Рішення

від 09.09.2019 по справі 922/2045/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2045/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна", місто Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер", місто Харків про стягнення 166 600,89 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Демура І.Б. довіреність б/н від 12.08.2019 адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" (відповідача) 166 600,89 грн., з яких: 130 835,00 грн. - сума основного боргу за Договором поставки № 006 від 01 березня 2017 року, 27 943,10 грн. - інфляційні втрати та 7 822,79 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати: витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 499,02 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2045/19; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05 серпня 2019 року.

Приймаючи до уваги неявку представників сторін в судове засідання 05.08.2019, ненадання відповідачем відзиву на позов у справі № 922/2045/19, з метою забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи, в судовому засіданні у справі оголошено перерву до 19 серпня 2019 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

19 серпня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" на позовну заяву (вх. № 19891), в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача, який брав участь в судовому засіданні 19.08.2019, також заявив клопотання про поновлення пропущеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та просив суд прийняти поданий відзив до розгляду.

В судовому засіданні 19.08.2019 у справі № 922/2045/19 оголошено перерву до 09 вересня 2019 року о 12:00 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу від 19 серпня 2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" повідомлено про перерву в судовому засіданні ухвалою суду від 19.08.2019, в порядку частини другої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 09 вересня 2019 року, враховуючи надання відповідачем належних доказів направлення на адресу позивача відзиву ТОВ "Компанія Ітер" на позовну заяву (заява за вх. № 19857 від 19.08.2019), не виходячи до нарадчої кімнати суд, в порядку статті 119 ГПК України, постановив ухвалу про поновлення відповідачу процесуального строку на подання відзиву та прийняв зазначений відзив до розгляду. Відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 09.09.2019.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" в судове засіданні 09.09.2019 не з`явився; у клопотанні, поданому до суду 19.08.2019 (вх. № 19818), позивач просив розглянути справу № 922/2045/19 без участі його представника та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер", який брав участь в судовому засіданні 09.09.2019, проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні на підставі того, що Договір поставки № 006 від 01 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" не укладався. Укладався тільки Договір поставки № 28/03/16 від березня 2016 року, дія якого закінчилась 31 грудня 2016 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" (Покупець) було укладено Договір поставки № 006 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця обладнання в асортименті, кількості, у терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в даному Договорі, а Покупець прийняти та оплатити його. Постачальник поставляє Обладнання у відповідності з Рахунками, що є Додатками до даного Договору і складають його невід`ємну частину

Порядок здійснення розрахунків сторони визначили у розділі 2 Договору (п.п. 2.1. - 2.5.): покупець здійснює оплату Обладнання за даним Договором згідно Рахунків, що є Додатками до даного Договору і складають його невід`ємну частину. Оплата Обладнання здійснюються з відстрочкою платежу у 60 календарних днів. Розрахунки за Обладнання здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або за узгодженням сторін в будь-якій іншій формі, що не суперечить законодавству. Вартість Обладнання, вказаного у Рахунку, зазначається в національній валюті. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів па поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що зобов`язання Постачальника щодо поставки вважається виконаним, а Обладнання поставленим Покупцеві в момент передачі Обладнання представникові Покупця та підписання ним видаткової накладної на це Обладнання. З цього моменту Покупець несе всі ризики загибелі або пошкодження Обладнання. Датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній.

Постачальник зобов`язується в момент передачі Обладнання Покупцеві надати наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну (п. 3.5. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки № 006 від 01 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" здійснило поставку, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" без зауважень прийняло Товар (обладнання) загальною вартістю 131 335,00 грн., що підтверджується підписаними представниками та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 211 від 12 квітня 2017 року на суму 75 659,00 грн. та № 213 від 13 квітня 2017 року на суму 55 676,00 грн. (том 1, арк.с. 26, 29). Також, до кожної поставки позивачем складалися Рахунки на оплату із вказівками на Договір № 006 та банківські реквізити Постачальника: № 294 від 12 квітня 2017 року та № 295 від 13 квітня 2017 року (том 1, арк.с. 27, 28).

Разом з тим, за поставлену згідно вищевказаних накладних продукцію Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" розрахувалось лише частково: 25 травня 2018 року відповідачем на розрахунковий рахунок Постачальника перераховано грошові кошти на суму 5 000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються наданою до позовної заяви копією платіжного доручення № 19 від 25.05.2018 із призначенням платежу "Сплата за товар, видаткова накладна № 213 від 13.04.2017 р., в т.ч. ПДВ 20%" (том 1, арк.с. 30).

