 30.11.2017, підписаним між ТОВ „МСБУД" та ТОВ „АТП Будівельник"; повідомленням № 17968/17969/18-43 від 28.12.2018 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість надання висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи.

Також, твердження відповідача щодо виконання робіт іншою особою Господарський суд Київської області правомірно визнав необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки факти виконання саме позивачем робіт за актом виконаних робіт № 14 за листопад 2017 за договором підряду №0908 від 09.08.2017 підтверджуються вищевказаними доказами.

Стосовно посилань апелянта про невідповідність форми акту виконаних робіт №1 формі акту КБ-2в, колегія суддів вказує наступне.

Форма акта приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2в має статус примірної форми, яку наведено в додатку Т до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженому наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293 (далі - ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Цей стандарт носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (п. 1.2. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Тобто, підрядники, які отримують оплату з названих джерел, зобов`язані оформляти акт приймання виконаних робіт встановленої форми.

Відповідно, при отриманні оплати з інших джерел підрядник має право приймання-передачу виконаних робіт оформити відповідним актом, зміст якого повинен відповідати вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У листі Міністерства фінансів України від 10.08.2004 №31-04200-10-10/14432 зазначено, що акт виконаних робіт повинен містити інформацію про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт. Дослідивши акт виконаних робіт №14, суд апеляційної інстанції вважає його належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки в акті виконаних робіт №14 наявна обов`язкова інформація, а саме дата, види, обсяги та вартість виконаних робіт.

В акті виконаних робіт №14 міститься найменування та кількість виконаних робіт (у розділі акта "Найменування робіт" зазначено - Розділ 1. "Додаткові роботи". За змістом акта вбачається, що підрядником виконано наступні роботи: 1.1 "Перебазування навантажувача"; 1.2 "Влаштування геотекстилю"; 1.3 "Улаштування ущільнених підстилаючи щебеневих шарів"; 1.4 "Улаштування ущільнених трамбівками підстилаючи щебеневих").

Також у вказаному акті зазначено і період виконання (листопад 2017 року).

З огляду на вищевказане, у зв`язку з тим, що акт прийому-передачі виконаних робіт фіксує здійснення господарської операції, найменування та перелік наданих послуг (виконаних робіт), їх вартість, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що вказаний акт є первинним обліковим документом, який свідчать про надання відповідачем обумовлених договором послуг (робіт) та прийняття вказаних послуг (робіт) замовником, а також містить обов`язкові реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З матеріалів справи також вбачається, що під час виконання договору №0908 від 09.08.2017 відповідачем підписувались акти виконаних робіт № 1-10, складені за формою аналогічною формі акту №14, копії яких містяться в матеріалах справи, а відповідність (невідповідність) форми акта виконаних робіт умовам договору, за відсутності мотивованих заперечень замовника та доказів невиконання робіт, не є підставою для звільнення замовника від обов`язку розрахуватися з підрядником за відповідні роботи.

Більш того, умовами укладеного договору не передбачено необхідності здачі-прийняття проміжних робіт саме за актом форми КБ-2в. Такий порядок приймання-передачі робіт лише встановлено п. 11.2 договору щодо приймання-передачі робіт за кожним етапом будівництва. Доказів того, що визначені у спірному акті роботи були передані саме за результатами закінчення певного етапу будівництва - матеріали справи не містять. Згідно з п. 4.3.6 підписання актів виконаних робіт відповідно до фактично виконаних обсягів робіт. Тому посилання скаржника на невідповідність акту № 14 формі КБ-2в відхиляються судом як необґрунтовані.

До того ж, п. 10.2.2 договору не містить положень про те, що оплаті у розмірі 60% від вартості підлягають тільки роботи, визначені у актах форми КБ-2В.

Крім того, факт виконання визначених у спірному акті робіт в т.ч. зафіксовано у загальному журналі робіт № 1 (т. 1; а. с. 50-55).

