Рішення

від 10.09.2019 по справі 906/313/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" вересня 2019 р.Справа № 906/313/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання Гекалюк О.І.,

за участю представників сторін

від позивача: Логінов Р.М., представник за довіреністю №08/368 від 03.04.2019, адвокат, свідоцтво №681 від 06.09.2012,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі заяву представника Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом: Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Комунального підприємства "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради (м.Житомир)

про стягнення 793861,38грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради про стягнення 381940,31грн, з яких: 334464,48грн основного боргу, 14159,11грн пені, 3983,76грн 3% річних та 29332,96грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги з підстав вказаних у заяві №08/579 від 05.06.2019 про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 793861,38грн, з яких: 729495,20грн основного боргу, 21045,66грн пені, 6546,33грн 3% річних та 36774,19грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.08.2019 у справі №906/313/19 позов Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради задоволено частково та стягнуто на його користь з Комунального підприємства "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради 456527,91грн основного боргу, 15240,09грн пені, 4467,63грн 3% річних, 16720,01грн інфляційних втрат та 9485,31грн витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 139 398,00грн закрито.

Водночас, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.08.2019 призначено судове засідання для розгляду заяви представника Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 30.09.2019 року.

У зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 16.08.2019 в частині надіслання відповідачу доказів щодо підтвердження розміру понесених витрат за надання правової допомоги, заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду заяви, розгляд заяви було відкладено на 10.09.2019.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

21.08.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла заява від 21.08.2019 з доданими документами, а саме: договором від 03.04.2019 про надання професійної правничої допомоги, актом виконаних робіт по наданню правничої допомоги та платіжним дорученням №3907 від 20.08.2019.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- представником позивача зроблено заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів;

- докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи позивачем подані в межах строку, тобто, протягом п`яти днів після ухвалення рішення (ухвали) суду.

Про час та місце розгляду заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу сторони повідомлялись належним чином (т.2, а.с.91-92).

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2019 заяву щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

10.09.2019 на адресу господарського суду надійшли заперечення на заяву щодо судових витрат від 10.09.2019, в якій представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви представника Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, на підставі того, що:

- ціна наданих адвокатом позивача послуг допомоги у справі №906/313/19 не була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору;

- жодний процесуальний документ не підписано адвокатом Логіновим Р.М.;

- участь ОСОБА_1 . ОСОБА_2 . в судових засіданнях не становить 8 годин, а є значно меншою.

Крім того, в заперечення на заяву щодо судових витрат від 10.09.2019 та у відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір адвокатських витрат, посилаючись на часткове задоволення позовних вимог, здійснення вірного розрахунку штрафних санкцій саме відповідачем, а також те, що витрати позивача не є співмірними, обґрунтованими, розумними та реальними, а адвокатом не виконано значного обсягу робіт.

Розглянувши заяву представника КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради про вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та дослідивши надані позивачем в її обґрунтування докази, господарський суд приймає до уваги вищенаведене та таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

У матеріалах справи містяться копія довіреності №08/368 від 03.04.2019, якою уповноважено адвоката Логінова Р.М. представляти інтереси позивача, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №681 від 06.09.2012 (т.1, а.с.128-129).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У матеріалах справи міститься договір від 03.04.2019 про надання професійної правничої допомоги, укладений між Комунальним підприємством "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (замовник) та адвокатом Логіновим Русланом Миколайовичем (виконавець) (далі-договір від 03.04.2019) (т.2, а.с.79), а також Акт виконаних робіт по наданню правничої допомоги (т.2, а.с.80).

Пунктом 1.1 договору від 03.04.2019 сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором та іншими нормами діючого законодавства України, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки з надання професійної правничої допомоги (консультації, юридичні послуги) щодо захисту та представництва інтересів останнього у правоохоронних органах та судах України, з питань пов`язаних із здійснення господарської діяльності замовника.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 03.04.2019, розмір оплати праці виконавця за надані юридичні послуги, а також умови та порядок розрахунків визначаються в сумі 49000 гривень (сорок дев`ять тисяч гривень).

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 року (п.2.1 договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Положеннями п.3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення й інших договорів з відповідними умовами, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. (Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №922/1163/18).

Судом враховується, що сторони договору від 03.04.2019, розмір оплати послуг адвоката погодили у фіксованому розмірі 49000,00грн, що відповідає принципу свободи договору.

В матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт по наданню правничої допомоги, в якому наведено детальний розрахунок наданих та оплачених послуг адвокатом позивача, а саме:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи тривалістю 1год. на суму 960,50грн;

- правовий аналіз позовної заяви тривалістю 1год. на суму 960,50грн;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів тривалістю 2год. на суму 1921,00грн;

- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах тривалістю 4год. на суму 3842,00грн;

- правовий аналіз відзиву на позовну заяву тривалістю 1год. на суму 960,50грн;

- правовий аналіз доказів, які надано відповідачем у справі тривалістю 1год. на суму 960,50грн;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву тривалістю 1год. на суму 960,50грн;

- підготовка заяви про збільшення позовних вимог тривалістю 2год. на суму 1921,00грн;

- участь у судових засіданнях (4 засідання) тривалістю 8год. на суму 7684,00грн;

- витрати пов`язані з транспортними затратами, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними розмовами 1000,00грн.

Загальна сума витрат згідно акту складає 21170,50грн. В акті також зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Акт підписано представниками та скріплено печатками клієнта та адвоката (т.2, а.с.80).

Отже, в акті виконаних робіт по наданню правничої допомоги наведено детальний розрахунок наданих та оплачених послуг адвокатом позивача, який погоджено та підписано сторонами. Наведеним спростовуються доводи відповідача, зокрема, стосовно того, що ціна договору наданих послуг адвокатом позивача не була узгоджена сторонами.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи платіжне доручення №3907 від 20.08.2019 про здійснення позивачем оплати адвокату Логінову Р.М. за надання правової допомоги згідно акту по справі №906/313/19 згідно договору від 03.04.19 в сумі 21170,50грн (т.2, а.с.81).

З урахуванням заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, господарський суд надає оцінку наданим адвокатом позивача послуг з точки зору їх дійсності та необхідності з урахуванням обставин даної справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява датована - 02.04.2019, в той час як договір про надання професійної правничої допомоги укладений між Комунальним підприємством "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської та адвокатом Логіновим Русланом Миколайовичем лише наступного дня - 03.04.2019.

Також слід зазначити, що в підготовчому провадженні було встановлено, що розрахунок про стягнення заявлених з відповідача сум позивачем було здійснено без урахування умов п.4.3 договору комісії №08/06-1 від 08.06.2018 щодо строків оплати. Суд зобов`язував сторони провести звірку взаєморозрахунків за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 та здійснити обґрунтовані розрахунки нарахування боргу, пені, інфляційних та річних з урахуванням погоджених сторонами в п.4.3. договору комісії №08/06-1 від 08.06.2018 умов щодо строків оплати, оскільки надані позивачем розрахунки не в повній мірі відповідали погодженим сторонами в договорі умовам та не давали суду можливості перевірити правильність проведених позивачем нарахувань заявлених до стягнення сум.

Під час розгляду справи, представник позивача посилався на відсутність у нього інформації щодо надходження від дистриб`юторів коштів на рахунок відповідача, які підлягали перерахуванню позивачу. Посилаючись на відсутність у позивача даних щодо надходження відповідачу коштів від дистриб`юторів, адвокат із запитом щодо їх надання (для приведення здійснених нарахувань боргу, пені інфляційних, річних у відповідності до погоджених в договорі умов) до відповідача не звертався, хоча таке право передбачено ст.20 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під час підготовчого провадження судом було роз`яснено сторонам якими доказами підтверджуються такі обставини і належні докази були надані відповідачем самостійно. При цьому, варто зазначити, що отримавши від відповідача таку інформацію (виписки з банківського рахунку щодо надходження коштів від дистриб`юторів) позивач розрахунку, з урахуванням отриманих даних щодо обґрунтованого нарахування боргу, пені, інфляційних та річних не здійснив, а погодився з проведеними відповідачем нарахуваннями, які мають досить значний обсяг та при їх нарахуванні відповідачем було враховано погоджені сторонами в п.4.3 умови договору щодо строків оплати.

Таким чином, обґрунтований розрахунок нарахувань сум боргу, пені, інфляційних та річних, які просив позивач стягнути з відповідача, здійснювався не представником позивача, а відповідачем. В контексті наведеного незрозуміло який саме правовий аналіз доказів, які надано відповідачем було здійснено адвокатом Логіновим Р.М.

Наведені обставини свідчать про здійснення представництва інтересів позивача по даній справі адвокатом Логіновим Р.В. в обсязі, що не був достатнім для швидкого розгляду справи, та не дозволяв забезпечити належні умови для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи.

Судом також враховується, що зазначені адвокатом позивача послуги, а саме: зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, правовий аналіз позовної заяви та наданих клієнтом документів необґрунтовано розділені на окремі види з загальною витратою часу 4 години, в той час коли матеріали позовної заяви складаються з 4-х аркушів позовної заяви, договору, 10-ти звітів про продаж електронних квитків, вимоги та розрахунку. Таким чином, адвокат безпідставно вказує, що це різні види правових послуг, тим самим збільшуючи вартість витрат на правничу допомогу. Варто також зазначити, що наявні в матеріалах справи документи подані позивачем (позовна заява №08/360 від 02.04.2019, відповідь на відзив №08/510 від 13.05.2019, заява №08/579 від 05.06.2019 про збільшення позовних вимог) є незначними за обсягом та змістом.

Крім того, господарський суд враховує, що такі види правничої допомоги як "пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах" та "витрати пов`язані з транспортними затратами, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними розмовами" не є правовою допомогою, вартість якої може бути відшкодована у складі адвокатських витрат.

При цьому, місцезнаходженням адвоката Логінова Р.М., яке визначено договором від 03.04.2019 є: м.Житомир, вул.Кафедральна, 5-А, оф.408.

Як зазначалось вище, пунктом 3.3 сторони договору від 03.04.2019 передбачили, що витрати виконавця пов`язані із представництвом інтересів замовника поза межами м.Житомир (транспорт, проживання і т.п.) погоджуються із замовником і оплачуються виконавцю окремо.

Отже, представництвом інтересів позивача здійснювались виключно в м.Житомир, а тому витрати пов`язані з транспортними затратами адвоката заявлені позивачем безпідставно, а витрати, пов`язані з копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними розмовами є недоведеними.

Необґрунтованим також є визначення часу - 4 години на пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, оскільки будь-якої судової практики представником позивача до матеріалів справи подано не було та будь-яких посилань на таку практику подані позивачем документи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача - Логінов Р.М. був присутній в судових засіданнях 21.05.2019, 18.06.2019, 08.08.2019 та 16.08.2019. При цьому, інший представник позивача Малик В.Г. був присутній 07.05.2018, 11.06.2019, 18.06.2019.

З наявних в матеріалах справи протоколів судових засідань, в яких брав участь адвокат Логінов Р.М. вбачається дійсний час, який тривали вказані засідання, зокрема: 21.05.2019 розгляд справи розпочався о 10:12 год. та закінчився об 11:11 год. (т.1, а.с.166-168); 18.06.2019 розгляд справи розпочався о 12:10 год. та закінчився о 12:23 год. (т.2, а.с.49-50); 08.08.2019 розгляд справи розпочався о 15:00 год. та закінчився о 16:32 год. (т.2, а.с.58-62); 16.08.2019 розгляд справи розпочався об 11:07 год. та закінчився о 13:12 год. (т.2, а.с.65-67).

Таким чином, час витрачений адвокатом Логіновим Р.М. на участь в судових засіданнях становив близько 5 годин, а не 8 годин як про це зазначено адвокатом у акті виконаних робіт по наданню правничої допомоги.

Крім того, судом враховується, що звертаючись з позовом позивач просив здійснювати розгляд даної справи у спрощеному позовному провадженні, посилаючись на те, що така справа є незначної складності.

Водночас, слід зазначити, що доводи відповідача щодо підписання процесуальних документів позивача виключно керівником, а не представником позивача, не спростовують факту надання таких послуг саме адвокатом Логіновим Р.М.

Також суд враховує, що у даному випадку заявлений позов задоволено частково, а відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позовні вимоги у даній справі задоволені частково, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. З відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги в сумі 9000,00грн. Витрати на оплату послуг адвоката в частині стягнення 12170,50грн господарським судом покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради (10014, Житомирська область, м.Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, буд.4/2; ідентифікаційний код 34900680) на користь Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (10025, Житомирська область, м.Житомир, вул.Вітрука, буд.11; ідентифікаційний код 03328310): 9000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви представника Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішення суду законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повний текст рішення складено: 12.09.2019.

СуддяКравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2,3 - сторонам (рек.з пов.).