Рішення

від 10.09.2019 по справі 920/430/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2019 Справа № 920/430/19 м. Суми

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Далгакиран компресор Україна , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства Логіка , м. Суми

про стягнення 359 899,12 грн.

суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін у режимі відеоконференції:

від позивача: Шишковський М.Б. (ордер серії КС № 625608 від 18.06.2019)

від відповідача: не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Справа розглядається у порядку загального позовного провадження

У судовому засіданні, розпочатому 10.09.2019 об 11-00, оголошувалась перерва до 10.09.2019 до 17-00.

Суть спору: 02.05.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 359899,12 грн заборгованості (в т.ч. 283583 грн. основного боргу, 16429,15 грн. пені, 32858,30 грн. штрафу, 5992,39 грн. відсотки річних, 21036,28 грн. інфляційних втрат) за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 30.03.2018 № 097Х/2018, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник у судове засідання не прибув, про дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розгляд справи по суті розпочато 10.09.2019.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Судом досліджено докази, подані позивачем на підтвердження позовних вимог.

Після оголошеної перерви у судове засідання, призначене на 10.09.2019 на 17-00, представник позивача не прибув.

Судом зазначено про належне повідомлення відповідача про дату і місце розгляду справи та наголошено на неподанні ним відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

30.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Далгакиран компресор Україна (продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Логіка (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 097Х/2018 (надалі договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати, а покупець оплатити та прийняти на умовах даного договору обладнання за ціною, вказаною у п. 2 даного договору (надалі - товар). Найменування та ціна товару визначаються у додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 1.1 договору).

Ціну договору та умови платежу сторони погодили у розділі 2 договору купівлі-продажу. Так, відповідно до п. 2.1 загальну сума даного договору на момент формування ціни склала 335460,00 грн., що еквівалентно 10265,00 євро. Згідно з п. 2.1.1 оплата здійснюється у гривні України шляхом перерахування на поточний рахунок продавця. Розрахунок ціни у гривні на день оплати (кожного етапу оплати) здійснюється наступним чином: еквівалент ціни у євро помножується на курс продажу євро за міжбанківським курсом на день попередньої оплати. Міжбанківський курс євро для розрахунку приймається з сайту: htpp://kurs.com.ua/mejbank.

Порядок оплати згідно умов п. 2 2 договору № 097Х/2018 наступний: 15,0% вартості товару протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору; 15,0% вартості товару протягом 40 банківських днів з моменту поставки товару; 15,0% вартості товару протягом 70 банківських днів з моменту поставки товару; 15,0% вартості товару протягом 100 банківських днів з моменту поставки товару; 15,0% вартості товару протягом 130 банківських днів з моменту поставки товару; 15,0% вартості товару протягом 160 банківських днів з моменту поставки товару; 10,0% вартості товару протягом 190 банківських днів з моменту поставки товару (підпункти 2.2.1-2.2.7).

Датою поставки товару є дата видаткової накладної на передачу товару (пункт 2.3); датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (пункт 2.4).

Як було встановлено судом, покупець за видатковою накладною № 1897 від 27.04.2018 отримав товар - Компресор гвинтовий TIDY 50 у кількості 1 шт. загальною вартістю 328583,00 грн. з ПДВ.

Однак у порушення умов договору покупцем кошти за отриманий товар було сплачено частково в сумі 45000,00 грн. (26.04.2018 сплачено 25000,00 грн., 05.06.2018 - 10000,00 грн., 20.06.2018 - 5000,00 грн., 22.06.2018 - 5000,00 грн.).

Таким чином станом на 25.04.2019 (дату складання позову) сума заборгованості становила 283583,00 грн.

13.08.2018 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 07/18-П від 01.08.2018 про сплату виниклої заборгованості, на яку отримано відповідь щодо погашення заборгованості після усунення наслідків пожежі, яка мала місце на складах відповідача.

Однак всі подальші звернення позивача з пропозиціями погасити заборгованість у добровільному порядку залишені відповідачем без належного реагування, сума заборгованосіт залишається несплаченою.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості переданого позивачем товару своєчасно не виконав і необхідну суму грошових коштів у строк, визначений умовами договору, йому не перерахував.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується розмір заборгованості та підстави її виникнення, а також факт визнання боргу відповідачем. Відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях та подання суду доказів не скористався.

На підставі досліджених судом доказів суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 283583,00 грн., оскільки вони визнані судом правомірними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16429,15 грн. пені, 32858,30 грн. штрафу, 5992,39 грн. 3% річних, 21036,28 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 договору купівлі-продажу № 097Х/2018 від 30.03.2018 у випадку прострочення оплати товару згідно п. 2.2 даного договору покупець зобов`язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми договору; а у випадку прострочення оплати товару згідно п. 2.2 даного договору понад 10 робочих днів покупець зобов`язується сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу з урахуванням суми основного боргу та періодів прострочення, встановлених статтею 232 ГК України, за наслідком якого суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у межах заявлених вимог, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача 16429,15 грн. пені та 32858,30 грн. штрафу за несвоєчасні розрахунки.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням суми основного боргу та періодів прострочення, за наслідком якого суд також дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача 5992,39 грн. 3% річних та 21036,28 грн. інфляційних втрат за несвоєчасні розрахунки.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 5398,49 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236- 238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Логіка ( 40021, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 144/3, офіс 2; код ЄДРПОУ 06711682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Далгакиран компресор Україна (04212, м. Київ, вул. М.Тимошенко, 9; код ЄДРПОУ 33399780) 283583,00 грн. основного боргу, 16429,15 грн. пені, 32858,30 грн. штрафу, 5992,39 грн. - суму 3 % річних, 21036,28 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу №097Х/2018 від 30.03.2018, 5398,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 12.09.2019.

Суддя В.Л. Котельницька