Щодо тверджень апелянта про відсутність заборгованості за актом виконаних робіт № 14, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Відповідно до п. 1.19 та п. 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.

Згідно з додатком №1 "Договірна ціна" до договору, всього за договором договірна ціна складає 2 833 751, 17 грн.

Пунктами 10.2.1, 10.2.2 договору передбачено, що попередню оплату в розмірі 40% від суми договірної ціни замовник здійснює протягом 3 днів з дати укладення даного договору. Протягом 3 днів після підписання кожного акту виконаних робіт замовник оплачує підряднику проміжні оплати в розмірі 60% від суми такого акту.

До початку виконання робіт замовник мав сплатити за договором аванс в сумі 1 133 500, 46 грн. (40% від ціни договору 2 833 751,17 грн.). Факт оплати відповідачем авансу сторонами не заперечується.

З наданих платіжних доручень вбачається, що відповідач здійснював оплати за договором у період з 09.08.2017 по 20.11.2017 (т. 1; а. с. 153 - 161).

Загальна вартість виконаних робіт по акту № 14 за листопад 2017 року становить 119 410,08 грн, а відтак, 60% від цієї суми становить 71 646,04 грн.

Копії наявних у матеріалах справи платіжних доручень у призначенні платежу посилань на оплату саме акту № 14 за листопад 2017 не містять.

Крім того, можливість зарахування авансового платежу (п. 10.2.1) у рахунок проміжних платежів у розмірі 60% від акту (п. 10.2.2) договором не передбачено. Право відповідача на повернення попередньої оплати у випадку її невикористання може бути захищене шляхом пред`явлення окремого позову.

Твердження апелянта про розірвання договору підряду, суд апеляційної інстанції вважає також безпідставним, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано до суду копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" від 18.06.2018 про відмову від договору підряду №0908 від 09.08.2017.

Як доказ надсилання листа від 18.06.2018 відповідачем надано опис поштового вкладення 0420525160008 та чек (т. 3; а.с. 143-144).

Дослідивши опис поштового вкладення 0420525160008, колегія суддів встановила, що в описі повідомлення 0420525160008 вказано повідомлення , без зазначення реквізитів цього повідомлення, вихідного номеру чи дати, або змісту.

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь позивача на лист відповідача з описом 0420525160008 про те, що в листі з цим описом міститься лише копія листа відповідача, яка датована 08.12.2017.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що наданий відповідачем опис 0420525160008 не є належним доказом надсилання позивачеві саме листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" від 18.06.2018 про відмову від договору підряду №0908 від 09.08.2017.

Щодо доводів апелянта про складення інженером з технічного нагляду актів і листів, якими засвідчені відсутність позивача на об`єкті та зупинення виконання робіт, колегія суддів зазначає, що як доказ направлення листа від 08.12.2017 відповідач посилається на фіскальні чеки "Укрпошти" та опис вкладення в цінний лист, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, з вказаного опису вкладення в цінний лист, не можна встановити, який саме лист відповідач скеровував позивачу, оскільки опис вкладення в графі найменування вкладення зазначено "лист" без жодних реквізитів такого (т.1; а.с. 170).

Стосовно посилань апеллянта на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме порушенням порядку проведення судової експертизи та статей 181, 182, 252 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

У частині 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 2 статті 277 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов обгрунтовного висновку щодо виконання позивачем робіт по акту виконаних робіт №14, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, тому порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судом першої інстанції обставин даної справи та обґрунтування судового рішення про задоволення позову, судова колегія вважає, що Господарським судом Київської області належним чином виконано обов`язок щодо обґрунтування своїх висновків, а також з достатньою ясністю зазначено підстави, на яких ґрунтується оскаржуване рішення.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 71 646, 04 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі № 911/137/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі № 911/137/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Групп" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі № 911/137/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2019 у справі № 911/137/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/137/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 12.09.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Коротун