За твердженням позивача заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" по оплаті обладнання, отриманого за Договором поставки № 006 від 01 березня 2017 року, на час розгляду справи становить 130 835,00 грн. Крім того, внаслідок прострочення відповідачем оплати товару, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" також нараховано інфляційні та 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України. Стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стало підставою для звернення позивача до суду.

Враховуючи вищевстановлені обставини, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що Договір поставки № 006 від 01 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" не укладався.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Договір поставки № 006 від 01 березня 2017 року містить усі необхідні реквізити сторін, підписаний повноважними представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" та скріплений печатками. Відповідачем, разом з тим, не надано до суду доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" до суду із позовом про визнання недійсним Договору поставки № 006 від 01 березня 2017 року. Напроти, умови Договору виконувались Товариством без зауважень.

Так, предметом доказування в межах даної справи є здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, а також наявність чи відсутність у відповідача основної заборгованості і своєчасність виконання зобов`язань з оплати отриманого за Договором поставки № 006 обладнання.

Факт поставки товару на загальну суму 131 335,00 грн., у даному випадку, підтверджується видатковими накладними які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин. Відповідно, видаткові накладні № 211 від 12 квітня 2017 року та № 213 від 13 квітня 2017 року мають усі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції. Також сторонами зазначено посади, прізвище, ім`я та по батькові осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та проставлено особисті підписи, що дає змогу суду ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" - директор ОСОБА_1 . Крім того, вказані накладні містять посилання саме на Договір № 006.

Наведені обставини (отримання товару, здійснення оплати) підтверджуються матеріалами справи та свідчать про те, що Договір не тільки прийнято до виконання, але і частково виконано.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до приписів статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, докази остаточної сплати суми заборгованості в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення суми основного боргу, суд зазначає, що з урахуванням проплати Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" від 25 травня 2018 року - 5 000,00 грн. залишок боргу складає 126 335,00 грн. (131 335,00 - 5000,00), а не 130 835, 00 грн., як заявлено позивачем. Зважаючи на встановлені судом факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" в частині стягнення основного боргу підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню частково в розмірі 126 335,00 грн. Щодо стягнення 4 500,00 грн. суд відмовляє, у зв`язку із безпідставністю відповідного нарахування.

Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши подані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем неправильно визначено строк виконання зобов`язання та не враховано частину п`яту статті 254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), а також включено день фактичної сплати частини заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення процентів річних.

Здійснивши самостійний розрахунок 3% річних, враховуючи визначену Договором поставки відстрочку платежу у 60 календарних днів та не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, суд зазначає, що арифметично правильними є такі нарахування:

- за видатковою накладною № 211 від 12 квітня 2017 року на суму 75 659,00 грн.: з 13.06.2017 (оскільки 60-й день 11.06.2017 - неділя) по 20.06.2019 - 3% річних складають 4 589,29 грн.;

- за видатковою накладною № 213 від 13 квітня 2017 року на суму 55 676,00 грн.: з 13.06.2017 (оскільки 60-й день 12.06.2017) по 24.05.2018 - 3% річних складають 1 583,33 грн.;

- за видатковою накладною № 213 від 13 квітня 2017 року на суму 50 676,00 грн.: з 25.05.2018 (проплата 5 000,00 грн. від 25 травня 2018 року) по 20.06.2019 - 3% річних складають 1 632,74 грн.

Щодо здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат слід зазначити, що офіційний індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України та визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши зазначені позивачем періоди та кожне нарахування окремо, суд зазначає, що позивачем не враховано, зокрема, що у липні 2018 року індекс інфляції становив 99,3. Відтак, здійснивши самостійний розрахунок інфляційних втрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна", суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 24 454,48 грн., що є арифметично вірним.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" 3% річних в розмірі 17,43 грн. та інфляційних в розмірі 3 488,62 грн. суд відмовляє, у зв`язку із безпідставністю відповідних нарахувань.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, судовий збір покладається на Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 2 378,92 грн.

Крім того, на виконання пункту 8 частини третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" було надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якому позивачем зазначено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Однак, відшкодування вказаних витрат позивач не заявляв, жодних доказів (договорів, рахунків тощо) на підтвердження розміру таких витрат до суду не подав, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для розподілу вищенаведених витрат.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ітер" (місцезнаходження: 61003, місто Харків, вулиця Короленка, будинок 25; код ЄДРПОУ 37578291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутман Україна" (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139; код ЄДРПОУ 35946773) суму основного боргу в розмірі 126 335,00 грн., 3% річних в розмірі 7 805,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 24 454,48 грн. та судовий збір в розмірі 2 378,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "12" вересня 2019 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/2045/19