Рішення

від 12.09.2019 по справі 910/8402/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/8402/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Данилевича Віталія Миколайовича до товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ КАРГО СЕРВІС" про стягнення 18 000,00 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року фізична особа-підприємець Данилевич Віталій Миколайович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно заявки на перевезення від 7 лютого 2019 року № 3-0702 останнім було надано товариству з обмеженою відповідальністю "СМАРТ КАРГО СЕРВІС" (далі - Товариство) послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 18 000,00 грн. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості наданих йому послуг не виконало, позивач, посилаючись на статті 526, 909, 916 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму борг. Крім того, Підприємець просив суд стягнути з Товариства суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 700,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

12 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 1 липня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 липня 2019 року вищенаведену позовну заяву Підприємця прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8402/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Товариство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 12 липня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/8402/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-а.

Згідно інформації з офіційного сайту публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вищезазначений рекомендований лист з копією ухвали суду від 12 липня 2019 року було вручено уповноваженій особі відповідача 18 липня 2019 року.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 12 липня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи свої вимоги, Підприємець посилався на те, що 7 лютого 2019 року на його електрону адресу надійшла заявка Товариства на перевезення вантажу № 3-0702, умови якої були прийняті позивачем та підписані й засвідчені печаткою останнього.

Відповідно до умов цієї заявки позивач взяв на себе обов`язок виконати перевезення вантажу - задвижок у кількості 8 штук загальною вагою 0,6 тон за маршрутом: Dolni Benesov, Hlucinska, 641 (Чеська Республіка) - місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1 (Україна). Вантажовідправником згідно відомостей вказаної заявки було зазначено Armatury Group A.S., а вантажоотримувачем - приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеної заявки Підприємець згідно наданої останнім міжнародної товарно-транспортної накладної вантажним автомобілем марки "Мерседес" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) здійснив перевезення вищезазначеного вантажу до вказаного у заявці пункту призначення.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за підписаною між сторонами заявкою від 7 лютого 2019 року № 3-0702 також свідчить відсутність з боку Товариства, вантажовідправника чи вантажоодержувача претензій і повідомлень про порушення перевізником умов даної заявки.

Умовами вищенаведеної заявки передбачено, що вартість послуг з перевезення вищенаведеного вантажу автотранспортом позивача становить 18 000,00 грн., яка має бути сплачена Товариством протягом 5 робочих днів після розвантаження товару.

Зі змісту графи 24 міжнародної товарно-транспортної накладної вбачається, що розвантаження вказаного товару відбулося 23 лютого 2019 року.

Отже, з урахуванням умов вищезазначеної заявки щодо строку оплати наданих послуг, відповідач повинен був оплатити надані йому послуги до 1 березня 2019 року.

Однак з матеріалів справи вбачається, що всупереч умов даної заявки Товариство взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих послуг у встановлений в заявці строк не виконало, заборгувавши таким чином Підприємцю 18 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частини 1-3 статті 207 ЦК України).

Як було зазначено вище, у матеріалах даної справи наявна належним чином засвідчена копія заявки на перевезення вантажу від 7 лютого 2019 року № 3-0702. З копії вищезазначеної заявки вбачається, що вона містить підписи уповноваженого представника Товариства та Підприємця, а також відбитки печаток наведених суб`єктів господарювання. Факт підписання даної заявки з боку відповідача останнім у встановленому законом порядку спростований не був.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за надані Підприємцем послуги з перевезення за заявкою від 7 лютого 2019 року № 3-0702, яка складає 18 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи та не спростована відповідачем, і на момент прийняття рішення останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Підприємця щодо стягнення з Товариства вказаної суми, а тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, у своєму позові Підприємець просив суд стягнути з відповідача суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 700,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2019 року між Підприємцем та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем було укладено договір про правничу допомогу, згідно якого останній зобов`язався від імені і за рахунок позивача надати останньому правову допомогу в спорі, що виник з Товариством; здійснити вивчення та огляд документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (3 год.); провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (1 год.); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (5 год.); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в тому числі на стадії примусового виконання рішення суду (5 год.).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього договору за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 2 700,00 грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви готівкою згідно прибуткового касового ордера.

До матеріалів справи позивачем було долучено підписаний між Підприємцем та його адвокатом акт приймання-передачі наданих послуг від 24 червня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що повірений фактично надав, а Підприємець - прийняв вищенаведені послуги з вивчення та огляду документів та інших доказів за їх місцезнаходженням, проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу, підготовки пакету документів, необхідного для звернення до суду, підготовки позовної заяви, вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, у тому числі на етапі примусового виконання судового рішення.

У пункті 1.3 цього акту сторони вищенаведеного договору погодили, що підписанням цього акту вони підтверджують факт належного надання послуг повіреним відповідно до положень договору та оплату наданих послуг.

На підтвердження фактичної сплати вищенаведеної суми винагороди у розмірі 2 700,00 грн. позивачем також було надано копію відповідної квитанції до прибуткового касового ордера від 24 червня 2019 року № 03-06.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

Так, суд вважає безпідставним та належним чином не обґрунтованим включення до вказаного вище акту приймання-передачі наданих послуг вартості послуг, зокрема, з проведення заходів досудового врегулювання спору і проведення переговорів на предмет повернення боргу, а також вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді, оскільки у матеріалах справи відсутні докази фактичного вчинення адвокатом Підприємця таких дій.

З урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги неналежне оформлення адвокатом Підприємця позовних матеріалів при поданні їх до суду, що стало підставою для винесення судом ухвали про залишення позовної заяви Підприємця без руху від 1 липня 2019 року, зважаючи на відсутність у матеріалів справи доказів фактичного виконання адвокатом позивача всього обсягу робіт, зазначених в договорі про правничу допомогу від 10 червня 2019 року та акті приймання-передачі наданих послуг від 24 червня 2019 року, а також керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, з Товариства на користь позивача підлягає сума вартості витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ КАРГО СЕРВІС" (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116 А; ідентифікаційний код 42058147) на користь фізичної особи-підприємця Данилевича Віталія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 вересня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко